Рішення

від 26.09.2017 по справі 910/15299/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017Справа №910/15299/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Логістик», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент», м. Київ

про стягнення 210 342,60 грн.

За участю представників:

від позивача: Постой М.В.

від відповідача: Стаценко О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон-Логістик» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент» про стягнення 210 342,60 грн., з яких: 192 925,74 грн. - заборгованість за договором, 15 562,62 грн. - пеня, 1 854,24 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на перевезення вантажів №1-03-17ОЛ від 01.03.2017 в частині здійснення оплати наданих послуг на суму 192 925,74 грн., що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.09.2017.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, заперечень по суті позовних вимог не висловив, письмового відзиву на позовну заяву не надав. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні пояснив суду, що грошові зобов'язання перед позивачем не були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент» у зв'язку з відсутністю на рахунку товариства грошових коштів внаслідок порушення іншим контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» своїх грошових зобов'язань перед відповідачем.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено суду клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, господарським судом було відмовлено у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Частиною 2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Згідно з п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Разом з цим, всупереч викладеним вище вимогам ст.27 Господарського процесуального кодексу України та позиції Пленуму Вищого господарського суду України відповідачем не було доведено суду, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ».

Заявником не доведено наявності у вказаної юридичної особи будь-якого юридичного інтересу у даній справі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» не є учасником господарських правовідносин, які виникли на підставі договору на перевезення вантажів №1-03-17ОЛ від 01.03.2017, укладеного позивачем і відповідачем. Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент» не впливає на результати розгляду даного спору, а рішення суду у даній справі, в свою чергу, не може вплинути на права вказаного господарського товариства щодо позивача або відповідача.

Виходячи з наведеного, клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-Логістик» (перевізник) укладено договір на перевезення вантажів №1-03-17ОЛ (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого перевізник на підставі письмової заявки замовника зобов'язався доставити автомобільним транспортом навальні вантажі замовника, вантажі в контейнерах, у тому числі м'яких, та інші вантажі (відповідно до транспортних накладних) з місця відправлення до пункту призначення в межах України, а також у зворотньому напрямку, і видати вантажі вантажоодержувачеві (послуги), а замовник зобов'язався вчасно сплатити вартість послуг з перевезення вантажів відповідно до умов даного договору.

У пункті 2.3 Договору сторони домовились по закінченню виконання заявок на перевезення формувати і підписувати акти наданих послуг. В актах окрім загальної суми повинні вказуватись реквізити відповідних товарно-транспортних накладних та суми вартості перевезень, зазначених в них.

Відповідно до пункту 4.3 Договору сторони погодили, що акти наданих послуг, складені на підставі товарно-транспортних накладних, в яких вказані надані послуги перевезень за певний період часу, і підписані уповноваженими представниками сторін, є документами, що підтверджують факт надання перевізником послуг замовнику і мають силу рахунків, згідно з пунктом 14.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2018 (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000128 від 19.04.2017 на суму 192 013,30 грн. та №ОУ-0000161 від 30.04.2017 на суму 957,44 грн., а також доданими до них реєстрами товарно-транспортних накладних від 06-16.04.2017 та від 17-20.04.2017.

Вказані акти наданих послуг та реєстри товарно-транспортних накладних підписані відповідачем без заперечень та зауважень, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент».

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 192 925,74 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір на перевезення вантажів №1-03-17ОЛ від 01.03.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором перевезення вантажу автомобільним транспортом, який підпадає під правове регулювання норм глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п. 1 Правил).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. ч. 2, 3 ст. 307 Господарського кодексу).

Матеріалами справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000128 від 19.04.2017 та №ОУ-0000161 від 30.04.2017, реєстри товарно-транспортних накладних від 06-16.04.2017 та від 17-20.04.2017) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг перевезення вантажу за договором №1-03-17ОЛ від 01.03.2017.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 14.1 Правил визначено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата послуг здійснюється замовником в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати отримання замовником від перевізника відповідного акту наданих послуг.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.4 Договору, з огляду на факт підписання актів наданих послуг відповідачем, останній повинен був оплатити надані позивачем послуги в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати підписання відповідного акту. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Як вказує позивач, відповідач оплатив послуги перевезення вантажу, надані позивачем за актами наданих послуг №ОУ-000128 від 19.04.2017 та №ОУ-0000161 від 30.04.2017, частково, у зв'язку з чим залишок заборгованості в сумі 192 925,74 грн. заявлено до стягнення.

Матеріали справи містять копію акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2017, за змістом якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 192 925,74 грн. Вказаний акт звіряння підписано представниками обох сторін та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 192 925,74 грн.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що наявність заборгованості перед позивачем зумовлена відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства. При цьому, неможливість виконання своїх грошових зобов'язань представник відповідача обґрунтував неналежним виконанням договірних зобов'язань його контрагентом.

Такі пояснення представника відповідача господарський суд оцінює критично, враховуючи, що частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зі змісту договору на перевезення вантажів №1-03-17ОЛ від 01.03.2017, на підставі якого виник даний спір, не вбачається, що обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги залежить від виконання іншою юридичною особою, яка не є стороною вказаного договору, своїх грошових зобов'язань. В свою чергу, наявність у такої юридичної особи (контрагента) заборгованості перед відповідачем не звільняє останнього від обов'язку виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем.

Таким чином, судом не встановлено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від виконання зобов'язання та від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 192 925,74 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 15 562,62 грн. пені та 1 854,24 грн. 3% річних за прострочення оплати наданих послуг у період з 05.05.2017 по 29.08.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 5.2 Договору у разі затримки оплати послуг перевезення вантажу замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-Логістик» помилково включено до періоду прострочення 05.05.2017, оскільки з урахуванням пункту 4.4 Договору, статті 73 Кодексу законів про працю України та розпорядження Кабінету Міністрів України №850-р від 16.11.2016 «Про перенесення робочих днів у 2017 році», останнім днем належного виконання зобов'язання з оплати акту наданих послуг №ОУ-000128 від 19.04.2017 було 05.05.2017, а першим днем прострочення - 06.05.2017.

При цьому, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення, сума пені складає 15 425,87 грн., з яких:

- 15 357,46 грн. пеня за прострочення оплати 191 968,30 грн. за актом №ОУ-0000128 від 19.04.2017 за період з 06.05.2017 по 29.08.2017;

- 68,41 грн. пеня за прострочення оплати 957,44 грн. за актом №ОУ-0000161 від 30.04.2017 за період з 18.05.2017 по 29.08.2017.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 15 425,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення, сума 3% річних складає 1 838,45 грн., з яких:

- 1 830,27 грн. 3% річних за прострочення оплати 191 968,30 грн. за актом №ОУ-0000128 від 19.04.2017 за період з 06.05.2017 по 29.08.2017;

- 8,18 грн. 3% річних за прострочення оплати 957,44 грн. за актом №ОУ-0000161 від 30.04.2017 за період з 18.05.2017 по 29.08.2017, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Логістик» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент» заборгованості за надані послуги в розмірі 192 925,74 грн., пені в сумі 15 425,87 грн. та 3% річних в сумі 1 838,45 грн.

Інша частина вимог (пеня в сумі 136,75 грн. та 3% річних в сумі 15,79 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Логістик» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний комплекс «Континент» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, ідентифікаційний код 40320316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Логістик» (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, ідентифікаційний код 38483506) заборгованість за надані послуги в розмірі 192 925 (сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 74 коп., пеню в сумі 15 425 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 87 грн. та 3% річних в сумі 1 838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 45 грн. та судовий збір в розмірі 3 152 (три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 85 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2017.

Суддя В.В. Князьков