Рішення

від 12.09.2017 по справі 741/999/17

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/454/17

Єдиний унікальний номер 741/999/17

РІШЕННЯ

іменем України

12 вересня 2017 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Дикого В.М.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Носівського районного суду Чернігівської області з позовною заявою до Носівської ОТГ в особі Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на земельні ділянки. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 11 липня 2005 року померла її мати ОСОБА_4. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме: земельні ділянки загальною площею 5,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Носівської міської ради. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Спадщину вона прийняла в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Рішенням Носівського районного суду від 08 грудня 2016 року встановлено факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки у зв'язку з тим, що прізвище спадкодавця, яке зазначене у свідоцтві про смерть, не збігається із прізвищем, зазначеним у правовстановлюючому документі. Держаний акт на право власності на земельні ділянки виданий 16 грудня 2004 року на прізвище Слісаренко , а не на прізвище Волоха . 15 травня 1979 року мати позивача уклала шлюб зі ОСОБА_5, після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище Слісаренко . 29 жовтня 1986 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті мати позивача вдруге вийшла заміж, уклала шлюб із ОСОБА_6, їй було присвоєно прізвище Дуля . 15 грудня 1991 року ОСОБА_6 помер. Мати позивача втретє вийшла заміж за ОСОБА_7, після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище Волоха . 15 червня 2001 року ОСОБА_7 помер. На час видачі державного акта мати позивача мала прізвище Волоха . При виготовленні та видачі державного акта це не було враховано, а тому в державному акті її прізвище було зазначено не вірно. Саме тому позивач просила судовим рішенням встановити факт належності ОСОБА_4П державного акта, виданого на ім'я ОСОБА_8 та визнати за нею право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у змісті позову, просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Носівської ОТГ в особі Носівської міської ради Чернігівської області, у судове засідання не з'явився. Представник відповідача направила до суду заяву, у якій не заперечувала проти задоволення позову та просила справу розглянути без участі представника відповідача.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

У судовому засіданні встановлено, що 15 травня 1979 року ОСОБА_9 уклала шлюб зі ОСОБА_5, після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а. с. 9).

29 жовтня 1986 року ОСОБА_5 помер (а. с. 10).

04 грудня 1991 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_6, після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_6 (а. с. 11).

15 грудня 1991 року ОСОБА_6 помер (а. с. 12).

16 липня 1993 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_7, після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище Волоха (а. с. 13).

15 червня 2001 року ОСОБА_7 помер (а. с. 14).

У судовому засіданні встановлено, що 16 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_8 видано державний акт на право приватної власності на землю серія ІV-ЧН №005453, відповідно до якого їй у приватну власність передаються земельні ділянки площею 5,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області. Це підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю (а. с. 8).

11 липня 2005 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 15).

Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із вищевказаних земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_4 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 29). А, отже, спадкування після її смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, його дружина та батьки.

ОСОБА_3 є дочкою померлої, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 7) та копією свідоцтва про одруження (а. с. 6). Отже, вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Рішенням Носівського районного суду від 08 грудня 2016 року встановлено факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини (а. с. 17).

Отже, ОСОБА_3 у силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4

Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_4 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 28).

У судовому засіданні встановлено, що на момент видачі державного акта на право приватної власності на землю прізвище власника було не ОСОБА_8, а Волоха. Це прізвище було присвоєно матері позивача після укладення шлюбу з ОСОБА_7 При виготовленні та видачі державного акта було зазначено невірне прізвище власника землі.

Саме у зв'язку з розбіжністю у прізвищах, указаних у державному акті на право приватної власності на землю та у свідоцтві про смерть спадкодавця, нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказані земельні ділянки, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської районної ДНК про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 вересня 2017 року №1403/02-31 (а. с. 34).

Відповідно до п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та догорів оренди, затвердженої наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року, усі записи в державних актах на право власності на земельну ділянку мають бути зроблені державною мовою, чітко, розбірливо, виправлення не допускаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Установлення факту належності правовстановлюючого документа має для заявника юридичне значення, адже дасть їй можливість юридично оформити свої спадкові права.

Зробити виправлення в державному акті на право власності на землю неможливо, отже, заявник позбавлений можливості в іншому порядку встановити вищезазначений факт, тому суд ухвалює рішення про задоволення заяви.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріали цивільної справи підтверджують, що на спадкові земельні ділянки на замовлення позивача виготовлена технічна документація, земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери. Земельній ділянці площею 1,2269 га присвоєно кадастровий номер 7423810100:02:002:0076, її нормативна грошова оцінка становить 21089,76 грн. Земельній ділянці площею 4,3097 га присвоєно кадастровий номер 7423810100:02:002:0077, її нормативна грошова оцінка становить 74081,44 га (а. с. 17-22).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

РІШИВ:

Позов задовольнити.

Установити факт, що державний акт на право приватної власності на землю серія ІV-ЧН №005453, виданий на підставі рішення Носівської міської ради від 19.110.2004 №322, яким ОСОБА_8 передаються у приватну власність земельні ділянки загальною площею 5,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, належить ОСОБА_4, яка померла 11 липня 2005 року.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 11 липня 2005 року, право власності на земельну ділянку площею 1,2269 га вартістю 21089,76 грн., кадастровий номер: 7423810100:02:002:0076, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Носівської міської ради, Носівський район, Чернігівська область, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІV-ЧН №005453, зареєстрованого 16 грудня 2004 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №558.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 11 липня 2005 року, право власності на земельну ділянку площею 4,3097 га вартістю 74081,44 грн., кадастровий номер: 7423810100:02:002:0077, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Носівської міської ради, Носівський район, Чернігівська область, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІV-ЧН №005453, зареєстрованого 16 грудня 2004 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №558.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.М. Дикий