Рішення

від 27.09.2017 по справі 908/960/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/12/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017 Справа № 908/960/17

за позовом: 1. Садівничого товариства «Алюмінщик-2» (70423, Запорізька область, Запорізький район, село Бабурка, вул. Дружна, буд. 1)

2. Обслуговуючого садівничого кооперативу «Перетворювач-2» (70423, Запорізька область, Запорізький район, село Бабурка)

3. Садівничого товариства «Урожай» (70423, Запорізька область, Запорізький район, село Бабурка, вул. Дружна, буд. 1-А)

4. Обслуговуючого садівничого кооперативу «Молочник-89» (70423, Запорізька область, Запорізький район, село Бабурка, вул. Дружна, буд. 1)

до відповідача-1 - Запорізької міської ради (69105, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 206)

до відповідача-2 - Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (69089, місто Запоріжжя, вулиця Істоміна, 8)

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Славутич-97» (70423, Запорізька область, Запорізький район, село Бабурка, вул. Дружна, буд. 1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

1. Об'єднання обслуговуючих садівничих кооперативів «Екологія+» (70425, Запорізька область, Запорізький район, с. Нижня Хортиця, вул. Поштова, буд. 1; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 8/69)

2. Садівниче товариство «Росинка» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с.Розумівка, вул. Миру, 26)

3. Садівниче товариство «Калинка» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

4. Обслуговуючий садівничий кооператив «Молтранс» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

5. Обслуговуючий садівничий кооператив «Хортиця» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 15; адреса для листування: 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

6. Обслуговуючий садівничий кооператив «Екологія» (70425, Запорізька область, Запорізький район, с. Нижня Хортиця; адреса для листування: 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

7. Садівниче товариство обласного центру народної творчості «Надія-4» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 15; адреса для листування: 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

8. Обслуговуючий садівничий кооператив «Приз» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

9. Обслуговуючий садівничий кооператив «Січ-2» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

10. Обслуговуючий садівничий кооператив «Надія-5» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 15; адреса для листування: 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

11. Обслуговуючий садівничий кооператив «Мрія-Южна» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка; адреса для листування: 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

12. Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Промінь-3» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, буд. 15; адреса для листування: 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

13. Обслуговуючий садівничий кооператив «Вікторія-96» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

14. Обслуговуючий садівничий кооператив «Спецсталь-3» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

15. Обслуговуючий садівничий кооператив «Солов'їний гай-2» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

16. Садівниче товариство «Троянда» УТОС (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

17. Садівниче товариство «Ранок» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Миру, 26)

про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін та інших учасників судового процесу:

Від позивача-1: ОСОБА_1, довіреність б\н від 24.03.2017р.;

Від позивача-2: ОСОБА_1, довіреність б\н від 24.03.2017р.;

Від ОСОБА_2, довіреність від 12.07.2017р.;

Від позивача-4: ОСОБА_1, довіреність б\н від 24.03.2017р.;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився;

Від третьої особи із самостійними вимогами: ОСОБА_3, адвокат (свідоцтво КВ №005547, вид. 04.12.2014 р.), договір про надання правової допомоги від 23.08.2017р.

Від третіх осіб без самостійних вимог 1-17: ОСОБА_4, довіреності б/н від 10.07.2017р.; б/н від 25.08.2017р., б/н від 14.08.2017р., б/н від 28.08.2017р., б/н від 15.08.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою суду від 12.05.2017 р. господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 908/960/17 (номер провадження 9/12/17) за позовом СТ «Алюмінщик-2» , ОСК «Перетворювач-2» , СТ «Урожай» , ОСК «Молочник-89» до Запорізької міської ради про визнання за позивачами права спільної сумісної власності на будівлю насосної станції площею 39,6 кв.м. (літ. А), сторожки площею 16,5 кв.м. (літ. Б), що розташовані на земельній ділянці площею 808 кв.м. в м. Запоріжжі, по вул. Солов'їна, 6а.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою суду від 15.06.2017р. до участі у справі в порядку ст. 24 ГПК України залучено іншого відповідача - Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області. Ухвалами від 13.07.2017р. та 15.08.2017 р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено третіх осіб 1-17, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів. Ухвалою суду від 15.08.2017р. строк розгляду спору у справі продовжено на п'ятнадцять днів - до 30.08.2017р. включно, та відкладено розгляд справи на 28.08.2017р. Ухвалою від 28.08.2017р. прийнято до розгляду позовну заяву, подану в порядку ст. 26 ГПК України, допущено ОК СТ Славутич-97 до участі у справі № 908/960/17 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, розгляд справи розпочато заново. Ухвалою від 28.08.2017 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2017 р., потім - на 27.09.2017р. Ухвалою суду від 21.09.2017р. повернуто позов третіх осіб, поданий в порядку ст. 26 ГПК України.

