Рішення

від 25.09.2017 по справі 507/976/16-ц

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/976/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Любашівський районний суд Одеської області

у складі : головуючого - судді Гнатюка В.О.

за участю секретаря Гончар В.В.,

прокурора Страхової А.М.,

представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Андрусика О.І.

представника Любашівської районної державної адміністрації Одеської області Апостола Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Любашівка справу за позовом Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Любашівська районна державна адміністрація Одеської області, про примусове припинення права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

18 липня 2016 року прокурор Котовської місцевої прокуратури звернувся до Любашівського районного суду з даним позовом зазначивши, відповідач що ОСОБА_3 будучи громадянином Російської Федерації, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №2401 від 07.11.2002 року успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На вказану земельну ділянку площею 5,60 га, розташовану на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області за межами населеного пункту, масив НОМЕР_5 ділянка НОМЕР_2., відповідач 08.01.2008 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Оскільки відповідач є іноземцем, а земельна ділянка яку він успадкував відноситься земель сільськогосподарського призначення, то він повинен був відчужити вказану земельну ділянку протягом року.

Проте в порушення вимог ч. 4 ст.81 та ст.145 Земельного кодексу України протягом року відповідач не здійснив відчуження земельної ділянки, отриманої у спадок.

Посилаючись на викладене прокурор просив суд припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 5,60 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , розташовану на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області за межами населеного пункту, масив НОМЕР_5 ділянка НОМЕР_2., зі збереженням права відповідача на отримання повного відшкодування вартості земельної ділянки та стягнути з відповідача судовий збір сплачений при подачі позову.

прокурор в судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Андрусик О.І. позов підтримав.

Представник Любашівської районної державної адміністрації Одеської області не заперечував проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 будучи допитаний 20.01.2017 року в порядку окремого доручення компетентним судом Російської Федерації, а саме Первомайським судом м. Пензи, позов не визнав та не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.

Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи зі слідуючого.

Судом безспірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 являється іноземцем, а саме: громадянином Російської Федерації (а.с. 11,12).

08.01.2008 року на ім'я ОСОБА_3, що проживає у м. Пенза Російської Федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2401 від 07.11.2002 року, було видано Державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 5,60 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області за межами населеного пункту, масив НОМЕР_5 ділянка НОМЕР_2., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7,9).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5105103312017 станом на 08.09.2017 року власником земельної ділянки площею 5,60 га, кадастровий номер НОМЕР_3. розташовану на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області за межами населеного пункту, масив НОМЕР_5 ділянка НОМЕР_2., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва являється ОСОБА_3 ( а.с. 82-86).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Частиною ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Правовідносини, пов'язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т.ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов'язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.

Згідно в ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є Державний акт.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення права власності, у відповідності до п. "д" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється виключно у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.145 ЗК України у випадках, коли земельна ділянка не відчужена протягом одного року, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Оскільки відповідачем ОСОБА_3 протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку площею 5,60 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області за межами населеного пункту, масив НОМЕР_5 ділянка НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дана земельна ділянка не відчужена, тому право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, а земельну ділянку примусово відчужити.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

З огляду на наведені приписи норм національного законодавства та зміст положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплення такої підстави примусового припинення права власності, як невідчуження іноземцем земельної ділянки у встановлений законом строк, не може мати наслідком вилучення у нього землі в безоплатному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за ОСОБА_3 необхідно зберегти право на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 2 277,48 грн. (а.с. 1).

На підставі п.3 ч.1 ст. 346 ЦК України, ст. ст. 81, 143, 145 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.60, ч.3 ст.88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Любашівська районна державна адміністрація Одеської області, про примусове припинення права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 5,60 га, кадастровий номер НОМЕР_3 розташовану на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області за межами населеного пункту, масив НОМЕР_5 ділянка НОМЕР_2., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Примусово відчужити земельну ділянку площею 5,60 га, кадастровий номер НОМЕР_3 розташовану на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області за межами населеного пункту, масив НОМЕР_5 ділянка НОМЕР_2, на користь держави зі збереженням права ОСОБА_3 на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Прокуратури Одеської області ( код ЄДРПОУ 03528552, ДКСУ м. Київ банк 820172, рахунок 35213085000564 ) судовий збір в розмірі 2 277,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Любашівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гнатюк В.О.