Постанова
від 27.09.2017 по справі 805/2128/17-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 р. Справа №805/2128/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Хорош С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позова Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1 від 20.02.2017 року, № НОМЕР_2 від 20.02.2017 року,

за участю сторін,-

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 30.05.2017 року

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 13.04.17 №5456/10/05-99-10-02

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 лютого 2017 року №№0000021402, НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі необґрунтованих висновків ОСОБА_3 перевірки від 27 січня 2017 року №188/05-22-12-01-39715368 щодо порушення товариством приписів податкового законодавства винесено податкові повідомлення - рішення від 20 лютого 2017 року №№0000021402, НОМЕР_2, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств, відповідно.

На думку позивача, аналіз баз даних, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки для обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Також, позивач зазначає, що посадові особи контролюючого органу посилаються в акті перевірки на отриману податкову інформацію відносно спроби контролюючого органу провести зустрічну звірку підприємства контрагента та відсутність за адресою посадових осіб. Контролюючому органу надано право складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку субєкта господарювання, однак не дає право викладати інформацію про неможливість проведення господарських операцій, у разі неможливості проведення зустрічної звірки.

Вважає, що первинні документи, які були оформлені за результатами взаємовідносин платника з контрагентами, підтверджують здійснення платником податку витрат та реально відображають господарські операції між контрагентами.

Наявність або відсутність окремих документів або помилки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або іншого висновку, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, зміни у власному капіталі чи зобовязання платника мали місце у звязку з його господарською діяльністю.

Так, позивач зазначає, що з урахуванням всіх наданих первинних документів обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності підприємства у відповідності до ст. 134 ПК України.

Крім того, позивач вважає, що застосування до платника податку штрафних санкцій у розмірі 50% неправомірними, оскільки попередні податкові повідомлення рішення на які посилається контролюючий орган в акті перевірки є неузгодженими, оскільки оскаржені в судовому порядку та згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2017р. у справі №805/167/17-а скасовані (вказане рішення набуло законної сили згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 року).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання зявилися повноважні представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Так, відповідач надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що вважає відсутнім факт підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення були прийняті до винесення рішення про скасування наказу.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, додаткових поясненнях та письмових запереченнях, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали», зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 39715368, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області /Т.1, а.с.17/.

Так, судом встановлено, що на підставі наказу № 690 від 29.12.2016 року та відповідно до направлень виданих Словянською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 29.12.2016 року № 000634 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» з питань достовірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та формування сум витрат за червень, серпень 2015 року та березень - жовтень 2016 року по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Тітан Д» (код за ЄДРПОУ 25101877), ТОВ «Красногорівське ремонтно - будівельне підприємство» (код за ЄДРПОУ 37011641), ТОВ «Донбасдокументсервіс» (код за ЄДРПОУ 33330855) за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року; ТОВ «НВП «Телерадіозв'язок» (код за ЄДРПОУ 36225950) за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року; ПП «Пайола» (код за ЄДРПОУ 40027892) за період з 01.03.2016 року по 30.04.2016 року; ПП «Вайтома» (код за ЄДРПОУ 40028058), ТОВ «ТК «Касіопея» за період з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року; ПП «Варрант М» (код за ЄДРПОУ 40412726) за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року; ТОВ «Вальтерія» (код за ЄДРПОУ 40093897) за період з 01.06.2016 року по 31.08.2016 року; ТОВ «Спецторг Маркет» (код за ЄДРПОУ 40238871) за період з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року; ТОВ «Голдменсакс» (код за ЄДРПОУ 40659181) за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, про що складено відповідний ОСОБА_3 від 27 січня 2017 року №188/05-22-12-01-39715368, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 207-250, Т.2, а.с. 1-115) (надалі - ОСОБА_3).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 44.1., 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 137.1. ст. 137, п.п. 138.2., 138.3. ст. 138, абз. "а" п.п. 198.1., 198.2., 198.3. ст. 198, п.п. 200.1., 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України; п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ним:

- на 4 221 070 грн. занижено суму податку на прибуток, у тому числі за 2015 рік - на 420 96,00 грн.; за 1 квартал 2016 року - на 464 728,00 грн.; за півріччя 2016 року - на 2 080 095,00 грн.; за три квартали 2016 року - на 4 178 974,00 грн.;

- на 5 388 368,00 грн. занижено суму податку на додану вартість, у тому числі за червень 2015 року - на 43 046,00 грн.; за серпень 2015 року - на 824,00 грн.; за березень 2016 року 516 171,00 грн.; за квітень 2016 року - на 516 171,00 грн.; за травень 2016 року - на 595 171,00 грн.; за червень 2016 року - на 683 318,00 грн.; за липень 2016 року - на 809 035,00 грн.; за серпень 2016 року - на 861 317,00 грн.; за вересень 2016 року - на 661 542,00 грн.; за жовтень 2016 року - на 701 772,00 грн.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 лютого 2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими збільшено на 8082551,50 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі за податковим зобов'язанням на 5 388 368,00 грн. та на 2 694 183,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та на 6 310 557,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі за податковими зобов'язанням на 4 221 070,00 грн. та на 2089487,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідно.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленнями - рішеннями, позивач у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України оскаржив їх в адміністративному порядку.

Так, за результатами розгляду скарги, рішенням ДФС від 18.05.2017 року №10507/6/99-99-11-01-02-25 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін /т.1, а.с.19-25/.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначені ст.ст.1, 41 Податкового кодексу України.

Згідно ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

По суті виявлених порушень, викладених в ОСОБА_3 перевірки від 27 липня 2017 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками не спрямовані на настання реальних подій.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з таких підстав.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан - Д», як Підрядником, укладено Договір підряду № 155 від 25 червня 2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 31-35), відповідно до п. 1. якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми засобами і силами виконати і здати у встановлений цим договором термін Замовнику наступні роботи: «Поточний ремонт приміщень автовокзалу в місті Слов'янську відповідно до Кошторисної документації складеної».

Як зазначено в п. 3 Договору, зокрема вартість робіт за цим договором становить 73 385,08 грн., у тому числі ПДВ 20% - 12 230,85 грн. Вартість, обумовлена в цьому пункті, включає в себе також всі витрати, необхідні Підряднику для виконання робіт за цим договором. Розрахунки за цим договором за виконані роботи здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 3 календарних днів з моменту підписання ОСОБА_3 приймання виконаних підрядних робіт.

А в п. 7 зазначено, зокрема, що жодна зі сторін не може передавати свої права та/або обов'язки за цим договором третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до «31» грудня 2015 року, а в частині прийнятих на себе ОСОБА_3 зобовязань до повного їх виконання за всіма прийнятими на себе зобовязаннями.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкову накладну від 30.06.2015 року № 1 на суму 49 029,46 грн., в тому числі ПДВ - 8171,58 грн. (аванс у розмірі 70% кошторисної вартості на виконання робіт з поточного ремонту приміщень автовокзалу у м. Слов'янськ) (т.1 а.с. 36 ).

- Рахунок на оплату від 25 червня 2015 року №4 на суму 49 029, 46 грн., в тому числі НДС 8 171,58грн.;

- Платіжні доручення від 18.08.2015 року №598 на суму 24 355,62 грн.; від 26.06.2015 року №176 на суму 49 029,46 грн.;

- Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2015 року (довідки форми КБ-3);

- ОСОБА_3 прийму-передачі виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року №№1, 2, копії яких також наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 120-135).

Як встановлено судом, між Позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногорівське ремонтно - будівельне підприємство», як Виконавцем, укладено Договір № 5 від 02 червня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 37-39), відповідно до п. 1. якого, виконавець зобов'язується виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт по ямковому ремонту асфальтобетонного покриття на АС за адресою: м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, 47. Вартість виконуваних робіт визначається розрахунком договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору. Робота і матеріали, інші витрати, не передбачені договором, необхідність в яких була в процесі виконання договору, оформляються додатковою угодою сторін у письмовій формі.

Як зазначено в п. 2 Договору, зокрема сума договору визначається в розмірі 183 500,00 грн., у тому числі ПДВ 30 583,33 грн. Оплата за виконані роботи здійснюється банківським платежем на розрахунковий рахунок Виконавця в дві стадії: перший платіж в якості передоплати в розмірі 50% від суми зазначеної в пункті 2.1. договору здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного договору; другий платіж у розмірі 50% здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

А п. 4 Договору передбачено, що здача-приймання робіт оформляється актами виконаних робіт, підписаними на представниками обох сторін і завіреними печатками.