Починаючи з 27.09.2017р., за ініціативою суду, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 27.09.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

15.08.2017 р. через канцелярію суду від позивачів отримано позовну заяву (уточнену), відповідно до прохальної частини якої позовні вимоги залишилися такими, що викладені в позовній заяві. Фактично вказана заява позивачів має аналогічний виклад обставин, доповнена посиланням на ст.358 ЦК України та додатковим письмовим поясненням по суті позовних вимог, яке прийнято судом до розгляду.

25.09.2017р. від позивачів через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, із заявлених підстав, позивачі просять визнати право спільної часткової власності на будівлю насосної станції площею 39,6 кв.м. (літ. А), строжки площею 16,5 кв.м. (літ. Б), що розташовані на земельній ділянці площею 808 кв.м в м. Запоріжжя, по вул. Солов'їна, 6, а за Садівничим товариством Алюмінщик-2 - на 818/10000 часток; Обслуговуючим садівничим кооперативом Перетворювач-2 - на 1636/10000 часток; Садівничим товариством Урожай - на 491/10000 часток; Обслуговуючим садівничим кооперативом Молочник-89 - 409/10000 часток. Доказів направлення заяви іншим учасникам судового процесу не надано.

Дослідивши зміст зазначеної заяви, суд дійшов до висновку, що фактично вона є заявою про зміну предмету позову, оскільки зменшено (чи збільшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Фактично змінено матеріально-правову вимогу.

В судовому засіданні 27.09.2017р. представники позивачів в усній формі зазначили, що не підтримують дану заяву, просять залишити її без розгляду.

Таким чином, предметом розгляду є вимоги, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, які підтримані позивачами та мотивовані наступними обставинами. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 56 від 09.02.1989р. відведено земельну ділянку в постійне користування для організації колективних садів. Позивачами проведено роботу зі збирання відповідної документації, погодження її з усіма дозвільними службами, отримано робочий проект та здійснено зрошення ділянок садівничих товариств. На виділеній земельній ділянці проведено роботи по розробці ґрунту, облаштуванню котлованів, фундаменту та будівництву насосної станції, сторожки, а також навісу, вбиральні, паркану та влаштуванню водопроводу. Роботи проводилися у 90-х роках за рахунок садівничих товариств - позивачів, деякі роботи здійснювались самостійно, господарським способом, членами садівничих товариств. Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2009р. у справі № 27/392/09 за ООСК Перетворювач + , яке було створено шляхом об'єднання ОСК Перетворювач-2 та ОСК Алюмінщик-2 , визнано право власності на будівлю насосної станції літ. А площею 39,6 кв.м та сторожки літ.Б площею 16,5 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 808 кв.м. в м.Запоріжжя по вул. Солов`їна, 6а. Рішенням господарського суду від 14.07.2011р. у справі № 18/5009/2640/11 державну реєстрацію юридичної особи ООСК Перетворювач + визнано недійсною через допущені при її створенні порушення, юридичну особу припинено. 17.03.2016р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій внесено відповідний запис. Позивачі також зазначили, що СТ Алюмінщик-2 та ОСК Перетворювач-2 , як засновниками, не реалізовувалися права через управління майном ООСК Перетворювач+ під час його ліквідаційної процедури. При будівництві спірного нерухомого майна будівельних, санітарних та протипожежних вимог не порушено, конструкції забезпечують безпечну експлуатацію споруд. Будівництво виконано у відповідності до вимог паспорту робочого проекту 1039222-90004-02-11 1990 року Зрошення ділянок садівничих товариств Перетворювач-2 , Алюмінщик-2 , Молочник та Урожай Запорізького району Запорізької області, на підставі локального кошторису на будівництво, на земельній наданій у постійне користування згідно з Державним актом № 098418, рішенням Запорізького виконкому № 56 Про відвід земель . Зважаючи на те, що вказані будівлі було зведено за рахунок матеріальних затрат та трудових ресурсів позивачів, що підтверджується платіжними дорученнями, які збереглися, листом ТОВ Висота від 07.07.1995р., вважає, що за позивачами необхідно визнати право спільної сумісної власності на зазначене нерухоме майно. Оскільки Запорізькою міською радою право власності позивачів не визнається, виникла необхідність подання до суду даного позову. Також у письмових поясненнях позивачі зазначили, що ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 16.08.2013р. у кримінальному провадженні № 12013080230000055 накладено арешт на насосну станцію. Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 31.07.2015р. у даному кримінальному провадженні вказаний арешт скасований. Проте, на теперішній час не існує особи за якою визнано право власності на спірне нерухоме майно і яка б могла звернутися з заявою до відповідних органів про зняття даного обтяження. Разом з тим, позивачі вважають, що наявність вказаного обтяження не перешкоджає розгляду господарського спору в суді та визнанню права власності на насосну станцію, наявність обтяження може бути перешкодою лише для реєстрації права власності. На підставі ст.ст. 316, 317, 328, 331, 358, 375, 376, 392 ЦК України, ст.19, ч. 5 ст. 55 Конституції України позивачі просять суд позовні вимоги задовольнити.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтовує свої вимоги тим, що Обслуговуючи кооператив Садівниче товариство Славутич-97 (колишній ЖЕО) також приймав участь у будівництві насосної станції та сторожки. Так, на початку 1993 року, 14 садових товариств вирішили власними зусиллями та за особисті кошти побудувати насосну станцію зі сторожкою, отримано дозвільні документи на будівництво. За усною домовленістю було вирішено, що садівничими товариствами грошові кошти для забезпечення організації будівництва вносяться на рахунок СТ Перетворювач-2 , тому кошти вносилися в касу останнього із призначенням платежу для будівництва насосної станції . Спільними зусиллями насосна станція була побудована у 1995 році та розпочато її використання за цільовим призначенням. На момент завершення будівництва законодавством не передбачалося введення в експлуатацію об'єктів закінчених будівництвом, тому будівля в експлуатацію введена не була. У 2009 році органами БТІ проведена інвентаризація будівлі насосної станції, присвоєно поштову адресу: вул. Солов`їна, 6а , літ. А насосній станції та літ. Б сторожці, видано технічний паспорт для подальшої приватизації. У 2008 році на загальних зборах голів садівничих товариств було вирішено доручити здійснення оформлення прав на насосну станцію ОСОБА_5, видано їй відповідні довіреності від голів СТ та передано відповідні документи та грошові кошти. Однак, ОСОБА_5, діючи незаконно, оформила право власності за ООСК Перетворювач+ , до складу якого увійшли СК Перетворювач-2 та ОСК Алюмінщик-2 , інші садівничі товариства до складу ООСК не увійшли, оскільки не знали про його створення. Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 31.07.2015 р. ОСОБА_5 була визнана винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України. В подальшому за рішенням господарського суду Запорізької області юридичну особу ООСК Перетворювач+ припинено, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 346 ЦК України, припинилося і право власності цієї юридичної особи на спірні об'єкти. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 17.03.2016р. внесено запис №10851720003001158 про припинення юридичної особи - Об'єднання обслуговуючих садівничих кооперативів «Перетворювач +» за судовим рішенням. На даний час право власності на насосну станцію ніким не набуто. На підставі викладеного, ст.ст. 15,16, 331, 346, 368, 392 ЦК України, ОК СТ Славутич-97 просить задовольнити його вимоги, заявлені до Запорізької міської ради та Запорізької районної державної адміністрації про визнання за ним права спільної сумісної власності на будівлю насосної станції площею 39,6 кв.м. (літ. А), сторожки площею 16,5 кв.м. (літ. Б), що розташовані на земельній ділянці площею 808 кв.м. в м. Запоріжжі, по вул. Солов'їна, 6а.

Від відповідача-1 - Запорізької міської ради, через канцелярію суду 15.06.2017 р. надійшла заява, відповідно до змісту якої міська рада пояснила, що рішення виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів від 09.02.1989 р. № 56 з додатком може бути надано Запорізькою районною державною адміністрацією; зазначила, що не може надати пояснення щодо правового статусу земельної ділянки площею 808 кв.м., розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Солов`їна, 6-а, на якій знаходиться спірне майно, зважаючи на те, що не є розпорядником даної інформації, оскільки зазначена ділянка знаходиться за межами міста Запоріжжя, а відповідні дані може надати Держгеокадастр та просила суд замінити первісного відповідача, на наладженого відповідача - Запорізьку районну державну адміністрацію.

Відповідач-1 у судові засідання свого представника не направив, письмового відзиву по суті заявлених позовних вимог та інших витребуваних судом документів не надав, причину неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача-1 про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Відповідач-2 - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, у письмовому поясненні зазначив, що позивачі до райдержадміністрації по суті спору та щодо відведення земельної ділянки для водогосподарських потреб не зверталися, листування не велося. Зауважив, що оскільки предметом спору є нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної власності, в даному випадку повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою наділене Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідно до письмового пояснення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (т.1, а.с.145), посадова особа якого ухвалою суду від 15.06.2017р. викликалася в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України, станом на 31.12.2012 р. за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя межа земельної ділянки за адресою вул.Солов`їна, 6а, не сформована, ділянка не зареєстрована, правовстановлюючі документи не надавались.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті, за відсутності відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивачів, представників третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів від 09.02.1989р. № 56 вирішено відвести у постійне користування для організації колективних садів земельні ділянки в розмірах та по угіддям згідно переліку. Встановлено, що до освоєння відведених земель приступати після затвердження проекту організації території колективних садів.

На підставі вказаного рішення Запорізькому спеціалізованому управлінню ГПО Южвогнетрив видано Державний акт Б № 098418 (т. 1, а.с. 100-102) на право користування землею в розмірі 6,0 га в межах згідно з планом землекористування для організації колективного саду. Земельна ділянка передана у безстрокове безоплатне користування.

У 1990 році державним інститутом Запоріжгіпроводгосп складено робочий проект (паспорт) 1039222-90004-02-П Зрошення дільниць садівничих товариств Перетворювач-2 , Алюмінщик-2 , Молочник і Урожай Запорізького району Запорізької області.

Позивачі вказують, що за вищезгаданими садівничими товариствами було проведено роботи по розробці ґрунту, облаштуванню відповідних котлованів, фундаменту та безпосередньому будівництву фундаменту та будівлі насосної станції, сторожки, навісу, вбиральні, паркану, водопроводу. Всі роботи проводилися за рахунок садівничих товариств. В матеріали справи позивачами надано: копії платіжної вимоги від 28.12.1990р. за матеріали (автокран) та платіжних доручень 1990-1995 років (т.1, а.с.26-29), платником у яких є Садівниче товариство Урожай , одержувачами різні організації та установи, із призначеннями платежів: за роботи по проведенню водопроводу , передплата за будівництво водозабору та насосної , передплата за будівництво насосної , передплата за проведення водопроводу , оплата за будівництво водозабору та насосної , листа ТОВ Висота від 07.07.95р. № 2 (т.1, а.с.106), якими позивачі підтверджують факт будівництва спірного майна за свій рахунок.

В матеріалах справи міститься копія протоколу № 1 від 25.07.2009 р. установчих зборів представників кооперативів (т. 1, а.с. 107), в якому зазначено, що збори проведено в присутності голів Алюмінщик-2 ОСОБА_6 та «Перетворювач-2» ОСОБА_5 та усіх учасників. По питанню другому порядку денного ухвалено рішення про створення Об'єднання обслуговуючих кооперативів «Перетворювач+» для надання послуг, пов'язаних з водопостачанням, електропостачанням, газопостачанням, забезпеченням питною водою, каналізацією, а також набуття права власності на насосну станцію й водоводу до неї, з метою їх подальшого використання усіма кооперативами, які брали фінансову участь у будівництві.. В даному протоколі зазначено, що усі кооперативи, які безпосередньо брали фінансову участь у будівництві насосної станції будуть прийняті до членів ООСК Перетворювач+ , якщо вони цього побажають, у порядку передбаченому законодавством та статутом ООСК Перетворювач+ . Головою правління створеного ООСК Перетворювач+ обрано ОСОБА_5

