Рішення

від 28.09.2017 по справі 509/88/17

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/88/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

10 січня 2017 року, представниця позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом, в якому просила суд, визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті її чоловіка ОСОБА_2, померлого 06.12.2015 р. - право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на земельну ділянку площею 0,0600 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий № 5123782500:01:002:2002, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, Миколаївська сільська рада, СОГ Калина , ділянка № 74 (за межами населеного пункту), відносно якої спадкодавцю ОСОБА_2, серед інших громадян, на підставі розпорядження Овідіопольської РДА № 629 від 12.06.2009 р., було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, загальною площею 2,01 га із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у їх користуванні, для ведення садівництва та території Миколаївської сільради (за межами населеного пункту) та рекомендацією, зокрема, ОСОБА_2, надати проекти землеустрою до РДА для розгляду та затвердження у встановленому законодавством порядку, право власності на яку не встиг зареєструвати спадкодавець у зв'язку зі смертю, уклавши за життя відповідний договір з концерном Камелот про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 17.05.2010 р., отримавши проект землеустрою та позитивні висновки Відділу містобудування та архітектури від 21.08.2014 р. № 2046/1-1/557/1/02 та відділу Держземагенства ГУ Держземагенства в Одеській області від 19.07.2014 р. № 18-18-16/1558, а також, отримавши на своє ім'я витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5102100702015 від 20.07.2015 р., мотивуючи це неможливістю отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку з підстав відсутності на неї правовстановлюючих документів.

В судовому засідання позивачка та її представниця повністю підтримали позов і просили суд його задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, мотивуючи його безпідставністю і необґрунтованістю та з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

За загальним правилом - кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи : роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі - розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, згідно якої, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 1217 ЦК України передбачено - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Як передбачає стаття 1225 ЦК України - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини, з умовою чи із застереженням.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено - спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, як те передбачено ст. 1299 ЦК України.

Згідно із ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. № 7 „Про судову практику у справах про спадкування» , відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до ст. 125 ЗК України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009) - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 126 ЗК України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3521-VI від 16.06.2011, № 5059-VI від 05.07.2012; в редакції Закону № 3613-VI від 07.07.2011) -право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На думку суду, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі п. 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування - до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У разі набуття права власності на земельну ділянку з інших підстав, передбачених законодавством України відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 в редакції Закону України від 05 березня 2009 № 1066-VI) або ж державної реєстрації документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (в редакції ст. 125 ЗК України до внесення змін зазначеним Законом).

Суд встановив, що земельну ділянку, площею 0,0600 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий № 5123782500:01:002:2002, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, Миколаївська сільська рада, СОГ Калина , ділянка № 74 (за межами населеного пункту), якою користувався ОСОБА_2, будучи членом-садоводом СОГ Калина , останній, згідно письмової заяви від 02.03.2009 р. на ім'я голови Овідіопольської РДА, просив передати йому безкоштовно у власність і відносно якої ОСОБА_2, серед інших громадян, на підставі розпорядження Овідіопольської РДА № 629 від 12.06.2009 р., було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, загальною площею 2,01 га із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у їх користуванні, для ведення садівництва та території Миколаївської сільради (за межами населеного пункту) та рекомендацією, зокрема, ОСОБА_2, надати проекти землеустрою до РДА для розгляду та затвердження у встановленому законодавством порядку, уклавши відповідний договір з концерном Камелот про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 17.05.2010 р., отримавши проект землеустрою та позитивні висновки Відділу містобудування та архітектури від 21.08.2014 р. № 2046/1-1/557/1/02 та відділу Держземагенства ГУ Держземагенства в Одеській області від 19.07.2014 р. № 18-18-16/1558, а також, отримавши на своє ім'я витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5102100702015 від 20.07.2015 р.. (а.с. 9-18).

Суд з'ясував, що ОСОБА_2 помер 06.12.2015 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 436524 від 30.12.2015 р. та спадковою справою № 11/2016, заведеною нотаріусом після смерті спадкодавця ОСОБА_2, в якій мається письмова заява на ім'я нотаріуса спадкоємця ОСОБА_3 (сина спадкодавця) від 18.02.2016 р. про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті його батька, а також заява позивачки (дружини спадкодавця, згідно свідоцтва про одруження серії І-АБ № 137797 від 27.09.1969 р.) від 18.02.2016 р. про прийняття спадщини після смерті її чоловіка спадкодавця ОСОБА_2, померлого 06.12.2015 р., серед якої мається спірна земельна ділянка, площею 0,0600 га, призначена для ведення садівництва, кадастровий № 5123782500:01:002:2002, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, Миколаївська сільська рада, СОГ Калина , ділянка № 74 (за межами населеного пункту), право власності на яку не встиг зареєструвати спадкодавець у зв'язку зі смертю, у зв'язку з чим, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, на відміну від іншого рухомого та нерухомого майна, спадщина на яке відрилася після смерті ОСОБА_2, померлого 06.12.2015 р., і яку прийняла позивачка, отримавши відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 7,8,24,31-57).

Вищевказане дає суду підстави стверджувати, що життя спадкодавця ОСОБА_2, останній розпочав процедуру приватизації відносно вказаної спірної спадкової земельної ділянки, однак у зв'язку зі своєї смертю не встиг її завершити, отримавши при цьому на своє ім'я всі необхідні вищевказані документи, зокрема, погодження та висновки стосовно земельної ділянки, однак не зареєстрував право власності на неї належним чином у встановленому Законом порядку, що підтверджується вищенаведеними доказами по справі.

Таким чином, суд вважає, що у позивачки, виникло законне право в порядку спадкування за законом на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на вищевказану земельну ділянку на своє ім`я, як спадкоємиці за законом після смерті свого чоловіка спадкодавця ОСОБА_2, померлого 06.12.2015 р.

Суд звертає увагу на те, що після звернення з даним позовом до суду - 12.01.2017 р., представниця позивачки зверталась до відповідачів з клопотанням про прийняття рішення про завершення позивачкою приватизації зазначеної земельної ділянки та передачі її у власність, на що отримала письмову відповідь, датовану 27.02.2017 р. № К-1199/0-1510/6-17, яку отримала поштою 25.04.2017 р., в якій зокрема йдеться про сформованість вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим, відповідачі пропонували позивачці звернутися до них з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою подальшої передачі у власність, що й зробила представниця позивачки. Однак, як встановив суд, на час ухвалення рішення суду та враховуючи час перебування справи на розгляді в суді, жодної відповіді від відповідачів по справі на своє клопотання позивачка не отримала, а тому суд, вважає, що позивачка в даному випадку має право на захист свого цивільного права, яке в даному випадку є порушеним з боку відповідачів згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України, та відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси позивачки у спосіб, визначений вищевказаними законами України (а.с. 106,107).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідності його задоволення.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60,209,212,213,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 1217,1218,1222,1225,1234,1258,1262,1268,1297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. „Про судову практику у справах про спадкування» , суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити ;

2.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1) в порядку спадкування за законом, після смерті її чоловіка ОСОБА_2, померлого 06.12.2015 р. - право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на земельну ділянку площею 0,0600 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий № 5123782500:01:002:2002, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, Миколаївська сільська рада, СОГ Калина , ділянка № 74 (за межами населеного пункту)..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Гандзій Д.М.