Разом з тим, між Позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногорівське ремонтно - будівельне підприємство», як Виконавцем, 15 червня 2015 року укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 5 від 02.06.2015 року, якою до основного договору внесено наступні зміни: сума договору визначається в розмірі 199 996,80 грн., у тому числі ПДВ 33 332,80 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкові накладні від 10.06.2015 року №1 на загальну суму 91 748,53 грн., в тому числі ПДВ 15 291,42 грн., від 16.06.2015 року №2 на загальну суму 108 248,27 грн., в тому числі ПДВ 18 041,38 грн. (т.1 а.с. 40-41);

- Договірна ціна № 1 від 02 червня 2015 року ( підстава Договір № 5 від 02.06.2015);

- ОСОБА_3 виконаних робіт № 3 від 16.06.2015 року ( підстава Договір № 5 від 02.06.2015);

- Платіжні доручення від 10.06.2015 року № 57 на суму 91 748,53 грн.; від 17.06.2015 року № 95 на суму 108 248,27 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 136-139).

Судом встановлено, що між Позивачем, як Суборендарем, та Приватним підприємством «Пайола», як Суборендодавцем, укладено Договір суборенди нерухомого майна № 4 від 01 березня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 47-48), відповідно до п. 1. якого, Суборендодавець зобов'язується надати Суборендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, перелік яких визначений в Додатку №1 до даного Договору (надалі - Об'єкт суборенди). Найменування нежитлових приміщень та іншого нерухомого майна, що передаються в суборенду, їх адреси, площа та цільове призначення визначені в Додатку №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Суборендарю дозволяється використовувати Об'єкт суборенди і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом.

Як зазначено в п. 2 Договору, прийом - передача Об'єкта суборенди здійснюється керівниками товариств Суборендаря та Суборендодавця на протязі 2 (двох) днів з дати укладення даного Договору. Про факт передачі - прийому Об'єкта суборенди складається акт прийому - передачі (надалі - ОСОБА_3), в якому зазначається технічний стан Об'єкта суборенди. Акт підписується обома ОСОБА_3 і є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.1 Договору, термін дії Договору: з дати його підписання по 31 грудня 2016 року.

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що розмір орендної плати визначається ОСОБА_3 в Додатку №1 до даного Договору. Орендна плата сплачується Суборендарем в готівковій формі шляхом внесення в касу Суборендодавця або в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Суборендодавця на підставі виставленого рахунку останнього. Орендна плата сплачується Суборендарем щомісяця на протязі 30 днів з дати підписання ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг (суборенди) за кожний календарний місяць оренди.

Згідно Додатку № 1 до Договору № 4 суборенди нерухомого майна від 01.03.2016 року суборендодавець в порядку на умовах передбачених Договором передає Суборендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно за ціною, що зазначається безпосередньо в Додатку № 1 до Договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкові накладні від 31.03.2016 року № 161 на суму 40 920,00 грн., в тому числі ПДВ 6 820,00 грн.; № 159 на суму 420 311,40 грн., в тому числі ПДВ 70 051,90 ГРН.; № 160 на суму 180 624,00 грн., в тому числі ПДВ 30 104,00 грн.; № 154 на суму 377 697,60 грн., в тому числі ПДВ 62 949,60 грн.; № 155 на суму 121 797,00 грн., в тому числі ПДВ 20 299,50 грн.; № 156 на суму 394 579,20 грн., в тому числі ПДВ 65 763,20 грн.; № 163 на суму 477 048,00 грн., в тому числі ПДВ 79 508,00 грн.; № 158 на суму 344 088,00 грн., в тому числі ПДВ 57 348,00 грн.; № 157 на суму 212 902,80 грн., в тому числі ПДВ 35 483,80 грн.; № 164 на суму 478 500,00 грн., в тому числі ПДВ 79 750,00 грн.; № 162 на суму 48 559,20 грн., в тому числі ПДВ 8 093,20 грн.; від 29.04.2016 року № 241 на суму 40 920,00 грн., в тому числі ПДВ 6 820,00 грн.; № 244 на суму 478 500,00 грн., в тому числі ПДВ 79 750,00 грн.; № 239 на суму 420 311,40 грн., в тому числі ПДВ 70 051,90 грн.; № 243 на суму 477 048,00 грн., в тому числі ПДВ 79 508,00 грн.; № 236 на суму 394 579,20 грн., в тому числі ПДВ 65 763,20 грн.; № 238 на суму 344 088,00 грн., в тому числі ПДВ 57 348,00 грн.; № 240 на суму 180 624,00 грн., в тому числі ПДВ 30 104,00 грн.; № 234 на суму 377 697,60 грн., в тому числі ПДВ 62 949,60 грн.; № 237 на суму 212 902,80 грн., в тому числі ПДВ 35 483,80 грн.; № 242 на суму 48 559,20 грн., в тому числі ПДВ 8 093,20 грн.; № 235 від 101 497,50 грн., в тому числі ПДВ 20 299,50 грн.(т.1 а.с.49-70).

- ОСОБА_3 прийняття-передачі нерухомого майна за договором № 4 від 01 березня 2016 року;

- акти надання послуг від 31.03.2016 року№№154 ,155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164; від 29 квітня 2016 року №№234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244;

- Платіжні доручення від 31.03.2016 року №1430 на суму 284 926,50 грн.; від 19.04.2016 року №1620 на суму 25 000,00 грн.; від 27.04.2016 року №1702 на суму 48 399,96 грн.; від 28.04.2016 року №1716 на суму 284 926,50 грн.; від 04.05.2016 року №1757 на суму 250 000,00грн.; від 04.05.2016 року № 1768 на суму 300 000,00 грн., № 1758 на суму 300 000,00 грн.; від 10.05.2016 року №1841 на суму 18 679,00 грн.; від 11.05.2016 року №1849 на суму 300 000,00 грн., №1846 на суму 400 000,00 грн., № 1847 на суму 400 000,00 грн.; № 1848 на суму 400 000,00 грн.; від 08.06.2016 року № 2147 на суму 250 000,00 грн.; від 14.06.2016 року № 2220 на суму 510 000,00 грн.; від 22.06.2016 року №2296 на суму 400 000,00 грн.; від 01.07.2016 року №2209 на суму 54 780,96 грн.; від 05.07.2016 року №2355 на суму 600 000,00 грн.; від 06.07.2016 року №2247 на суму 30 000,00 грн.; від 12.07.2016 року №2440 на суму 350 000,00 грн., № 2441 на суму 350 000,00 грн.; від 19.07.2016 року №2484 на суму 337 341,48 грн.; від 13.07.2016 року № 2445 на суму 300 000,00 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 140-184).

Також, між Позивачем, як Суборендарем, та Приватним підприємством «Вайтома», як Суборендодавцем, укладено Договір суборенди нерухомого майна № 8 від 29 квітня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 71-72), відповідно до п. 1. якого, Суборендодавець зобов'язується надати Суборендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, перелік яких визначений в Додатку №1 до даного Договору (надалі - Об'єкт суборенди). Найменування нежитлових приміщень та іншого нерухомого майна, що передаються в суборенду, їх адреси, площа та цільове призначення визначені в Додатку №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Суборендарю дозволяється використовувати Об'єкт суборенди і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом.

Згідно п. 3.1 Договору, термін дії Договору: з дати його підписання по 31 грудня 2016 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкові накладні від 31.05.2016 року № 61 на суму 384 231,60 грн., в тому числі ПДВ 64 038,60 грн.; № 57 на суму 421 762,32 грн., в тому числі ПДВ 70 293,72 грн.; № 60 на суму 236 128,56 грн., в тому числі ПДВ 39 354,76 грн.; № 62 на суму 445 035,60 грн., в тому числі ПДВ 74 172,60 грн.; № 59 на суму 438 969,36 грн., в тому числі ПДВ 73 161,56 грн.; № 58 на суму 113 677,20 грн., в тому числі ПДВ 18 946,20 грн.; № 67 на суму 479 568,00 грн., в тому числі ПДВ 79 928,00 грн.; № 65 на суму 60 699,60 грн., в тому числі ПДВ 10 116,60 грн.; № 66 на суму 531 960,00 грн., в тому числі 88 660,00 грн.; № 63 на суму 240 516,00 грн., в тому числі ПДВ 40 086,00 грн.; № 64 на суму 53 940,00 грн., в тому числі ПДВ 8 990,00 грн.(т.1 а.с.73-83).

- ОСОБА_3 прийняття передачі нерухомого майна від 01 травня 2016 року за договором №8 від 29 квітня 2016 року;

- ОСОБА_3 надання послуг від 31.05.2016 року №№57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67;

- Платіжні доручення від 15.06.2016 року № 2222 на суму 313 396,22 грн.; від 01.07.2016 року № 2208 на суму 40 000,00 грн., № 2207 на суму 500 000,00 грн., № 2210 на суму 350 000,00 грн., № 2318 на суму 374 224,02 грн.; від 13.07.2016 року № 2444 на суму 13 924,00 грн.; від 19.07.2016 року № 2485 на суму 462 658,52 грн.; від 26.07.2016 року №2549 на суму 52 162,00 грн., № 2550 на суму 400 000,00 грн.; від 02.08.2016 року № 2613 на суму 350 000,00 грн., № 2615 на суму 500 000,00 грн.; від 04.08.2016 року № 2649 на суму 16 810,19 грн.; від 25.10.2016 року № 3533 на суму 6 671, 79 грн., № 3534 на суму 26 641, 50 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.2, а.с. 185-210).

Судом встановлено, що між Позивачем, як Суборендарем, та Приватним підприємством «Варрант М», як Суборендодавцем, укладено Договір суборенди нерухомого майна № 27 від 30 травня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 84-86), відповідно до п. 1. якого, Суборендодавець зобов'язується надати Суборендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, перелік яких визначений в Додатку №1 до даного Договору (надалі - Об'єкт суборенди). Найменування нежитлових приміщень та іншого нерухомого майна, що передаються в суборенду, їх адреси, площа та цільове призначення визначені в Додатку №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Суборендарю дозволяється використовувати Об'єкт суборенди і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом.

Термін дії Договору: з дати його підписання по 31 грудня 2016 року (п. 3.1 Договору).

Згідно Додатку № 1 до Договору № 27 суборенди нерухомого майна від 30.05.2016 року суборендодавець в порядку на умовах передбачених Договором № 27 передає Суборендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно за ціною, що зазначається безпосередньо в Додатку № 1 до Договору (а.с.84-86).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкові накладні від 30.06.2016 року №195 на суму 70 816,20 грн., в тому числі ПДВ 11 802,70 грн.; № 193 на суму 428 640,00 грн., в тому числі ПДВ 71 440,00 грн.; № 189 на суму 443 901,60 грн., в тому числі ПДВ 73 983,60 грн.; № 187 на суму 472 122,00 грн., в тому числі ПДВ 78 687,00 грн.; № 191 на суму 401 436,00 грн., в тому числі ПДВ 66 906,00 грн.; №192 на суму 469 759,80 грн., в тому числі ПДВ 78 293,30 грн.; № 197 на суму 556 200,00 грн., в тому числі ПДВ 92 700,00 грн.; № 188 на суму 129 916,80 грн., в тому числі ПДВ 21 652,80 грн.; № 194 на суму 65 100,00 грн., в тому числі ПДВ 10 850,00 грн.; № 196 на суму 549 120,00 грн., в тому числі ПДВ 91 520,00 грн.; № 190 на суму 270 967,20 грн., в тому числі ПДВ 45 161,20 грн.(т.1 а.с.87-97).

- ОСОБА_3 прийняття передачі нерухомого майна від 01.06.2016 року за договором №27 від 30.05.2016 року;

- ОСОБА_3 надання послуг від 30.06.2016 року №№187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197;

- Рахунки на оплату від 30.06.2016 року №187 на суму 472 122,00грн. в тому числі ПДВ 78 687,00 грн.; № 188 на суму 129 916,80грн. в тому числі ПДВ 21 652,80 грн.; № 189 на суму 443 901,60 грн. в тому числі ПДВ 73 983,60 грн.; № 190 на суму 270 967,20грн. в тому числі ПДВ 45 161,20 грн.; № 191 на суму 401 436,00грн. в тому числі ПДВ 66 906,00 грн.; № 192 на суму 469 759,80 грн. в тому числі ПДВ 78 293,30 грн.; № 193 на суму 428 640,00 грн. в тому числі ПДВ 71 440,00 грн.; № 194 на суму 65 100,00 грн. в тому числі ПДВ 10 850,00 грн.; № 195 на суму 70 816,20 грн. в тому числі ПДВ 11 802,70 грн.; № 196 на суму 549 120,00 грн. в тому числі ПДВ 91 520,00грн., № 197 на суму 556 200,00 грн. в тому числі ПДВ 92 700,00 грн.;

- Платіжні доручення від 03.08.2016 року №2637 на суму 300 000.00 грн.; від 04.08.2016 року № 2648 на суму 186 529,00 грн.; від 09.08.2016 року № 2687 на суму 300 000,00 грн., № 2688 на суму 300 000,00 грн.; від 30.08.2016 року № 2903 на суму 300 000,00 грн., № 2904 на суму 300 000,00 грн.; від 25.10.2016 року № 3532 на суму 99 025,18 грн., № 3531 на суму 473 358,50 грн.; від 01.11.2016 року № 3598 на суму 350 000,00 грн., № 3599 на суму 350 000,00 грн., № 3600 на суму 350 000,00 грн.; від 09.11.2016 року №3659 на суму 549 066, 92 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (т.2., а.с. 227-250, т.3, а.с.1-10).

Також, судом встановлено, що між Позивачем, як Суборендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторг Маркет», як Суборендодавцем, укладено Договір суборенди нерухомого майна № 72 від 29 червня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідно до п. 1. якого, Суборендодавець зобов'язується надати Суборендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, перелік яких визначений в Додатку №1 до даного Договору (надалі - Об'єкт суборенди). Найменування нежитлових приміщень та іншого нерухомого майна, що передаються в суборенду, їх адреси, площа та цільове призначення визначені в Додатку №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Суборендарю дозволяється використовувати Об'єкт суборенди і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом.

Термін дії Договору: з дати його підписання по 31.12.2016 року (п. 3.1 Договору).

Згідно Додатку № 1 до Договору № 72 суборенди нерухомого майна від 29.06.2016 року суборендодавець в порядку на умовах передбачених Договором № 72 передає Суборендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно за ціною, що зазначається безпосередньо в Додатку № 1 до Договору (а.с.98-100).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкові накладні від 30.07.2016 року №111 на суму 618 105,00 грн., в тому числі ПДВ 103 017,50 грн.; № 121 на суму 204 082,80 грн., в тому числі ПДВ 34 013,80 грн.; № 127 на суму 251 217,12 грн., в тому числі ПДВ 41 869,52 грн.; №112 на суму 632 688,00 грн., в тому числі ПДВ 105 448,00 грн.; №115 на суму 53 843,40 грн., в тому числі ПДВ 8 973,90 грн.; № 113 на суму 49 842,00 грн., в тому числі ПДВ 8 307,00 грн.; № 123 на суму 83 500,80 грн., в тому числі ПДВ 13 916,80 грн.; № 120 на суму 81 168,00 грн., в тому числі ПДВ 13 528,00 грн.; № 125 на суму 163 296,00 грн., в тому числі ПДВ 27 216,00 грн.; № 119 на суму 76 072,20 грн., в тому числі ПДВ 12 678,70 грн.; № 114 на суму 45 858,00 грн., в тому числі ПДВ 7 643,00 грн.; № 122 на суму 290 827,20 грн., в тому числі ПДВ 48 471,20 грн.; № 124 на суму 230 040,00 грн., в тому числі ПДВ 38 340,00 грн.; № 117 на суму 634 920,00 грн., в тому числі ПДВ 105 820,00 грн.; № 118 на суму 652 200,00 грн., в тому числі ПДВ 108 700,00 грн.; №126 на суму 276 984,00 грн., в тому числі ПДВ 46 164,00 грн.; № 110 на суму 266 592,00 грн., в тому числі ПДВ 44 432,00 грн.; № 116 на суму 48 144,00 грн., в тому числі ПДВ 8 024,00 грн.; від 31.08.2016 року № 223 на суму 45 858,00 грн., в тому числі ПДВ 7 643,00 грн.; № 231 на суму 81 168,00 грн., в тому числі ПДВ 13 528,00 грн.; № 235 на суму 230 040,00 грн., в тому числі ПДВ 38 340,00 грн.; № 225 на суму 266 592,00 грн., в тому числі ПДВ 44 432,00 грн.; № 224 на суму 632 688,00 грн., в тому числі ПДВ 105 448,00 грн.; № 233 на суму 290 827,20 грн., в тому числі ПДВ 48 4710,20 грн.; № 238 на суму 251 217,12 грн., в тому числі ПДВ 41 896,52 грн.; № 228 на суму 53 843,40 грн., в тому числі ПДВ 8 973,90 грн.; № 237 на суму 276 984,00 грн., в тому числі ПДВ 46 164,00 грн.; № 236 на суму 163 296,00 грн., в тому числі ПДВ 27 216,00 грн.; № 230 на суму 76 072,20 грн., в тому числі ПДВ 12 678,70 грн.; № 232 на суму 204 082,80 грн., в тому числі ПДВ 34 013,80 грн.; № 229 на суму 634 920,00 грн., в тому числі ПДВ 105 820,00 грн.; № 221 на суму 652 200,00 грн., в тому числі ПДВ 108 700,00 грн.; № 222 на суму 48 144,00 грн., в тому числі ПДВ 8 024,00 грн.; № 227 на суму 49 842,00 грн., в тому числі ПДВ 8 307,00 грн.; № 226 на суму 618 105,00 грн., в тому числі ПДВ 103 017,50 грн.; № 234 на суму 83 500,80 грн., в тому числі ПДВ 13 916,80 грн.; від 30.09.2016 року № 74 на суму 42 096,00 грн., в тому числі ПДВ 7 016,00 грн.; № 71 на суму 116 640,00 грн., в тому числі ПДВ 19 440,00 грн.; № 69 на суму 83 500,80 грн., в тому числі ПДВ 13 916,80 грн.; № 72 на суму 228 379,20 грн., в тому числі ПДВ 38 063,20 грн.; № 70 на суму 226 176,00 грн., в тому числі ПДВ 37 696,00 грн.; № 58 на суму 47 860,80 грн., в тому числі ПДВ 7 976,80 грн.; № 76 на суму 206 100,00 грн., в тому числі ПДВ 34 350,00 грн.; № 61 на суму 45 072,00 грн., в тому числі ПДВ 7 512,00 грн.; № 68 на суму 250 560,00 грн., в тому числі ПДВ 41 760,00 грн.; № 59 на суму 44 304,00 грн., в тому числі ПДВ 7 384,00 грн.; № 65 на суму 212 268,00 грн., в тому числі ПДВ 35 378,00 грн.; № 64 на суму 494 484,00 грн., в тому числі ПДВ 82 414,00 грн.; 3 73 на суму 72 068,40 грн., в тому числі ПДВ 12 011,40 грн.; № 75 на суму 596 184,00 грн., в тому числі ПДВ 99 364,00 грн.; № 57 на суму 583 440,00 грн., в тому числі ПДВ 97 240,00 грн.; № 67 на суму 193 341,60 грн., в тому числі ПДВ 32 223,60 грн.; № 66 на суму 452 688,00 грн., в тому числі ПДВ 75 448,00 грн.; № 63 на суму 74 088,00 грн., в тому числі ПДВ 12 348,00 грн.(а.с.102-155).

- ОСОБА_3 прийняття передачі нерухомого майна від 01.07.2016 року за договором №72 від 29.06.2016 року;

- ОСОБА_3 надання послуг від 30.07.2016 року №№110, 127, 126, 125, 124, 123, 122, 122, 121, 120, 119, 118, 117, 116, 115, 114, 113, 112, 111; від 31.08.2016 року №№232, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 233, 234, 235, 236, 237, 238; від 30.09.2016 року №№76, 75, 74, 73, 72, 71, 70, 69, 68, 67, 66, 64, 65, 63, 61, 59, 58, 57;

- Рахунки на оплату від 30.07.2016 року №110 на суму 266 592,00 грн. в тому числі ПДВ 44 432,00 грн., №127 на суму 251 217,12грн. в тому числі ПДВ 41 869,52 грн., №126 на суму 276 984,00грн. в тому числі ПДВ 46 164,00 грн., №125 на суму 163 296,00грн. в тому числі ПДВ 27 216,00грн., №124 на суму 230 040,00грн. в тому числі ПДВ 38 340,00грн., №123 на суму 83 500,80грн. в тому числі ПДВ 13 916,80грн., № 122 на суму 290 827,20грн. в тому числі ПДВ 48 471,20грн., №121 на суму 204 082,80 в тому числі ПДВ 34 013,80, №120 на суму 81 168,00грн. в тому числі ПДВ 13 528,00 грн., № 119 на суму 76 072,20 грн. в тому числі ПДВ 12 678,70 грн., № 118 на суму 652 200,00 грн. в тому числі ПДВ 108 700,00 грн., №117 на суму 634 920,00грн. в тому числі ПДВ 105 820,00 грн., №116 на суму 48 144,00 грн. в тому числі ПДВ 8 024,00 грн., №115 на суму 53 843,40 грн. в тому числі ПДВ 8 973,90 грн., №114 на суму 45 858,00 грн. в тому числі ПДВ 7 643,00 грн., №113 на суму 49 842,00 грн. в тому числі ПДВ 8 307,00 грн., №112 на суму 632 688,00 грн. в тому числі ПДВ 105 448 грн., №111 на суму 618 105,00 грн. в тому числі ПДВ 103 017,50 грн.,; від 31.08.2016 року №232 на суму 204 082,80 грн. в тому числі ПДВ 34 013,80 грн., № 221 на суму 652 200,00 грн. в тому числі ПДВ 108 700,00 грн., № 222 на суму 48 144,00 грн. в тому числі ПДВ 8 024,00 грн., № 223 на суму 45 858,00 грн. в тому числі ПДВ 7 643,00 грн., № 224 на суму 632 688,00 грн. в тому числі ПДВ 105 448,00 грн., № 225 на суму 266 592,00 грн. в тому числі ПДВ 44 432,00 грн., №226 на суму 618 105,00 грн. в тому числі ПДВ 103 017,50 грн., № 227 на суму 49 842,00 грн. в тому числі ПДВ 8 307,00 грн., № 228 на суму 53 843,40 грн. в тому числі ПДВ 8 973,90 грн.,, №229 на суму 634 920,00 грн. в тому числі ПДВ 105 820,00 грн., №230 на суму 76 072,20 грн. в тому числі ПДВ 12 678,70 грн., № 231 на суму 81 168,00 грн. в тому числі ПДВ 13 528,00 грн., № 233 на суму 290 827,20 грн. в тому числі ПДВ 48 471,20 грн., № 234 на суму 83 500,80 грн. в тому числі ПДВ 13 916,80 грн., № 235 на суму 230 040,00 грн. в тому числі ПДВ 38 340,00 грн., № 236 на суму 163 296,00 грн. в тому числі ПДВ 27 216,00 грн., № 237 на суму 276 984,00 грн. в тому числі ПДВ 46 164,00 грн., №238 на суму 251 217,12 грн. в тому числі ПДВ 41 869,52 грн., від 30.09.2016 року №76 на суму 206 100,00 грн. в тому числі ПДВ 34 350,00 грн., № 75 на суму 596 184,00 грн. в тому числі ПДВ 99 364,00 грн., № 74 на суму 42 096,00 грн. в тому числі ПДВ 7016,00 грн., №73 на суму 72 068,40 грн. в тому числі ПДВ 12 011,40 грн., № 72 на суму 228 379,20 грн. в тому числі ПДВ 38 063,20 грн., №71 на суму 116 640,00 грн. в тому числі ПДВ 19 440,00 грн., №70 на суму 226 176,00 грн. в тому числі ПДВ 37 696,00 грн., №69 на суму 83 500,80 грн. в тому числі ПДВ 13 916,80 грн., № 68 на суму 250 560,00 грн. в тому числі ПДВ 41 760,00 грн., № 67 на суму 193341,60 грн. в тому числі ПДВ 32 223,60 грн., № 66 на суму 452 688,00 грн. в тому числі ПДВ 75 448,00 грн., № 64 на суму 494 484,00 грн. в тому числі ПДВ 82 414,00 грн., №65 на суму 212 268,00 грн. в тому числі ПДВ 35 378,00 грн., №63 на суму 74 088,00 грн. в тому числі ПДВ 12 348,00 грн., № 61 на суму 45 072,00 грн. в тому числі ПДВ 7 512.00 грн., № 59 на суму 44 304,00 грн. в тому числі ПДВ 7 384,00 грн., № 58 на суму 47 860,80 грн. в тому числі ПДВ 7 976,80 грн., № 57 на суму 583 440,00 грн. в тому числі ПДВ 97 240,00 грн.;

- Платіжні доручення від 02.08.2016 року №2612 на суму 410 286,18; від 03.08.2016 року №2624 на суму 200 000,00; від 12.08.2016 року №2743 на суму 300 000,00; від 16 серпня 2016 року №2766 на суму 350 000,00 грн.; від 16.08.2016 року №2767 на суму 350 000,00 грн.; від 18.08.2016 року №2776 на суму 350 000,00грн., №2777 на суму 350 000,00грн., №2778 на суму 350 000,00грн.,№ 2779 на суму 350 000,00грн.; від 23.08.2016 року №2833 на суму 300 000,00грн., № 2834 на суму 300 000,00 грн.; від 26.08.2016 року №2842 на суму 56 476,44грн.; від 01.09.2016 року №2930 на суму 300 000,00грн.; від 02.09.2016 року №2939 на суму 410 286,18грн.; від 06.09.2016 року №2974 на суму 300 000,00грн.; від 07.09.2016 року №2976 на суму 18 255,00грн.; від 13.09.2016 року №3064 на суму 250 000,00грн., №3071 на суму 250 000,00грн.; від 05.10.2016 року №3313 на суму 338 387,73грн., №3304 на суму 400 000,00грн., №3303 на суму 400 000,00грн., №3302 на суму 400 000,00грн., №3301 на суму 400 000,00грн.; від 11 жовтня 2016 року №3392 на суму 250 000,00грн., №3391 на суму 300 000,00грн.; від 12.10.2016 року №3398 на суму 4 223,00грн., № 3394 на суму 76 032,00грн., №3393 на суму 150 000,00грн.; від 13.10.2016 року №3416 на суму 400 000,00грн.; від 18.10.2016 року №3444 на суму 250 000,00грн., № 3445 на суму 250 000,00грн; від 19.10.2016 року №3456 на суму 200 000,00грн.; від 20.10.2016 року №3492 на суму 5 450,00грн.; від 26.10.2016 року №3536 на суму 250 000,00грн.; від 27.10.2016 року №3549 на суму 5 000,00грн.; від 07.11.2016 року №3622 на суму 26 000,00грн.; від 10.11.2016 року №3687 на суму 25 000,00 ; від 24.11.2016 року №3835 на суму 64 600,00грн; від 29.11.2016 року №3854 на суму 191 513,00грн.; від 01.12.2016 року №3898 на суму 22 000,00грн., №3899 на суму 400 000,00грн.; від 06.12.2016 року №3937 на суму 600 000,00грн.; від 13.12.2016 року №4034 на суму 600 000,00 грн.; від 14.12.2016 року №4036 на суму 13 000,00 грн., №4035 на суму 250 000,00 грн.; від 20.12.2016 року №4083 на суму 550 000,00 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с. 102-155, Т.3, а.с. 48-201).

Також, між Позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Касіопея», як Виконавцем, укладено Договір про надання послуг №1105-П від 11 травня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 156-158, Т.2., а.с. 211-214), відповідно до п. 1. якого, Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги щодо ремонту внутрішнього приміщення за зазначеними в договорі адресами та за визначеною вартістю робіт. А Замовник бере на себе зобовязання прийняти й оплатити послуги згідно в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами цього Договору. Виконавець зобовязаний надати послуги з використанням матеріалів Замовника. Перелік матеріалів надається в Додатку №1 до Договору №1105-П від 11.09.2015 р.

Так, виконавець бере на себе зобовязання надати замовнику послуги з ремонту внутрішнього приміщення за адресою м. Словянськ, вул. Карла Маркса, 47, а саме: диспетчерська, кімната водіїв, туалет та коридор. Виконавець зобовязаний надати послуги Виконавцю з виростанням матеріалів Замовника, перелік яких надається в Додатку № 1 до Договору № 1105-П від 11.09.2015 року.

Як зазначено в п. 2 Договору, за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю суму 164538,00 грн., у тому числі ПДВ 27 423,00 грн. Оплата за надані Виконавцем послуги проводиться протягом 20 банківських днів з моменту підписання ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг. Термін виконання травень 2016 року.

Пунктом 6 передбачено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. п. 6.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2016 року (т.1 а.с 158)

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

За результатами проведених (виконаних) ремонтних робіт сторонами були складені наступні документи:

-Податкова накладна від 31.05.2016 року № 89 на суму 164 538,00 грн., в тому числі ПДВ 27 423,00 грн.(т.1 а.с. 159);

-ОСОБА_3 надання послуг № 48 від 31.05.2016 р. в якому зазначається, що Виконавцем були виконані роботи ремонт внутрішнього приміщення АС «Словянськ». Додаток №1 до акту № 48 від 31.05.2016 р. зазначає які роботи були проведені та який був використаний матеріал.

Фактичне виконання ремонтних робіт на території автовокзалу м. Словянськ, який розташований за адресою Донецька область, м. Словянськ, вул. Карла Маркса 47 підтверджується актом виконаних робіт від 31.05.2016 року та довідкою по вартість виконаних робіт.

-ОСОБА_3 надання послуг № 49 від 31.05.2016 р. в якому зазначається, що Виконавцем були виконані роботи ремонт внутрішнього приміщення АС «Словянськ». Додаток №1 до акту № 49 від 31.05.2016 р. зазначає які роботи були проведені та який був використаний матеріал.

Акт надання послуг № 50 від 31.05.2016р. в якому зазначається, що Виконавцем були виконані роботи ремонт внутрішнього приміщення АС «Словянськ». Додаток №1 до акту № 50 від 31.05.2016р. зазначає які роботи були проведені та який був використаний матеріал.

-ОСОБА_3 надання послуг № 51 від 31.05.2016 р. в якому зазначається, що Виконавцем були виконані роботи ремонт внутрішнього приміщення АС «Словянськ». Додаток №1 до акту № 51 від 31.05.2016 р. зазначає які роботи були проведені та який був використаний матеріал.

-ОСОБА_3 надання послуг № 52 від 31.05.2016р. в якому зазначається, що Виконавцем були виконані роботи ремонт внутрішнього приміщення АС «Словянськ». Додаток №1 до акту №52 від 31.05.2016 р. зазначає які роботи були проведені та який був використаний матеріал.

За фактом прийняття виконаних робіт від Виконавця на адресу Замовника було зареєстровано в ЄРПН на адресу ТОВ «Східні Автовокзали» у травні 2016 року податкову накладну № 89 від 31.05.2016 року на суму 164 538грн.

В результаті виконаних робіт, Замовником була проведена оплата ремонту приміщень, що підтверджується платіжними дорученнями № 2138 від 07.06.2016 року на суму 149 400,50 грн., проведена оплата ремонту за договором №1105-П від 11.05.2016 року та платіжне доручення № 2095 від 01.06.2016 року на суму 15 137,50 грн. проведена оплата ремонту за договором №1105-П від 11.05.2016 року (т.2 а.с. 211-226 , т.6 а.с.100-199).

Таким чином, ТОВ «Східні Автовокзали» правомірно та з урахуванням вимог ПК України, на підставі первинних документів, податкових накладних до складу податкового кредиту за травень 2016 р. було включено ПДВ на суму 27423 грн.

Судом встановлено, що між Позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальтерія», як Виконавцем, укладено Договір про виконання робіт № 34 від 27 травня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 160-166), відповідно до п. 1. якого, Виконавець бере на себе зобовязання виконати на замовлення Замовника роботи згідно Додатків до Договору, які є невідємною частиною Договору. Замовник бере на себе зобовязання прийняти й сплатити послуги в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору.

Як зазначено в п. 2 Договору, за виконані роботи, що передбачені Договором, Замовник сплачує Виконавцю суму 241 927,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 40321,20 грн. Сплата за виконані роботи Виконавцем проводиться протягом 20 банківських днів з моменту підписання ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт. Здавання виконаних робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Згідно п. 6.2 Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, у визначений п. 6.1 Договору та закінчується після виконання своїх зобовязань кожної із Сторін.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 34 про виконання робіт від 27.05.2016 року від 01.06.2016 року, Додатку № 2 до Договору № 34 про виконання робіт від 27.05.2016 року від 01.07.2016 року та Додатку № 3 до Договору № 34 про виконання робіт від 27.05.2016 року від 04.07.2016 року, виконавець взяв на себе зобовязання виконати роботи вказані у зазначених вище Додатках до Договору № 34, термін виконання яких: червень 2016 року, липень 2016 року та серпень 2016 року відповідно (т.1 а.с 164-166)

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкові накладні від 30.06.2016 року №150, на суму 63 408,00 грн., в тому числі ПДВ 10 568,00 грн.; №148 на суму 90 931,20 грн., в тому числі ПДВ 15 155,20 грн.; № 149 на суму 87 588,00 грн., в тому числі ПДВ 14 598,00 грн.; від 29.07.2016 року № 170 на суму 11 112, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 852,00 грн.; № 169 на суму 77 136,00 грн., в тому числі ПДВ 12 856,00 грн.; № 168 на суму 40 968,00 грн., в тому числі ПДВ 6 828,00 грн.; № 167 на суму 65 616,00 грн., в тому числі ПДВ 10 936,00 грн.; від 31.08.2016 року № 132 на суму 14 832,00 грн., в тому числі ПДВ 2 472 грн.; № 133 на суму 46 344,00 грн., в тому числі ПДВ 38 620.00 грн.; № 134 на суму 26 688,00 грн., в тому числі ПДВ 4 448,00 грн.; № 137 на суму 39 879,00 грн., в тому числі ПДВ 6 646,00 грн.; № 140 на суму 51 888,00 грн., в тому числі ПДВ 8 648,00 грн.; № 139 на суму 30 732,00 грн., в тому числі ПДВ 5 122,00 грн.; № 131 на суму 57 780,00 грн., в тому числі ПДВ 9 630,00 грн.; № 135 на суму 37 488,00 грн., в тому числі ПДВ 6 248,00 грн.; № 136 на суму 197 136,00 грн., в тому числі ПДВ 32 856,00 грн.; № 138 на суму 5 760,00 грн., в тому числі ПДВ 960,00 грн.(т.1 а.с. 167-183);

- ОСОБА_3 надання послуг від 30.06.2016 року №150, 148, 149; від 29.07.2016 року №№167, 168, 169, 170; від 31.08.2016 року №№131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, з додатками;

- Рахунки на оплату від 30.06.2016 року №№150, 148, 149; від 29.07.2016 року №№167, 168, 169, 170; від 31.08.2016 року №№131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140;

- ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт за червень, липень, серпень 2016 року №№150-1, 150-2, 150-3; 148-(1); 148-(2); 148-(3); 149-(1); 149-(2); 149-(3); 167; 168; 169; 170; №131; №132; №133; №134; №135; №136; №137; №138; №139; №140;

- Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень, липень, серпень 2016 року від 30.06.2016 року; від 29.07.2016 року; від 31.08.2016 року;

- акти приймання передачі від 09.08.2016 року; від 06.06.2016 року; від 04.07.2016 року;

- Платіжні доручення від 14.09.2016 року №3080 на суму 350 000,00грн.; від 20.09.2016 року №3105 на суму 300 000,00грн.; від 27.09.2016 року №3195 на суму 207 371,86грн.; від 02.09.2016 року №2940 на суму 47 292,43 грн.; від 05.08.2016 року №2651 на суму 18 119,38 грн.; від 05.07.2016 року №2354 на суму 22 499,23грн., копії яких також наявні в матеріалах справи ( т.3, а.с. 202-250, т.4, а.с. 1-204).

Судом встановлено, що між Позивачем, як Суборендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голдменсакс», як Суборендодавцем, укладено Договір суборенди нерухомого майна № 17 від 26 вересня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 184-188), відповідно до п. 1. якого, Суборендодавець передає Суборендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення на асфальтові покриття (платформи), перелік яких визначений у Додатку №1 до даного Договору (надалі - Об'єкт суборенди). Найменування, адреси, площа та цільове призначення Об'єкта суборенди визначені в Додатку №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Суборендарю дозволяється використовувати Об'єкт суборенди і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом.

Як зазначено в п. 2 Договору, прийом - передача Об'єкта суборенди здійснюється керівниками товариств та/або уповноваженими представниками Суборендаря та Суборендодавця на протязі 2 (двох) днів з дати укладення даного Договору. Про факт передачі - прийому Об'єкта суборенди складається акт прийому - передачі (надалі - ОСОБА_3), в якому зазначається технічний стан Об'єкта суборенди. Акт підписується обома ОСОБА_3 і є невід'ємною частиною Договору.

Терміни дії Договору : з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що розмір орендної плати визначається ОСОБА_3 в Додатку №1 до даного Договору. Орендна плата сплачується Суборендарем в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Суборендодавця на підставі виставленого рахунку останнього. Орендна плата сплачується Суборендарем щомісяця на протязі 30 днів з дати підписання ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг (суборенди) за кожний календарний місяць оренди.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Податкові накладні від 31.10.2016 року №19 на суму 591 984.00,00 грн., в тому числі ПДВ 98 664,00 грн.; № 2 на суму 241 429,44 грн., в тому числі ПДВ 40 238,24 грн.; № 17 на суму 47 448,00 грн., в тому числі ПДВ 7 908,00 грн.; № 5 на суму 270 504,00 грн., в тому числі ПДВ 45 084,00 грн.; № 16 на суму 50 253,84 грн., в тому числі ПДВ 8 375,64 грн.; № 12 на суму 543 932,40 грн., в тому числі ПДВ 90 655,40 грн.; № 4 на суму 204 082,80 грн., в тому числі ПДВ 34 013,80 грн.; № 14 на суму 46 519,20 грн., в тому числі ПДВ 7 753,20 грн.; № 13 на суму 463 464,00 грн., в тому числі ПДВ 77 244,00 грн.; № 7 на суму 258 360,00 грн., в тому числі ПДВ 43 060,00 грн.; № 9 на суму 232 008,00 грн., в тому числі ПДВ 38 668,00 грн.; № 8 на суму 88 719,60 грн., в тому числі ПДВ 14 786,60 грн.; № 11 на суму 222 384,00 грн., в тому числі ПДВ 37 064,00 грн.; № 18 на суму 617 760,00 грн., в тому числі ПДВ 102 960,00 грн.; № 10 на суму 128 304,00 грн., в тому числі ПДВ 21 384,00 грн.; № 6 на суму 76 072,20 грн., в тому числі ПДВ 12 678,20 грн.; № 15 на суму 43 248,00 грн., в тому числі ПДВ 7 208,00 грн.; №3 на суму 84 156,00 грн., в тому числі ПДВ 14 026,00 грн.(т.1 а.с.189-198).

- ОСОБА_3 прийняття передачі нерухомого майна від 01.10.2016 року за договором №17 від 26.09.2016 року;

- ОСОБА_3 надання послуг від 31.10.2016 року №№ 9, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 18;

- Рахунки на оплату від 31.10.2016 року № 9 на суму 232 008,00 грн. в тому числі ПДВ 38 688,00 грн., № 2 на суму 241 429,44 грн. в тому числі ПДВ 40 238,24 грн., №3 на суму 84 156,00 грн. в тому числі ПДВ 14 026,00 грн., № 4 на суму 204 082,80 грн. в тому числі ПДВ 34 013,80 грн., № 5 на суму 270 504,00 грн. в тому числі ПДВ 45 084,00 грн., № 6 на суму 76 072,20 грн. в тому числі ПДВ 12 678,70 грн., № 7 на суму 258 360,00 грн. в тому числі ПДВ 43 060,00 грн., № 8 на суму 88 719,60 грн. в тому числі ПДВ 14 786,60 грн., № 10 на суму 128 304,00 грн. в тому числі ПДВ 21 384,00 грн., №11 на суму 222 384,00 грн. в тому числі ПДВ 37 064,00 грн., №12 на суму 543 932,40 грн. в тому числі ПДВ 90 655,40 грн., №13 на суму 463 464,00 грн. в тому числі ПДВ 77 244,00 грн., №14 на суму 46 519,20 грн. в тому числі ПДВ 7 753,20 грн., № 15 на суму 43 248,00 грн. в тому числі ПДВ 7 208,00 грн., №16 на суму 50 253,84 грн. в тому числі ПДВ 8 375,64 грн., №17 на суму 47 448,00 грн. в тому числі ПДВ 7 908,00 грн., №18 на суму 617 760,00 грн. в тому числі ПДВ 102 960,00 грн.;

- Платіжні доручення від 14.11.2016 року № 3714 на суму 340 925,39 грн. копії яких також наявні в матеріалах справи (т.3, а.с. 11-47).

Також, судом встановлено, що Позивачем замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасдокументсервіс» цифрове МФУ та кришку (ТМЦ).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Видаткову накладну №98 від 30.06.2015 року на загальну суму 9 252,00 грн., у тому числі ПДВ - 1542,00 грн.;

- Рахунок на оплату №152 від 24.06.2015 року на загальну суму 9252,00 грн., у тому числі ПДВ - 1542,00 грн.;

- Податкову накладну №143 від 25.06.2015 року на загальну суму 9252,00 грн., у тому числі ПДВ - 1542,00 грн.;

- Платіжне доручення №165 від 25.06.2015 року на суму 9252,00 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с. 42, Т.2., а.с. 134- 135).

Крім того, Позивачем замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП «Телерадіозв'язок» підсилювач трансляційний АС-50, мікрофонну консоль МК-012, кабель мікрофонний з роз'ємами 2 м, SC-615М - Рупорний гучномовець з метою використання у господарській діяльності, яка повязана зі сферою надання автостанційних послуг.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Видаткову накладну №20 від 31.08.2015 року на загальну суму 4945,00 грн., у тому числі ПДВ - 824,17 грн.;

- Рахунок-фактура №168/15 від 25.08.2015 року на загальну суму 4945,00 грн., у тому числі ПДВ - 824,17 грн.;

- Податкову накладну №21 від 27.08.2015 року на загальну суму 4945,00 грн., у тому числі ПДВ - 824,17 грн.;

- Платіжне доручення №666 від 27.08.2015 року на суму 4945,00 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с. 45, Т.2. а.с. 131- 132).

Пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України передбачено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно зі ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А статтею 198 Податкового кодексу України визначено при здійсненні яких операцій виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту, його визначення, складові та випадки, коли суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; зокрема при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто, обовязковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та звязку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в ОСОБА_4 адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено звязок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

На виконання господарських зобовязань, підтвердження здійснення Позивачем з його контрагентами господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення правочинів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобовязань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарських операцій, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Судом встановлено, що Відповідач в ОСОБА_3 зробив висновки про порушення Позивачем вимог податкового законодавства з посиланням на Податкові інформації за його контрагентами, з якої вбачається ризиковість цих підприємств, відсутність у них умов для здійснення господарської діяльності, порушення ними вимог податкового законодавства, тощо, однак доказів, які б безперечно встановлювали ці факти, зокрема, даних про винесення податкових повідомлень-рішень на підставі встановлених порушень та/або відповідних судових рішень щодо визнання правочинів між Позивачем і його контрагентами недійсними, Відповідачем до суду не надано, у звязку з чим, ним не доведено «безтоварності», здійснених Позивачем з його контрагентами господарських операцій, а відсутність факту їх здійснення спростовується матеріалами справи.

Також, зі змісту ОСОБА_3 вбачається, що перевіркою надано оцінку господарським відносинам з контрагентами контрагентів Позивача, які, на думку перевіряючи, можливо могли б мати місце.

Такі посилання в обґрунтування висновків ОСОБА_3 є неправомірними та побудовані лише на припущеннях. Проте, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічну правову позицію також викладено в ОСОБА_4 адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

А як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2015 року у справі №826/8600/14 за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р", податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Відтак адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм та повинен з'ясувати, дослідити та оцінити фактичні правовідносини учасників поставок, наявність повного пакету належним чином оформлених документів, які достовірно засвідчують фактичне виконання господарської операції. У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов'язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники. Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного ухилення від сплати податків, що може призвести до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування та до порушення прав і свобод інших платників. А тому оцінка добросовісності платника передбачає аналіз здійснених ним господарських операцій, які повинні не лише формально відповідати законодавству, але й не суперечити загальній забороні зловживання правами платника. Слід зазначити, що податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо для цілей оподаткування обліковані операції не у відповідності з їх економічним змістом або операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Якщо за наслідками оцінки поданих податковим органом та платником доказів за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійде висновку про невідповідність сформованих даних податкового обліку реальним фактам підприємницької діяльності, то суд повинен визначити обсяг прав та обов'язків платника у сфері оподаткування, виходячи з дійсного економічного змісту господарської операції.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в ОСОБА_3, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення. В даному випадку, висновки про непідтвердженість реальності здійснення операцій зроблені на підставі податкової інформації щодо контрагентів Позивача.

Відповідачем в ОСОБА_3 не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме Позивача, як платника податків, та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів (контрагентів контрагентів).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Таку правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в Постанові від 10.09.2014 року у справі №2а-13207/12/2670.

Сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що Позивач був обізнаний про такі дії його контрагентів до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року (К/800/10555/13) у справі №1570/4953/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зазначено, що доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

У ОСОБА_4 адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 також зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.09.2015 року (К/9991/34860/12) у справі №2а/1570/6933/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергозберігаючих технологій» до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що самі по собі недекларування та несплата податку на додану вартість продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Особою, яка несе відповідальність за сплату податку на додану вартість до бюджету, є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, а також припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи тощо, які мали місце після вчинення господарських операцій.

Згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року №21-318а14 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» (далі ТОВ) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі ДПІ), Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (далі УДКСУ), за участю Прокуратури м. Києва, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування та зобовязання вчинити дії, контролюючий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку і не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірки контрагентів платника податків, які були постачальниками/продавцями товарів/послуг, на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню. Таке розуміння зазначених норм права Верховний Суд України сформулював у постановах від 9 вересня 2008 року (справа № 21-500во08) та 1 червня 2010 року (справа № 21-573во10), суть якого полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що спірні господарські операції були належним чином відображені Позивачем у податковому обліку. Жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судом не встановлено.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, усі податкові накладні з контрагентами, які вказані в акті перевірки були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, наявних в матеріалах справи.

Судом встановлено, що зміст укладених угод між позивачем та його контрагентами узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори підряду, виконання робіт, суборенди нерухомого майна, надання послуг укладені з контрагентами позивача, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг, акти виконаних робіт та інше, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами із контрагентами відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Всі правочини із зазначеними контрагентами позивача укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До того ж, адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів позивача чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентами, ці суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів договорів підряду, виконання робіт суборенди нерухомого майна, надання послуг поставок укладених позивачем із ТОВ «Тітан Д», ТОВ «Красногорівське ремонтно - будівельне підприємство», ПП «Пайола»; ПП «Вайтома», ТОВ «ТК «Касіопея»; ПП «Варрант М»; ТОВ «Вальтерія»; ТОВ «Спецторг Маркет»; ТОВ «Голдменсакс», ТОВ НВП «Телерадіозв'язок», ТОВ « ДонбасДокументСервіс».

Суд звертає увагу, що вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Тітан Д», ТОВ «Красногорівське ремонтно - будівельне підприємство», ПП «Пайола», ПП «Вайтома», ТОВ «ТК «Касіопея»; ПП «Варрант М», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Спецторг Маркет», ТОВ «Голдменсакс, ТОВ НВП «Телерадіозв'язок», ТОВ « ДонбасДокументСервіс».

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, обєкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом пять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги звязку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у позивача права на формування податкового кредиту, за наслідками господарських операцій ТОВ «Красногорівське ремонтно - будівельне підприємство», ТОВ «Донбасдокументсервіс», ТОВ «НВ Телерадіозвязок», ПП «Пайола», ПП «Вайтома», ТОВ «ТК «Касіопея»; ПП «Варрант М», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Спецторг Маркет», ТОВ «Голдменсакс, підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за зазначеними обставинами, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в звязку з чим, можливо зробити висновок про необґрунтованість завищення відповідачем податкового кредиту.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обовязків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобовязань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області проводиться досудове розслідування № 32016050390000101 від 16.11.2016р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 212 КК України у відношенні ТОВ «Східні Автовокзали» (код ЄДРПОУ 39715368).

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з серпня 2015р. по жовтень 2016р. службові особи ТОВ «Східні Автовокзали» (код ЄДРПОУ 39715368) діючи умисно, шляхом здійснення безтоварних фінансово - господарських операцій з підприємствами постачальниками ПП «Комір Груп»(ЄДРПОУ39613437),ТОВ «ГотлібЛТД» (ЄДРПОУ 36958313), ПП «ВАРРАНТ - М» (ЄДРПОУ40412726), ТОВ "СПЕЦТОРГ-"МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 40238871), ТОВ «ВАЛЬТЕРІЯ» (ЄДРПОУ 40093897), ТОВ «ТК» КАСІОПЕЯ» (ЄДРПОУ 40090236), ПП «ВАЙТОМА» (ЄДРПОУ 40028058), ПП «ПАЙОЛА» (ЄДРПОУ 40027892), ПП «ІНКОМ - ТОРГ»(ЄДРПОУ39733811), ТОВ «ДЖАСТГРУП» (ЄДРПОУ 39618849), ТОВ «ГОЛДМЕНСАКС»(ЄДРПОУ 40659181) ухилилися від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах.

Однак, суд звертає увагу, що за відсутності відповідного вироку суду щодо кримінального провадження № 32016050390000101 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, суд не бере до уваги зазначену інформацію.

Також, доказів на підтвердження того, що в кримінальному провадженні № 32016050390000101 існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

Крім того, висновки акту перевірки щодо зазначення строку дії Договорів суборенди нерухомого майна позивача з контрагентами ПП «Пайола» та ПП «Вайтома» до 31.12.2015 року є помилковими, оскільки як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору № 4 від 01.03.2016 року укладеного між ПП «Пайола» та ТОВ «Східні автовокзали», та Договору суборенди нерухомого майна № 8 від 29.04.2017 року, укладеного між ПП «Вайтома» та ТОВ «Східні автовокзали» згідно п. 3.1 Договорів вказано по 31.12.2016 року.

Крім того, суд відзначає, що перевіряючі в акті перевірки зазначили, що в реквізитах до договорів з ПП «ПАЙОЛА» та з ПП «Вайтома» та в інших первинних документах де вказуються реквізити ТОВ «Східні Автовокзали» зазначена адреса: м. Словянськ, вул. Карла Маркса, буд. 47.

При цьому, перевіряючі в акті перевірки зазначають, що відповідно до Розпорядження міського Голови Словянської ОСОБА_6 від 19.02.2016 року № 53р «Про перейменування вулиць, провулків та хутору м. Словянськ», прийнято рішення перейменувати вул. ОСОБА_7 на вул. Центральну.

Відповідно до ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно наданих пояснень представника ТОВ «Східні Автовокзали» в судовому засіданні, останній зазначив що дійсно звертався до Держреєстратора щодо зміни адреси (перейменування назви вулиці) та Держреєстратор здійснив заміну назви вулиці з вул. ОСОБА_7 на вул. Центральна та вніс ці зміни до реєстру 30.05.2016року, що підтверджується випискою з ЄДР.

Більш того, в договорі суборенди вказані всі істотні умови, а тому порушення ст.180 ГК України та ст. 653 ЦК України вказані неправомірно.

До того ж, як встановлено судом, на момент взаємовідносин між позивачем та ПП «Пайола» в період з березня по квітень та відповідно до інформації з ЄДР місцезнаходження ТОВ «Східні Автовокзали» є саме м. Словянськ, вул. Карла Маркса буд.47.

Дані зауваження стосовно перейменування вулиці на іншу назву, ніякого відношення до перевіряємого періоду не мають, оскільки ці взаємовідносини відбувались в березні квітні 2016 року, а перейменування відбулось в реєстраційних документах ТОВ «Східні Автовокзали» 30.05.2016 р.

При цьому, суд критично ставиться до зауважень відповідача в акті перевірки стосовно того, що платник податку ТОВ «Східні Автовокзали» 26.05.2016 року самостійно звернувся до Держреєстратора щодо зміни адреси з м. Словянськ, вул. Карла Маркса, буд. 47 на м. Словянськ, вул. Центральна, буд. 47, оскільки вказані зауваження не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Також, суд вважає висновки акту перевірки необґрунтованими з підстав викладених вище з приводу того, що при дослідженні ланцюга постачання товару, контролюючий органом не має можливості підтвердити факт реального здійснення господарський операцій з ТОВ «Донбасдокументсервіс» з придбання ТМЦ та послуг у червні 2015 року та при дослідженні ланцюга постачання товару згідно зареєстрованих податкових накладних з ТОВ «НВП Телерадіозвязок» реалізовано товари частково відмінні від придбання.

Також, висновки в акті перевірки з приводу того, що до перевірки не було надано розпорядчого документу, який би надавав повноваження на здійснення господарської операції старшому касиру, суд вважає, безпідставними, оскільки згідно видаткової накладної № 20 від 31.08.2015 року з боку покупця ТОВ «Східні Автовокзали» ТМЦ від ТОВ «НВП Телерадіозвязок» отримала ОСОБА_8, старший квитковий касир за довіреністю № 54 від 31.08.2015 року.

Так, згідно ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Стосовно наявності копії довіреності на ОСОБА_8 в матеріалах справи, представником позивача надані наступні пояснення: ТОВ «Східні Автовокзали» було замовлено у ТОВ «НВП ТЕЛЕРАДІОЗВЯЗОК» підсилювач трансляційний, рупорний гучномовець, кабель мікрофонний та мікрофонну консоль (ТМЦ). Даний товар було отримано представником ТОВ «Східні Автовокзали» за довіреністю №54 від 28.08.2015року ОСОБА_8, що підтверджується видатковою накладною №20 від 28.08.2015р.

Довіреність на представника була видана в одному екземплярі, оскільки дана довіреність була видана безпосередньо на отримання ТМЦ, які ТОВ «Східні Автовокзали» замовило у ТОВ «НВП ТЕЛЕРАДІОЗВЯЗОК». Дана довіреність була надана контрагенту постачальнику в якості підтвердження повноважень представника на безпосереднє отримання ТМЦ за видатковою накладною.

Аналогічні висновки викладені в акті перевірки стосовно ТОВ «Донбасдокументсервіс». При цьому, суд зазначає, що керівник підприємства видаючи довіреність ОСОБА_9 на отримання ТМЦ підтвердив відповідні повноваження даної особи. Фактичне придбання ТМЦ від вказаних вище контрагентів підтверджується видатковими накладними та відповідною сплатою коштів відповідно до платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Стаття 123 ПК України передбачає, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Однак, відповідно по п.п.14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

П.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено,що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

П.п.14.1.157 п.14.1 ст.14ПК України зазначає, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Як встановлено судом, податкові повідомлення рішення на які посилається контролюючий орган при розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, є неузгодженими, оскільки були оскаржені в судовому порядку.

Так постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2017 року у справі № 805/167/17-а, залишеною ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 року без змін, позовні вимоги ТОВ «Східні Автовокзали» задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 липня 2016 року №0000071203, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 875 518 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 липня 2016 року №0000081201, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 3 993 785 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 липня 2016 року №0000091201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що застосування до платника податків ТОВ «Східні Автовокзали» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% є неправомірним.

Судом встановлено факт наявності звязку своєї господарської діяльності з діловою метою господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами. У той же час, відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено «фіктивність» господарських операцій між позивачем та його контрагентами; до суду належних та допустимих доказів зазначеного вище відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято законно і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує ТОВ «Східні Автовокзали» судові витрати у сумі 215 896,65 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1 від 20.02.2017 року, № НОМЕР_2 від 20.02.2017 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 20.02.2017 року.

Скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_2 від 20.02.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» (код ЄДРПОУ 39715368, 84100 Донецька область, м.Словянськ , вул.Центральна, буд.47) судовий збір в розмірі 215 896,65 (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот девяносто шість гривень) 65 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526 Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд.114).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені 28 вересня 2017 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 02 жовтня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кочанова П.В.


Суд	Донецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	27.09.2017
Оприлюднено	02.07.2022
Номер документу	69274180
Судочинство	Адміністративне

Ханова Раїса Федорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 27.09.2017 по справі 805/2128/17-аДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —805/2128/17-а

Постанова
від 27.09.2017 по справі 805/2128/17-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД