Рішення

від 24.09.2017 по справі 906/591/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" вересня 2017 р. Справа № 906/591/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивачів: 1) ОСОБА_1 - дов. від 05.09.2017

2) не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 23.07.17

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Вихристюк О.Л. - посв. № 043741 від 14.07.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

1) Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (с.Іванківці Бердичівського району Житомирської області);

2) Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганська СЕС" (с. Оліївка Житомирського району)

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ з питань державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (м. Бердичів Житомирської області)

про стягнення 209631,37 грн, розірвання договору оренди землі №2/13 від 21.08.2013, повернення земельної ділянки площею 30,0077 га та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди №2423697 від 09.09.2013

Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області звернувся з позовом до господарського суду до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганська СЕС" про стягнення 209631,37 грн, розірвання договору оренди землі №2/13 від 21.08.2013, повернення земельної ділянки площею 30,0077 га та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди №2423697 від 09.09.2013

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив покладені на нього зобов'язання, відповідно до договору оренди землі № 2/13 від 21.09.2013, тим самим спричинив заборгованість в сумі 209631,37 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2017 у справі №906/591/17 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ з питань державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в позові просить відмовити.(т.1 а.с.63-70)

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі за виключенням вимоги про стягнення орендної плати у розмірі 209631,37 грн, провадження по якій просила припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору. В обґрунтування позову в частині розірвання договору оренди землі №2/13 від 21.08.2013, прокурор посилається на приписи статей 610, 611, 651, 652 ЦКУ, статей 15, 31, 32 ЗУ "Про оренду землі" та вважає доведеним факт тривалого і систематичного порушення відповідачем грошових зобов'язань із здійснення орендних платежів, що є істотним порушенням умов договору і є підставою для його розірвання. Вказує, що законодавство у сфері орендних відносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, у зв'язку з чим вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 30,0077 га до земель запасу Семенівської сільської ради є обґрунтованою.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру України у Житомирській області в судове засідання свого представника не направило, клопотанням від 25.08.2017 представник позивача просив відкласти розгляд справи. Також зазначено, що позов прокуратури підтримують (т.2 а.с. 67).

Представник позивача - Семенівської сільської ради в судовому засіданні усно зазначив, що рада не підтримує позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі №2/13 від 21.08.2013, оскільки надходження коштів від оренди спірної земельної ділянки є дохідною частиною бюджету села. Подано довідку про надходження у 2017 році до сільського бюджету від відповідача коштів за оренду землі на загальну суму 294 000,00 грн (т.2 а.с.71).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с. 63-70). В частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати провадження у справі просив припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Також повідомив, що частина коштів - 10 000,00 грн була сплачена до порушення провадження у справі.

Третя особа - Відділ з питань державної реєстрації Бердичівської РДА Житомирської області в судове засідання свого представника не направив, заявою від 10.08.2017 №198/01-25, представник просить розглядати справу без участі представника відділу. В питанні вирішення спору у справі покладається на розсуд суду (т.2 а.с. 64).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2013 між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області (правонаступник Головне управління Держгеокадастру України у Житомирській області/позивач2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ганська СЕС" (відповідач) було укладено договір оренди землі №2/13 (т.1 а.с.19-23), згідно з умов якого товариство отримало в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 30,0077 га, кадастровий номер 1820880900:16:000:0001, яка знаходиться на території Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області (відповідно до рішення № 4 від 04.01.2017 та № 11 від 04.01.2017 реорганізовано в Семенівську сільську раду) (за межами населеного пункту), для будівництва та обслуговування об'єкта альтернативної енергетики (сонячної електростанції).

Пунктами 9, 11 договору сторони передбачили розмір орендної плати за користування майном, а саме: 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на період будівництва об'єкта, що становить 60765,59 грн за 1 рік, та 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка буде розрахована відповідно до функціонального використання земельної ділянки після введення об'єкта в експлуатацію за 1 рік, а також встановили порядок її сплати: орендна плата вноситься до місцевого бюджету орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, договір оренди землі №2/13 від 21.08.2013 було укладено між сторонами на користь третьої особи - Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області (на даний час - Семенівської сільської ради (позивач 1)), яка за умовами договору була кінцевим вигодонабувачем, оскільки саме на користь останньої передбачалася сплата орендних платежів та на її території мала бути побудована сонячна електростанція.

21.08.2013 між позивачем2 та відповідачем було підписано акт приймання-передачі в строкове платне користування об'єкта оренди, передано відповідачу 1 план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач недобросовісно виконував взяті зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, допустивши прострочку в їх оплаті станом на 23.05.2017 у сумі 209631,37 грн згідно довідки ОДПІ. (т. 1 а.с.24).

