Постанова

від 28.09.2017 по справі 826/2696/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2017 року № 826/2696/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гренада 4» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гренада 4» (далі - позивач, ТОВ «Гренада 4») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), за участю третьої особи - приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» (далі - третя особа, ПП «Пром-Тех-Снаб»), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.12.2014 №183026552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 202 400 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 101 200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки вони не відображають фактичні обставини та не відповідають податковому законодавству, виявлені порушення вимог податкового законодавства не узгоджуються з фактично проведеними та облікованими господарським операціями, є надуманими, не підтвердженими документально, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких висновків, є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарську операцію відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, оскільки, на думку податкового органу, реальність вчинення спірних господарських операцій не підтверджується, роботи не виконувались, лише формально оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкового вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Гренада 4» зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 22.03.2013 за № 10701020000049464. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 38650703. На день підписання акту позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 25.03.2013.

ТОВ «Гренада 4» є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.05.2013 № 200120617, виданого ДПІ Печерському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер 386507026559.

В період з 02.12.2014 по 08.12.2014 посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гренада 4» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Пром-Тех-Снаб» (код ЄДРПОУ 38007002) їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2014 №1232/26-55-22-09/38650703.

За результатами проведення перевірки відповідачем встановлено порушення, що зафіксовані в акті перевірки, а саме: пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Мінюст України 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 202 400 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем надіслано до відповідача заперечення на акт.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь листом від 25.12.2014 №64195/10/26-50-22-09, згідно якого висновки акту перевірки від 15.12.2014 №1232/26-55-22-09/38650703 залишено без змін.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 №183026552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 303 600 грн., в тому числі за основним платежем на суму 202 400 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 101 200 грн.

Позивачем вказане рішення оскаржувалось в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 27.02.2015 №3298/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 №183026552209, а первинну скаргу позивача - без задоволення.

В подальшому, за результатами розгляду повторної скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 29.04.2015 №9213/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 №183026552209, рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.02.2015 №3298/10/26-15-10-05-35, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29), вантажний автомобільний транспорт (49.41), допоміжне обслуговування наземного транспорту (52.21), консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22), дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки (73.20), надання послуг перевезення речей (переїзду) (49.42).

В періоді, що перевірявся, ТОВ «Гренада 4» здійснювало вантажно-розвантажувальні роботи, митні брокерські послуги. Діяльність здійснювалась на підставі ліцензії, виданої Міністерством доходів і зборів України від 18.04.2013 серії АЕ №199380, вид діяльності - митна брокерська діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2014 року позивач мав господарські операції з ПП «Пром-Тех-Снаб» (код ЄДРПОУ 38007002).

Так, між ТОВ «Гренада 4» (Замовник) та ПП «Пром-Тех-Снаб» (Виконавець) укладено договір від 02.09.2013 №102, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги визначені в п. 1.2 даного Договору, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в строки та на умовах визначених даним Договором.

Згідно пункту 1.2 цього Договору, відповідно до умов даного Договору Виконавець надає Замовнику наступні послуги:

Формування пакетів документів для митного оформлення (включаючи підготовку документі: для отримання картки акредитації);

Перевірка правильності формування пакетів документів для митного оформлення;

Визначення кодів товарів, які включені, або плануються бути включеними імпортерам: та/або експортерами до вантажних митних декларацій.

Замовник може скористатись своїм правом і доручати Виконавцю один або декілька видів робіт і зазначених в п. 1.2. даного Договору. Перелік робіт, які потребує Замовник, і бажаний термін їх виконані зазначається у щомісячній Заявці. Дана Заявка складається у довільній формі, або у формі запропонованої Виконавцем (пункт 1.3).

Послуги вважаються прийнятими Замовником в повному обсязі та такими, що надані відповідно до умов цього Договору, в день підписання Замовником актів виконаних робіт (надані послуг), якщо інше не передбачено в додаткових угодах до даного Договору (пункт 3.4).

В підтвердження виконання умов договору між сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №298 від 18.08.2014 на загальну суму 401 280,00 грн., в тому числі ПДВ - 66 880,00 грн., №299 від 21.08.2014 на загальну суму 337 920,00 грн., в тому числі ПДВ - 56 320,00 грн., №797 від 29.08.2014 на загальну суму 475 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 79 200,00 грн.

У зв'язку з виконання робіт ПП «Пром-Тех-Снаб» виписані податкові накладні від 18.08.2014 №298 на загальну суму 401 280,00 грн., в тому числі ПДВ - 66 880,00 грн., від 21.08.2014 №299 на загальну суму 337 920,00 грн., в тому числі ПДВ - 56 320,00 грн., від 29.08.2014 №797 на загальну суму 475 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 79 200,00 грн. Вказані податкові накладні підписані сторонами та зареєстровані в ЄРПН, скріплені печаткою.

