Постанова

від 25.09.2017 по справі 917/466/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа № 917/466/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В.,

суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників:

позивача - не зявився;

відповідача не зявився;

третьої особи не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 господарства "ОСОБА_2Л.", с. Новий Тагамлик, Машівський район Полтавська область (вх. №2342 П/2-8)

на рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 р. у справі №917/466/17

за позовом ОСОБА_1 господарства "ОСОБА_2Л.", с. Новий Тагамлик, Машівський район Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Фермерське господарство "ОСОБА_2Л." звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,8034 га, кадастровий номер 5324081000:00:026:0027, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, посилаючись на порушення відповідачем права позивача на законне користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 по справі №917/466/17 (суддя Кульбако М.М.) у задоволенні позову ОСОБА_1 господарства "ОСОБА_2Л." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,8034 га, кадастровий номер 5324081000:00:026:0027 відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне зясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 по справі №917/466/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.08.2017 року.

Ухвалою суду від 22.08.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ОСОБА_3 (АДРЕСА_1).

Також, вказаною ухвалою міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області було зобовязано надати суду письмові пояснення з правовим та документальним обґрунтуванням підстав та порядку державної реєстрації договору оренди землі від 05.12.2007 року, укладеного між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_4, який зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2007 року за №040754600250; документальні докази, що підтверджують державну реєстрацію договору оренди землі від 05.12.2007, укладеного між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_4 та правове обґрунтування з посиланням на документальні докази, що підтверджують реєстрацію відділом Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області змін та доповнень від 01.03.2011 до Договору оренди землі від 05.12.2007 року та вчинення в Державному реєстрі земель запису від 23.12.2011 за №532400004000979.

Розгляд справи відкладено на 26.09.2017 року.

Представник відповідача у наданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 9902 від 25.09.2017) проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представники сторін в судове засідання 26.09.2017 року не зявились, про причини незявлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від учасників спору на адресу Харківського апеляційного господарського суду не надходило, явку представників не визнано обовязковою, колегія суддів визнає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2016 між ОСОБА_1 господарством "ОСОБА_2Л" (позивачем) та громадянином ОСОБА_3 (третя особа), як власником земельної ділянки, укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2.8034 га, кадастровий №5324081000:00:026:0027 (а.с. 7-8).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_5, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09.12.2016 р. (а.с. 9)

Позивачем в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (відповідачем).

Матеріали справи також свідчать, що 05.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" та ОСОБА_4, як власником земельної ділянки було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8 га, кадастровий №5324081000:00:026:0027 строком на 5 років (а.с. 30-33).

Даний договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2007 за №040754600250.

01.03.2011 р. між вказаними сторонами Договору оренди землі підписано зміни та доповнення до цього Договору, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017 (а.с. 36).

Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2011 за №532400004000979.

Звертаючись до господарського суду із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Сад» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2.8034 га, кадастровий №5324081000:00:026:0027( далі спірна земельна ділянка), позивач зазначає, що наведений Договір оренди землі, сторонами якого є відповідач (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) є укладеним, але не є вчиненим, оскільки не зареєстрований у встановленому законом порядку, у звязку з чим є нікчемним.

З огляду на наведені обставини позивач вважає, що відповідачем порушені його права, як законного користувача спірної земельної ділянки за договором емфітевзісу, що стало підставою звернення з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що договір оренди землі від 05.12.2007 р., укладений між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_3 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31.12.2017 р. , що підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-76/123-17 від 04.04.2017. Зважаючи на те, що доказів протилежного позивачем суду не надано, у останнього відсутні підстави для звернення з позовом про заборону ТОВ Полтава-Сад у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,8034 га, кадастровий №5324081000:00:026:0027, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Законом України Про оренду землі, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі встановлено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач, на підставі договору оренди від 20.09.2007 р. (з урахуванням змін та доповнень) у відповідності до вимог чинного законодавства став землекористувачем спірної земельної ділянки, яким залишається і на цей час.

Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Слід зазначити, що позивачем ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не було надано доказів розірвання договору оренди землі від 05.12.2007 р. , укладеного між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_3, як власником спірної земельної ділянки, або доказів визнання його недійсним у судовому порядку. Тобто, на даний час вказаний договір є діючим, а у відповідача, відповідно, наявне встановлене законом право оренди земельної ділянки, що зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підтвердження факту існування законного права оренди спірної земельної ділянки відповідачем було надано до суду першої інстанції лист Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017 за вих. №0-16-0.181-76/123-17, в якому зазначено, що договір оренди землі від 05.12.2007 р. укладений між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_4 було зареєстровано у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДКЗ при Держкомземі України, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2007 за №040754600250. Зміни та доповнення до цього договору від 01.03.2011, якими було продовжено дію основного Договору до 31.12.2017 р., також було зареєстровано у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 23.12.2011 за №532400004000979 (а.с. 37-39).

