Постанова

від 28.09.2017 по справі 904/7611/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017 року Справа № 904/7611/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 01.08.2017 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 р. у справі

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "РУССО ХЕМІ ДНІПРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ"

про стягнення 995 735 грн. 74 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 р. ( суддя Манько Г. В. ) у справі № 904/7611/17 позов задоволено повністю - стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Менделєєв ЛАБ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Руссо Хемі Дніпро" заборгованість в сумі 922 793 грн. 60 коп., пені 46 699 грн. 24 коп., 4 371 грн. - 3 % річних, 21 871 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 14 936 грн. 04 коп. судового збору.

Рішення мотивоване посиланням на неналежне виконання Відповідачем умов договору № 192 від 22.02.2017 р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що у Відповідача не настало обов'язку щодо оплати поставленого товару, оскільки Позивач не виставив жодного рахунку-фактури на оплату за поставлений товар.

Водночас, на думку Скаржника, Позивачем здійснено не правильний розрахунок розміру штрафних санкцій.

При цьому Скаржник зазначає, що у Відповідача не виникло зобов'язань по сплаті спірної заборгованості, оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій по поставці товару за Договором. Так, у певних видаткових накладних не зазначена: посада та ПІБ особи, що її підписала, номер та дата довіреності на отримання товару, що загалом унеможливлює ідентифікувати особу, що отримала товар. У низки видаткових накладних візуально вбачається, що вони підписані однією особою, що викликає сумніви у Відповідача в оригінальності підписів.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції порушив його права, не задовольнивши клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з відпусткою юриста Відповідача.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "РУССО ХЕМІ ДНІПРО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, товариство посилається на те, що оскільки в суді першої інстанції питання щодо повноважень на отримання товару не досліджувалось ( в силу наявності на видаткових накладних відбитку печатки Відповідача та здійснення часткової оплати за товар ), зазначені документи не надавались Позивачем. Оскільки Відповідачем дане питання порушено лише в апеляційній скарзі, Позивач просив суд долучити до матеріалів справи копії довіреностей з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі. Зазначені довіреності підтверджують факт отримання товару уповноваженими представниками Відповідача. Крім того, у відзиві товариство посилається на те, що сторони підписали та скріпили печатками ОСОБА_3 звіряння взаємних розрахунків, що свідчить про визнання Відповідачем свого боргу, проте від виконання зобов'язання ухиляється.

Товариство також вказує на те, що Відповідач мав в своєму розпорядженні рахунки фактури для здійснення оплати за поставлений Товар , які надсилалися звичайною кореспонденцією , оскільки Договір поставки не містить вимоги щодо способу направлення рахунків фактур. Строк виконання зобов'язання Відповідача щодо оплати за договором визначається лише вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме факт поставки товару Позивачем. Пред'явлення Позивачем рахунка на оплату товару не є подією, що має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовами та не створює для Сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати. Розрахунок Позивача вже перевірявся судом першої інстанції та не заперечувався Відповідачем в суді.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_4 ( головуючий ), суддів: Євстигнеєва О. С., Кузнецова В. О. Розгляд справи призначено на 28.09.2017 р.

Від Відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 904/7611/17 до винесення рішення по справі № 922/3239/17 яка розглядається господарським судом Харківської області.

Своє клопотання Заявник обгрунтовує тим, що встановлені господарським судом Харківської області обставини можуть суттєво вплинути на подання і оцінку доказів у справі № 904/7611/17 яка розглядається Дніпропетровським апеляційним господарським судом. Так, предметом розгляду справи № 922/3239/17 є розірвання договору поставки товарів № 192 від 22.02.2017 р. у зв'язку з поставкою неякісного товару за наступними видатковими накладними: № 38 від 03.03.2017 р. на суму 283 257,60 грн; № 54 від 21.03.2017 р. на суму 245 452,80 грн; № 60 від 29.03.2017 р. на суму 283 238,40 грн; № 104 від 12.05.2017 року на суму 150 950,40 грн., який не може бути використаний за призначенням та стягнення вже сплачених грошових коштів за товар за який ТОВ РУССО ХЕМІ ДНІПРО намагається стягнути грошові кошти з ТОВ МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ у розмірі 39 105,60 грн.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання Відповідача про зупинення провадження по справі № 904/7611/17 до винесення рішення по справі № 922/3239/17, посилаючись на те, що Відповідачем подано позов по справі № 922/3239/17 лише з метою технічного затягування процесу по справі № 904/7611/17, оскільки предмети вказаних двох справ не збігаються та не унеможливлюють розгляд однієї справи до вирішення іншої справи.