Оскільки позивачами протягом тривалого часу не вживалися заходи до усунення порушень, які мали місце в питанні стягнення орендної плати за договором від 21.08.2013 №2/13, що, на думку прокурора, спричинило суттєвої шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави через ненадходження до бюджету у повному обсязі коштів від оренди землі, прокурор, керуючись ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу, розірвання укладеного договору оренди з вимогою про скасування його державної реєстрації та повернення землі до земель запасу сільської ради.

В судовому засіданні сторони повідомили, що відповідачем було погашено заборгованість зі сплати орендної плати. Господарським судом встановлено, що оплата 10000,00 грн орендної плати надійшла 26.07.2017, тобто до порушення провадження у справі.

Тобто, на день звернення з позовною заявою заборгованість відповідача становила 199361,37 грн.

Оскільки, відповідачем здійснено оплату до подачі позову до суду, господарський суд в частині стягнення 10 000,00 грн боргу відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання щодо сплати оренди, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на день звернення позивачем до суду становила 199361,37 грн, проте повністю погашена після порушення провадження у справі (т.2 а.с. 71).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення 199361,37 грн слід припинити.

Предметом спору у даній справі залишаються вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави та територіальної громади в особі Семенівської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області, про розірвання договору оренди землі №2/13 від 21.08.2013, укладеного між ГУ Держземагенства у Житомирській області та ТОВ "Ганська СЕС"; зобов'язання ТОВ "Ганська СЕС" повернути земельну ділянку площею 30,0077 га; скасування рішення Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Ганська СЕС" № 2423697 від 09.09.2013.

Підставою позову, з посиланням на частину 2 статті 651 ЦК України, прокурором визначено істотне порушення відповідачем умов договору оренди, внаслідок систематичної несплати орендної плати.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дана норма також кореспондує з приписами статті 193 ГК України.

В той же час, частиною 2 статті 651 ЦК України унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу розгляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши усі обставини та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив відсутність завданої відповідачем 1 шкоди як позивачу 1, який є орендодавцем земельної ділянки, так і позивачу 2, в інтересах якого укладено оскаржуваний договір, внаслідок несвоєчасного внесення плати за користування об'єктом оренди.

Водночас, судом враховано, що сума заборгованості була повністю погашена відповідачем до прийняття рішення у справі, тому наразі борг відсутній, кошти в сумі 209631,37 грн надійшли до бюджету сільської ради.

На думку суду, розірвання договору оренди землі №2/13 від 21.08.2013 буде суперечити інтересам територіальної громади с. Великонизгірецьке, оскільки сплачена відповідачем за користування землею орендна плата зараховується до сільського бюджету та може бути використана на вирішення соціальних та інших проблем села.

Продовження дії оскаржуваного договору не призведе і до порушення прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області, з огляду на те, що по-перше, за змістом правовідносин оренди за власником землі завжди зберігається право володіння та розпорядження об'єктом оренди, що становить дві основні правомочності права власності (ст. 317 ЦК України); по-друге, договір було укладено в інтересах третьої особи, права якої як встановлено судом порушено не було.

Оскільки прокурором не було доведено в установленому законом порядку як шкоди, завданої несвоєчасною сплатою орендних платежів, так і обставин позбавлення позивачів того, на що вони розраховували при укладенні договору оренди землі від 21.08.2013 №2/13, суд не вбачає наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України, достатніх для його розірвання.

До того ж суд вважає слушними твердження відповідача про те, що договір оренди землі від 21.08.2013 №2/13, в силу ч. 3 ст. 636 ЦК України, може бути розірваний лише за згодою Семенівської сільської ради (як правонаступника Великонизгірецької сільської ради) на користь якої укладено договір, яка протягом 2013-2017 років була одержувачем коштів, сплачених відповідачем в рахунок оренди державного майна, тим самим підтвердила намір скористатися своїм правом, передбаченим в договорі оренди від 21.08.2013 №2/13.

В судовому засіданні представник Семенівської сільської ради усно висловила своє заперечення з приводу розірвання договору оренди землі від 21.08.2013 №2/13. Звідси суд дійшов висновку, що припинення дії договору призведе до порушення прав сільської ради за відсутності згоди останньої на його розірвання.

З огляду на викладене, а також дослідивши обставини істотності порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги прокурора про розірвання договору оренди землі від 21.08.2013 №2/13 та інших вимог, похідних від даної позовної вимоги, а саме про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації укладеного договору оренди, а тому в цій частині в позові відмовляє. У частині стягнення 199361,37 грн заборгованості з орендної плати, суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позову відмовляє.

Судовий збір, у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.32-34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 199361,37 грн заборгованості з орендної плати.

2. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ганська СЕС" (Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Зв'ягельська, буд. 10, код 38508115) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, р/р 35215069011049, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950, ДКСУ м. Київ) 2990,42 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.10.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - другому позивачу (рек. з повід.)

3 - третій особі (рек. з повід.)

4 - прокурору (рек. з повід.)