Рішення

від 27.09.2017 по справі 910/10747/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017Справа №910/10747/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-11»

Про стягнення 220 761,54 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кирищук В.П.

Від відповідача: Щекал Т.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-11» (далі - відповідач) про стягнення 220 761,54 грн., з яких: 195 219,54 грн. основного боргу, 21 077,68 грн. інфляційних втрат, 4 465,32 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.17. порушено провадження у справі № 91010747/17 та призначено її до розгляду на 20.07.17.

20.07.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про розстрочення сплати заборгованості в сумі 195 219,54 грн.

В судовому засіданні 20.07.17. було оголошено перерву до 12.09.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.17. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 12.09.17., 21.09.17. було оголошено перерву до 21.09.17., 28.09.17.

Позивачем в судовому засіданні 28.09.17. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 28.09.17. вирішення спору поклав на розсуд суду.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/10747/17.

В судовому засіданні 28.09.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.2 75 Господарського кодексу України відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.1999. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Будівельник-11» (абонент) було укладено договір № 7560005 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір) предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

За умовами п. 1 додатку № 4 до Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.п.8.1 ,8.4 Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення між сторонами взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно вимог ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.6 29 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами правочину енергопостачальна організація зобов'язалась, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року (п. п. 2.2.1, 2.2.2 Договору); підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією.

За умовами п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться: за опалення по приладам обліку, за гаряче водопостачання розрахунковим способом.

Як зазначалось вище, за приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

У додатку № 2 до Договору вказано, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту оформлену позивачем рахунок-фактуру, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання та акт звіряння.

Сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

20.01.16. між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № Р7560005-01/16 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по Договору (далі - Угода), якою сторони погодили, що Споживач (відповідач) визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за Договором станом на 01.01.16. загальною сумою 272 198,05 грн. Споживач зобов'язався сплатити вказану заборгованість протягом січня-жовтня 2016 р. щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця за кожною тарифною групою.

Відповідачем на виконання умов Угоди за період з січня 2016 року по серпень 2016 року було сплачено 76 978,51 грн.

Неоплаченими залишились грошові кошти на суму 195 219,54 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати вартості теплової енергії на пред'явлену до стягнення суму в розмірі 195 219,54 грн. настав.

Судом встановлено, що під час розгляду даної справи відповідачем було сплачено в погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 59 000 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 179 від 20.09.17. на суму 6 600,00 грн., № 180 від 21.09.17. на суму 12 000,00 грн., № 165 від 23.08.17. на суму 14 000,00 грн., № 164 від 20.08.17. на суму 16 000,00 грн., № 135 від 19.07.17. на суму 10 400,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 69 400,00 грн. відповідачем було сплачено вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 910/10747/17 в частині стягнення основного боргу в розмірі 59 000,00 грн. підлягає припиненню.

Неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 136 219,54 грн.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати спожитої на підставі Договору та Угоди теплової енергії, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення основного боргу в сумі 136 219,54 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 21 077,68 грн. інфляційних втрат, 4 465,32 грн. 3% річних. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Щодо клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості в сумі 195 219,54 грн., суд відзначає викладене далі.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Клопотання не обґрунтовано, а відповідачем не подано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин відсутності у нього грошових коштів та того, що вони з'являться протягом року, та що розстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього, а тому заява є такою, що задоволенню не підлягає.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 59 000 (п'ятдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-11» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 18-А; ідентифікаційний код 22933643) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Площа Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323000201 ГУ по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669, одержувач ПАТ «Київенерго») 136 219 (сто тридцять шість тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 54 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-11» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 18-А; ідентифікаційний код 22933643) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Площа Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305, на поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ПАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач ПАТ «Київенерго») 21 077 (двадцять одну тисячу сімдесят сім) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 4 465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 32 коп. 3% річних, 3 311 (три тисячі триста одинадцять) грн. 42 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.17.

Суддя Т.М. Ващенко