Постанова

від 27.09.2017 по справі 914/3000/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 914/3000/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Палія В.В., Селіваненка В.П. за участю представників сторін:від позивача - ОСОБА_4, від відповідача - не з'явився, розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову від Львівського апеляційного господарського суду 11.05.2017 у справі№ 914/3000/16 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 доЖитлово-будівельного кооперативу "Аурум III" простягнення боргу, штрафу, пені, 3% річних, інфляційних втрат за договором про надання консультаційно-посередницьких послуг №3/004/09-2015 від 01.09.2015

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Аурум III" (далі - ЖБК "Аурум ІІІ") про стягнення 24 956,57 грн, з яких: 19 380,60 грн основного боргу, 2 907,09 грн штрафу, 1661,65 грн пені, 166,80 грн 3% річних та 84,43 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2016 порушено провадження у справі №917/3000/16 за позовом ФОП ОСОБА_5 до ЖБК "Аурум ІІІ" про стягнення 24 956,57 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Крупник Р.В.) від 02.02.2017 позов задоволено; стягнуто з ЖБК "Аурум ІІІ" на користь ФОП ОСОБА_5 19 380,60 грн основного боргу, 1661,65 грн пені, 166,80 грн. 3% річних, 840,43 грн інфляційних втрат та 1378,00 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Данко Л.С.) від 11.05.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2017 скасовано і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017, ФОП ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2017 у даній справі залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст.6, 525, 526, 627, 901, 1000, 1002, 1011 ЦК України та норми процесуального права, а саме ст.ст. 33, 34, 43 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2015 між ЖБК "Аурум ІІІ" (замовником) та ФОП ОСОБА_5 (виконавцем) було укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №3/004/09-2015 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовникові консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів ЖБК "Аурум ІІІ" (надалі - учасники), з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

Згідно з п.4.2 - 4.6 договору сторони погодили, що винагорода виконавця розраховується виконавцем та сплачується щомісяця. Розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. Оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг. Оплата винагороди, вказаної у п.4.3 цього договору здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

В п.п. 2.2.17 пункту 2 договору сторони погодили, що замовник бере на себе зобов'язання виплатити в повному обсязі винагороду виконавця за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90 (дев'яносто) відсотків та більше від суми повного пайового внеску передбаченого відповідним договором про сплату пайових внесків, по кожному такому договору. Аналогічний обов'язок міститься і у п.4.12 договору.

На виконання договору, ФОП ОСОБА_5 01.08.2016 було складено акт виконаних робіт №014 (консультаційно-посередницьких послуг) на суму 19 380,60 грн за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 та виписано рахунок - фактуру №4/003/14 на зазначену суму, які 01.08.2016 були направлені ЖБК "Аурум ІІІ" поштовим зв'язком цінним листом з описом вкладення.

Вартість послуг, що вказана в акті №014 від 01.08.2016, визначена ФОП ОСОБА_5 з розрахунку 5% від суми грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок ЖБК "Аурум ІІІ" в липні 2016 року від гр. ОСОБА_7 (далі - гр. ОСОБА_7.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2016 між ЖБК "Аурум ІІІ" та гр. ОСОБА_7 було укладено договір про сплату пайових внесків №070/ІІІ2Б09/076 за умовами якого гр. ОСОБА_7 вносить відповідачу пайові внески, а відповідач споруджує та передає у власність пайовику двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 При цьому, згідно з додатком до договору від 01.09.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, саме цю квартиру було надано позивачу для залучення пайовиків. Згідно з графіком сплати пайових внесків, пайовик повинен був сплатити 16.03.2016 - 30% у розмірі 388 306,00 грн., 16.05.2016 - 30% у розмірі 388 306,00 грн., 16.07.2016 - 30% у розмірі 388 306,00 грн. та у IV кварталі 2016 - 10% у розмірі 129 435,00 грн.

У липні 2016 року, як встановлено судами попередніх інстанцій, асоційованим членом кооперативу - гр. ОСОБА_7 сплачено на користь кооперативу (відповідача) третій внесок у розмірі 389 000,00 грн.

ФОП ОСОБА_5 вказує на те, що одержаний акт виконаних робіт не був підписаний зі сторони відповідача і від останнього у строк, встановлений договором не надійшло письмових заперечень на акт, а тому він вважає, що послуги є такими, що надані належним чином та підлягають оплаті.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, ЖБК "Аурум ІІІ" 09.08.2016 були направлені позивачу заперечення щодо акта виконаних робіт вих. №24 від 01.08.2016 в яких він зазначив, що протягом липня 2016 року позивач не надав жодних консультаційних послуг, не проводив жодної аналітичної роботи щодо дослідження ринку нерухомості, а надані таблиці із відомостями про ціни на деякі об'єкти нерухомості не становлять жодної споживчої цінності, оскільки самі по собі не несуть жодного смислового навантаження, а тому такі послуги не підлягають оплаті. При цьому відповідачем не заперечується обставина надання позивачем у липні 2016 агентських послуг.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ФОП ОСОБА_5 до ЖБК "Аурум ІІІ" про стягнення 19 380,60 грн. боргу за надані у липні 2016 послуги за договором, 1 661,65 грн. пені, 2 907,09 грн. штрафу, 166,80 3% річних, 840,43 грн. інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що за умовами укладеного між сторонами договору, а саме п.4.3., 4.12 договору розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу, а умовою виплати повної винагороди виконавця є отримання від учасника 90 відсотків і більше від суми повного пайового внеску.

