Рішення

від 27.09.2017 по справі 910/15036/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017Справа №910/15036/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Термоелектро-України

про стягнення 133 520,92 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Терещенко Т.М. - представник за довіреністю № 09-32/37 від 29.01.2016

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 27.09.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Термоелектро-України про стягнення 133 520,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (позивач) зазначає, що 23.06.2015 між позивачем та ТОВ Термоелектро-України (відповідач) було укладено договір оренди № 2433 за умовами якого позивач як орендодавець передав відповідачу як орендарю у строкове платне користування частину об'єкта нерухомості, що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд. 4/5-А, загальною площею 384,6 кв.м. та підвального приміщення загальною площе. 51,9 кв.м. За доводами позивача, відповідачем в порушення взятого на себе зобов'язання щодо вчасності та повному обсязі сплачувати орендні платежі, не виконано належним чином у зв'язку з чим в останнього утворився боргу у сумі 133 520,92 грн, з яких 120 674,29 грн - основна сум заборгованості; 3 740,91 грн - інфляційні збитки; 981,93 грн - 3% річних та 8 123,79 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15036/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 27.092017.

У судове засідання, призначене на 27.09.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 27.09.2017 справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (надалі - орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Термоелектро-України (надалі - орендар/відповідач) було укладено договір № 2433 оренди нежитлового приміщення (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину об'єкта нерухомості, що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд. 4/5-А, загальною площею 384,6 кв.м. та підвального приміщення загальною площе. 51,9 кв.м., разом 436,5 кв.м. (далі приміщення).

Згідно з п. 2.2. договору приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи 03.04.2015 сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а оренда прийняв у оплатне володіння та користування нерухоме майно, а саме: частину об'єкта нерухомості, що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд. 4/5-А, загальною площею 384,6 кв.м. та підвального приміщення загальною площе. 51,9 кв.м., разом 436,5 кв.м.

В подальшому 03.04.2016 сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до договору оренди, яким п.1.1. договору викладено в новій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину об'єкта нерухомості, що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд. 4/5-А, загальною площею 384,6 кв.м. (далі приміщення) .

Загальна розмір орендної плати за місяць за цим договором становить 29 229,60 грн, в т.ч. ПДВ. (п. 4.1. договору в редакції договору про внесення змін № 1 від 03.04.2016).

Відповідно до п. 4.2. договору щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, орендодавець нараховує, а орендар протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання рахунку та акту виконаних робіт сплачує орендну плату у розмірі, передбаченому в п. 4.1. цього договору. Рахунок вважається направлений належним чином у випадку передачі його сканованої копії на електронну адресу орендаря: kiev@termoelektro.com.ua та info@termoelektro.com.ua . Сплата орендної плати може здійснюватися також без отримання рахунку, на підставі цього договору.

Крім того, на підставі виставлених орендодавців рахунків та актів виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня їх отримання орендар відшкодовує фактичні витрати орендодавця з утримання приміщення та прибудинкової території, які розраховуються:

- газопостачання, яке розраховується пропорційно площі приміщення до загальної площі будівлі 1465,6 кв.м.;

- електропостачання - згідно показників приладів обліку;

- водопостачання, водовідведення та приток зливних вод - 50% від суми актів постачальника;

- послуги вивезення побутових відходів - 50 % від суми згідно актів постачальника.

Згідно з п. 4.4. договору орендар сплачує орендну плату та відшкодовує витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщення, з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення уповноваженими представниками сторін до моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (повернення приміщення з оренди) уповноваженими представниками сторін.

Строк оренди складає 24 місяця без права дострокового розірвання договору в односторонньому порядку орендодавця без згоди орендаря (п. 3.1. договору в редакції договору про внесення змін № 1 від 03.04.2016).

За доводами позивача, відповідач починаючи з лютого 2017 року перестав оплачувати рахунки, виставлені позивачем за договором. Листом № 158 від 12.05.2017 відповідач повідомив позивача про відсутність господарської діяльності його Харківської філії та просив розірвати договір оренди з 16.05.2016. Позивачем в свою чергу направлено відповідачу листа-вимог про погашення заборгованості за договором оренди у розмір 113 778,50 грн та погодив дострокове розірвання договору з 16.05.2017 р. оскільки. Відповідачем так і не було погашено заборгованість за договором, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 133 520,92 грн, з яких 120 674,29 грн - основна сум заборгованості; 3 740,91 грн - інфляційні збитки; 981,93 грн - 3% річних та 8 123,79 грн - пеня.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі об'єкта оренди від 03.04.2015 та від 02.04.2016, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки фактури підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 120 674,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором оренди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 120 674,29 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пені у розмірі 8 123,79 грн інфляційні нарахування у розмірі 3 740,91 грн та 3% річних у розмірі 981,93 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором оренди строк свого обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадку прострочення строку сплати орендованої плати та відшкодування витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки позивача пені, суд встановив, що розмір пені становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума, яка заявлена позивачем, зокрема - 8 123,79 грн - пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивачем невірно застосовних індекс інфляції, а тому за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за прострочення сплати орендних платежів за договором, за період визначений позивачем становить 2 053,15грн, зокрема:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 16.05.2017 - 22.08.2017 120674.29 1.017 2053.15 122727.44

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншим, у зв'язку з чим господарський суд виконав власний розрахунок, за яким підлягає стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в розмірі 2 053,15грн, в іншій частині інфляційних нарахувань слід відмовити.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 981,93 грн за обґрунтованими розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 49 , 75 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Термоелектро-України (04114, м.Київ, вул. Дубровицька, будинок 28; ідентифікаційний код 36222986) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, провулок Шевченка, будинок 12; ідентифікаційний код 00039002) 120 674 (сто двадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 29 коп. - основної суми заборгованості; 8 123 (вісім тисяч сто двадцять три) грн 79 коп. - пені; 981 (дев'ятсот вісімдесят одна) грн 93 коп. - 3% річних; 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн 15 коп. - інфляційних нарахувань та 1 977 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят сім) грн 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 687,76 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.2017

Суддя Пукшин Л.Г.