Рішення

від 29.07.2010 по справі 17/94/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.10 Справа № 17/94/10

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: приватного підприємства «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» , 71721, Запорізька область, Токмацький район, с. Новопрокопівка, вул. Комсомольська, буд. 56

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 71721, Запорізька область, Токмацький район, с. Новопрокопівка, вул. Комсомольська, буд. 27

про стягнення 23 207,00 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 02.12.09 б/н

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 24.03.10 № 483

СУТЬ СПОРУ:

24.02.10 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» (надалі ПП «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» ) з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2І.) про стягнення з відповідача 23 207,00 грн., з яких: 4 619,80 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 552,58 грн. витрат на обстеження, контрольний обмір земельної ділянки та придбання пального, 1 844,68 грн. витрат на орендну плату за землю та 16 189,94 грн. упущеної вигоди.

Ухвалою від 24.02.10 судом порушено провадження у справі № 17/94/10, судове засідання призначено на 29.03.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 29.03.10 судом строк розгляду справи за клопотанням представників сторін продовжено на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.05.10.

Ухвалою від 13.05.10, у зв'язку з необхідністю виклику в судове засідання державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області - ОСОБА_5, розгляд справи судом відкладено на 23.06.10.

Ухвалою від 23.06.10 розгляд справи відкладено на 14.07.10.

В судовому засіданні 14.07.10 оголошено перерву до 29.07.10.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 29.07.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив наступне. 17.03.05 між позивачем та гр. ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки № 040828000117, предметом якого є земелька ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,55 га (у т.ч. рілля 6,55 га), розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Дана земельна ділянка належить на праві власності гр. ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Орендна плата за договором складала 1 066,56 грн. та повинна була сплачуватись позивачем один раз на рік. На підставі додаткової угоди була збільшена орендна плата на 2009 рік, яка складала 2526,96 грн. На протязі 2009 року відповідач самовільно зайняв орендовану позивачем земельну ділянку площею 4,77 га, що становить 73 % від загальної площі земельної ділянки, чим порушив вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а як наслідок - завдав позивачу майнової шкоди в розмірі 4 619,80 грн. Вказані обставини підтверджено актом обстеження земельної ділянки від 26.10.09 № 3, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.10.09, постановою про накладення адміністративного стягнення від 26.10.09 № 5-№ 15-5, розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Крім того, з метою провести обстеження та контрольний обмір орендованої позивачем земельної ділянки, 19.11.09 між позивачем та державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Запорізької області було укладено відповідний договір згідно якого позивачем сплачено 583,21 грн. за виконані роботи. Також, у зв'язку з виїздом директора підприємства із с. Новопрокопівка до м. Запоріжжя позивачем витрачено на придбання пального 173,75 грн. Всього 756,96 грн. Отже, на думку позивача, вказані витрати є реальними збитками, які підлягають стягненню з відповідача пропорційно самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто в розмірі 552,58 грн. Окрім того, за договором оренди позивачем сплачено орендну плату в сумі 2 526,96 грн., а оскільки позивач не користувався земельною ділянкою у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то пропорційна сума збитків становить 1 844,68 грн. Позивач вказує, що 2009 році ним планувалось вирощування пшениці, проте через самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем ОСОБА_7 не змогла реалізувати свої плани, в результаті чого упущена вигода складає 16 189,94 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, позов задовольнити. До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 752,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві та доповненні до нього, зазначив наступне. На спірній земельній ділянці здійснювались сільськогосподарські польові роботи за попередньою згодою з позивачем, як орендарем даної земельної ділянки. Враховуючи відсутність письмового, зареєстрованого в ЦДЗК договору суборенди, під час перевірки службовими особами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області, в діях відповідача було виявлено самовільне зайняття орендованої частини земельної ділянки. Відповідач вказує, що відсутні підстави для стягнення витрат на обстеження, контрольний обмір земельної ділянки та придбання пального в розмірі 552,58 грн., оскільки обов'язкова необхідність проведення обстеження та контрольного обміру спірної земельної ділянки у листопаді 2009 року позивачем не доведена. Також позивачем не доказано, що вказані роботи проводились саме на спірній земельній ділянці. Щодо стягнення витрат на орендну плату за землю в розмірі 1 844,68 грн. відповідач пояснив, що обов'язок по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі договору від 17.03.05 покладається саме на позивача. Крім того, позивач не надав суду доказів щодо визначення розміру збитків у відповідності з вимогами Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Так, розмір збитків визначений державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області ОСОБА_5, а комісія за участю інших представників установ і організації та за участю відповідача, не створювалася. Також відповідач звернув увагу на той факт, що фактично в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення, оскільки за усною домовленістю між позивачем та відповідачем останній використовував земельну ділянку впродовж травня-вересень 2009 року, за що перерахував ОСОБА_1 поштовим переказом грошову суму в рахунок орендної плати у сумі 1 825,92 грн., про що свідчить фіскальний чек про грошовий переказ від 19.11.09. Стосовно стягнення упущеної вигоди в розмірі 16 189,94 грн., відповідач (з посиланням на ст. 22 ЦК України) вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок користування земельною ділянкою площею 4,77 га на території Новопрокопівської сільської ради. З урахуванням зазначеного, вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в задоволені позову.

На неодноразові вказівки в ухвалах суду (від 13.05.10, від 23.06.10) про визнання обов'язковою явку в судове засідання головного спеціаліста сектору Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у Токмацькому районі Запорізької області ОСОБА_5 останній проігнорував та двічі до суду не з'явився (що є підставою для ініціювання судом перед його керівництвом перевірки за вказаним фактом та вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_5Ю до передбаченої чинним законодавством дисциплінарної відповідальності) , а лише надіслав до господарського суду Запорізької області письмові пояснення з яких вбачається що: 26.10.09 ним була проведена позапланова перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства ПП ОСОБА_2 На земельній ділянці були наявні поживні залишки соняшника, орієнтовано площею 4,77га. ОСОБА_2 пояснив, що це він посіяв та зібрав соняшник на земельній ділянці, яку орендує ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» . 26.10.09 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 0000522, за яким ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП с накладанням штрафу в розмірі 510 грн. Також складено акт обстеження земельної ділянки та нарахована шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963. Відповідно до цієї Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, проводиться відповідно до порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надається на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 01.07.00 №1619. Після заяви директора ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» та укладанням договору на виконання робіт стосовно розрахунку шкоди йому надано розрахунок шкоди, в якому зазначений розмір заподіяної шкоди складає 4 619,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та беручи до уваги письмові пояснення старшого державного інспектору сектору державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.09 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель (Держземінспекція), відповідно до вимог ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , у присутності ПП ОСОБА_2, проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства ПП ОСОБА_2, за наслідками якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.10.09 із змісту якого вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,77 га для вирощування соняшнику. На земельній ділянці залишились пожнивні залишки соняшника. Загальна площа земельної ділянки становить 6,55 га, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області та знаходиться в оренді терміном на 10 років у ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» . Директор ОСОБА_1 Згідно договору оренди з ОСОБА_6 від 17.03.05 № 040828000117. Порушені вимоги ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України.

Про ознайомлення з вищевказаним актом перевірки та про отримання копії вказаного акту свідчить підпис ОСОБА_2 на екземплярі акту.

Постановою державного інспектора державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області ОСОБА_5 про накладення адміністративного стягнення від 26.10.09 № 5-№ 15-5 за наслідками розгляду протоколу від 26.10.09 № 000522, ОСОБА_2І визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яким передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за самовільне зайняття частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,77 га. Копія постанови отримана особисто 26.10.09 ОСОБА_2 про що свідчить відмітка про вручення.

Вказана постанова у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувалась. Доказів зворотнього сторони суду не надали.

Також, 26.10.09 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель складено акт № 3 обстеження земельної ділянки, яка знаходиться с. Новопрокопівка Токмакцького району Запорізької області, загальною площею 6,55 га (площа, на якій вчинено порушення - 4,77 га). Згідно із результатами обстеження земельної ділянки за вказаним актом, приватний підприємець ОСОБА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,77 га для вирощування соняшнику. На земельній ділянці залишились пожнивні залишки соняшника. Загальна площа земельної ділянки становить 6,55 га, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області та знаходиться в оренді терміном на 10 років у ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» . Директор ОСОБА_1 Згідно договору оренди з ОСОБА_6 від 17.03.05 № 040828000117 ОСОБА_6 має право власності згідно державного акту ІІІ-ЗП № 040932. Порушені вимоги ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963 та Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.02 № 783, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_5 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (на території Новопрокопівської сільської ради, Токмацького району, за межами населеного пункту). Розмір заподіяної шкоди становить 4 619,80 грн.

