Справа № 509/823/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -
В С Т А Н О В И В :
9 березня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом від 24.04.2002 р. (реєстр. № 14) після смерті його матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частку спадкового майна у виді земельної ділянки, площею 3,9576 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий НОМЕР_2), що розташована за адресою : АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 виданого на ім'я спадкодавця- заповідача ОСОБА_4 на підставі розпорядження Овідіопольської РДА № 132 від 27.02.2003 р., мотивуючи це відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку, про що було вказано у листі державного нотаріуса від 30.09.2016 р. № 1894/02-14 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спірної земельної ділянки.
В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, особисто під розписку, причини неявки не повідомив, однак надіслав до суду свою письмову заяву, в якій він повністю підтримав позов ОСОБА_1, просив його задовольнити та слухати справу без його участі (а.с. 55,59).
Відповідач ОСОБА_2, залучений до участі у справі ухвалою суду від 31.07.2017 р., в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки з підписом, причини неявки суду не повідомив, заяви про слухання справи за його відсутністю суду не надав (а.с. 56,58).
Представник відповідача Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, причини неявки суду не повідомив, але надіслав до суду заяву, в якій просив суд, розглянути справу без його участі (а.с. 26,29).
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом - кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі - розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 1217 ЦК України передбачено - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно із статтею 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Як передбачає стаття 1225 ЦК України - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
У відповідності зі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ст.1235 ЦК України - заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно з ч. 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Стаття 1247 ЦК України передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України, яка вказує, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Частиною 3 статті 1254 ЦПК України передбачено, що кожний новий заповіт - скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Згідно із ст. 1267 ЦК України - частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини, з умовою чи із застереженням.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України передбачено - спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, як те передбачено ст. 1299 ЦК України.
Згідно із ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. № 7 „Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
У відповідності до п. 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр № 3613-VI від 07.07.2011 р. - земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року - вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного кадастру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Пунктами 49,50 Постанови КМУ Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2012 р., поземельна книга ведеться за встановленою формою, заводиться під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж). Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Дата відкриття поземельної книги - є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги - є кадастровий номер земельної ділянки.
Суд встановив, що ОСОБА_4, яка є матір'ю позивача та відповідача ОСОБА_2 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 08.06.2004 р. та свідоцтвами про народження сторін (а.с. 11,12).
Ще за життя, 24.04.2002 р. спадкодавець ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Йосипівської с/р від 24.04.2002 р. (реєстр. № 14), яким на випадок смерті усе належне їй на праві власності майно заповіла в рівних частках позивачу і відповідачу (а.с. 34 оборот аркуша).
В установлений законом строк сторони звернулись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у виді житлового будинку, але у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку позивачу було відмовлено через відсутність оригіналу державного акту на право власності спадкодавця на земельну ділянку (а.с. 19).
Суд встановив, що право власності спадкодавця-заповідача ОСОБА_4 на вказану вище земельну ділянку, площею 3,9576 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий НОМЕР_2), що розташована за адресою : АДРЕСА_1 підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 виданого на ім'я спадкодавця- заповідача ОСОБА_4 на підставі розпорядження Овідіопольської РДА № 132 від 27.02.2003 р. (а.с. 14).
Згідно інформації Державного земельного кадастру - вказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий НОМЕР_2 (а.с. 15).
Спадкодавець заповіла усе своє майно, у тому числі і земельну ділянку, сторонам у справі в рівних частках, а тому позивач має законне право спадкування на 1/2 частину цієї ділянки.
Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 01.08.2011 р., яке набрало законної сили 15.08.2011 р. і ніким не було оскаржене - позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволений частково та визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_4, померлої 03 червня 2004 року, на 1/2 частину спадкового майна у виді земельної ділянки загальною площею 3,9576 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Йосипівська сільська рада, масив НОМЕР_6, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю бланк серії НОМЕР_5, реєстраційний номер №029 від 10 квітня 2003 року, в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 45).
Таким чином, суд вважає, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 10,11,114,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 1217,1218,1221-1223,1225,1234-1236,1268 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити ;
2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за заповітом від 24.04.2002 р. (реєстр. № 14) після смерті його матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частку спадкового майна у виді земельної ділянки, площею 3,9576 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий НОМЕР_2), що розташована за адресою : АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 виданого на ім'я спадкодавця- заповідача ОСОБА_4 на підставі розпорядження Овідіопольської РДА № 132 від 27.02.2003 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Гандзій Д.М.
Суд | Овідіопольський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2017 |
Оприлюднено | 02.10.2017 |
Номер документу | 69231437 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Овідіопольський районний суд Одеської області
Гандзій Д. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні