Рішення

від 26.09.2017 по справі 915/852/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 915/852/17

за позовом: Казанківського районного центру зайнятості (56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 226-а; ідентифікаційний код 20897558)

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5; ідентифікаційний код 40108735)

про: стягнення 5122,59 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю; ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю.

Суть спору:

Позивач 28 серпня 2017 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 7 від 19.08.2017, в якій просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Казанківського районного центру зайнятості кошти виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 5122,59 грн.

26 вересня 2017 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 13460/17), згідно якої просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Казанківського районного центру зайнятості кошти виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 4122,59 грн.

Нормою статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Позовні вимоги ґрунтуються (з урахуванням поданої в судовому засіданні 26.09.2017 копії довідки № 293/04-06 від 26.09.2017) на підставі довідки позивача № 02-24/17 від 13.01.2017; персональної картки безробітного - ОСОБА_4; витягів з наказів позивача про прийняття рішення по особі: ОСОБА_4; постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 по справі № 814/620/16; довідки позивача № 457/04-06 від 07.09.2016; витягу з наказу № 184 о/с від 15.07.2016 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; наказу позивача № 12 від 04.08.2016; претензії № 12 від 04.08.2016; норм статей 8, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та мотивовані тим, що станом на день звернення до суду сума виплаченого забезпечення залишається не відшкодованою.

Відповідач у відзиві № 2761/27-2017 від 21.09.2017 позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить надати сторонам час та на проведення звірок, посилаючись на норми статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , мотивує свою позицію тим, що ОСОБА_4 в судовому засіданні приховала той факт, що отримує допомогу по безробіттю у Казанківському районному центрі зайнятості. Відповідач вважає, що спірні правовідносини які виникли стосуються Казанківського районного центру зайнятості та ОСОБА_4, яка безпосередньо своїми діями завдає матеріальну шкоду та порушує інтереси держави, що призводить до надлишкового витрачання бюджетних коштів, що може призвести до значних матеріальних збитків.

26.09.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 по справі № 814/620/16 встановлено, що 28 березня 2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області № 58 о/с ОСОБА_4 була звільнена з посади інспектора з режиму секретності Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, ОСОБА_4 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Також ОСОБА_4 звернулась до Казанківського районного центру зайнятості, наказом якого № НТ160406 від 06.04.2016 надано статус безробітного.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 по справі № 814/620/16 було задоволено позов ОСОБА_4; визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 28.03.2016 № 58 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції; поновлено ОСОБА_4 на посаді інспектора з режиму секретності Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.03.2016 по 01.07.2016 в сумі 11485 грн. 53 коп., включаючи середню заробітну за останній місяць, що підлягає негайному виконанню в розмірі 5469 грн. 30 коп.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, про що свідчать ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 по справі № 814/620/16.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 184 о/с від 15.07.2016 було скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 58 о/с від 28.03.2016 в частині звільнення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію України» за ст. 77 ч. 1 п. 5 (через службову невідповідність) капітана поліції ОСОБА_4 та поновлено на посаді інспектора з режиму секретності Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції.

Згідно довідки Казанківського районного центру зайнятості № 457/04-06 від 07.09.2017 та відомостей персональної картки безробітного - ОСОБА_4, остання за період з 13.04.2016 по 14.07.2016 отримала допомогу по безробіттю в розмірі 7778,74 грн.

На підставі наказу № 12 від 04.08.2016, Казанківський районний центр зайнятості 05.08.2016 звернувся до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з претензією № 12 від 04.08.2016 про відшкодування виплаченого забезпечення у зв'язку із поновленням безробітного (ОСОБА_4М.) на роботі за рішенням суду в розмірі 7778,74 грн.

Доказів надання Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області позивачу відповіді на вищевказану претензію, суду не надано.

Однак, як вказано позивачем та не спростовано відповідачем, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області частково здійснено погашення заборгованості та станом на 12 січня 2017 року залишок заборгованості становив 5122,59 грн., про що свідчить довідка Казанківського районного центру зайнятості № 02-24/17 від 13.01.2017.

У зв'язку з несплатою Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області усієї суми коштів, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 7 від 19.08.2017, яку прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 915/852/17 ухвалою від 30.08.2017.

Як свідчать подані сторонами докази, відповідачем після порушення провадження у справі було частково погашено заборгованість у сумі 1000,00 грн., а тому станом на 21 вересня 2017 року заборгованість Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перед Казанківським районним центром зайнятості становить 4122,59 грн., що підтверджується: довідками позивача № 290/04-06 від 21.09.2017 та № 293/04-06 від 26.09.2017, платіжним дорученням відповідача № 8609 від 05.09.2017 та відповідним реєстром часткового погашення виплат по безробіттю в вересні 2017 року .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Предметом даного спору виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 4122,59 грн. , які були виплачені працівнику останнього як допомога по безробіттю ; підставою - застосування позивачем норм статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як наслідок неповернення відповідачем у добровільному порядку виплачених коштів.

Доказів повернення повної суми оплати, станом на час прийняття рішення судом, сторонами не надано.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Правові фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» роботодавець - це юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Крім того, термін «роботодавці» визначено у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , згідно з яким роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, ключовою ознакою роботодавця в правовідносинах, що виникають у зв'язку із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в тому числі на випадок безробіття, є самостійне ведення таким суб'єктом розрахунків із застрахованими особами та виплата ним грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_4 здійснювалось безпосередньо Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області, що по відношенню до ОСОБА_4 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , а тому на нього покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас, не взято судом до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 повинна була повідомити суд при розгляді справи про поновлення на роботі про те, що отримує допомогу по безробіттю.

Слід зауважити, що правова природа сплачених ОСОБА_4 спірних коштів згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є відмінною від коштів, стягнутих за судовим рішенням.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим вирішив позов задовольнити шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого забезпечення у зв'язку із поновленням на роботі за рішенням суду в сумі 4122,59 грн. у відповідності до приписів ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5; ідентифікаційний код 40108735) на користь Казанківського районного центру зайнятості (56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 226-а; ідентифікаційний код 20897558; р/р 37171001000463 в ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013) суму виплаченого забезпечення у зв'язку із поновленням на роботі за рішенням суду в сумі 4122,59 грн.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5; ідентифікаційний код 40108735) в дохід Державного бюджету України 1600 (одна тисяч шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 29 вересня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова