Рішення

від 24.09.2017 по справі 911/2421/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 911/2421/17

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белтім Полімери», м. Київ,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Полімершпагат», м. Бориспіль

простягнення 139 834,34 грн.

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, адвокат, довіреність від 22.06.2017;

від відповідача:не зявились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белтім Полімери», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 10.08.2017 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полімершпагат», м. Бориспіль Київської області, в якому просить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобовязання за договором поставки від 15.04.2016 №150416 пеню в сумі 51773,47 грн., 36% річних в сумі 68 321,45 грн., інфляційних втрат 19 739,42 грн., а також покласти на відповідача 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за видатковою накладною від 24.03.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 892 500,00 грн., за який, за умовами договору, відповідач мав розрахуватися шляхом 100% попередньої оплати. Відповідач здійснював розрахунок частинами із значним запізненням, остання проплата ним була здійснена лише 14.07.2017, у звязку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 25.03.2017 по 13.07.2017, проценти річних (36% відповідно до пункту 7.2 договору) за період з 28.03.2017 по 13.07.2017 та інфляційні втрати за період 25.03.2017 по 13.07.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2017 порушено провадження у справі № 911/2421/17 та призначено її до розгляду на 11.09.2017.

28.08.2017 від позивача надійшли додаткові документи.

05.09.2017 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву та додаткові документи із клопотанням про приєднання до матеріалів справи від 04.09.2017. Заперечення мотивовані тим, що товар за спірною накладною був поставлений з грубим порушенням умов договору, який передбачав поставку виключно за умови погодженого замовлення та здійснення передоплати, що означала б готовність покупця прийняти товар. Однак, товар був поставлений без погодження з покупцем, без отримання передоплати, що унеможливило негайний розрахунок з позивачем. Разом із тим, прийнявши товар, поставлений всупереч умовам договору, відповідач повністю розрахувався за нього, станом на момент звернення з позивача до суду основний борг за товар відсутній, відтак штрафні санкції не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки ним не були порушені зобовязання за договором.

В судовому засіданні 11.09.2017 розпочато розгляд справи по суті та в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.09.2017 до 10 год. 15 хв., про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

18.09.2017 від позивача надійшли пояснення щодо правової природи заявлених до стягнення 36% річних.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, від відповідача 22.09.2017 надійшла заява про відкладення розгляду справи у звязку із хворобою представника.

Розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи, суд її відхилив. Так відкладення розгляду справи є правом та прерогативою, а не обовязком суду, а підставою для відкладення є неможливість розгляду справи зокрема у звязку із недостатністю її матеріалів для розгляду спору по суті, а не неявка представника сторони, належним чином повідомленого про дату та час судового розгляду. Крім того, відповідач не був обмежений у праві забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, як з числа своїх працівників, так і з числі осіб, не повязаних з відповідачем трудовими відносинами, на підставі належним чином оформленої довіреності.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України (підпункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції) у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белтім Полімери», м. Київ (далі по тексту ТОВ «ТД «Белтім Полімери»), до товариства з обмеженою відповідальністю «Полімершпагат», м. Бориспіль Київської області (далі по тексту - ТОВ «Полімершпагат»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

15.04.2016 між ТОВ «ТД «Белтім Полімери» (постачальник) та ТОВ «Полімершпагат» (покупець) було укладено договір поставки №150416 (далі Договір), відповідно до якого постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором товар в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних, які є невідємною частиною даного договору (пункт 1.1). Право на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, що підтверджується підписом у видатковій накладній (пункт 1.3). Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації ї є невідємним додатком до договору (пункт (1.2).

Підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене з постачальником (пункт 2.1.1). Замовлення може направлятися покупцем по факсу, поштою, електронною поштою, або узгоджуватись усно (на розсуд постачальника). За вимогою постачальника замовлення повинно направлятись у письмовій формі. Відповідно до замовлення постачальник не пізніше наступного дня після його одержання, виписує та передає або направляє факсом та/або електронною поштою покупцю рахунок для оплати (пункт 2.1.2).

