Рішення

від 25.09.2017 по справі 914/1393/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017р. Справа № 914/1393/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства Могунція-Україна , с. Княжичі Броварського району Київської області,

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Сміо , м. Стрий,

про стягнення 389471,58 грн.

За участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство Могунція-Україна , с. Княжичі Броварського району Київської області, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 підприємства СМІО , м. Стрий, 240000 грн. заборгованості за Договором безпроцентної позики, 34080 грн. інфляційних, 6351,78 грн. трьох процентів річних, 59039,8 грн. пені, 50000 грн. штрафу, 5842,07 грн. судового збору та 15000 грн. витрат на надання правової допомоги. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем норм Договору безпроцентної позики № 0806-16 від 08 червня 2016 р., а також нормами статей 526, 530, 611, 612, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статей 44, 193 Господарського кодексу України та статті 49 ГПК України.

Відповідач вимог ухвал суду від 12.07.2017 р. та 04.09.2017 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідачу 15.07.2017 р. та 09.09.2017 р. рекомендованих поштових відправлень № 7901411242644 та № 7901411361414.

У судовому засіданні 04.09.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 04.09.2017 р. Цією ж ухвалою продовжено строк розгляду справи на 15 днів. В зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням позивачем і відповідачем витребуваних ухвалами суду доказів розгляд справи ухвалою суду від 18.09.2017 р. повторно відкладався.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 08 червня 2016 р. укладено Договір безпроцентної позики № 0806-16. Згідно з умовами цього Договору (пункти 1.1., 3.1., 3.2., 4.2.) позивач зобов'язався передати відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 500000 грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу суму позики на умовах та в строки, передбачені Договором. Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу суму позики за наступним графіком: 166666,66 грн. до 15.07.2016 р., 166666,67 грн. до 15.08.2016 р., 166666,67 грн. до 15.09.2016 р. При простроченні повернення позики (її частини) відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми позики. У випадку прострочення повернення позики (її частини) більше, ніж на 30 календарних днів, відповідач достроково сплачує позивачу штраф в розмірі 10 % від суми позики. Позивач платіжними дорученнями № 2085 від 10 червня 2016 р., № 2080 від 08 червня 2016 р., № 2081 від 09 червня 2016 р., № 120 від 09 червня 2016 р., № 763 від 08.06.2016 р. перерахував відповідачу 500000 грн. позики згідно з Договором № 0806-16 від 08.06.2016 р. Як стверджує позивач, за період з 14 липня 2016 р. по 26 червня 2017 р. відповідач повернув йому 252000 грн. отриманої позички. Однак, згідно з долученими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками відповідач повернув позивачу за цей період часу 260000 грн. отриманої позики.

Заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 04.09.2017 р., дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Позивач платіжними дорученнями № 2085 від 10 червня 2016 р., № 2080 від 08 червня 2016 р., № 2081 від 09 червня 2016 р., № 120 від 09 червня 2016 р., № 763 від 08.06.2016 р. перерахував відповідачу 500000 грн. позики згідно з Договором № 0806-16 від 08.06.2016 р. Відповідач повернув позивачу лише 260000 грн. отриманої позики. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 240000 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення на підставі п. 4.2. Договору 59039,8 грн. пені, нарахованої за період з прострочення платежу з 16.08.2016 р. по 03.07.2017 р., виходячи з 73333,33 грн. заборгованості, яка виникла станом на 16.08.2016 р., та з 166666,67 грн. заборгованості, яка виникла станом на 16.09.2016 р. підлягають задоволенню частково, з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України. Згідно з п. 3.2. Договору зобов язання із сплати 166666,67 грн. мало бути виконано до 15.08.2016 р. та щодо наступних 166666,67 грн. - до 15.09.2016 р. За таких обставин, останнім днем шостого місяця від днів, коли ці зобов язання мали бути виконані, є 14.02.2017 р. та 14.03.2017 р. відповідно. Нарахування пені за цими зобов язаннями припиняються з 15.02.2017 р. та 15.03.2017 р. Тому суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34128,24 грн. пені, обчисленої з 73333,33 грн. заборгованості за період прострочення платежу з 16.08.2016 р. по 14.02.2017 р. включно, та з заборгованості 166666,67 грн. - за період прострочення платежу з 15.09.2016 р. по 14.03.2017 р. включно.

Позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, в сумі 5936,78 грн. трьох процентів річних (за період прострочення платежу з 16.08.2016 р. по 03.07.2017 р. по сумі 73333,33 грн., і за період з 15.09.2016 р. по 03.07.2017 р. по сумі 166666,67 грн.) та 34080 грн. інфляційних. При цьому суд виходить з того, що позивачем хоча й необґрунтовано нараховувались інфляційні з 166666,67 грн. заборгованості, яка виникла з 15.09.2016 р., за серпень 2016 р., однак сума інфляційних з цієї заборгованості за період з вересня 2016 р. по червень 2017 р. не є меншою, ніж та, яку просить стягнути позивач.

З огляду на положення п. 4.2. Договору та прострочення повернення частин позики більше, ніж на 30 календарних днів, позовні вимоги в частині стягнення 50000 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню. Вирішуючи спір у справі в цій частині, суд виходить з того, що Договором штраф передбачено не просто за прострочення виконання зобов язань за договором, а за прострочення сплати частини позики більше, ніж на 30 календарних днів. Суд також на підставі ст. 111-28 ГПК України бере до уваги постанову Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12. У цій постанові зазначено, що згідно з ч. 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судові витрати у справі, у тому числі й витрати на оплату послуг адвоката, на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства СМІО (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. 22 Січня, 10, код ЄДРПОУ 22423095) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства Могунція-Україна (07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. М. Лагунової, 1-Б, код ЄДРПОУ 21667547) 240000 грн. заборгованості, 34128,24 грн. пені, 5936,78 грн. трьох процентів річних, 34080 грн. інфляційних, 50000 грн. штрафу, 5462,18 грн. судового збору та 14024,58 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 28.09.2017 р.

Суддя Бортник О.Ю.