Відповідно до складеного 29.10.2008 р. ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» зведеного акту (т.1, а.с 30), виданого ООСК «Перетворювач +» , будівлі насосної станції, сторожці присвоєно літ А, літ. Б. та поштову адресу: м. Запоріжжя вул.Солов'їна, 6а.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2009р. у справі №27/392/09 за позовом Об'єднання обслуговуючих кооперативів «Перетворювач+» до Запорізької міської ради, за Об'єднанням обслуговуючих садівничих кооперативів «Перетворювач+» , с. Бабурка Запорізького району Запорізької області, визнано право власності на будівлю насосної станції площею 39,6 кв.м. (літ.А), сторожки площею 16,5 кв.5 кв.м. (Літ.Б), що розташовані на земельній ділянці площею 808 кв.м. в м. Запоріжжі, по вул. Солов'їна, 6а . Дане рішення мотивовано тим, що ОСК Перетворювач-2 та ОСК Алюмінщик-2 за свій рахунок, на підставі робочого проекту зрошення земельних ділянок садівничих товариств, на земельній ділянці, закріпленій згідно з рішенням виконкому Запорізької міської ради № 56 від 09.02.2989 р., було здійснено будівництво насосної станції, сторожки, навісу, вбиральні, паркану, водопроводу. Рішення оскаржене не було, набрало законної сили.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25424501 від 26.02.2010р. (т. 1, а.с.35), виданим ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, право власності на будівлю насосної станції літ. А, сторожки (літ. Б) за адресою: м.Запоріжжя, вул. Солов'їна, 6а, було зареєстровано за ООСК Перетворювач+ на підставі рішення господарського суду Запорізької області по справі № 27/392/09 від 18.12.2009р. та ухвали від 26.01.2010 р., форма власності - колективна.

Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 14.07.2011р. у справі № 18/5009/2640/11 за позовом Садівничого товариства Алюмінщик-2 до ООСК Перетворювач+ , державну реєстрацію юридичної особи - об'єднання обслуговуючих садівничих кооперативів «Перетворювач +» (код ЄДРПОУ 36637628) через допущенні при її створенні порушення, які не можна усунути, визнано недійсною. Юридичну особу -ООСК «Перетворювач +» , - припинено.

Рішення у справі № 18/5009/2640/11, що набрало законної сили, мотивовано наступним. Відповідно вироку у кримінальній справі № 1-392/10 від 03.11.2010р., було встановлено, що 09.08.2009р. ОСОБА_7, будучи головою садівничого товариства «Алюмінщик-2» , підробив документ, а саме: виписку з протоколу загальних зборів членів садівничого товариства «Алюмінщик-2» від 15.05.2009р., згідно якої було прийнято рішення про організацію замість садівничого товариства «Алюмінщик-2» - обслуговуючого садового кооперативу «Алюмінщик - 2» . Проте, таке рішення членами садівничого товариства «Алюмінщик - 2» не приймалось. Надалі ОСОБА_7 використав підроблену виписку із протоколу загальних зборів членів садівничого товариства «Алюмінщик - 2» , надавши її державному реєстратору Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, для проведення реорганізації садівничого товариства «Алюмінщик - 2» у обслуговуючий садівничий кооператив «Алюмінщик - 2» . Крім того, ОСОБА_7 підробив документ, а саме, виписку із протоколу загальних зборів членів садівничого товариства «Алюмінщик - 2» від 15.05.2009 р., згідно якої було прийнято рішення про вступ обслуговуючого садівничого товариства «Алюмінщик-2» у об'єднання обслуговуючих садівничих кооперативів «Перетворювач +» , надав підроблену виписку із протоколу державному реєстратору для вступу обслуговуючого садівничий кооперативу «Алюмінщик - 2» у ООСК «Перетворювач +» . З цих підстав вказана особа була визнана винною у скоєні злочину, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Судом також встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 15.03.2012 р. у справі № 24/5009/6792/11 за позовом СТ Алюмінщик-2 до ООСК Перетворювач+ , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСК Перетворювач-2 , задоволено позовні вимоги про визнання права власності, за Садівничим товариством «Алюмінщик-2» (код ЄДРПОУ 20524828) визнано право власності на ? частину насосної станції площею 39,6 кв. м. (літ. А) та ? частину сторожки площею 16,5 кв. м (літ. Б), що розташовані на земельній ділянці площею 808 кв. м. в місті Запоріжжя, по вулиці Солов'їній, 6а. Так, в рішенні вказано, що оскільки ООСК «Перетворювач+» засновано ОСК «Перетворювач-2» та ОСК «Алюмінщик-2» , то право власності на ? частину нерухомого майна, яке було визнано за ООСК «Перетворювач+» рішенням господарського Запорізької області від 18.12.2009р. по справі № 27/392/09 має бути визнано за СТ «Алюмінщик-2» . При цьому, в рішенні зазначено, що ООСК Перетворювач+ знаходиться в стадії ліквідації, запис в ЄДРПОУ про ліквідацію не внесено, ООСК існує як юридична особа.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. задоволено апеляційні скарги ООСК Екологія+ та ООСК Перетворювач+ , рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №24/5009/6792/11 скасовано. У задоволенні позовних вимог СТ Алюмінщик-2 відмовлено. Скасовуючи рішення, судова колегія, зокрема, зазначила, що факт визнання права власності на спірне майно за відповідачем (СК Перетворювач+ ) підтверджений рішенням суду (справа №27/392/09) і не потребує повторного доказування, тобто за умови дійсності вказаного рішення суду про визнання права власності за відповідачем, господарський суд у будь-якому випадку позбавлений можливості визнати право власності на одне й теж саме майно за різними особами. З врахуванням наведеного, факту чинності рішення, яким визнано право власності за відповідачем та знаходженням відповідача у стані припинення, судова колегія дійшла до висновку, що розподіл майна відповідача (особи, що ліквідується) має відбуватись у відповідності до Цивільного кодексу України після закінчення ліквідаційної процедури, а не шляхом визнання права власності на частину будівлі у окремому позовному провадженні.

В процесі розгляду справи до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об'єднання обслуговуючих садівничих кооперативів Екологія+ , яке згідно зі Статутом (із змінами від 04.11.2014р.) утворено шляхом об'єднання юридичних та фізичних осіб (в тому числі позивачів: СТ Алюмінщик-2 , ОСК Перетворювач-2 ), які являються членами кооперативів, на добровільних засадах для сумісної діяльності, пов'язаної з водопостачанням, електропостачання, газопостачанням, забезпеченням питною водою членів кооперативів, а також вирішення питань, пов'язаних із оформленням згідно діючого законодавства земельних ділянок, які знаходяться у користуванні або власності кооперативів та їх членів. ООСК Екологія+ в матеріали справи надано копію Угоди без дати (т. 1 ас. 142-144), складеної між садовими кооперативами та садовими товариствами, розташованими на території Долинської сільської ради Запорізького району, в тому числі позивачів 1-4 у даній справі, з однієї сторони та 16 садовими кооперативами та товариствами, розташованими на території Розумівської сільради Запорізького району, з іншого сторони, відповідно до змісту якої регулюються правові відносини між цими садовими кооперативами та товариствами, що приймали участь у будівництві господарським способом насосної станції, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Солов'їна, 6-а. В угоді вказано, що витрати розподілялися пропорційно земельній ділянці, що займається кожним садовим кооперативом чи товариством згідно ОСОБА_8 на землю; насосна станція, що експлуатується, є спільною власністю усіх вказаних кооперативів та товариств, що приймали участь у її будівництві згідно з документами. Відповідно до змісту угоди, яка підписана головами правління та скріплена печатками садових кооперативів та товариств, вона діє з моменту підписання, строк дії вважається постійним, її зміна в подальшому недопустима. Дана угода 07.06.2016р. посвідчена приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області. Слід зазначити, що в матеріалах справи також міститься копія ОСОБА_2 угоди від 27.12.2012р. (т. 2, а.с.6-7) аналогічного змісту, однак відрізняється за структурою документа. Усі садові кооперативи та товариства, вказані в даних угодах, ухвалою суду від 15.08.2017р. були залучені судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

СТ Алюмінщик-2 , ОСК Перетворювач-2 , СТ Урожай та ОСК Молочник-89 звернулися з позовом до господарського суду та просять визнати право спільної сумісної власності на вищезазначене нерухоме майно, мотивуючи тим, що спірне майно побудовано за рахунок позивачів та обґрунтовують свої вимоги, зокрема, ст.ст. 316, 317, 328, ч. 2 ст. 331, ст. 358, ч.ч. 2, 3 ст. 375, ст.ст. 376, 392 ЦК України.

Третя особа із самостійними вимогами - ОК СТ Славутич-97 , просить визнати за ним право спільної сумісної власності на спірне майно, посилаючись на ст.ст. 331, 346, 368, 392 ЦК України, мотивуючи тим, що також приймало участь у будівництві.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що вимоги позивачів та третьої особи з підстав, які заявлено, задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п.11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи.

Частинами 1 та 2 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання, зокрема, виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Виходячи із змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього права, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду України №5011-74/9393-2012 від 23.12.2014 р.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичної особи. Визнання у судовому порядку права власності на річ (майно) за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у осіб, що звернулися з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, а також яким чином особа, до якої позивачем пред'явлено позов, порушує права останнього. Необхідно встановити, які правовідносини виникли між сторонами у справі та які права чи законні інтереси позивача (позивачів) порушено відповідачем (відповідачами), за захистом яких позивачі звернулися до суду з цим позовом, наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилаються позивачі, пов'язує виникнення у нього права на позов у обраний ним спосіб захисту, а у відповідача - відповідного передбаченого законом обов'язку.

Як слідує з матеріалів справи та позиції відповідачів щодо заявленого позову (пояснення відповідача-1, що викладені у заяві, яка надійшла до суду 15.06.2017р.; письмові пояснення відповідача-2, що надійшли до суду 20.09.2017р.), ані Запорізька міська рада, ані Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області не оспорюють право власності позивачів та третьої особи на спірні об'єкти, відповідних звернень до них не здійснювалося.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, яка встановлює набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Для набуття права власності на новостворене нерухоме майно існує спеціальний порядок.

09.12.1992р. був введений в дію Закон України № 2780-XII Про основи містобудування . Згідно зі статтею 22 цього Закону, яка діяла на час будівництва спірних об'єктів, забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Вищевказану статтю було виключено на підставі Закону № 3038-VI від 17.02.2011р. Про регулювання містобудівної діяльності . В частині 4 статті 26 цього Закону також встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про основи містобудування , що була чинною на момент завершення будівництва (1995 рік) і виключена на підставі Закону №509-VI від 16.09.2008 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву , закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 3038-VI від 17.02.2011р. Про регулювання містобудівної діяльності , який є діючим на даний час, проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Статтею 375 ЦК України передбачено право власника земельної ділянки на забудову. Як слідує із цієї норми, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1- 5 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є:

- відведення для цієї мети в установленому законом порядку забудовнику земельної ділянки;

- відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки;

- відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

В матеріалах справи міститься копія довідки Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 20.02.2012р. № 211/02-02 про правовий статус земельної ділянки (т. 1, а.с.50), виданої на замовлення ООСК Перетворювач+ , згідно з якою земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Солов'їна, 6а, за даними земельного кадастру в користування не надавалася, правовстановлюючі документи на неї не видавалися.

Згідно з поясненням, наданим на вимогу суду Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (т. 1, а.с.145), станом на 31.12.2012р. за даними Державного реєстру земель, межа земельної ділянки, розташованої у м. Запоріжжя, за адресою вул.Солов'їна, 6-а, не сформована, зазначена ділянка не зареєстрована, правовстановлюючі документи не надавались.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької районної ради народних депутатів від 09.02.1989р. № 56 вирішено відвести із земель колективних господарств у постійне користування для організації колективних садів земельні ділянки в розмірах та по угіддям згідно переліку, до якого включено шість конкретних підприємств, організацій та установ. Так, на підставі цього рішення Запорізькому спеціалізованому управлінню ГПО Южвогнетрив виданий державний ОСОБА_8 Б № 098418 (том 1, а.с. 100-102) на право користування землею розмірі 6,0 га, для організації колективного саду. ОСОБА_8 не є підставою виникнення у позивачів, а також третьої особи із самостійними вимогами права користування земельною ділянкою, на якій здійснено будівництво, як вони помилково вважають. При цьому, первинна державна реєстрація юридичних осіб, правонаступниками яких є позивачі та третя особа, здійснена пізніше, ніж видано вказаний ОСОБА_8, а саме: СТ Алюмінщик-2 зареєстровано 08.06.1989р., СТ Перетворювач-2 - 30.01.2001р., СТ Урожай - 12.07.2002р., СТ Молочник-89 - 26.09.1996 р., СТ Славутич-97 - 24.03.1997р. У Статутах СТ Алюмінщик-2 , ОСК Молочник-89 та ОК СТ Славутич-97 є посилання на користування земельними ділянками, виділеними юридичним особам, правонаступниками яких вони є.