Поставка товару здійснюється на протязі 3 робочих днів з моменту узгодження замовлення постачальником на умовах FCA (пункт 2.1.3). Всю відповідальність, яка повязана з поставкою товару покупцю по діючому договору, несе постачальник до моменту передачі товару покупцю згідно видаткової накладної (2.2).

Розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Поставлений товар повинен бути сплачений до закінчення терміну відстрочення платежу (пункт 5.1). Зміна сторонами умов оплати після підписання цього договору в межах терміну його дії здійснюється за їх погодженням на підставі додаткової угоди або в іншому порядку, передбаченому даним договором або чинним законодавством (пункт 5.4).

В разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобовязань по оплаті він неве відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більше ніж на три календарних дня покупець зобовязаний сплатити постачальнику проценти у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого товару. Нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання грошового зобовязання (пункт 7.2).

Всі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише за умови оформлення їх у письмовій формі і підписання обома сторонами (пункт 10.2).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною від 24.03.2017 № ТД-0000478 на суму 892 500,00 грн., підписаною та скріпленою печатками обох сторін, оригінал якої позивачем подано в судовому засіданні для огляду. Товар отримано відповідачем за довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 23.03.2017 №51, копія якої залучена до матеріалі справи, а оригінал було надано позивачем для огляду в судовому засіданні. Отримання товару відповідачем не заперечується. Вартість товару відповідачем оплачена повністю, основний борг відсутній.

Посилання відповідача на те, що товар був поставлений позивачем без замовлення покупця та без погодження з ним, що унеможливило вчасний розрахунок з продавцем, судом відхиляється.

В порядку пункту 2.1.2 Договору замовлення може направлятися покупцем по факсу, поштою, електронною поштою, або узгоджуватись усно. Відповідачем напередодні спірної поставки, а саме 23.03.2017 видана завідуючій складом ОСОБА_2 довіреність №51 на отримання від позивача поліпропілену в кількості 21,25 тон відповідно до рахунку №438 від 23.03.2017. Зазначене свідчить, що відповідачем напередодні поставки було погоджено отримання від позивача саме того товару, та саме в тій кількості, яка зазначена у спірній накладній від 24.03.2017 №ТД-0000478.

Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший строк оплати встановлений пунктом 5.1 Договору, відповідно до якого оплата за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати. Однак товар було поставлено позивачем без отримання попередньої оплати, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно до частини 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відтак, оскільки відповідач прийняв товар, поставлений позивачем без отримання попередньої оплати, у відповідача виник обовязок оплатити отриманий товар.

Суд звертає увагу на те, що відповідач невірно визначає строк оплати, а відтак і початок періоду прострочення грошового зобовязання.

Згідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Подія поставки відбулась 24.03.2017, відтак з наступного дня у відповідача виник обовязок оплатити товар. Однак 25.03.2017 припадає на суботу, відтак строк оплати в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України переноситься на понеділок 27.03.2017 перший робочий день. За таких обставин прострочення настало з 28.03.2017.

Суд бере до уваги, що у накладній від 24.03.2017 № ТД-0000478, яка, в порядку пункту 1.2 Договору, прирівнюється до специфікації, та є невід'ємним додатком до договору, зазначений кінцевий термін розрахунку 07.04.2017.

Разом із тим, в порядку пункту 5.4 Договору зміна сторонами умов оплати після підписання цього договору здійснюється за їх погодженням на підставі Додаткової угоди до цього договору, або в іншому порядку, передбаченим договором і чинним законодавством, а відповідно до пункту 10.2 Договору всі зміни і доповнення дійсні лише за умови оформлення їх у письмовій формі і підписання обома сторонами.

Видаткова накладна з боку постачальника підписана комірником ОСОБА_3, а з боку покупця - зав.складом ОСОБА_2, яким договором або чинним законом не надано право вчиняти юридично значимі дії від імені позивача та відповідача, зокрема і право змінювати умови укладеного сторонами договору. Додаткова угода щодо зміни порядку та строків оплати за вказаною накладною сторонами не укладалась, відтак, визначаючи строк оплати отриманого товару, суд керується текстом Договору та чинним законодавством.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 51 773,47 грн. пені, 68 321,45 грн. процентів річних (36%). Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інший строк обрахування пені визначено пунктом 7.2 договору, відповідно до якого у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобовязань по оплаті, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобовязання.