Відповіно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України (ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 125 цього Кодексу, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного коритування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми держаних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частинами 1, 11 ст. 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Як свідчать матеріали господарської справи, 17.03.05 між гр. ОСОБА_6 (Орендодавець) та приватним підприємством «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» укладено договір оренди земельної ділянки № 040828000117, згідно якого (р.1) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з метою сільськогосподарського використання, яка знаходиться на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,55 га, в т.ч. рілля 6,55 га (п. 2 р. 2).

Згідно із п. 8 р. 3 вказаного договору, договір оренди укладено на 10 років.

У відповідності до р. 8 договору, на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Передача в суборенду здійснюється за згодою орендодавця.

Вбачається, що договір зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.11.08 за № 040828000117.

Відповідач вказує, що у період з травня по вересень 2009 року за усною домовленістю з позивачем він користувався земельною ділянкою площею 4,77 га, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що належить на праві власності гр. ОСОБА_6

Між тим, нормами Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у суборенду за договором судоренди, який підлягає державній реєстрації.

У звязку з чим, судом не приймається до уваги в якості доказу існування орендних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо спірної земельної ділянки усна домовленість сторін.

Належним чином укладеного і зареєстрованого у відповідному органі договору суборенди, як того вимагають норми земельного законодавства, суду не надано.

За таких обставин, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) самовільно зайняв орендовану позивачем земельну ділянку площею 4,77 га чим порушив вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_2, здійсненого та перевіреного посадовими особами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області (копія якого долучена до матеріалів справи), розмір заподіяної шкоди склав 4 619,80 грн.

Розмір шкоди визначений на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963 ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 619,80 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення, є обґрунтованою, підтверджується наявними матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Зазначене вище спростовує всі твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 552,58 грн. витрат, понесених внаслідок проведення обстеження та контрольного обмір орендованої позивачем земельної ділянки на підставі договору від 19.11.09 № 18-ш, укладеного між позивачем та Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області, а також у зв'язку придбанням пального для виїзду директора підприємства із с. Новопрокопівка до м. Запоріжжя.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

У той же час, ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (ЦК України), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони.

Судом не встановлено того факту, що саме протиправна поведінка відповідача (самовільне зайняття земельної ділянки) є тією безпосередньою причиною, що спричинала витрати позивачу на обстеження, контрольний обмір земельної ділянки та придбання пального. До того ж, ці витрати не мають обов'язкового характеру.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволені вимоги позивача в частині стягнення 552,58 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1 844,68 грн. витрат на орендну плату за землю.

Позивач вказує, що витрати в розмірі 1 844,68 грн., які понесені ним внаслідок оплати орендодавцю орендної плати за договором оренди земельної ділянки, є збитками, що заподіяні з вини відповідача, оскільки в 2009 році позивач фактично не користувався орендованою земельною ділянкою у зв'язку з неправомірними діями відповідача.

Однак, суд не погоджується з такою правовою позицією позивача, оскільки за умовами договору оренди землі від 17.03.05 саме Орендар (ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» ) зобов'язаний сплачувати орендну плату Орендодавцю (ОСОБА_6Ф.) у розмірі, строки та в порядку, визначеному розділами 4, 9 договору.

З наведеного вбачається, що витрати на орендну плату не мають необхідних ознак збитків відповідно до вимог чинного законодавства. Витрати, пов'язані із орендною платою не можна розцінювати як додаткові витрати у розумінні ст. 225 Господарського кодексу України.

Отже, у задоволені вимоги щодо стягнення 1 844,68 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 16 189,94 грн. упущеної вигоди.

Суд відмовляє в задоволені цієї вимоги у зв'язку з недоведеністю виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання. При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.

Встановлено, що розмір упущеної вигоди визначено на підставі плану-розрахунку економічних вигод, що очікуються від вирощування озимої пшениці у 2009 році на площі 26,55 га.

Позивач вказує, що ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» планувалось у 2009 році вирощування пшениці, проте через неправомірні дії відповідача ПП ОСОБА_2 (самовільне зайняття земельної ділянки) позивач не реалізував свої плани, в результаті чого йому заподіяні реальні збитки у вигляді упущеної вигоди загальним розміром 22 178,00 грн. Оскільки відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, площею в 4,77 га, що складає 73 % від загальної площі орендованої позивачем земельної ділянки, то пропорційна сума упущеної вигоди має складати 16 189,94 грн.