Розглянувши клопотання Скаржника про зупинення провадження у справі № 904/7611/17 до винесення рішення по справі № 922/3239/17, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, роз'яснено, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ, згідно вказаного роз'яснення, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зі змісту та суті ст. 79 ГПК України, з урахуванням вищезазначеного роз'яснення, вбачається що для зупинення провадження у справі відповідно до приписів її частини першої повинні мати місце одночасно дві обставини (два чинника), а саме пов'язаність справ і неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи.

З доданої Скаржником до клопотання копії ухвали господарського суду Харківської області вбачається, що цим судом порушено провадження у справі № 922/3239/17 за позовом ТОВ МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ до ТОВ РУССО ХЕМІ ДНІПРО та ФОП ОСОБА_3 про стягнення коштів та розірвання договору. З вказаної ухвали суду не вбається яку саме угоду просить розірвати ТОВ МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ .

З доданої до клопотання копії позовної заяви ТОВ МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ до ТОВ РУССО ХЕМІ ДНІПРО та ФОП ОСОБА_3, яка не має відповідної реєстрації господарського суду Харківської області вбачається, що предметом спору є розірвання договору поставки товарів № 192 від 22.02.2017 р. та стягнення з ТОВ МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ у розмірі - 39 105,60 грн., з ФОП ОСОБА_3 - 1 000 грн.

Отже, якщо дійсно господарським судом Харківської області порушено провадження у справі № 922/3239/17 за вказаним позовом ТОВ МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ до ТОВ РУССО ХЕМІ ДНІПРО та ФОП ОСОБА_3, то тоді вказані справи пов'язані між собою Договором поставки товарів № 192 від 22.02.2017 р.

Однак на переконання колегії суддів розгляд апеляційним судом апеляційної скарги на рішення по справі № 904/7611/17 не унеможливлює розгляду даної справи до винесення рішення по справі № 922/3239/17, оскільки апеляційний суд може прийняти рішення по даній справі не очікуючи результатів розгляду справи № 922/3239/17.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги те, що наявність спору про розірвання договору на якому ґрунтуються вимоги у даній справі не є в даному випадку перешкодою для розгляду справи про стягнення заборгованості за поставлений товар, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження по цієї справи відсутні, а тому клопотання Скаржника не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції ( § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

У судовому засіданні 28.09.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд виходячи з приписів ст. ст. 99, 101 ГПК України, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, повторно розглядає справу за наявними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалам справи, 22.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РУССО ХЕМІ ДНІПРО" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК-Плюс" ( Покупець ) укладено Договір поставки № 192, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити на підставі заяви Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар по найменуванню, асортименту і цінам, вказаним в рахунках фактурах і накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору. Якість товару повинно відповідати нормативно-технічній документації виробника товару ( а. с. 19 ).

У зв'язку із зміною назви Покупця - з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ", 10.04.2017 р. між сторонами укладена Додаткова угода до Договору поставки № 192 від 22.02.2017 р. в частині зміни відповідної назви Покупця ( а. с. 20 ).

П. 2.5 договору передбачено, що датою поставки кожної партії вважається момент отримання товару ( дата, вказана в накладній ).

Розділом 3 договору передбачено, що ціни на товар, що поставляється по даному договору, встановлюється в українських гривнах і можуть бути переглянуті по узгодженню сторін. В ціну товару включені: вартість маркування, завантаження в транспортний засіб. Оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунка-фактури. Строк сплати за товар Покупцем встановлюється не пізніше 60 календарних днів від дати поставки партії товару, визначеної п. 2.5 даного Договору.

Ст. 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 1 203 744,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 32 від 23.02.2017 р., № 38 від 03.03.2017 р., № 54 від 21.03.2017 р., № 60 від 29.03.2017 р., № 104 від 12.05.2017 р., та не спростовано Відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач, в порушення умов укладеного Договору, оплату за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не здійснив. Так, за твердженням Позивача, Покупець частково оплатив поставлений товар, сплативши Продавцю суму у розмірі 280 950,40 грн.

Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення суми Відповідачем надано не було.

Виходячи з наведеного, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що внаслідок не виконання Відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 192 від 22.02.2017 р., у останнього виникло зобов'язання на загальну суму 922 793,60 грн. ( 1 203 744,00 грн.- 280 950,40 грн. ), що також підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків підписаних між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України ).

Згідно з ч . 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1 Договору за порушення строків оплати або відвантаження, передбачених даним договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого або недоставленого товару за кожен день прострочки оплати або поставки.

На підставі умов договору Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого товару у розмірі 46 699,24 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просив стягнути з Відповідача крім суми основного боргу, втрати від інфляції у сумі 21 871,90 грн. та три відсотки річних у сумі 4 371,00 грн.

Колегія суддів погоджується з зауваженням Відповідача щодо неправильності порядку розрахунку здійсненого Позивачем стосовно суми пені, щодо визначення періоду прострочення виконання зобов'язання та зарахування до нього день часткового погашення боргу за товар ( 12.07.2017 р. ), як день заборгованості у повному обсязі.

Зробивши перерахунок здійсненого Позивачем розрахунку пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з урахуванням зауважень Скаржника, апеляційний господарський суд встановив, що вказана сума відповідно склала: 46 827,25 грн. ( пеня ) - за видатковою накладною № 32 від 23.02.2017р. , за період прострочки з 24.04.2017 р. по 11.05.2017 р., пеня складає 13243,16 грн., за період з 13.05.2017 р. по 14.06.2017 р., пеня складає 2063,88грн. , за період з 16.06.2017р. по 19.06.2017 р., пеня складає 136,70 грн., за період з 21.06.2017 р. по 11.07.2017р. , пеня складає 429,99 грн., а всього за цією накладною 15873,73 грн.; за видатковою накладною № 38 від 03.03.2017 р., за період прострочки з 04.05.2017 р. по 11.07.2017 р., пеня складає 13 557,56 грн.; за видатковою накладною №54 від 21.03.2017 р., за період з 20.05.2017 р. по 11.07.2017 р., пеня складає 8950,62 грн.; за видатковою накладною № 60 від 29.03.2017р., за період з 30.05.2017 р. по 11.07.2017 р., пеня складає 8341,95 грн.; за видатковою накладною № 104 від 12.05.2017 р., за період прострочки з 11.07.2017 р. по 11.07.2017 р., пеня складає 103,39 грн.

Враховуючи, що перерахована судом сума пені перевищує суму заявлену Позивачем до стягнення та з огляду на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог в сторону їх збільшення, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку, щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 46 699,24 грн. - пені, 4 371,00 грн. - 3% річних та 21 871,90 грн. інфляційних втрат і відповідно суми основного боргу у розмірі 922 793 грн. 60 коп.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Скаржника на відсутність у нього обов'язку з оплати поставленого товару за вказаним договором, оскільки відповідно до п. 3.2. договору строк оплати за товар встановлено не пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару, визначеної п. 2.5 договору. Отже, факт направлення/виставлення рахунку для оплати, ніяким чином не впливає на початок перебігу строку щодо оплати поставленого товару.

Крім того, відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 ст. 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За наведених обставин, рахунок-фактура, на відсутності яких наголошує Відповідач, лише є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. Тому, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити вартість отриманої продукції ( вказана правова позиція наведена в постанові ВСУ від 29.09.2009 р. під час розгляду справи № 37/405 ).

Твердження Скаржника про відсутність первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій по поставці товару за Договором спростовуються матеріалами справи, а наявність у Відповідача лише не підтвердженого сумніву у оригінальності підписів у низки видаткових накладних - не свідчить про не отримання ним зазначеного в позові товару. Тим більше, що факт отримання товару за договором вартість якого стягується судом, Відповідачем не заперечується.

Щодо доводів Скаржника про не задоволеня судом першої інстанції клопотання Відповідача про перенесення розгляду справи у зв'язку з відпусткою юриста, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи ( протоколу судового засідання та рішення суду ), місцевий суд скориставшись своїм правом, не задовольнив клопотання Відповідача про перенесення розгляду справи, врахувавши матеріали справи та думку іншої сторони.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНДЕЛЄЄВ ЛАБ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 р. у справі № 904/7611/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 29.09.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя В.О. Кузнецов