Рішення

від 19.09.2017 по справі 322/574/17

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

19 вересня 2017 рокуСправа № 322/574/17

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: фермерського господарства Счасливий І.О.

про: визнання недійсним договору оренди землі.

22 травня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати договір оренди землі від 20.10.2011, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем - фермерським господарством Счасливий І.О. - недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

За твердження позивача вищезазначений договір нею було отримано лише в червні 2016 року, а до цього часу письмового договору між сторонами не існувало. Позивач вимагала у відповідача повернення земельної ділянки, адже вирішила самостійно займатися сільськогосподарським виробництвом. У відповідь на це відповідач повідомив, що між сторонами укладено договір оренди землі строком на 10 років з 2011 року і надав позивачу оскаржуваний договір від 20.10.2011.

Прочитавши договір, позивач побачила, що під договором стоїть не її підпис, до договору додано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт прийому-передачі об'єкта оренди, які позивач теж не підписувала.

Виходячи з наведеного, позивач з посиланням на ч. 3 ст. 203 ЦК України просила визнати договір оренди недійсним через відсутність її волевиявлення на укладення цього договору.

Для підтвердження факту того, що підпис у договорі оренди від 20.10.2011 було виконано не позивачем, а іншою особою, позивач заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Водночас, після того як ОСОБА_1 у судовому засіданні ознайомилася з витребуваним судом у відділі в Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області оригінальним примірником договору оренди землі від 20 жовтня 2011 року, укладеним між нею та фермерським господарством Счасливий І.О. , позивач визнала, що даний примірник договору дійсно підписано саме нею.

У зв'язку з цим позивач, продовжуючи стверджувати те, що підпис у її примірнику договору оренди виконаний не нею, а іншою особою, не підтримала власне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, натомість скористалася своїм правом на зміну підстав позову та подала до суду відповідну заяву. При цьому, у судовому засіданні позивачем було визнано, що між її примірником договору оренди від 20.10.2011, який за словами позивача нею не підписувався, та підписаним нею примірником цього договору, що був наданий відділом в Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, будь-яких відмінностей немає.

Після зміни підстав позову, позивач просила визнати недійсним вищезазначений договір оренди, посилаючись на таке.

В 2011 році відповідач скориставшись тяжким фінансовим становищем сім'ї позивача, умовив її укласти договір оренди земельної ділянки, натякаючи на те що у разі відмови позивача він не дасть роботи на фермерському господарстві, яке йому належить. Іншої роботи в селі не було. Під страхом втратити роботу, позивач вимушена була погодитись на підписання договору оренди земельної ділянки, оскільки залежала від відповідача. Договір був підписаний на невигідних для позивача умовах. В п. 9 договору орендна плата відповідачем було встановлено орендну плату у розмірі 1 806,00 грн. Далі в п 10 Договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції . Ці умови були дуже невигідними для позивача, але виходячи з вищезазначеного позивач, стверджує, що була вимушена підписати договір.

Такі невигідні умови позивач за її словами підписала без свого дійсного волевиявлення та під впливом тяжких життєвих обставин.

При укладанні договору відповідач запевняв позивача, що вона віддає земельну ділянку йому в оренду для ведення особистого селянського господарства, а вони з чоловіком будуть працювати на нього в фермерському господарстві Счасливий І.О. та отримувати заробітну плату. Позивач зазначає, що вимушена була погодилась на оренду земельної ділянки. Однак в червні 2016 року відповідач звільнив з роботи позивача та її чоловіка. Заробітну плату за 2016 рік не виплатив. Орендну плату за 2016 рік не сплатив.

Таким чином, за твердженням позивача, при підписанні спірного договору волевиявлення на його укладення не було вільним з боку позивача, а підписання договору було здійснено під впливом тяжких фінансових обставин та під впливом обману зі сторони відповідача.

У судовому засіданні 19.09.2017 позивач та його представник уточнили підстави позову та просили визнати недійсним договір оренди землі від 20.10.2011 на підставі ст. 233 ЦК України та підтримали позов саме з цієї підстави.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, обґрунтовані наступним.