Оплата за виконані роботи згідно умов договору від 02.09.2013 №102 здійснювалась позивачем в перевіряємому періоді, що підтверджується копіями платіжних доручень від 12.08.2014 №635 на суму 100 000,00 грн., від 14.08.2014 №650 на суму 100 000,00 грн., від 21.08.2014 №670 на суму 92 000,00 грн., від 29.08.2014 №694 на суму 100 000,00 грн., від 01.09.2014 №700 на суму 300 000,00 грн., від 03.09.2014 №713 на суму 100 000,00 грн., від 05.09.2014 №719 на суму 214 400,00 грн., від 08.09.2014 №729 на суму 100 000,00 грн., від 12.09.2014 №741 на суму 200 000,00 грн., від 19.09.2014 №767 на суму 200 000,00 грн., від 24.09.2014 №778 на суму 200 000,00 грн., від 30.09.2014 №794 на суму 100 000,00 грн., від 01.10.2014 №804 на суму 100 000,00 грн., від 02.10.2014 №813 на суму 100 000,00 грн.

Суму податку на додану вартість за податковими накладними на загальну суму 202 400,00 грн. позивачем включено до податкового кредиту за період серпень 2014 року та відображено у податковій декларації з ПДВ.

Разом з тим, щодо висновків відповідача, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в ході проведеної перевірки встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки, відповідач посилається на інформацію з баз даних, згідно яких стан платника ПП «Пром-Тех-Снаб» - 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, згідно даних, які містяться в інформаційних базах, при проведенні перевірки встановлено, що постачальником ПП «Пром-Тех-Снаб» є ТОВ «Трейдбор» (код ЄДРПОУ 38124130).

Згідно з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Трейдбор» (код ЄРДПОУ 38124130) виписало на адресу ПП «Пром-Тех-Снаб» податкові накладні на суму сумі 20 119 449,04 грн ПДВ. Податкові накладні на користь ПП «Пром-Тех-Снаб» виписані в один день в сумі ПДВ до 10000,00 грн. На думку податкового органу, вказаними діями ТОВ «Трейдбор» ухилився від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про маніпулювання податковою звітністю та формування технічного податкового кредиту для ПП «Пром-Тех-Снаб» за серпень 2014 року, чим порушено вимоги Податкового кодексу України.

Податковим органом з'ясовано, що операції здійснені ПП «Пром-Тех-Снаб» не мали реального характеру, роботи не виконувались, лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ «Гренада 4» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

На підставі викладеного, зроблено висновок про те, що бухгалтерські документи, складені ПП «Пром-Тех-Снаб» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Гренада 4» не можуть бути прийняті до уваги, як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Гренада 4».

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що факт виконання вимог договору та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, договором, актами здачі-прийняття робіт (послуг), податковими накладними тощо, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, що не спростовується і актом перевірки, та які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій і в сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із його контрагентом, участь контрагента позивача у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб'єктності (реєстрації платниками ПДВ), факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН тощо.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагента трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні. В контексті цього не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність умов та ресурсів, у т.ч. трудових, необхідних для здійснення операцій.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Поряд з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які вказували б на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації по контрагенту контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (послуги) позивачем не отримувались від контрагента.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

До того ж, суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що і позивач, і ТОВ «Пром-Тех-Снаб» були внесені як юридичні особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані платниками ПДВ, а первинна документація була підписана безпосередньо самими директорами товариств.

Разом з тим, як стверджує податковий орган, маніпуляція звітними даними у ланцюзі постачання дала можливість сформувати ТОВ «Трейдбор» технічний податковий кредит, що в свою чергу надало можливість, в подальшому формувати сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання від ТОВ «Пром-Тех-Снаб» до позивача, які в свою чергу використовують даний схемний податковий кредит з метою заниження податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

У той же час, сукупність наданих позивачем первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, зокрема: договору про надання послуг, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод за такими операціями.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагента у виконанні обумовлених робіт.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Між тим, слід зазначити, що в акті перевірки не зафіксовано встановлення порушень щодо складених первинних документів позивача, дефектність вказаних документів.

Втім, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд вважає, що ТОВ «Гренада 4» правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Пром-Тех-Снаб», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в тому числі заниження податку на додану вартість, є помилковими.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.12.2014 №183026552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 202 400 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 101 200 грн.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гренада 4» (код ЄДРПОУ 38650703) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4554,00 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур