Рішення

від 25.09.2017 по справі 908/1515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/116/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 Справа № 908/1515/17

Суддя Азізбекян Т.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО грін УА" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, буд. 72, кв. 4, код ЄДРПОУ 40839441)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69083, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1)

про стягнення 35 000 грн. 00 коп.

ставників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/1515/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО грін УА" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 35 000,00 грн.

Позов заявлено на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України і обґрунтований обов'язком відповідача повернути позивачу перераховані останнім кошти в сумі 35 000 грн. 00 коп., оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не передав позивачу, обумовлений між сторонами товар, а саме партію деревних гранул з тирси.

Ухвалою від 24.07.2017р. порушено провадження у справі № 908/1515/17, присвоєно справі номер провадження 24/116/17, розгляд справи призначено на 28.08.2017р.

Позивач та відповідач в судове засідання 28.08.2017р. не прибули, про причини неявки не повідомили.

З метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 25.09.2017р. об 11 год. 00 хв.

Заявою про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 13.09.2017 р., позивач фактично заявив про судові витрати за послуги адвоката в сумі 3 450 грн. 00 коп. та надав відповідні докази.

Ухвалою суду від 15.09.2017 р. відмовлено позивачеві у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання 25.09.2017 р. представник сторін не з'явились.

Як встановлено судом, сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалою суду про порушення провадження у справі, яка була завчасно надіслана на юридичну адресу відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Із даної адреси кореспонденція суду повернулася з відміткою поштової установи за закінченням терміну зберігання .

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач не є припиненим, що підтверджується витягом з цього реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні без присутності представників сторін, за наявними документами.

В судовому засіданні 25.09.2017 р., яке здійснювалось без застосування технічних засобів запису судового процесу, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні місяці 2016 року між позивачем та відповідачем досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж деревних гранул в кількості 22 тони на загальну суму 48 400 грн. 00 коп.

11.01.2017 року відповідачем на електронну адресу позивача було направлено рахунок № ЗПГО0001 від 11.01.2017 р. про оплату виготовленої продукції, а саме деревних гранул з тирси на загальну суму 48 400 грн. 00 коп. на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2, відкритий в ПАТ Приват Банк , місто Запоріжжя.

У зв'язку з цим сторони домовилися про перерахування позивачем на рахунок відповідача частини оплати за поставлений товар у розмірі 35 000 грн. 00 коп.

13.01.2017 року позивачем було здійснено оплату по вказаному договору в частині 20 000 грн. 00 коп. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 13.01.2017 року, з відміткою про оплату ПАТ Укрсоцбанк .

02.02.2017 року позивачем було здійснено оплату по вказаному договору в частині 15 000 грн. 00 коп. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 13.01.2017 року, з відміткою про оплату ПАТ Укрсоцбанк .

Як стверджує позивач, протягом обумовленого сторонами терміну відповідач не виконав умови договору між сторонами та не відвантажив на адресу позивача продукцію, а саме деревні гранули та не повернув позивачу перераховані кошти у розмірі 35 000 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до Сколівського відділу поліції Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області, за місцем фактичного здійснення діяльності відповідачем та знаходженням його виробничих потужностей, із заявою про вчинення злочину. На підставі заяви позивача слідчим слідчого відділення Сколівського відідлу поліції Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області було внесено відомості до ЄДР 1201714030000091 від 09.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. 28.02.2017 року слідчим слідчого відділення Сколівського відідлу поліції Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження з підстав відсутності у діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення. Згідно вказаної постанови останній підтвердив факт отримання коштів від позивача та виникнення між ними цивільно-правових відносин та зобов'язання в подальшому виконати взяті на себе зобов'язання.

Враховуючи, що станом на день звернення позивача до суду, відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 35 000 грн. 00 коп. було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (на підставі якої, у т.ч. були заявлені позовні вимоги) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зміст прав та обов'язків сторін, по яких сторонами досягнута згода, свідчить про укладення між сторонами окремого правочину, що оформлений відповідними документами. Так, позивачеві відповідачем було виставлено рахунок до оплати № ЗПГОА00001 від 11.01.2017р., який містить відомості про вид, кількість та ціну товару, і позивач прийнявши до виконання цей рахунок, сплатив за нього 35 000 грн. 00 коп., отже сторони уклали правочин, який за своїм змістом містить істотні умови договору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем відповідачеві суми передоплати за товар, вказаний у виставленому йому відповідачем рахунку, в сумі 35 000 грн. 00 коп.

Згідно вищевказаної постанови слідчого, відповідач підтвердив факт отримання коштів від позивача та виникнення цивільно-правових відносин та зобов'язання в подальшому виконати взяті на себе зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач не довів факт поставки товару чи повернення суми передоплати позивачеві.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35 000 грн. 00 коп. обґрунтованими, підтвердженими документально, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 1 600 грн. 00коп. покладається на відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3 450 грн. 00 коп. При цьому слід зазначити, що позивачем оформлено заявлення до стягнення суми витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3 450 грн. 00 коп., як заява про збільшення позовних вимог, тоді як за правовою природою ця сума не є предметом заявлених позовних вимог, а відноситься до складу судових витрат. Отже, зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду саме як заявлення до стягнення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3, 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду договір про надання адвокатських послуг (правову допомогу) № 56/2017 від 21.07.2017 р., укладений позивачем із адвокатом ОСОБА_3, платіжне доручення № 7 від 28.08.2017 р. про оплату юр. послуг за вказаним договором в сумі 3 450 грн. 00 коп. (згідно з п. 4.1 договору до початку ведення справи клієнт сплачує гонорар в розмірі 3 450 грн. 00 коп.), а також, акт-розрахунок між сторонами із характером правової допомоги та сумою 3 450 грн. 00 коп., підписаний з боку обох сторін.

При цьому, суд враховує, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити відповідний розмір витрат на правову допомогу, однак, суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд вважає, що з огляду на обставини справи, а також враховуючи, що актом-розрахунком суми гонорару передбачено суму 640 грн.00 коп. за участь у судових засіданнях, а адвокат не з'являвся в судові засідання, і актом-розрахунком суми гонорару визначено суму 960 грн. 00 коп. за складання інших процесуальних документів, а фактично з боку позивача подавалась необґрунтована та ніяким чином не підтверджена заява в порядку ст. 74-1 ГПК України, у задоволенні якої було відмовлено та заяву про збільшення позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду в частині заявлення до стягнення саме судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, а не в частині збільшення позовних вимог у справі про повернення авансу за непоставлений товар.

Отже, суд дійшов до висновку, що обґрунтованою сумою витрат на оплату послуг адвоката, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначена судом, за результатами розгляду цієї справи, є сума в розмірі 1920 грн. 00 коп.

Суд враховує, що п. 4 рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 держава гарантує юридичній особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. При цьому, суд враховує, що ці витрати відшкодовуються з урахуванням норм чинного законодавства та конкретних обставин, встановлених судом при розгляді конкретної господарської справи.

Суд вважає розумним та співрозмірним розміром витрат на послуги адвоката для даної справи - 1 920 грн. 00 коп.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд обмежує розмір суми, які підлягає сплаті за послуги адвоката та стягує з відповідача на користь позивача 1 920 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69083, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО грін УА" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, буд. 72, кв. 4, код ЄДРПОУ 40839441) 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору та 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 29.09.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян