Рішення

від 26.09.2017 по справі 903/641/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2017 р. Справа № 903/641/17

зза позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії

до відповідача управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області

про стягнення 8187грн. 78коп.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.12.2016р.

від відповідача: н/з

Позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ПАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії в позовній заяві просить стягнути з відповідача - Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області 8187,78 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення за грудень 2015р. згідно договору №56/15-56 про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами від 02.01.2015р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного договору та законодавства, а саме Законів України «Про телекомунікації» , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства та невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які користуються пільгами за грудень 2015р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень) не подав.

Ухвала суду від 17.08.2017р. була вручена відповідачу 21.08.2017р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте відповідач не скористався правом взяти учать в судовому засіданні.

Згідно п.3.9.2. даної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

02.01.2015 р. між ПАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії (виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області (замовник) було укладено договір № 56/15-56 про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами.

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а замовник відшкодовує виконавцю кошти за надані послуги.

Згідно п.п.2.1.1 п. 2.1. розділу 2 договору замовник зобов'язується на підставі рахунків та актів виконаних робіт, поданих виконавцем, перераховувати на рахунок виконавця кошти за надані послуги протягом 30-ти календарних днів.

Згідно п.п.2.2.2.-2.2.4 п. 2.2. розділу 2 договору виконавець зобов'язувався щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, подавати замовнику акти виконаних робіт із списками пільговиків, яким встановлено телефони, та інформацію про обсяги нарахувань за надані послуги. Щомісячно надавати замовнику інформацію про нараховані пільги на магнітних носіях з метою проведення автоматичного звіряння даних та достовірності ведення обліку. Щомісяця, за кожний звітний період звіряти стан розрахунків між сторонами та підтверджувати це актом звіряння розрахунків на 1-ше число поточного місяця протягом п'яти банківських днів.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 02.01.2015р. та діє до 31.12.2015р.

У грудні 2015р. позивач надав послуги пільговій категорії громадян, які підлягають під дії Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про охорону дитинства» на суму 8187,78грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015р., формами № 2-пільга.

Позивач направив відповідачу розрахунки видатків форми № 2-пільга та акт звіряння розрахунків, що підтверджується описом вкладення від 17.08.2016р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач вартість телекомунікаційних послуг за грудень 2015р. не відшкодував, акт звірки, надісланий позивачем, не підписав.

У відповідях (вих.№625/01.13.16 від 12.04.2016р. та вих..№332/01.13.17 від 27.02.2017р.) на листи ПАТ "Укртелеком" про відшкодування витрат, відповідач повідомив, що заборгованість у сумі 8187,78грн. відшкодувати не в змозі, оскільки така заборгованість не зареєстрована в органах держказначейства, а кошторисні призначення відсутні.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальними нормами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно із статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В Законі України від 22.10.1993 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» , Законі України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань» , Законі України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законі України від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законі України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Вказаної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011, від 28.10.2013 справа №922/2029/13, від 18.11.2013 справа №902/612/13, від 12.04.2017 справа №927/1039/16, від 12.04.2017 №923/1292/16, від 07.09.2016 справа №910/21894/15.

Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Механізм фінансування видатків, передбачених ст. 102 Бюджетного кодексу України, місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, надання компенсаційних виплат за пільгове користування те лефонним зв'язком за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком фі нансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256.

Відповідно до Порядку, управлінням праці і соціального захисту населення районних адміністрацій були передані з 01.01.2003 року функції по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням послуг, в тому числі зв'язку, пільговій категорії громадян. Відділ персоніфіко ваного обліку одержувачів пільг управлінь праці і соціального захисту населення державних адміністрацій відповідно до покладених на них завдань виконують функції по проведенню персоніфікованого обліку одержувачів пільг по їх видах і забезпеченні своєчасного фінансу вання пільг громадянам, що мають право на пільги відповідно до Законів України і рішень міської ради, за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктами 3, 5 Порядку передбачено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структур них підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач є осо бою відповідальною за компенсацію пільг.

Відповідно до п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 р. №117, управління праці та соціального захисту населення організовують збирання, сис тематизацію і зберігання інформації та забезпечують її автоматичне використання для конт ролю за відомостями, які подаються підприємствами, що надають послуги, для розрахунків за них.

Відповідно до пунктів 10, 11 Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості по слуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» .

Згідно зазначеного Положення відповідач зобов'язаний був:

- щомісяця звіряти інформацію, що міститься в автоматизованому Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення роз біжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкрет ному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

- після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, скласти реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що на дають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою« 7- пільга» , акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3- пільга» ;

- до 15 числа подавати фінансовим органам районних у містах держадміністрацій, виконав чих органів міських рад, акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» .

Зазначені норми відповідач не виконав, надісланий акт звірки не підписав.

Посиланням відповідача на відсутність у бюджеті коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити понесені позивачем витрати на оплату телекомунікаційних послуг для пільгових категорій громадян.

За таких обставин, заборгованість управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області за грудень 2015 р. у розмірі 8187,78грн. є підставною та підлягає до стягнення .

Пунктом 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області (44400, Волинська область, Старовижівський район, смт.Стара Вижівка, вул..Незалежності, 56, код ЄДРПОУ 03192129) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 21560766) 8187грн. 78коп. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, а також 1600грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

29.09.2017

Суддя О. Г. Слободян