Таким чином, відповідач набув право оренди спірною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку, таке право посвідчене і не спростоване у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень позивача про те, що вказаний договір та зміни до нього не зареєстровані у встановленому законом порядку з наступних підстав.

На час укладення вказаного Договору оренди землі та змін та доповнень до нього діяли норми ст. 18 Закону України Про оренду землі, яка передбачала набуття чинності договору оренди землі з моменту його державної реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 Про затвердження державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, яка діяла до 05.08.2011 року, визначено порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок. Відповідно до вказаної постанови державна реєстрація договорів оренди землі проводилась виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року від №43 було затверджено Інструкцію про порядок складання, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, а наказом № 174 від 02.07.2003 року затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель. Відповідно до цих наказів державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок мала проводитися в структурних підрозділах Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Законом України від 11.02.2010 р. внесені зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України. Згідно п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 11.02.2010 р). до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Згідно з ч. З ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до діючого на час укладення законодавства, Договір оренди землі від 05.12.2007 року був зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за №040754600250, а зміни до договору від 01.03.2011 зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області 23.12.2011 за №532400004000979.

Зазначені вище обставини також підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-76/123- 17 від 04.04.2017 .

Посилання позивача стосовно сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у вказаному листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017, ґрунтується на припущеннях, які не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції. Так, згаданий лист, наданий відповідним підрозділом державної установи, носить офіційний характер і є відповіддю на офіційний запит, зроблений підприємством відповідача.

Відповідно до пункту 1 Порядку складання, подання та опрацювання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, затвердженого наказом міністерства аграрної політки та продовольства України від 20.12.2016 за №556, цей Порядок визначає механізм складання, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та її територіальні органи.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на постанову Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 року по справі № К-8025/09, якою визнано протиправним та скасовано положення Інструкції про порядок складання, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року від №43 , відповідно до яких в державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок мала проводитися в структурних підрозділах Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, як такі, що не відповідають ст. 18 Закону України «Про оренду землі» і постанові Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, колегією суддів не приймаються до уваги виходячи з наступного.

На момент державної реєстрації змін та доповнень до договору оренди землі, а саме на 23.12.2011 р. постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 втратила чинність ( з 05.08.2011).

Згідно п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

З 08.04.2011 р. діє указ Президента України «Про Державне агентство земельних ресурсів України» № 445/2011. Згідно п. 2 даного указу, Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Згідно з п.п. 17 п. 4 даного Указу, Держземагенство відповідно до покладених на нього повноважень здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 р. N 974 «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів», КМУ постановив (згідно п.2) реорганізувати територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 2.

Таким чином, саме з 17.08.2011 р. почався процес реорганізації органів Держкомзему у новоутворені органі Держземагенства. Даний процес мав довготривалий характер.

Згідно з витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Головне управління держземагентства у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38439560), яке згідно постанови КМУ №974 повинно було шляхом реорганізації включити в себе Відділ Держкомзему у Полтавському районі, було утворено лише 25.10.2012 р.

З наведеного вбачається, що до закінчення процесу реорганізації та утворення органів Держземагенства, саме на час реєстрації змін до договору оренди землі 23.12.2011 р. повноваження щодо державної реєстрації прав оренди земельних ділянок здійснювали органи Держкомзему.

Відділ Держкомзему у Полтавському районі, на 23.12.2011 р. був єдиним органом земельних ресурсів, який відповідно до п.З прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснював свої повноваження у Полтавському районі.

Зважаючи на наведене, зміни та доповнення до договору оренди землі від 05.12.2007, якими строк дії договору оренди продовжено до 31.12.2017 зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2011 за №532400004000979, є такими, що зареєстровані з додержанням усіх вимог чинного на той час законодавства.

Наведене свідчить про те, що відповідач набув право оренди спірною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку, таке право посвідчене і не спростоване у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно вимог чинного законодавства, судом при прийнятті рішення про усунення перешкод має бути встановлений факт активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод.

Враховуючи наявність чинного договору оренди щодо спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачем та власником, приписи статті 125 Земельного кодексу України, апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність позивачем його порушеного права на спірну земельну ділянку, як землекористувача саме відповідачем, та самовільного зайняття ТОВ Полтава-Сад спірної земельної ділянки, а отже відсутність обґрунтованих підстав для звернення до суду за захистом такого права.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Проте, в даному випадку позивач не довів порушення саме відповідачем ТОВ Полтава-Сад своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Приймаючи до уваги, що Договір оренди землі від 05.12.2007, укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_4 (як власником земельної ділянки на час укладання та внесення змін та доповнень) є чинним та діє до 31.12.2017, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про заборону ТОВ "Полтава-Сад" у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,8034 га, кадастровий №5324081000:00:026:0027, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевим господарським судом повністю досліджено обставини, які мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та зроблено висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 господарства "ОСОБА_2Л." залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 р. у справі №917/466/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.О. Фоміна