Встановивши, що 16.03.2016 між відповідачем та гр. ОСОБА_7 було укладено договір про сплату пайових внесків №070/ІІІ2Б09/076, а останнім станом на липень 2016 року було внесено кошти у розмірі 90% від обумовленої вартості квартири (інші 10% мали бути внесені в IV кварталі 2016 року), суд першої інстанції дійшов до висновку, що мета спірного договору для відповідача була досягнута, позивач надав всі консультаційні та посередницькі послуги, передбачені договором, а відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу винагороду у розмірі, що становить 5% від суми коштів, які надійшли у липні 2016 року.

Оскільки у визначений договором строк така винагорода не була сплачена позивачу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 19 380,60 грн. основного боргу, а також відповідних сум штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що договором №3/004/09-20015 від 01.09.2015, крім надання позивачем відповідачу посередницьких послуг, передбачено й надання ним замовнику консультаційних послуг, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання позивачем відповідачу, як замовнику, консультаційних послуг.

Також судом зазначено, що у поданому позивачем акті №014 від 01.08.2016 (який не підписаний зі сторони відповідача), відсутній перелік, які саме консультаційні послуги були отримані підприємством замовника та як вони пов'язані з господарською діяльністю цього підприємства.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, надання позивачем посередницьких (агентських) послуг, відповідач не заперечує, однак заперечує, щодо надання консультативних послуг за договором у спірний період та вважає, що розмір винагороди, передбачений п.4.3 договору, що становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору, слід розділити як на винагороду за надання посередницьких послуг і на винагороду за надання консультаційних послуг.

Суд апеляційної інстанції пославшись на те, що укладений між сторонами договір є змішаним, дійшов висновку, що винагорода виконавця визначається за усі передбачені договором послуги в сукупності (агентські та консультаційні), хоча й обчислюється в розмірі 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу. При цьому судом зазначено, що доказів зміни такого обчислення винагороди чи її поділ за посередницькі послуги і окремо консультаційні послуги суду не подано.

З огляду на те, що позивачем не було доведено надання послуг за укладеним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у стягненні 19 380,60 грн основного боргу та решти вимог, які є похідними.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно із ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2015 між ЖБК "Аурум ІІІ" (замовником) та ФОП ОСОБА_5 (виконавцем) було укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №3/004/09-2015 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовникові консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів ЖБК "Аурум ІІІ" (надалі - учасники), з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій предметом договору є надання позивачем відповідачу консультаційних та посередницьких послуг, які пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів кооперативу, з метою залучення їх пайових внесків (коштів) для будівництва житлового будинку, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті.

В укладеному договорі сторонами не встановлена окремо вартість консультаційних та окремо вартість посередницьких послуг.

У п.4.3 договору сторони погодили, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників, залучених до кооперативу в межах даного договору.

Таким чином, розмір винагороди, належної виконавцю, як обгрунтовано встановлено місцевим господарським судом, поставлений в залежність лише від суми коштів, які надійшли в кожному конкретному місяці від залучених до кооперативу учасників.

За вказаних обставин, факт залучення до кооперативу в межах договору про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, учасника гр.ОСОБА_7 та факт сплати цим учасником у липні 2016року коштів за договором про пайову участь в сумі 389 000,00 грн, а всього 90% від обумовленої вартості квартири, які не заперечуються відповідачем, що є метою укладеного між сторонами у даній справі договору, як обгрунтоново зазначено місцевим господарським судом є доказом надання позивачем послуг та є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити позивачу винагороду у розмірі 5 % від суми грошових коштів, що надійшла від цього учасника у липні 2016, а саме в сумі 19380,60 грн.

Не підписання відповідачем акту виконаних робіт не звільняє його від виконання обов'язку сплатити виконавцеві винагороду за надані послуги, які фактично надані.

Колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості на те, що укладений договір є змішаним, а позивачем не було надано доказів надання консультативних послуг, з огляду на положення ст.ст. 6, 627 ЦК України, а також те, що як встановлено місцевим господарським судом сторони не визначили конкретного терміну протягом якого консультативні послуги повинні надаватися позивачем, та не пов'язали розмір винагороди, належної виконавцеві, з фактом надання чи ненадання певних послуг, а лише встановили її залежність від суми грошових коштів від залучених до кооперативу учасників.

Колегія суддів також вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції про наявність переплати на користь позивача за договором №1/004/09-2015 від 01.09.2015, оскільки договором не встановлена загальна сума винагороди позивача. Договором, зокрема у п.4.1 встановлено, що вартість даного договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих що могли бути надані виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Місцевий господарський суд встановивши, що у липні 2016 асоційованим членом за договором №070/ІІІ2Б09/076 від 16.03.2016 було сплачено відповідачу 389 000,00 грн, що становить 30% від вартості квартири (а всього понад 90% її вартості), дійшов обгрунтованого висновку про надання позивачем обумовлених договором послуг, що кореспондується з обов'язком відповідача їх оплатити у розмірі передбачено у договорі, а саме 5% від суми, коштів які надійшли у липні 2016, що в даному випадку становить 19 380,60 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням того, що як встановлено судом першої інстанції, відповідачем всупереч умов договору не було оплачено вартість наданих позивачем послуг у спірний період та у строки обумовлені договором, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 19 380,60 грн заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 6.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від простроченої суми, а за прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Місцевий господарський суд встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, перевіривши розрахунок пені та штрафу, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1661,65 грн пені та 2907,09 грн штрафу.

При цьому колегія суддів відзначає, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 166,08 грн 3% річних та 840,43 грн інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції містить висновки, які зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2017 підлягає залишенню в силі, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особі-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 914/3000/16 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2017 залишити в силі.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІІ" на користь фізичної особі-підприємця ОСОБА_5 1920,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В.

Селіваненко В.П.