Таким чином, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу строку оплати, та припинитися в переддень виконання грошового зобовязання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відтак, здійснивши вірний розрахунок пені, врахувавши, що прострочення оплати настало з 28.03.2017, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до сплати пеня в сумі 50 207,72 грн., відтак зазначена вимога належить до задоволення частково.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інший розмір процентів, а саме 36% річних, встановлено пунктом 7.2 Договору.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок належних до сплати процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вірно розраховані належні до сплати проценти річних становлять 67 833,23 грн., а інфляційні втрати (за період травень-червень 2017) становлять 21 882,50 грн. Суд, приймаючи рішення, не виходить за межі позовних вимог, відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 19 739,42 грн.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 50 207,72 грн. пені, 67 833,23 грн. процентів річних та 19 739,42 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Також позивач просить суд включити до складу судових витрат оплату послуг адвоката в сумі 15000,00 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

На підтвердження зазначених витрат до позову додана копія договору від 24.04.2017 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ ТД «Белтім Полімери (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1, згідно якого адвокат взяв на себе функції забезпечення правової допомоги клієнту при досудовому врегулюванні спору а також в господарському суді Київської області, Київському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України, Верховному Суді України, органах виконавчої служби по справі про стягнення заборгованості з ТОВ «Полімершпагат» на користь Клієнта.

Представництво інтересів позивача в процесі фактично здійснював адвокат ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4869/10 від 19.04.2012) на підставі довіреності від 01.09.2017 та договору про надання правової допомоги.

Суду подано копію підписаного обома сторонами ОСОБА_3 прийому-передачі виконаних робіт від 21.07.2017, згідно якого клієнт прийняв виконання робіт адвокатом відповідно до договору від 24.04.2017, вартість яких сторонами визначено в сумі 15 000,00 грн. Позивачем згідно платіжного доручення від 21.07.2017 № 1591 фактично сплачено адвокату ОСОБА_1 15 000,00 грн. гонорару.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (пункт 6.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7).

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Підпунктом 6.5. пункту 6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивач не надав доказів, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі, час витрачений на надання адвокатських послуг у даній справі, а стосовно складності справи, судом враховано, що даний спір у справі для фахівця правознавця жодної складності не представляє, а позовні матеріали підготовлені із недоліками.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження розумності витрат на адвокатські послуги, розмір яких є значним у порівнянні з ціною позову та рівнем складності справи, з урахуванням обставин справи, зокрема, тривалості розгляду справи, обсягу фактично наданих послуг, суд вважає, що суму витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи необхідно зменшити та стягнути з відповідача на користь позивача 3 200,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що загальна сума позовних вимог позивача становить 139 834,34 грн., оскільки витрати на послуги адвоката не включаються до ціни позову, а входять до складу судових витрат. Відтак позов мав бути оплачений судовим збором в сумі 2097,52 грн. (1,5% ціни позову), а фактично був оплачений судовим збором в сумі 2322,52 грн., тобто в розмірі більшому, ніж передбачено законом. Відтак, позивач не позбавлений права порушити клопотання перед судом в порядку пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» про повернення з державного бюджету 225,00 грн. зайве сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белтім Полімери» задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю «Полімершпагат» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100/9, ідентифікаційний код 34284250)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белтім Полімери» (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 17, офіс 211/2, ідентифікаційний код 39634787)

50 207,72 грн. (пятдесят тисяч двісті сім гривень сімдесят дві копійки) пені,

19 739,42 грн. (девятнадцять тисяч сімсот тридцять девять гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат,

67 833,23 грн. (шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять три гривні двадцять три копійки) процентів річних;

3 200,00 грн. (три тисячі двісті гривень нуль копійок) витрат на послуги адвоката;

2066,71 грн. (дві тисячі шістдесят шість гривень сімдесят одну копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 02.10.2017.

Суддя О.В. Конюх