20 жовтня 2011 року між фермерським господарством Счасливий І.О. та ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки. В цей час між фермерським господарством та позивачем існували трудові відносини. З червня 2011 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу. Їй було відомо про існування договору оренди земельної ділянки, оскільки такий договір був і в неї, і в її чоловіка ОСОБА_5, який також перебував в трудових відносинах з ОСОБА_4

Сторонами не заперечується виконання відповідачем фермерським господарством Счасливий І.О. перед позивачем ОСОБА_1 зобов'язань за договором оренди землі по виплаті орендної плати у повному обсязі та прийняття позивачем зобов'язання за договором оренди землі протягом всього строку оренди. Бажання визнати недійсним договір оренди з будь-яких підстав виникло після звільнення позивача з роботи в фермерському господарстві Счасливий І.О. До цього часу позивача влаштовували всі умови перебування в оренді фермерського господарства її земельної ділянки. На час укладення договору позивач вже працювала у фермерському господарстві декілька місяців і її бажання укласти договір оренди було вільним.

Звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди з надуманих підстав відповідач вважає способом уникнути виконання зобов'язань орендодавця за договором оренди земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 19.09.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

20 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та фермерським господарством Счасливий І.О. в особі голови господарства ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого:

- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 4,03 га, кадастровий № НОМЕР_1, що належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 (п. 1);

- договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (п. 8);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1 806,00 грн. на рік (п. 9);

- передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 12).

У судовому засіданні позивачем визнано, що договір оренди землі від 20.10.2011 було укладено нею з метою отримання додаткових коштів для забезпечення своєї родини.

Також сторонами у судовому засіданні 19.09.2017 було визнано, що позивач отримувала в рахунок орендної плати від відповідача, зокрема зерно, вартість якого у декілька разів перевищує розмір орендної плати, визначений в пункті 9 договору оренди.

При цьому, позивач у судовому засіданні 19.09.2017 зазначила, що жодного разу не зверталася до відповідача у письмовій формі з пропозицією про зміну умов договору, чи припинення його дії.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

З огляду на положення ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 06 квітня 2016 року по справі № 6-551цс16 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 57102501), і приходить до наступних висновків.

Правочини, що вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 223 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено на таких умовах.

Позивач не надала суду доказів того, що обставини, у яких вона перебувала на момент укладення договору оренди землі від 20.10.2011, були настільки тяжкими для неї, що змусили її укласти цей договір на невигідних для неї умовах.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що договір був підписаний нею на вкрай невигідних умовах щодо розміру орендної плати та обчислення її без урахування індексу інфляції (п.п. 9, 10), оскільки пунктом 13 договору оренди землі від 20.10.2011 передбачено можливість перегляду розміру орендної плати 1 раз на рік. Натомість, позивач не користалася зазначеною умовою договору та не проявляла ініціативи у питанні перегляду розміру орендної плати.

Про невигідність інших умов договору оренди землі від 20.10.2011 позивач не зазначає.

Посилання позивача на те, що нею не підписувався саме її примірник договору оренди землі, не мають правового значення, з огляду на таке.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі від 20.10.2011, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося.

З аналізу норм ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України випливає, що незалежно від кількості примірників договору, для підтвердження факту вчинення правочину достатньо одного примірника договору, підписаного сторонами, разом з цим, відсутність підпису сторони договору, або виконання підпису від імені сторони договору іншою особою, в одному з його примірників, може ставити під сумнів лише автентичність цього примірника договору, а не бути підставою для визнання недійсним самого договору.

У даній справі судом встановлено, що сторони договору оренди землі від 20.10.2011 скріпили його своїми підписами, що підтверджується примірником цього договору, наданим відділом в Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, та було визнано сторонами у судовому засіданні, а відтак не підлягає доказуванню, згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Отже, договір оренди землі від 20.10.2011 було належним чином укладено між сторонами по справі.

Таким чином, недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, є підставою для відмови у його задоволенні в повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства Счасливий І.О. про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков