Рішення

від 01.10.2017 по справі 682/1416/17

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/1416/17

Провадження № 2/682/664/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Зеленської В.І., при исекретарі Кондратюк Л.О., з у частю позивача ОСОБА_2, представника позивача - адвоката Уряднікова О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕРПРАЙСС" про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів та моральної шкоди,

в с т а н о в и в

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23 лютого 2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕРПРАЙСС" (далі ТОВ "ЕНТЕРПРАЙСС") укладено договір ревардингу, за умовами якого відповідач зобов"язався придбати та передати йому в користування на умовах, визначених договором, автомобіль Fiat Doblo Combi Maxi 1/6D MT Active Hengo НОМЕР_1.

На виконання умов договору він сплатив на рахунок відповідача кошти в сумі 40 000 грн., визначені договором як вартість фінансування (20%), яка виявилася адміністративним платежем, тобто винагородою за організацію та оформлення договору, а не частковою оплатою вартості предмета договору, чим введено його в оману.

Посилаючись на те, що положення укладеного договору та додатків до нього є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов"язків споживача, ОСОБА_2 та його представник Урядніков О.Д. просять визнати вказаний договір недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені кошти в сумі 40 000 грн. і 25 000 грн моральної шкоди, заподіяної порушенням прав позивача, як споживача, та моральними стражданнями з приводу втрати власних коштів.

Відповідач у судове засідання не з"явився і не подав заву про розгляд справи за його відсутності, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Позивач та його представник, ознайомившись з наслудками заочного розгляду справи, не заперечують проти заочного розгляду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Установлено, що 23 лютого 2017 між ТОВ "ЕНТЕРПРАЙСС" та ОСОБА_2 укладено договір ревардингу № 10695 з додатками, за умовами якого ТОВ "ЕНТЕРПРАЙСС" зобов"язалося придбати майно, а саме транспортний засіб - автомобіль Fiat Doblo Combi Maxi 1/6D MT Active Hengo НОМЕР_1 та передати його у користування позивача, який у свою чергу зобов"язався прийняти товар та сплатити ревардинговий платіж та інші платежі згідно з умовами договору. (а.с.5-14)

Відповідно до додатків №№ 1, 2, 3 до договору вартість предмета ревардингу становить 200 000 грн., перший ревардинговий платіж, після оплати якого передбачено відвантаження автомобіля (50.00%) - 100 000 грн, щомісячний платіж за першим ревардинговим платежем - 8333,33 грн., вартість фінансування (20%) 40 000 грн., платіж за передачу (3%) 6 000,00 грн. (а.с.15-18).

На виконання договору ОСОБА_2 того ж дня (23.02.2017 р) на розрахунковий рахунок ТОВ "ЕНТЕРПРАЙСС" сплатив 40 000 грн., зазначивши призначення платежу «сплата вартості фінансування згідно договору № 10695» (а.с. 4).

У вступній частині договору ревардингу, який дає визначення термінів, зазначено, що вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору отримувачу постачальником при укладенні договору.

Замовлення товару відбувається з моменту підписання отримувачем специфікації (додатку № 4 до цього договору) та сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу (п. 2.3 договору). Розмір платежу за передачу товару визначений в додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. 3.4 договору у разі зміни вартості товару до моменту повної сплати першого ревардингового платежу отримувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості на момент купівлі товару постачальником з метою виплати не менше 50% від вартості товару на момент його передачі. У такому випадку остаточна вартість товару та поточні ревардингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

Товар передається отримувачеві протягом строку, який становить від п"яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу з передачі товару (п. 5.1 договору)

За змістом п. 8.2.1 договору та додатку № 2 до нього перший ревардинговий платіж складається у тому числі, з комісійної винагороди постачальнику за організаційні заходи, пов"язані з підготовкою та укладенням цього договору.

За умовами договору отримувач у встановлений термін і в повному обсязі зобов"язаний сплачувати ревардингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

У період строку дії договору розмір ревардингових платежів може індексуватися у випадках, передбачених договором.

Відповідно до п. 8.15 договору у разі зміни розмірів ревардингових платежів сторони укладають додаткову угоду до основного договору, а також на вимогу постачальника підписують акт коригування вартості товару. При цьому передбачено, що у разі відмови отримувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості товару постачальник має право розірвати даний договір, після чого отримувач зобов?язаний повернути постачальнику товар протягом п"яти діб з моменту отримання від постачальника письмової пропозиції про зміну розмірів ревардингових платежів, при цьому раніше сплачені ревардингові платежі поверненню не підлягають.

Згідно з п. 3.6 договору постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов"язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, укладений між сторонами договір ревардингу за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України, тому спірні правовідносини можуть регулюватися нормами, що регулюють відносини фінансового лізингу.

Згідно з умовами договору у випадку його розірвання отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого ревардингового платежу. У такому випадку вартість фінансування даного договору отримувачу не повертається.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Поняття фінансового лізингу надається у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», який є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не має права включати в договір умови, які є несправедливими.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов"язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов"язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов"язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв"язку з розірвання або невиконанням ним договору; права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених в договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 8 червня 2016 року № 6-330цс15, яка за правилами ст. 360-7 ЦПК України є обов"язковою для врахування при розгляді справи судами.

Положеннями укладеного договору передбачено, що постачальник зобов"язався придбати та передати на умовах ревардингу в користування майно (товар визначений у п. 3.1 договору), а отримувач зобов"язався прийняти товар та сплачувати ревардингові та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як слідує з матеріалів справи вартість фінансування одноразова плата за організацію та оформлення договору отримувача постачальнику при укладенні договору.

Отже, цей платіж, який позивач вважав платою за вартість автомобіля, не є платежем, який входить у вартість предмета ревардингу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Проаналізувавши зміст договору, суд дійшов висновку, що в оспорюваний договір включені несправедливі умови, які зазначені у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обов"язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості постачальнику не повертати кошти за оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв"язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання постачальнику можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Також зі змісту договору слідує, що в ньому повністю виключена відповідальність постачальника у випадку порушення якості, комплектності, справності та інших умов продажу товару (п. 3.6 договору).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов"язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов"язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року.

Оскільки положення укладеного між сторонами договору ревардингу не відповідають принципам добросовісності, справедливості, рівності сторін та містять несправедливі умови, тому цей договір підлягає визнанню недійсним, а кошти, сплачені позивачем на його виконання поверненню.

Щодо позовних вимог про стягнення 25 000 грн моральної шкоди, то суд враховує наступне.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-1575цс16: Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

У зв"язку з цим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не доведені в ході судового розгляду, не відповідають вимогам статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 209, 2012-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 10695 ревардингу від 23 лютого 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕРПРАЙСС" та ОСОБА_2.

Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕРПРАЙСС" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139, код ЄДРПОУ 34191485) на користь ОСОБА_2 40 000 грн (сорок тисяч грн) сплаченої ним вартості фінансування за договором ревардингу № 10695 від 23 лютого 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕРПРАЙСС" в дохід держави 1600 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії в Славутський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зеленська В. І.