Рішення

від 25.09.2017 по справі 909/668/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 р. Справа № 909/668/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд", вул. Западинська, буд. 5,м. Київ,04123

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат", АДРЕСА_1,77300

про стягнення заборгованості в сумі 144225,60 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 21.09.17),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" про повернення передоплати за договором купівлі-продажу №19/03/2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань щодо поставки товару, у зв"язку з чим просить повернути 87210,00 грн. передоплати; 7024,46 грн. - пені за прострочення виконання зобов"язання; 436,05 грн. - інфляційних втрат та 3433,50 грн. - 3% річних, а також 1600,00 грн. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 18.07.17, про відкладення розгляду справи від 15.08.17 та 29.08.17.Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 15.08.17 та 29.08.17 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та Спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП та громадських формувань: АДРЕСА_1,77300 та відділенням зв"язку повернуто на адресу суду з відміткою "адресата не знайдено".

Станом на день винесення рішення судом, клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" про стягнення 144225,60 грн.

19.03.15 між товариством з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" укладено договір купівлі-продажу №19/03/2015.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець (відповідач) поставляє (передає у власність), а покупець (позивач) приймає та оплачує наступний транспортний засіб б/у: напівпричіп самоскид з новою рамою, новим циліндром, б/у осями марки SAF Intraks, б/у алюмінієвий кузов об"ємом 35м.куб. (надалі по тексту товар).

Загальна сума договору (загальна вартість товару) умовно фіксується у валюті та становить 15000,00 Євро (п"ятнадцять тисяч євро) в перерахунку на національну валюту (гривню) з ПДВ по комерційному курсу (згідно виставленого рахунку) (п.2.1. договору).

Згідно п.2.3 договору, оплата по договору проводиться у три етапи:

- перший етап - отримання передплати у розмірі 3000, 00 Євро (три тисячі євро);

- другий етап - отримання залишкової вартості товару у розмірі 7000,00 Євро (сім тисяч євро) після ввезення його в Україну та розмитнення товару протягом двох банківських днів;

- третій етап - отримання залишкової вартості товару у розмірі 5000,00 Євро (п"ять тисяч євро) рівними частинами по 1250,00 Євро протягом чотирьох місяців до 7(сьомого ) числа кожного місяця.

Пунктом 4.1 вищевказаного договору, сторони узгодили, що прийом -передача товару проводиться протягом двадцяти чотирьох робочих днів з моменту зарахування передплати у розмірі 3000,00 Євро на банківський рахунок продавця. Датою прийому -передачі товару вважається дата вказана у акті приймання -передачі та видатковій накладній (п.4.2. договору).

26.08.15 між сторонами даного спору укладено додаткову угоду №1, якою сторони внесли зміни до договору № 19/03/2015 від 19.03.15, а саме:

- п.1.1. договору виклали в наступній редакції: продавець поставляє (передає у власність), а покупець приймає та оплачує наступний товар: осі з маточинами для напівпричепів б/у три штуки по ціні 29070,00 грн. за штуку, в т.ч.ПДВ; колеса до вантажного автомобіля 315*80*22,5 в кількості шість штук, по ціні 7767,00 грн. за штуку в в.ч. ПДВ.

- п.2.1. договору: загальна сума договору (загальна вартість товару) становить 133812,00 гривень (згідно виставленого рахунку).

- 2.3. договору : оплата по договору проводиться у два етапи: - перший етап - отримання передплати у розмірі 87210,00 гривень за три осі по ціні 29070,00 гривень, другий етап - отримання залишкової вартості товару у розмірі 46602,00 гривень (сорок шість тисяч шістсот дві грн.) після ввезення його в Україну та розмитнення товару протягом двох банківських днів;

- п.4.1 договору: прийом-передача товару проводиться протягом двох робочих днів з моменту 100% оплати за товар на банківський рахунок продавця.

Слід зазначити, що проект даної додаткової угоди відповідачем надіслано електронною поштою на адресу позивача. Підписана додаткова угода з боку позивача повернута відповідачу, однак матеріали справи не містять угоди, підписаної обома сторонами договору.

Згідно ст.241 ЦК України, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Зважаючи на часткове виконання додаткової угоди №1, а саме поставку товару, суд вважає укладеною додаткову угоду №1.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві, відповідно до ст.664 ЦК України вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Приписами ст.665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Як вбачається з позовної, заяви та пояснень представника позивача, на виконання умов договору купівлі-продажу №19/03/2015 від 19.03.15 та додаткової угоди №1 від 26.08.15 позивачем здійснено передоплату в сумі 128210,00 грн., в підтвердження чого подано банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні. Відповідачем, на виконання даного договору поставлено товару на суму 41000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, копія якої знаходяться в матеріалах справи. Отже, за даними позивача, станом на 14.07.17 відповідачем не виконано зобов"язання на суму 87209,98 грн.

Дослідивши подані первинні документи судом встановлено, що на виконання умов договору та додаткової угоди, які є підставою позову, позивачем перераховано відповідачу 128210,00 грн., а відповідачем поставлено товар на суму 41000,02 грн. Таким чином, відповідачем не виконано зобов"язання на суму 87209,98 грн., що є меншою за суму, заявлену позивачем до стягнення. Тому суд, відмовляє в частині стягнення 0,02 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідачем доказів поставки товару на суму оплачену позивачем або повернення грошових коштів не подано.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару та неповернення суми передоплати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 87209,98 грн. передоплати обґрунтована та підлягає задоволенню. В решті вимог про стягнення передоплати слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3433,50 грн. 3% річних та 436,05 грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Тобто, зазначеною вище статтею передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов"язання.

Згідно п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.15 у справі № 3-357гс15.

Згідно вимог ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, при розгляді справи судом встановлено, що предметом даного спору є повернення суми попередньої оплати, яка не є грошовим зобов"язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 7024,46 грн. пені за прострочку виконання зобов"язання, слід зазначити наступне.

В позовній заяві позивач стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" не поставляючи товар порушило умови договору та додаткової угоди, а тому зобов"язане сплатити пеню, згідно ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору купівлі- продажу №19/03/2015 та Додаткової угоди №1 від 26.08.15 не визначено розміру пені, що підлягає оплаті у разі порушення продавцем строку поставки товару. Оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання зобов'язання (порядок її сплати та розмір), суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 7024,46 грн.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 87209,98 грн.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 546, 547, 549, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 655, 662, 663, 693 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 75, ст. 82 - ст. 82 - 85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" про стягнення 144225,60 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат", АДРЕСА_1, 77300 (код 37824079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд", вул. Западинська, буд. 5, м. Київ, 04123 (код 38944391) - 87209,98 (вісімдесят сім тисяч двісті дев"ять гривень дев"яносто вісім копійок) - попередньої оплати, а також 967,48 (дев"ятсот шістдесят сім гривень сорок вісім копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 0,02 (двох копійок) - попередньої оплати, 7024,46 (семи тисяч двадцяти чотирьох гривень сорока шести копійок) - пені, 3433,50 (трьох тисяч чорирьохсот тридцяти трьох гривень п"ятдесяти копійок) - відсотків річних та 436,05 (чотирьохсот тридцяти шести гривень п"яти копійок) - інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.17

Суддя Максимів Т.В.