Постанова

від 24.09.2017 по справі 913/390/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2017 справа №913/390/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін:

від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_6 за довіреністю, ОСОБА_7 - за довіреністю ОСОБА_8 за паспортомрозглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа» м.Луганськна рішення господарського суду Луганської області від06.06.2016р. у справі№ 913/390/16 (головуючий суддя: Вінніков С.В., судді: Голенко І.П., Лісовицький Є.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», м. Київ до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа», м.Луганськ ОСОБА_8, с. Білокуракине, Луганська область стягнення 1 541 513,22грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.06.2016р. по справі №913/390/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа», м.Луганськ задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа» м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» м. Київ прострочену заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі 253242 грн. 29 коп., 3% річних за час прострочення платежів за кредитом в сумі 6800 грн. 93 коп., інфляційні втрати за час прострочення платежів за кредитом в сумі 56657 грн. 89 коп., суму сплачених страхових платежів в сумі 88561 грн. 24 коп., 3% річних за час прострочення компенсації страхових платежів в сумі 785 грн. 56 коп., інфляційні втрати за час прострочення компенсації страхових платежів в сумі 2029 грн. 05 коп., строкову заборгованість за кредитом в сумі 909343 грн. 12 коп., строкову заборгованість за відсотками в сумі 37760 грн. 47 коп., 3% річних за строкову заборгованість за кредитом в сумі 8556 грн. 69 коп., інфляційні витрати за строкову заборгованість за кредитом в сумі 13057 грн. 89 коп., штраф на підставі п. 4.1.3 договору застави в сумі 55400 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 21482 грн. 93 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Амплуа», м.Луганськ звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, апелянт вказує на те, що невиконання зобовязання за кредитним договором відбулось у звязку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: збройний конфлікт або погроза такого конфлікту, блокада, антитерористична операція на території Луганської області, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2017р. сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 р. у звязку із перебуванням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Будко Н.В., Малашкевич С.А.

Представник позивача у судове засідання 25.09.2017р. прибув, заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представники відповідача у судове засідання 25.09.2017р. прибули, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. було залучено у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача поручителя за кредитним договором ОСОБА_8 ІПН НОМЕР_1 (92200, смт. Білокуракине, Луганська область, пров. Колгоспний, буд. 31).

Третя особа у судове засідання 25.09.2017р. прибула, притримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що рішення необхідно скасувати, оскільки його неможливо виконати.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амплуа», як позичальником, а також за участю поручителя ОСОБА_8 10.12.2013р. було укладено кредитний договір № 50011365, відповідно до умов якого сума кредиту складає: 415499 грн. 97 коп., еквівалент суми кредиту в доларах США 50455,37 доларів США, строк кредиту - 60 місяців. Процента ставка: змінна ставка 9,90 % річних відповідно до п. 2.3 Загальних умов. Цільове призначення: на придбання автомобіля марки Volkswagen Touareg, рік випуску 2013. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в еквіваленті 16818,46 доларів США. Ціна автомобіля відповідно до договору з дилером в еквіваленті 67273,83 доларів США. Спосіб надання кредиту: перерахування на рахунок № 26001408825 у банку АТ «Райффайзен банк ОСОБА_4», МФО 380805.

Згідно графіку погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору №50011365 від 10.12.2013р, встановлений графік відповідного погашення у період з 15.01.2014р. по 15.12.2018р.

Як додаток до кредитного договору №50011365 від 10.12.2013р., сторонами у справі, були підписані Загальні умови кредитування, відповідно до пп. 1.1, 1.2 яких Компанія зобов'язується надати ОСОБА_9 кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. ОСОБА_9 зобов'язується прийняти, належним чином використати і повернути Компанії Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті ОСОБА_9 у повернення Кредиту, визначено у гривні на день укладання Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому ОСОБА_9 сплачує платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до обмінного курсу за безготівковими операціями банку до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Згідно з пп. 1.4,1, 1.4.2 Загальних умов кредитування надання Кредиту здійснюється починаючи з дати укладення Кредитного договору. Датою надання Кредиту є дата списання коштів у розмірі Суми кредиту з рахунку Компанії відповідно до умов Кредитного договору. Повернення Кредиту здійснюється ОСОБА_9 у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Пунктом 1.4.3 Загальних умов кредитування, крім іншого, передбачено, що до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає ОСОБА_9 відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіку погашення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою ОСОБА_9, а також електронною поштою, а ОСОБА_9 зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

За використання Кредиту у межах встановленого терміну кредитування ОСОБА_9 сплачує Компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у Кредитному договорі (п. 2.1 Загальних умов кредитування).

Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено нарахування процентів: щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом "30/360" відповідно до графіку погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент Суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання Кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Загальними умовами кредитування також передбачений порядок дострокового повернення кредиту та встановлено дострокове повернення на вимогу Компанії, зокрема, сторони погоджують, що Компанія має право визнати термін повернення Кредиту таким, що настав, у випадку порушення ОСОБА_9 терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення Кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування Кредитом на строк щонайменше 1 календарний день (п. 3.2. Загальних умов кредитування).

Згідно з п. 3.3 Загальних умов кредитування позичальник зобовязаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції протягом 5-ти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником.

За умовами п. 5.5 Загальних умов кредитування передбачено, що ОСОБА_9 зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_9 за Кредитним договором, на протязі усього строку дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована Компанією. Страхування майна забезпечується на наступних умовах: термін страхування - не менше одного року з дня укладення договору застави з переукладанням/продовженням терміну страхування на кожний наступний рік, при цьому ОСОБА_9 зобов'язаний упевнитись, що страхова компанія є авторизована Компанією, в протилежному випадку ОСОБА_9 укладає договір страхування майна з іншою автоматизованою страховою компанією; застраховані ризики - пошкодження, втрата або знищення майна; страхова сума - повна вартість майна з виплатою страхового відшкодування компанії (вигодонабувач за страхуванням) в межах заборгованості ОСОБА_9 за Кредитним договором. Здійснювати щорічне страхування зазначеного майна на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Невідкладно надавати Компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Відповідно до п. 5.6 Загальних умов кредитування, якщо ОСОБА_9 не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у п. 5.5 цього Кредитного договору, цим Кредитним договором ОСОБА_9 дає згоду і доручає від імені і за рахунок ОСОБА_9 сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. ОСОБА_9 компенсує Компанії втрати, понесені останньою у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому пунктом 1.7.1-1.7.6 цього Кредитного договору.

Пунктом 8.4 Загальних умов кредитування визначено, що у випадку будь-якого порушення ОСОБА_9 вимог пункту 5.5 цього Кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати ОСОБА_9 сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, укладання ОСОБА_9 договору страхування із страховою компанією, не авторизованою Компанією тощо, ОСОБА_9 сплачує на вимогу Компанії штраф в розмірі 15% від Суми кредиту.

Крім того, Загальними умовами кредитування визначені умови поруки, згідно яких поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобовязань ОСОБА_9 на підставі або у звязку з кредитним договором або будь-якою його невідємною частиною, а також за будь-якого ОСОБА_9 (боржника) в разі переводу боргу чи смерті ОСОБА_9. Зобовязання Поручителя включають, окрім іншого, платежі за кредитом та/або додатковим кредитом відповідно до графіка погашення кредиту та умов Кредитного договору, проценти, штрафні санкції та відшкодування збитків, якщо такі будуть завдані ОСОБА_9.

Загальні умови кредитування підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

В подальшому, 20.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амплуа», як заставодавцем, було укладено Договір застави, відповідно до положень п.1.1 якого заставодавець, з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов'язань, заставляє майно, а саме автомобіль з наступними характеристиками: Volkswagen Touareg, рік випуску 2013, кузов № НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб. см., колір коричневий, державний номер НОМЕР_3. За домовленістю сторін заставна вартість Предмета застави становить 553999 грн. 99 коп. Право власності на заставне майно, яке є Предметом застави за цим договором, залишається у Заставодавця.

Згідно пп. 1.3, 1.3.1 Договору застави заставою за цим договором забезпечуються вимоги Заставодержателя за Кредитним договором №50011365 від 10.12.2013р., укладеного між сторонами, за яким: Заставодержатель видає Заставодавцю кредит за Кредитним договором у сумі 415499 грн. 97 коп., що на день укладання Кредитного договору складає еквівалент 50455,37 доларів США, а Заставодавець зобов'язується його використати за цільовим призначенням та згідно встановленим строкам використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою у розмірі 9,9% та комісії: разова комісія за переказ коштів - 2,50% від суми кредиту), а також своєчасно повернути кредит Заставодержателю.

Відповідно до п. 1.3.2 Договору застави строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з Графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15.12.2018р., якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного Кредитного договору.

Пунктом 2.3.9 Договору застави визначено, що в тому випадку, якщо Заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором (договорами) страхування, які будуть укладені згідно з пунктом 2.3.7 цього Договору, Заставодавець дає згоду та доручає Заставодержателю здійснити від імені і за рахунок Заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Заставодавець компенсує Заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому Кредитним договором.

Сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення.

Договір застави підписаний сторонами, скріплений печатками підприємств без заперечень, 12.12.2013р. посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №679.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином, видав позичальнику кредит, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 13.12.2013р. №50005324 на суму 415 499,97грн.

В той же час, позичальник свої зобовязання за договором щодо погашення кредиту відповідно до встановленого графіку та сплати відсотків не виконав, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1 541 513,23грн.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За своєю правовою природою вищевказаний договір від 13.12.2013р. №50005324 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» умови кредитного договору № 50011365 від 10.12.2013р., шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Амплуа» кредиту у сумі 415 499грн. 97 коп., було виконано у повному обсязі.

Пунктом 1.4.2. Загальних умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється відповідачем у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, яким передбачено щомісячну сплату чергових платежів на відповідну дату поточного місяця.

До 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту (п. 1.4.3.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів, в тому числі з серпня 2014 року по серпень 2015р.

Однак, в порушення умов Договору відповідач здійснив оплату лише частково на суму 92242 грн. 79 коп., що підтверджується виписками з особового рахунку, а починаючи з серпня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Амплуа» перестало виконувати свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати щомісячних платежів за кредитним договором № 50011365 від 10.12.2013р. і іншого відповідачем не доведено.

Враховуючи прострочення виконання ОСОБА_9 взятих за Кредитним договором зобовязань, Банком на адресу відповідача направлено вимогу від 04.08.2015р. № 50011365, де було зазначено про дострокове повернення всієї суми кредиту в повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобовязань, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час подачі позовної заяви до суду, відповідачем не погашено суму заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі 253 242,29грн. відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом в сумі 253 242,29грн.

Також, за несвоєчасну сплату чергових платежів за кредитним договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6802 грн. 58 коп. 3% річних та 56657 грн. 89 коп. інфляційних витрат.

Згідно ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення даної вимоги частково та стягнення з відповідача за період з 16.08.2014р. по 29.01.2016р. суми 3% річних у розмірі 6 800,93грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за заявлений позивачем період з 01.09.2014р. по 31.12.2015р., колегія суддів встановила, що її розмір є більшим ніж заявлений позивачем у позові, тому вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 56657 грн. 89 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення суми дострокового повернення кредиту в розмірі 909343 грн. 12 коп. колегія зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору від 10.12.2013р. №50011365 кредит надається на строк 60 місяців.

Графіком погашення кредиту передбачено, що останньою датою сплати чергового платежу зазначено 15.12.2018р.

Згідно п.п 3.2, 3.2.1 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що Компанія має право визнати термін повернення Кредиту таким, що настав, у випадку порушення ОСОБА_9 терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення Кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування Кредитом на строк щонайменше 1 календарний день.

Пунктом 3.3 Загальних умов кредитування визначено, що позичальник зобовязаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції протягом 5-ти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, матеріали справи містять докази направлення Банком на адресу відповідача вимоги від 04.08.2015р. № 50011365, де було зазначено про дострокове повернення всієї суми кредиту в повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, а саме на тимчасово непідконтрольну Україні територію у місто Луганськ.

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року №875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р. (зі змінами внесеними згідно з Розпорядженням КМУ від 18.02.2015 №128-р) (зі змінами внесеними згідно з Розпорядженням КМУ від 05.05.2015р.№428-р) Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідач на території підконтрольній Україні не перереєструвався та знаходиться у місті Луганськ.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем в матеріали справи надані документи, які свідчать про отримання вищевказаної вимоги від імені ТОВ «Амплуа» фізичною особою ОСОБА_11

Відправлення було здійснено за допомогою курєрської служби доставки ТОВ «Експрес Мото Україна».

Відповідач вважає вищезазначений доказ неналежним, посилаючись на той факт, що ОСОБА_11 на момент отримання вимоги про дострокове повернення кредиту від 04.08.2015р. № 50011365 вже була звільнена з ТОВ «Амплуа».

Статтею 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові доказі подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України N 55 від 7 квітня 2003р., відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

В підтвердження факту звільнення ОСОБА_11 відповідач надав ксерокопію дублікату першої, восьмої та девятої сторінок трудової книжки ОСОБА_11, яка не засвідчена належним чином, у звязку з чим не може бути прийнята апеляційним судом як належний та допустимий доказ.

Будь-яких належних доказів неотримання відповідачем від позивача вимоги про дострокове повернення кредиту матеріали справи не містять.

