Рішення

від 27.09.2017 по справі 711/5470/17

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 711/5470/17

Номер провадження2/711/1929/17

27 вересня 2017 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя: Дунаєв С.О.

при секретарі Нарадько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ТРАНСПОСТАЧ ЧЕРКАСИ про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь суму коштів в розмірі 144500грн.

В обґрунтування позову зазначено, що всупереч умов усної домовленості між позивачем та відповідачем, останній не повертає позивачу кошти, що були надані йому позивачем в якості поворотної фінансової допомоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Судовий виклик направлявся відповідачеві за зареєстрованою у ЄДРПОУ адресою місцезнаходження юридичної особи, разом з тим адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення через відсутність адресату за зазначеною адресою та його неявкою до відділу поштового зв'язку для отримання кореспонденції за поштовим повідомленням, що відповідно до ч.5 ст.74, ст.77 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд вважає як повідомлення відповідача належним чином. Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явився у судові засідання 02.08.2017р. та 27.09.2017р.

Відповідно до ст.ст.169, 224 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивач є засновником ПП ТРАНСПОСТАЧ ЧЕРКАСИ і власником 50% статутного капіталу підприємства, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ.

Протягом серпня-вересня 2014р. позивачем внесено на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 144500грн на умовах поворотної фінансової допомоги, що підтверджується відповідними квитанціями /а.с.4-8/.

10.05.2017р. позивачем направлено на адресу відповідача рекомендованим листом вимоги про повернення зазначених грошових коштів, натомість даний лист повернувся без вручення /а.с.9-11/.

До теперішнього часу відповідач не повернув позивачеві грошові кошти, а тому позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.

Тож між сторонами виник спір з приводу виконання зобов'язання, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі -ЦК).

Відповідно до положень ст.3 ЦК цивільні правовідносини регулюються на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності. Зі змісту ст.6 ЦК випливає, що питання, які не врегульовані між сторонами умовами укладеного договору, регулюються положеннями закону.

Підставою для виникнення прав і обов'язків сторін є договір та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК).

Відповідно до ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК).

За загальним правилом, передбаченим ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вимоги до правочинів закріплені у ст.203 ЦК. Зазначена стаття кореспондується із положеннями ч.1 ст.215 ЦК, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Залежно від підстав недійсності правочину, закон передбачає настання різних наслідків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК правочин між фізичною та юридичної особою має бути укладений в письмовій формі, що в контексті положень ч.2 ст.207 ЦК вимагає підписання документу, який підтверджує вчинення правочину, його учасниками. Від імені юридичної особи такий правочин має бути підписаний особою уповноваженою на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В обґрунтування підстав позову позивач посилалась на положення ст.1212 ЦК, обґрунтовуючи свої вимоги безпідставністю набуття відповідачем грошових коштів, переданих позивачем, оскільки в письмовому виді відповідний договір між сторонами не укладався, а тому відсутній договірний характер правовідносин. Зазначене свідчить, що позивач заперечує дійсність вчиненого сторонами правочину, але вимог про визнання недійсним такого правочину позивач не заявляла.

Разом з тим, суд звертає увагу, що поняття договору та правочину не є тотожними, оскільки поняття "правочин" ширше за "договір". Натомість ст.218 ЦК передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Отже відсутність між сторонами укладеного в письмовій формі договору про умови надання позивачем поворотної фінансової допомоги не є безумовним свідченням про недійсність такого правочину. Відтак доводи позивача про відсутність договірного характеру правовідносин між сторонами є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст.ст.10, 60 ЦПК обов'язок спростування такої тези покладається на сторін, але всупереч зазначеного сторонами не надано суду доказів на спростування дійсності такого правочину.

Таким чином, з огляду на презумпцію свободи договірного врегулювання правовідносин (ст.6 ЦК) відповідно до якої сторони мають право укласти договір (вчинити правочин), який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, то правочин із надання позивачем відповідачу грошових коштів в якості поворотної фінансової допомоги не має ознак нікчемного правочину, а тому такий правочин створює права та обов'язки для сторін, що його вчинили.

Як встановлено судом позивач здійснив перерахування грошових коштів на користь позивача на загальну суму 144500грн /а.с.4-8/ в якості надання поворотної фінансової допомоги, що зазначено в графі призначення платежу .

Відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

При цьому поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики. Отже з огляду на положення ст.526 ЦК правовідносин, що склалися між сторонами регулюються положеннями ст.ст.1046-1053 ЦК.

Згідно ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Досліджені надані позивачем платіжні квитанції /а.с.4-8/ суд оцінює як належний та допустимий доказ укладання між сторонами правочину, оскільки вони містять відомості про суму отриманих в коштів, мету їх надання та підтверджують сам факт передання грошей.

Таким чином, укладений між сторонами правочин за своєю природою є договором безпроцентної позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, судом не встановлено наявності між сторонами обумовленого порядку повернення грошових коштів відповідачем та строку вчинення такої дії.

Натомість, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги, що вимога про повернення наданої фінансової допомоги була направлена відповідачу 11.05.2017р. /а.с.9-11/ засобами поштового зв'язку рекомендованим листом, то термін виконання відповідачем свого обов'язку з повернення коштів позивачу вже настав. Отже на теперішній час відповідач зобов'язаний повернути позивачеві суму поворотної фінансової допомоги в повному обсязі.

Таким чином, заявлені вимоги про повернення грошових коштів, переданих в якості поворотної фінансової допомоги, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позов підлягає до задоволення в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1445грн, на підставі ч.1 ст.88 ЦПК підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.7, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224 Цивільно-процесуального кодекс України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства ТРАНСПОСТАЧ ЧЕРКАСИ на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги в розмірі 144500грн та 1445грн в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути 145945 (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять)грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги чи заяви відповідача про його перегляд, якщо апеляційну скаргу чи заяву не було подано.

Головуючий: ОСОБА_2