Рішення

від 25.09.2017 по справі 909/885/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 р. Справа № 909/885/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державної установи "Галицька виправна колонія №128",

с. Маріямпіль, Галицький район, Івано-Франківська область,77181;

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Державної кримінальної

виконавчої служби України №118",

с. Тростянець, Долинський район, Івано-Франківська область, 77512;

про: стягнення 6 760,00грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №18-175 від 16.02.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, (довіреність №18-61П від 25.09.2017р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна установа "Галицька виправна колонія №128", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Підприємство Державної кримінальної виконавчої служби України №118", 6 760,00грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу №Г-89/Г-41 від 29.09.15р., на виконання умов якого, позивач, платіжним дорученням №834 від 05.10.15р., перерахував на рахунок відповідача грошові кошти за дрова, в сумі 99 600,00грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, щодо поставки товару на суму 6 760,00грн. (дрова паливні поставлені частково, вартістю 92 840,00грн.);

- неодноразове звернення до відповідача з вимогами №18-1109 від 26.09.16р., №18-393 від 27.03.17р., №18-533 від 20.04.17р., про здійснення поставки товару у строк до 10.10.16р., до 14.04.17р., до 05.05.17р., які залишились без виконання відповідачем;

- приписи ст. ст. 530, 655, 693 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги про стягнення вартості недопоставленого товару в розмірі 6 760,00грн., визнав в повному обсязі (відзив на позов №18-62П від 25.09.17р., вх№15052/17 від 26.09.17р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Державною установою "Галицька виправна колонія №128" (Покупець/позивач) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінальної виконавчої служби України №118" (Продавець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №Г-89/Г-41 від 29.09.15р.

Згідно п.1.1. Договору, Продавець зобов"язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов"язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Пунктами 2.1.,2.2.,2.3.,4.1.,4.2. Договору обумовлено найменування товару: дрова; одиницю виміру: м3; загальну кількість товару: 249м3; ціну за одиницю товару: 400,00грн.; загальну суму Договору: 99 600,00грн.

У відповідності до п. 4.3. Договору, Покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною (п.3.2.Договору).

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач - Державна установа "Галицька виправна колонія №128", платіжним дорученням №834 від 05.10.15р. (а.с.33), перерахував на рахунок відповідача - Державного підприємства "Підприємство Державної кримінальної виконавчої служби України №118", грошові кошти в загальній сумі 99 600,00грн., за дрова згідно Договору №Г-89/Г-41 від 29.09.15р.

Однак, відповідач не довів перед судом виконання в повному обсязі взятих на себе зобов"язаннь, в частині поставки позивачу товару на суму 6 760,00грн. Дрова паливні, обумовлені Договором №Г-89/Г-41 від 29.09.15р., поставлені відповідачем та прийняті позивачем, згідно видаткових накладних за жовтень 2015р. - жовтень 2016р. (а.с.11-32), вартістю 92 840,00грн.

Враховуючи той факт, що станом на 26.09.17р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 6 760,00грн., то позивачем правомірно заявлено вимогу про їх стягнення в судовому порядку.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу №Г-89/Г-41 від 29.09.15р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобов"язання щодо передачі товару Продавцем Покупцю, Договором купівлі-продажу №Г-89/Г-41 від 29.09.15р. не встановлений, то позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №18-1109 від 26.09.16р., №18-393 від 27.03.17р., №18-533 від 20.04.17р., про здійснення поставки оплаченого товару до 10.10.16р., до 14.04.17р., до 05.05.17р. Однак, доказів належного реагування відповідачем суду не пре"явлено.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів наведеної норми, умовою для її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки до боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму предявлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким способом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову, що і здійснено в даному випадку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару в розмірі 6 760,00грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610-612, 626-629, 655, 663, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінальної виконавчої служби України №118", с. Тростянець, Долинський район, Івано-Франківська область, 77512 (ідентифікаційний код 08680158 ) на користь Державної установи "Галицька виправна колонія №128", с. Маріямпіль, Галицький район, Івано-Франківська область,77181 (ідентифікаційний код 08563636) 6 760,00грн. (шість тисяч сімсот шістдесят грн. 00коп.) - боргу, 1 600,00грн. (одну тисячу шістсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.17р.

Суддя С.Кобецька