Ухвала

від 26.09.2017 по справі 820/1028/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р.Справа № 820/1028/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 820/1028/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.12.2016 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 820/1028/17 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На обліку як платник податків підприємство перебуває в ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енергосервіс ПМК" з питань дотримання податкового законодавства України щодо визначення, нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Автомагіка" (податковий номер 37999811), ТОВ Будівельна компанія Будресурс (податковий номер 38880202), що містяться у податковій декларації з ПДВ за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та ТОВ Едельвейс Трейд Інвест (податковий номер 40044263), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.02.2016 року по 31.05.2016 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 737/20-40-14-07-07/37368164 від 23.11.2016р. (а.с.1-123 т.6).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 1 100 633 грн. за грудень 2015 року та завищено суму податкового кредиту в сумі 1 142 708 грн. у тому числі по періодам: за лютий 2016 року в сумі 344 257 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в сумі 344 257 грн.; за березень 2016 року в сумі 540 812 грн., внаслідок чого занижено нараховану суму податку на додану вартість до сплати (р.18) у сумі 108 650 грн.; за квітень 2016 року в сумі 4 515,51 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в сумі 925 935 грн.; за травень 2016 року в сумі 253 124 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в сумі 1 170 212 грн; 2) перевіркою ТОВ «Енергосервіс ПМК» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Автомагіка» (податковий номер 37999811), ТОВ «Будівельна Компанія Будресурс» (податковий номер 38880202) та за період лютий - травень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ «Едельвейс Трейд Інвест» (податковий номер 40044263); 3) п.185.1 статті 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 статті 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по операціям з ТОВ «Едельвейс Трейд Інвест» (податковий номер 40044263) на загальну суму ПДВ 145 000,00 грн. за період: квітень 2016 року.

Шляхом складання листа за вих. №6728/10/20-40-14-07-16 від 06.12.2016р. за підписом в.о. начальника ГУ ДФС у Харківській області контролюючим органом змінено зміст попередньо складеного акту перевірки, у тому числі і в частині арифметичних показників занижених (на думку контролюючого органу) сум податкових зобов'язань з ПДВ.

З посиланням на акт перевірки та з урахуванням листа №6728/10/20-40-14-07-16 від 06.12.2016р. Головним управлінням ДФС у Харківській області 06.12.2016р. складено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1.511.603,75 грн. (основний платіж - 1.209.283 грн., штраф - 302.320,75грн.) та № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (основний платіж - 2.440.404 грн. (а.с.11-12 т.1).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що позивачем до перевірки не надано документів щодо фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентами, в зв'язку з чим немає можливості дослідити облік та подальшу реалізацію придбаних товарів (послуг). Крім того, посилаючись на податкову інформацію, отриману від інших податкових органів, відповідач зазначив, що дана інформація вказує на те, що контрагенти позивача не мають складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, які є необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим вбачається часткове проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що у 2015 році між позивачем (Покупець) і ТОВ Автомагіка (Постачальник) укладено договори поставки (зі специфікаціями), а саме: договір №1/29 від 29.10.2015р., договір №03/11 від 19.11.2015р., договір №04/11 від 19.11.2015р., договір №05/11 від 19.11.2015р., договір №06/11 від 23.11.2015р., договір №07/11 від 23.11.2015р., договір №24/11 від 24.11.2015р., договір №11/11 від 27.11.2015р., договір №12/11 від 30.11.2015р., договір №13/11 від 30.11.2015р., договір №02/12 від 03.12.2015р., договір №14/12 від 14.12.2015р., договір №15/12 від 15.12.2015р. (а.с. 57-95 т.1).

За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності найменування, кількість, номенклатура, ціна за одиницю та зальна вартість визначаються специфікаціями.

