Рішення

від 25.09.2017 по справі 914/1581/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017р. Справа № 914/1581/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ГРУПА «АЮВІН» , с. Тернівщина, Полтавська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКЕ ЕЛЕКТРОПІДПРИЄМСТВО» , м. Львів

про стягнення 24 815,75 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2-представник, довіреність від 19.09.2017 року №7

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ГРУПА «АЮВІН» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКЕ ЕЛЕКТРОПІДПРИЄМСТВО» про стягнення 25 668,02 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.09.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд задоволити позов.

20.09.2017 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі - 19 424,00 грн., пеню в розмірі 2 394,16 грн., 3% річних в розмірі - 283,84 грн., інфляційне нарахування в сумі - 864,09 грн., штраф в розмірі 1 849,66 грн.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 31.07.2017 року, про відкладення розгляду справи не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштовий конверт, повернутий на адресу суду 09.08.2017 року за №227265/17 з поштовою відміткою за зазначеною адресою такого підприємства немає , а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.09.2017 року за №1003050954, місцезнаходженням юридичної особи - ТзОВ Галицьке електропідприємство вказано адресу: 79059, Львівська область, м.Львів, Шевченківський район, вулиця Лінкольна,8. На вказану адресу направлялися ухвали суду, однак, поштові конверти поверталися до суду з поштовою відміткою такого підприємства немає .

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.2017р. між підприємством ТОВ "ГАЛИЦЬКЕ ЕЛЕКТРОПЇДПРИСМСТВО" (далі по тексту - Покупець/Відповідач) та ТОВ "ГРУПА "АЮВІН." (далі по тексту Постачальник/Позивач) був укладений договір поставки №06/001/17 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари, визначені в п.1.2 цього Договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає постачанню за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються в рахунках фактурах.

31.03.17р. на виконання умов Договору та рахунків на оплату №105, №106, згідно видаткових накладних №92, №93 ТОВ "ГРУПА "АЮВІН." поставило відповідачу продукцію (муфта кабельна у кількості 6 компл. на загальну суму 14 169,60грн.

Згідно експрес-накладної №5900247934229 перевізника ТОВ Нова Пошта товар було доставлено Відповідачу - 01.04.2017р.

Товар та всі передбачені умовами Договору документи разом із сертифікатом якості та податковою накладною були прийняті без зауважень працівником відповідача ОСОБА_3. який діяв на підставі довіреностей №5, №6 від 31.03.17р.

Відповідачу було виставлено рахунок №105 від 31.03.17р. на суму 5 515,20 грн. та рахунок №106 від 31.03.17р. на оплату на суму - 8 654,40 грн., про що зазначено у видаткових накладних у розділі розрахунковий документ.

Таким чином, постачальник виконав свої зобов зання за договором у повному обсязі.

Згідно п.6.1. Договору, розрахунок між постачальником і покупцем здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару (тобто з 01.04.17р.) на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Отже, оплата за товар мала відбутися в строк до 13.04.17р.

Відповідачем 24.05.2017 року оплачено борг в сумі 5 000,00 грн. за рахунком №106.

Крім того, 03.04.17р. на виконання умов Договору та рахунку на оплату №107 згідно видаткової накладної №96 ТОВ "ГРУПА "АЮВІН." поставило відповідачу продукцію (муфта кабельна у кількості 4 шт.) на загальну суму 12 254,40грн.

Згідно експрес-накладної №5900248170028 перевізника ТОВ Нова Пошта товар було доставлено відповідачу 03.04.2017р.

Товар та всі передбачені умовами Договору документи разом із сертифікатом якості та податковою накладною були прийняті без зауважень працівником відповідача ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреностей №7 від 03.04.17р.

Відповідачу було виставлено рахунок №107 від 03.04.17р. на суму 12 254,40грн. про що зазначено у видатковій накладній у розділі розрахунковий документ.

Таким чином, і за даною поставкою Постачальник виконав свої зобов'язання за договором належним чином та у повному обсязі.

Згідно п.6.1. Договору, оплата за товар мала відбутися в строк до 17.04.17р.

Однак, відповідач за даним рахунком взагалі не розрахувався.

Отже, враховуючи викладене загальний розмір заборгованості за Договором становить 21 424,00грн.

Крім того, оскільки відповідач за поставлений Товар не розрахувався прострочення щодо оплати грошової суми в розмірі 21 424,00грн., починаючи з 14.04.17 становить 85 календарних днів.

Згідно п. 7.4. Договору, при порушенні термінів оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. З урахуванням такого, загальна сума пені за договором складає 1 379,49грн. (розрахунок наведенні в Додатку 1 до позовної заяви).

Більше того, згідно п. 7.6. Договору, у випадку якщо період прострочення з оплати повної вартості отриманого товару перевищує 30 календарних днів, покупець зобов'язаний оплатити додатково штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Враховуючи зазначене, загальний розмір штрафу за усіма поставками складає 1849,66грн. (розрахунок наведений в Додатку 2 до позовної заяви).

Також за підрахунком позивача загальна сума трьох відсотків за договором складає 193,78грн. (розрахунок наведений в Додатку 1 до позовної заяви).

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне збільшення суми боргу становить 821,09грн.

20.09.2017 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19 424,00 грн., пеню в розмірі 2 394,16 грн., штраф в розмірі 1 849,66 грн., 3% в розмірі 283,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 864,09 грн., всього - 24 815,75 грн., оскільки відповідачем під час розгляду справи частково оплачено суму боргу за рахунком №106,а саме: 11.09.2017 року - 1000,00 грн., 12.09.2017 року - 1 000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Згідно п.3.10. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач в судове засідання не з явився, проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, 06.01.2017 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №06/001/17.

Згідно п.6.1. Договору, розрахунок між постачальником і покупцем здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними, що перелічені вище.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видатковій накладній не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи кожну видаткову накладну, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого за Договором товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за Договором товару в розмірі 19 424,00 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості в повному обсязі станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні. Позивач зазначив, що під час розгляду справи по суті відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 2 000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 19 424,000 грн. боргу за поставлений товар, відсутність заперечень відповідача проти як самого факту поставки товару, так і щодо його якісних і кількісних показників, підписання відповідачем видаткових накладних, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 19 424,00 грн. суми основного боргу за поставлений за Договором товар є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 394,16 грн., штраф в розмірі 1 849,66 грн., 3% в розмірі 283,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 864,09 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 864,09 грн. та 3 % річних в розмірі 283,84 грн., суд вважає, що розраховані вони вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно абзацу 1 пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4 договору, при порушенні термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Також, згідно п.7.6 договору, у випадку, якщо період прострочення з оплати повної вартості отриманого товару перевищує 30 календарних днів, покупець зобов язаний оплатити додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2 394,16 грн. та штраф в розмірі 1 849,66 грн.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ГРУПА АЮВІН. до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Галицьке електропідприємство» про стягнення заборгованості в розмірі 24 815,75 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 п.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7 у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила.

Як вбачається з долученого до справи платіжного доручення №1678 від 25.07.2017 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Суд вважає за необхідне повернути позивачу суму сплачену судового збору в розмірі 64,00 грн., пропорційно до розміру боргу, на яку було зменшено позовні вимоги, за клопотанням останнього.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Галицьке електропідприємство» (79059, Львівська область, м.Львів, вулиця Лінкольна,8, код ЄДРПОУ 30918385) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ГРУПА АЮВІН.» (38721, Полтавська область, с.Тернівщина, вулиця Молодіжна,63, код ЄДРПОУ 39160192) - 24 815,75 грн., з яких: основний борг - 19 424,00 грн., пеня в розмірі 2 394,16 грн., штраф в розмірі 1 849,66 грн., 3% в розмірі 283,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 864,09 грн., а також 1 536,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2017 р.

Суддя Горецька З. В.