Частиною 1 ст.104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Земельні відносини підлягають правовому регулюванню земельним законодавством і перехід до правонаступника майнових прав і обов'язків розформованої (ліквідованої) особи не породжує автоматичного переходу до нього права користування земельною ділянкою, відведеною попередникові. Законодавство, що регулює земельні відносини, не містить норм, відповідно до яких набуття права користування земельною ділянкою здійснюється у зв'язку з правонаступництвом. Земельний кодекс України не передбачає жодних виняткових підстав для набуття права земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. До того ж, як зазначено вище, необхідною умовою узаконення самочинно побудованих об'єктів є відведення земельної ділянки саме для цієї мети, тобто під забудову.

За таких обставин, належні докази в підтвердження надання (відведення) позивачам, а також третій особі із самостійними вимогами, в установленому законом порядку, земельної ділянки під забудову, отримання дозвільних документів на будівництво відсутні. Відсутні також докази надання в користування земельної ділянки, на якій він розташований, під уже зведений об'єкт нерухомості. Отже підстави для визнання за рішенням суду права власності на самочинно збудоване нерухоме майно також відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , чинного з 03.08.2004р., якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Таким чином, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийнято в експлуатацію в установленому порядку

Системний аналіз статей 177, 178, 179, 182, 331 ЦК України, ч.3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень призводить до висновку, що право власності на новостворене нерухоме майно, як об'єкт цивільних прав, виникає з моменту його державної реєстрації, про що дійшов висновку Верховний Суд України в постанові по справі № 6-159цс15 від 27.05.2015 р.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим законом та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органами місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Повноваження виконавчих органів міських рад передбачені ст.ст.27-40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» . До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (п.10 ст.30).

На даний час діє Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав чинності 12.03.2011 р.

Згідно з ч. 3 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, встановлено у статті 39 вищезазначеного Закону. Так, згідно з ч. 5 статті 39, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

30.04.2011р. набрав чинності Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015р. № 750). Згідно з пунктами 11, 12 Порядку, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

01.01.2016р. набрав чинності Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127. Згідно з п.п. 6, 18, 23 цього Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Як слідує з пояснень учасників судового процесу та матеріалів справи, ані позивачі, ані треті особи із самостійними вимогами та без самостійних вимог, що за їх твердженнями, приймали участь у будівництві, з метою реєстрації права власності на спірний об'єкт, який, як зазначено в позовних заявах позивачів та третьої особи збудовано протягом 1990-1995 років, до уповноважених органів не зверталися.

Таким чином, позивачі та третя особа із самостійними вимогами не надали належних доказів, що їх право власності на спірне нежитлове приміщення виникло з підстав, які заявлено, правомірно, в установленому законом порядку. Зокрема, відсутні докази введення об'єкта в експлуатацію, доказів надання в користування земельної ділянки під забудову або надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. Визнання права власності на новостворений об'єкт нерухомості, який в установленому порядку не введений в експлуатацію, законом не передбачено. Сам лише по собі факт будівництва об'єкту нерухомості своїми силами, за власний рахунок, є недостатньою підставою для виникнення права власності.

Позивачі та третя особа з самостійними вимогами, звертаючись з позовом до суду повинні були довести належними та допустимими доказами наявність у них права власності на спірне майно, а також те, що відповідачами оспорюється або не визнається їх право власності на спірні об'єкти, та саме відповідачами вчиняються перешкоди у здійсненні всіх правомочностей власника, проте позивачами та третьою особою з самостійними вимогами зазначене доведено не було.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для визнання права спільної сумісної власності за позивачами, а також третьою особою із самостійними вимогами на будівлю насосної станції площею 39,6 кв.м. (літ. А), сторожки площею 16,5 кв.м. (літ. Б), що розташовані на земельній ділянці площею 808 кв.м. в м. Запоріжжі, по вул. Солов'їна, 6а. Вимоги позивачів та третьої особи про визнання права власності з підстав, які заявлено, задоволенню не підлягають. Посилання позивачів та третьої особи на інші докази не спростовують висновків суду.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів та третю особу з самостійними вимогами на предмет спору.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Садівничого товариства «Алюмінщик-2» , Обслуговуючого садівничого кооперативу «Перетворювач-2» , Садівничого товариства «Урожай» , Обслуговуючого садівничого кооперативу «Молочник-89» - відмовити повністю.

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Славутич-97» - відмовити повністю.

Суддя О.С. Боєва

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 02 жовтня 2017р.