Також у 2016 році між позивачем в якості покупця та ТОВ Едельвейс Трейд Інвест в якості постачальника укладено письмові правочини у формі господарських договорів поставки зі специфікаціями, а саме: договір №06/02 від 02.02.2016р., №07/02 від 02.02.2016р., №08/02 від 03.02.2016р., №09/02 від 03.02.2016р., №18/02 від 04.02.2016р., №10/02 від 05.02.2016р., №11/02 від 05.02.2016р., №12/02 від 05.02.2016р., №13/02 від 05.02.2016р., №14/02 від 05.02.2016р., №15/02 від 08.02.2016р., №17 від 16.02.2016р., №18 від 17.02.2016р., №19 від 19.02.2016р., №23 від 23.02.2016р., №24/02 від 24.02.2016р., №1/3 від 01.03.2016р., №2/3 від 02.03.2016р., №11 від 11.03.2016р., предметом яких є поставка ТМЦ ( а.с.227-251 т.2, а.с.1-34 т.2).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов договорів поставки позивач придбав у ТОВ Автомагіка і ТОВ Едельвейс Трейд Інвест , товарно-матеріальні цінності, що підтверджується, виданими ТОВ Автомагіка і ТОВ Едельвейс Трейд Інвест видатковими накладними: №1-00000004 від 07.12.2015 р. на суму 659825,46 грн., №1-00000005 від 07.12.2015 р. на суму 375026,40 грн., №1-00000006 від 07.12.2015 р. на суму 1986986,40 грн., №1-00000007 від 07.12.2015 р. на суму 554961,60 грн., №1-00000008 від 07.12.2015 р. на суму 378573,59 грн., №1-00000009 від 07.12.2015 р. на суму 52963,10 грн., №1-00000010 від 10.12.2015 р. на суму 129048,00 грн., №1-00000011 від 10.12.2015 р. на суму 922510,50 грн., №1-00000012 від 10.12.2015 р. на суму 14473,79 грн., №1-00000013 від 10.12.2015 р. на суму 327162,02 грн., №1-00000014 від 15.12.2015 р. на суму 405619,20 грн., №1-00000015 від 15.12.2015 р. на суму 374703,44 грн., №1-00000016 від 16.12.2015 р. на суму 200588,58 грн., №1-00000018 від 17.12.2015 р. на суму 83565,12 грн., №1-00000019 від 21.12.2015 р. на суму 442564,48 грн., №1-00000020 від 21.12.2015 р. на суму 337127,70 грн., №1-00000021 від 23.12.2015 р. на суму 248640,00 грн. (а.с.96-112 т.1); видаткові накладні: №0-00000013 від 24.02.2016 р. на суму 174945,34 грн., №0-00000007 від 25.02.2016 р. на суму 71921,10 грн., №0-00000004 від 26.02.2016 р. на суму 62546,40 грн., №0-00000008 від 02.03.2016 р. на суму 273531,60 грн., №0-00000010 від 02.03.2016 р. на суму 447499,20 грн., №0-00000011 від 02.03.2016 р. на суму 49087,80 грн., №0-00000012 від 03.03.2016 р. на суму 1497600,00 грн., №0-00000001 від 10.03.2016 р. на суму 127630,07 грн., №0-00000002 від 10.03.2016 р. на суму 38052,42 грн., №0-00000021 від 17.03.2016 р. на суму 282240,00 грн., №0-00000015 від 30.03.2016 р. на суму 161364,88 грн., №0-00000016 від 30.03.2016 р. на суму 383836,80 грн., №0-00000017 від 30.03.2016 р. на суму 106369,20 грн., №0-00000018 від 31.03.2016 р. на суму 187680,00 грн., №0-00000019 від 31.03.2016 р. на суму 252084,00 грн., №0-00000022 від 31.03.2016 р. на суму 654609,60 грн., №0-00000023 від 31.03.2016 р. на суму 111168,00 грн., №0-00000028 від 13.04.2016 р. на суму 158025,00 грн., №0-00000042 від 17.05.2016 р. на суму 197184,00 грн., №0-00000039 від 26.05.2016 р. на суму 1202014,56 грн., №0-00000045 від 31.05.2016 р. на суму 363779,06 грн. (а.с.35-56 т.3).

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З досліджених у судовому засіданні копій видаткових накладних судом встановлено, що вони відповідають вимогам, передбаченим ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки містять всі необхідні обов'язвові реквізити, підписані представниками сторін договорів.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ Автомагіка і ТОВ Едельвейс Трейд Інвест податкові накладні на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у видаткових накладних (а.с.113-142 т.1, а.с.57-99 т.3).

Надані позивачем копії платіжних доручень (а.с.143-179 т.1, а.с.100-156 т.3), засвідчують факт виконання ТОВ "Енергосервіс ПМК" зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку №20 Сировина і матеріали .

