Рішення

від 19.09.2017 по справі 914/1642/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017р. Справа № 914/1642/17

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Підгайці, Волинська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аплант Україна , м. Мостиська, Львівська область

про стягнення 57 134 грн. 65 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Підгайці, Волинська область звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аплант Україна , м. Мостиська, Львівська область про стягнення 57 134 грн. 65 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.08.2017 р. призначив розгляд справи на 04.09.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становила 51 406 грн. 50 коп. За неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості послуг йому нараховано пеню в сумі 3 750 грн. 52 коп., інфляційні в сумі 1 977 грн. 63 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 57 134 грн. 65 коп. боргу та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

3 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аплант Україна (замовник) було укладено договір транспортного експедирування №03/03/2017-1.

Згідно даного договору замовник (відповідач) замовляє, а експедитор (відповідач) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, та організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів експедитора в міжнародних і внутрішніх сполученнях (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору перевезення вантажу виконується експедитором на підставі погодженої експедитором заявки замовника.

Відповідно до заявки №61 від 03.03.2017 (вартість послуги - гривневий еквівалент 1500 євро по курсу НБУ на день вивантаження авто), позивач зобов'язувався організувати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажу по узгодженому маршруті (Нідерланди - Україна, м. Київ). Під час виконання перевезення виник понаднормативний простій автотранспорту, у зв'язку з чим сторонами було погоджено вартість простою у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Позивач умови, зазначені в заявці та договорі, виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленим актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №СП-66 від 17.03.2017, міжнародною товарно-транспортною накладною №1074077.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу здійснюється на підставі виставленого експедитором рахунку: при внутрішньому перевезенні не пізніше 5 банківських днів та 10 банківських днів при міжнародному перевезенні з моменту отримання повного комплекту оригіналів документів, якщо інші терміни не вказані в заявці на конкретне перевезення.

Відповідно до умов заявки №61 від 03.03.2017 оплата здійснюється протягом 30 днів після вивантаження автомобіля.

Позивач за вих. б/н від 31.03.2017 надіслав відповідачу вимогу про сплату вартості перевезення в розмірі 51 406 грн. 50 коп., яка залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представника сторони вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг на дату розгляду справи в суді не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 51 406 грн. 50 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність ).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.5. договору, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка нараховується на вартість неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 3 750 грн. 52 коп. та інфляційні в сумі 1 977 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 51 406 грн. 50 коп. основного боргу, 3 750 грн. 52 коп. пені, 1 977 грн. 63 коп. інфляційних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аплант Україна , м. Мостиська, вул. Галицька, 4Б, Львівська область (ідентифікаційний код 39736204) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) 51 406 грн. 50 коп. основного боргу, 3 750 грн. 52 коп. пені, 1 977 грн. 63 коп. інфляційних, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 19.09.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 25.09.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.