Разом з тим, суду не надано доказів, що підтверджують викладені обставини. Так, позивачем не надано розрахунку упущеної вигоди (тобто розрахункової величина втрати очікуваного приросту в майні), що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання позивачем певних грошових сум, якщо відповідач не допустив би правопорушення.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач не довів, що зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 16 189,94 грн. внаслідок самовільного зайняття ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки. З викладеного вбачається відсутність вини відповідача, що звільняє останнього від цивільно-правової відповідальності.

Отже, вимога позивача про стягнення 16 186,94 грн. упущеної вигоди є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1 752,00 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» , оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Позивач вказує, що в грудні 2009 року ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» звернулось за юридичною допомогою до ТОВ «Адвокатське бюро «Успіх» і сплатив суму за послуги адвоката в розмірі 2400 грн. за підготовку документів для подання до суду щодо двох відповідачів ПП ОСОБА_2 і ПП ОСОБА_8

На підтвердження цього факту позивачем надано суду договір від 02.12.09 про надання юридичних послуг по кримінальній (цивільній) справі, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 635 та копію платіжного доручення від 07.12.09 № 277 на суму 2 400,00 грн. з призначенням платежу: за адвокатські послуги.

Наявний в матеріалах справи договір від 02.12.09 свідчить, що позивач користується послугами адвокатського бюро, за юридичне обслуговування якого здійснюється оплату в розмірі і в строки, визначені договором. У зазначеному договорі сторони погодили, що оплату робіт здійснюється за конкретною справою.

Проте, позивачем не надано суду документів, які підтверджують обсягу послуг адвоката, не визначено вартість робіт, з яких можливо було б визначити сплачені позивачем витрати адвокату саме за справою № 17/94/10 та віднести їх до складу судових витрат. З платіжного доручення від 07.12.09 № 277 також не вбачається, що адвокатські послуги надані саме по даній справі.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 752,00 грн. за надані послуги адвоката судом відхиляються.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході розгляду цієї справи та прийнятті рішення по суті спору судом, через необґрунтованість, залишено поза увагою доводи відповідача стосовно того, що ним перераховано позивачу 1800 грн. поштовим переказом 2/15 (відправник ОСОБА_2І.) за користування земельною ділянкою впродовж травня-вересня 2009 року.

Підставою для таких тверджень суду є те, що відповідач не надав суду доказів відправлення поштового переказу № 2/15 (на який є посилання у доповненні до відзиву без номеру від 23.06.10). А із наданого відповідачем суду фіскального чеку за № 0015 від 12.11.09 про переказ коштів на суму 1800 грн., а також листа за вих. від 07.07.10 № 02/700 заступника начальника центру поштового зв'язку № 7 м. Токмак (який долучений до матеріалів справи) вбачається, що поштовий переказ за № 0015 від 12.11.09 на суму 1800 грн. (а не 2/15, на який вказує відповідач), був відправлений ОСОБА_2 із ВПЗ Новопрокопівка на ім'я ОСОБА_1 с. Новопрокопівка оплачений особисто ОСОБА_1 17.11.09.

При цьому, суд не заперечуючи про сплату певних грошових коштів громадянином ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_1 загальною сумою 1800 грн. за поштовим переказом за № 0015 від 12.11.09 виходить з того, що відповідач не надав суду доказів того, що це саме сплата за користування тією чи іншою земельною ділянкою так як із фіскального чеку не вбачається призначення платежу. Крім того, наявність якихось правовідносин між фізичними особами не є доказом проведення розрахунків між позивачем, як юридичною особою та відповідачем, як фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 46,20 грн. державного мита та 46,98 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 ,22,49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (71721, Запорізька область, Токмацький район, с. Новопрокопівка, вул. Комсомольська, 27, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Агрофірма «ОСОБА_1 і ОСОБА_1» (71721, Запорізька область, Токмацький район, с. Новопрокопівка, вул. Комсомольська, буд. 56, код ЄДРПОУ 30814420, п/р 26006220955051 у Токмацькому відділенні Запорізького регіонального управління ПриватБанк, МФО 313399) - 4 619 (чотири тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн. 80 коп. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 46 (сорок шість) грн. 20 коп. державного мита та 46 (сорок шість) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності після сплину 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 30.07.2010