Ухвала

від 23.08.2017 по справі 761/27450/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27450/17

Провадження № 1-кс/761/17297/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , директора ТОВ «Даймонд Клін» ОСОБА_3 , представника ТОВ «Даймонд Клін» - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ТОВ «Даймонд Клін»адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

у с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту на майно грошові кошти звернулася адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ТОВ «Даймонд Клін» (код ЄДРПОУ 39869635).

Клопотання обґрунтоване тим, що 12 липня 2017 року за клопотанням прокурора прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 32016100000000130 накладено арешт на майно - грошові кошти ТОВ «Даймонд Клін», які знаходяться на рахунках у ПАТ «Марфін Банк» (МФО 328168).

На думку представника власника майна, арешт підлягає скасуванню, оскільки є необґрунтованим. При цьому зауважує, що ухвала про накладення арешту містить недостовірні дані щодо причетності ТОВ «Даймонд Клін» до зазначеного кримінального провадження, оскільки вказане товариство здійснює реальну господарську діяльністю, арештовані кошти отримані у результаті такої діяльності.

Крім цього, представник ТОВ «Даймонд Клін» вказує, що арештовані кошти не відповідають критеріям, встановленим статтями 98 та 170 КПК України.

У судовому засіданні представник ТОВ «Даймонд Клін» - адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що ТОВ «Даймонд Клін» має ознаки фіктивності, арештовані грошові кошти здобуті внаслідок протиправної діяльності, тобто є речовими доказами.

Заслухавши пояснення представника ТОВ «Даймонд Клін» адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що позбавлення будь-якої особи права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на законних підставах майном у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що є предметом цього розгляду, першочергово має бути надана оцінка правомірності втручання державного органу у реалізацію особою свого права власності, таке втручання полягає у примусовому, тобто без добровільної згоди власника, обмеженні його права розпорядження нерухомим майном.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа мають право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 07.06.2007 у справі «Смірнов проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права людини на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв`язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Крім того, процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це функція судового контролю набуває у відношенні сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями ініціювати та безпосередньо застосувати заходи примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення зазначеними повноваженнями з метою суворого дотримання закону, забезпечення рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК арешт може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32016100000000130 за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «Союз-Інформ» упродовж 2014-2016 років.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2017 задоволене клопотання прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Даймонд Клін», які знаходяться на рахунках у ПАТ «Марфін Банк».

Підставою накладення арешту на грошові кошти товариства стало те, що такі є предметом кримінального правопорушення і перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, тобто відповідають критеріям, зазначеним у п.4 ч.2 статті 167 КПК.

Частиною 1статті 131 КПКпередбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1ст. 170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2статті 170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 10ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому, згідно ч. 11ст. 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Аналізуючи вищевказане, слідчий суддя дійшов висновку, що під час вирішення питання про застосування арешту майна, в рамках проведення судового контролю за отриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий як сторона кримінального провадження, на яку покладено обов`язок виконати таке завдання кримінального судочинства, як недопущення необґрунтованого процесуального примусу, зобов`язаний надати слідчому судді докази обставин, на які він посилається. При цьому арешт майна допускається, якщо буде доведено обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, і потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підприємства, а також, що у такий спосіб може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» встановлено що поняття «обґрунтована підозра» означає, що є факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Отже, арешт на майно накладається, якщо є достатні підстави вважати, що воно підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегло на собі його сліди або призначалося для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Даймонд Клін» не є стороною кримінального провадження, отже майно, на яке накладено арешт, не відповідає вказаним вище вимогам.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

За таких умов необґрунтоване та незаконне застосування арешту майна порушує основоположне право людини право власності, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 41 Конституції України.

За змістом абзацу другого частини 1 статті 174 КПК, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене, оскільки арешт накладено на майно, власником якого є ТОВ «Даймонд Клін», який у межах даного кримінального провадження до кола підозрюваного, чи обвинуваченого чи до кола осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не відноситься, арешт було накладено необґрунтовано, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та скасування арешту на майно.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 16, 98, 131, 167, 170, 174 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

Клопотання представника ТОВ «Даймонд клін»адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2017 (справа № 761/23892/17, провадження № 1-кс/761/14990/2017) на грошові кошти на поточних рахунках ТОВ «Даймонд клін» (код ЄДРПОУ 39869635) № НОМЕР_1 (код валюти 980), № НОМЕР_2 (код валюти 980), відкриті у ПАТ «Марфін Банк» (МФО 328168).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1