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ Автомагіка , використані ним у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано ПАТ Укртрансгаз в особі філії управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз відповідно до видаткових накладних: №РН-0000025 від 10.12.2015 р. на суму 116161,34 грн., №РН-0000024 від 10.12.2015 р. на суму 1037213,30 грн., №РН-0000023 від 10.12.2015 р. на суму 107376,36 грн., №РН-0000022 від 10.12.2015 р. на суму 161960,72 грн., №РН-0000021 від 10.12.2015 р. на суму 257501,03 грн., №РН-0000020 від 10.12.2015 р. на суму 190199,38 грн., №РН-0000026 від 10.12.2015 р. на суму 70243,54 грн., №РН-0000028 від 10.12.2015 р. на суму 539828,56 грн., №РН-0000027 від 10.12.2015 р. на суму 838205,92 грн., №РН-0000032 від 14.12.2015 р. на суму 92217,94 грн., №РН-0000030 від 14.12.2015 р. на суму 12751,54 грн., №РН-0000031 від 14.12.2015 р. на суму 74976,29 грн., №РН-0000033 від 14.12.2015 р. на суму 42155,98 грн., №РН-0000034 від 14.12.2015 р. на суму 103763,17 грн., №РН-0000035 від 14.12.2015 р. на суму 18620,99 грн., №РН-0000036 від 14.12.2015 р. на суму 46400,38 грн., №РН-0000037 від 14.12.2015 р. на суму 496351,70 грн., №РН-0000056 від 23.12.2015 р. на суму 248640,00 грн.( а.с.180-197 т.1), а також задіяно під час виконання підрядних робіт, що підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво, довідками про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, актами виконаних робіт по формі КБ2в. (а.с.198-251 т.1, а.с.1-221 т.2).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Едельвейс Трейд, використані ним у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано ПАТ Укртрансгаз в особі філії управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз відповідно до видаткових накладних: №РН-0000015 від 29.02.2016 р. на суму 71921,10 грн., №РН-0000023 від 21.03.2016 р. на суму 7176,00 грн., №РН-0000024 від 21.03.2016 р. на суму 7595,20 грн., №РН-0000025 від 21.03.2016 р. на суму 43776,00 грн., №РН-0000026 від 21.03.2016 р. на суму 1769,04 грн., №РН-0000027 від 05.04.2016 р. на суму 385,56 грн., №РН-0000047 від 14.04.2016 р. на суму 43238,20 грн., №РН-0000048 від 14.04.2016 р. на суму 160297,56 грн., №РН-0000049 від 14.04.2016 р. на суму 26551,55 грн., №РН-0000050 від 14.04.2016 р. на суму 14162,98 грн., №РН-0000065 від 18.05.2016 р. на суму 30810,00 грн., №РН-0000066 від 18.05.2016 р. на суму 12324,00 грн., №РН-0000067 від 18.05.2016 р. на суму 18486,00 грн., №РН-0000068 від 18.05.2016 р. на суму 24648,00 грн., №РН-0000069 від 18.05.2016 р. на суму 61620,00 грн., №РН-0000070 від 18.05.2016 р. на суму 18486,00 грн., №РН-0000071 від 18.05.2016 р. на суму 30810,00 грн., №РН-0000060 від 30.05.2016 р. на суму 136567,18 грн., №РН-0000061 від 30.05.2016 р. на суму 686489,81 грн.(а.с.159-179 т.3), а також реалізовано ТОВ Завод ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних: №РН-0000041 від 12.04.2016 р. на суму 661155,70 грн., №РН-0000088 від 10.06.2016 р. на суму 2153710,55 грн. та використано під час виконання підрядних робіт, що підтверджується актами списання ТМЦ, довідками про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, актами виконаних робіт по формі КБ2в (а.с.180-241 т.3, а.с.1-249 т.4).

З матеріалів справи судом також встановлено, що у 2015 році між позивачем (Замовник) і ТОВ Будівельна компанія Будресурс (підрядник) укладено договір підряду №10/08 від 10.08.2015 року (а.с.98-100 т.5).

Предметом даного договору є проведення робіт по відновленню асфальтобетонного покриття на проїжджих частинах та тротуарах м. Харкова.

Відповідно приписам ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

На підтвердження виконання робіт за договорами позивачем надані копії довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акт виконаних робіт по формі КБ2в від 23.12.2015 р. за грудень 2015 року на суму 310 575,60 грн.; довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту виконаних робіт по формі КБ2в від 24.12.2015 р. за грудень 2015 року на суму 124 653,11 грн.; довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту виконаних робіт по формі КБ2в від 24.12.2015 р. за грудень 2015 року на суму 27781,91 грн.; довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту виконаних робіт по формі КБ2в від 23.12.2015 р. за грудень 2015 року на суму 232 401,32 грн.

На суму придбаних послуг виписані податкові накладні: №24 від 23.12.2015р., №26 від 24.12.2015р., №27 від 24.12.2015р., №28 від 24.12.2015р. на загальну суму 695411,94 грн. (в тому числі ПДВ) (а.с.131-134 т.5).

В подальшому, виконані ТОВ Будівельна компанія Будресурс за вказаними актами роботи включені до актів виконаних робіт, а саме до: довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту виконаних робіт по формі КБ2в від 28.12.2015 р. за грудень 2015 року з ПАТ Турбоатом ; довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту виконаних робіт по формі КБ2в від 28.12.2015 р. за грудень 2015 року з КП Міськелектротранссервіс ; довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту виконаних робіт по формі КБ2в від 28.12.2015 р. за грудень 2015 року з КП Міськелектротранссервіс ; довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту виконаних робіт по формі КБ2в від 28.12.2015 р. за грудень 2015 року з КП Міськелектротранссервіс (а.с.135-192 т.5).

Зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №2413 від 25.12.2015р. та №2479 від 12.01.2016р. Всього на загальну суму 805 024,49 грн. (в тому числі ПДВ - 134 170,75 грн.) ( а.с.193-194 т.5).

Оцінивши перелічені фактичні дані в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, слід дійти висновку, що документи не містять явних чи нездоланних дефектів форми, змісту чи походження, котрі б однозначно зумовлювали втрату первинними і розрахунковими документами юридичної сили і доказовості. Таким чином, оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.8, 19, ст.124, 129 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Стосовно доводу про можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності третіх осіб, то суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками (як податку на прибуток, так і податку на додану вартість). За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ "Енергосервіс ПМК".

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення ТОВ "Енергосервіс ПМК" вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення податкового законодавства щодо визначення, нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Автомагіка" (податковий номер 37999811), ТОВ Будівельна компанія Будресурс (податковий номер 38880202), що містяться у податковій декларації з ПДВ за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та ТОВ Едельвейс трейд інвест (податковий номер 40044263), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.02.2016 року по 31.05.2016 року.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційноїскарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 820/1028/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.