Також апеляційний суд зауважує, що враховуючи перебування відповідача на території, куди припинено приймання поштових відправлень, а іншої адреси для листування відповідачем повідомлено не було, позивач зі свого боку здійснив дії, направлені на виконання умов договору та направлення відповідачу відповідної вимоги щодо дострокового повернення кредиту.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на той факт, що направлення/ненаправлення боржнику письмової вимоги про дострокове повернення кредиту ніяким чином не впливає на передбачене діючим законодавством право кредитора вимагати в судовому порядку стягнення суми дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, при настанні для цього підстав, передбачених статтею 1050 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи підтвердження отримання відповідачем 06.10.2015р. вимоги від 04.08.2015р. № 50011365 про дострокове повернення всієї суми кредиту в повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що строк виконання грошового зобовязання в частині сплати строкової заборгованості за кредитом в сумі 909343 грн. 12 коп. та строкової заборгованості за процентами в сумі 37760 грн. 47 коп. настав 12.10.2015р.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення строкової заборгованості за кредитом в сумі 909 343 грн. 12 коп. та строкової заборгованості за процентами в сумі 37 760 грн. 47коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 562,85грн. та інфляційних витрат у розмірі 13 057,89грн. за несвоєчасну сплату строкової заборгованості за кредитом.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо часткового задоволення даної вимоги та стягнення з відповідача за період з 12.10.2015р. по 29.01.2016р. 3% річних в сумі 8 556,69грн.

Що стосується інфляційних витрат, за підрахунками колегії суддів їх розмір за загальний період з 01.11.2015р. по 31.12.2015р. є більшим ніж заявлений, тому вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 13 057,89грн. за несвоєчасну сплату строкової заборгованості за кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми сплачених позивачем страхових платежів у розмірі 110 473 грн. 49 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амплуа» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (вигодонабувач ТОВ «Порше Мобіліті») 12.12.2013р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № РМ326372Га/13скв.

Так, відповідно до п. 2.3.9 договору застави в тому випадку, якщо Заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором (договорами) страхування, які будуть укладені згідно з пунктом 2.3.7 цього Договору, Заставодавець дає згоду та доручає Заставодержателю здійснити від імені і за рахунок Заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Заставодавець компенсує Заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому Кредитним договором.

З огляду на те, що з січня 2015 року відповідачем були порушені умови договору страхування щодо сплати страхових платежів, позивачем були сплачені страхові платежі за період з січня 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 88 561 грн. 24 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи: № 50006610 від 08.01.2015р., № 5007169 від 09.02.2015р., № 50007403 від 16.03.2015р., № 50007656 від 14.04.2015р., № 50007875 від 08.05.2015р., № 50008142 від 10.06.2015р., № 5008410 від 10.07.2015р., № 5008629 від 06.08.2015р., № 50008900 від 04.09.2015р., № 500093056 від 09.10.2015р., № 50009628 від 06.11.2015р., № 50010004 від 08.12.2015р. та № 46 від 11.01.2016р. Всього на суму 88561 грн. 24 коп.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем на сплачені страхові внески відповідачу було виставлено рахунки-фактури. Зазначені рахунки були направлені відповідачу разом із вимогою від 04.08.2015р. №50011365 та були отримані останнім 06.10.2015р., чому вже була надана оцінка вище.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що договором не встановлено строки виконання грошового зобовязання з відшкодування сплачених страхових платежів, тому строк виконання обовязку відповідача по оплаті страхових платежів настав з 14.10.2015р.

Крім того, позивач в обґрунтування суми сплачених страхових внесків посилається на сплату ним ще й податку на додатну вартість, на підтвердження чого, надав податкові накладні. Тобто, на думку позивача стягненню з відповідача підлягає сума сплачених позивачем страхових платежів з урахуванням податку на додатну вартість у розмірі 110 473 грн. 49 коп.

Проте, колегія суддів зазначає, що податкова накладна це звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обовязку платника податків у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця платника податків у звязку з придбанням таких товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки податкові накладні не є належними доказами понесених витрат, тому стягненню з відповідача підлягає сума сплачених позивачем страхових платежів без урахування податку на додатну вартість.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо стягнення з відповідача страхових платежів, внесених позивачем, в сумі 88561 грн. 24 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 752,48грн. та інфляційних витрат у розмірі 9 935,15грн. за несвоєчасну сплату внесених позивачем страхових платежів.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо їх часткового задоволення, тому стягненню з відповідача підлягають 785 грн. 56 коп. 3% річних за період з 14.10.2015р. по 29.01.2016р. та 2029 грн. 05 коп. інфляційних витрат за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, враховуючи, що строк виконання обовязку відповідача по оплаті страхових платежів настав 14.10.2015р., зазначені нарахування здійснюються з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а його найменший період складає місяць.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 55 400,00 грн. штрафу за неналежне виконання заставодавцем умов договору застави та 62 325,00 грн. штрафу за порушення кредитного договору.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.1.2 договору застави визначено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем умов, передбачених п. 2.3 цього договору заставодержатель може застосувати до заставодавця штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від вартості предмету застави, визначеної у статті 1.1 цього договору.

Відповідно до п. 1.1. договору застави за домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 553 999 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 55400 грн. 00 коп.

Що стосується стягнення з відповідача 62 325,00грн. штрафу за порушення кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 8.4 Загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення ОСОБА_9 вимог пункту 5.5 цього Кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати ОСОБА_9 сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, укладання ОСОБА_9 договору страхування із страховою компанією, не авторизованою Компанією тощо, ОСОБА_9 сплачує на вимогу Компанії штраф в розмірі 15% від суми кредиту.

Зазначені у цій статті штрафні санкції підлягають сплаті ОСОБА_9 не пізніше ніж через 7 (сім) робочих днів з дня направлення відповідної вимоги Компанією, а у разі дострокового повернення Кредиту за рішенням Компанії - відповідно до статті 3.3. Якщо ОСОБА_9 не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, Компанія надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. Якщо ОСОБА_9 не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання другої вимоги щодо сплати, Компанія відповідно до статті 3.2.1 Кредитного договору вимагатиме повернення Кредиту достроково, а також погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором, про що повідомить у відповідній вимозі (повідомлені) про дострокове погашення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором.

В свою чергу, Законом України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно ст. 1 цього Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обовязок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Луганськ.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право субєкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано за адресою: 91022, місто Луганськ, вул. Совєтская, будинок 42.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо введення мораторію на нарахування штрафу підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, з огляду на нарахування позивачем штрафу за період, що виник після 14.04.2014 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу за порушення кредитного договору в розмірі 62 325,00грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 16200 грн. 00 коп., у вигляді вартості наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «КПД Консалтинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичною фірмою «Тріпл Сі» юридичних послуг для підготовки вищевказаної розглядуваної позовної заяви до господарського суду Луганської області.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

При цьому, враховуючи приписи ст.ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає, що господарський суд повинен самостійно здійснити розподіл зазначених судових витрат.

Разом з цим, з огляду на приписи ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що нездійснення господарським судом розподілу судових витрат не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки вказане питання може бути вирішено шляхом прийняття судом першої інстанції додаткового рішення відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводу апелянта про те, що невиконання зобовязання за кредитним договором відбулось у звязку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: збройний конфлікт або погроза такого конфлікту, блокада, антитерористична операція на території Луганської області, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати №7230 від 30.01.2017р., колегія суддів повідомляє наступне.

Дійсно, як визначає апелянт, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Луганськ.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В свою чергу, відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності.

Таким чином, Сертифікат №7230 від 30.01.2017р., не приймається як належний доказ настання форс-мажорних обставин, оскільки виданий Торгово-промисловою палатою України щодо обовязку платника податків подати податкову декларацію та не містить жодного посилання на Кредитний договір від 10.12.2013р. №50011365.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Сертифікат Торгово-промислової палати України взагалі не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, які за своєю правовою природою не є відповідальністю повязаною з виною боржника та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

Щодо доводу апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був присутній на судових засіданнях у господарському суді Луганської області.

Однак, відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014р. №875/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» з 27.11.2014р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Зокрема, до вказаних населених пунктів відноситься місто Луганськ, Луганська область.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано за адресою: 91022, місто Луганськ, вул. Совєтская, будинок 42.

У п.п. 3, 4 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» надано роз'яснення щодо виконання господарським судом дій, пов'язаних з належним повідомленням учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО.

Зокрема, зазначено, що в разі, коли у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення господарського суду Луганської області про порушення провадження у справі №913/390/16, призначення до розгляду позовної заяви, відкладення розгляду справи були розміщені на сторінці господарського суду Луганської області офіційного веб-сайту Судова влада України в мережі Інтернет.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджено, зокрема, матеріалами справи.

Крім того, пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із відповідними змінами, зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2016р. у справі №913/390/17 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2016р. у справі №913/390/17 - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амплуа» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2016р. у справі №913/390/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського Луганської області від 06.06.2016р. у справі №913/390/16 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Е.В. Сгара

Судді:Н.В. Будко

ОСОБА_3