Постанова

від 27.09.2017 по справі 825/1446/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року Чернігів Справа № 825/1446/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

представників позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Сервіс" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форт-Сервіс" (далі -ТОВ Форт-Сервіс , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) від 01.08.2017 № 523-17, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області про опис майна у податкову заставу № 77 (від 01.08.2017 № 3588/10/25-01-17-22), зобов'язання ГУ ДФС у Чернігівській області списати з інтегрованої картки платника ТОВ Форт-Сервіс суму пені з податку на додану вартість, нараховану на сплачене податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Головним управлінням ДФС у Чернігівській області протиправно після сплати в повному обсязі ТОВ Форт-Сервіс визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2017 № НОМЕР_1 податкового зобов'язання по податку на додану вартість та штрафних фінансових санкцій за загальну суму 229134,00 грн. у строк, встановлений п. 57.3 Податкового кодексу України, була нарахована пеня за весь період заниження такого податкового зобов'язання. Позивач наголошує на тому, що відповідно до п. 14.1.162 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (що, відповідно до п. 14.1.175 ПК України, є податковим боргом). Тобто, відповідно до визначення поняття пеня її не може бути розраховано на суму лише заниження податкового зобов'язання, якщо таке зобов'язання було сплачене у встановлені законом строки. При цьому у випадку нарахування контролюючим органом суми заниженого податку, встановленим строком сплати такого податку є 10-ти денний термін після винесення ППР, або, у випадку адміністративного/судового оскарження ППР, - 10-ти денний термін після винесення рішення про результати розгляду скарги/набрання законної сили судовим рішенням. Тобто, при сплаті нарахованих зобов'язань в межах зазначеного терміну, підстав для нарахування пені за заниження податкових зобов'язань немає, оскільки встановлених строків платником не порушено. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на те, що Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов'язання та грошового зобов'язання, оскільки податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, а грошове зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 Податкового кодексу України, або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. У свою чергу, сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, нарахована відповідачем ТОВ Форт-Сервіс , відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 № НОМЕР_1 (за загальну суму 229134,00 грн.), сплачена позивачем 30.05.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 27231. Отже, нараховане контролюючим органом у вказаному податковому повідомленні-рішенні грошове зобов'язання сплачене позивачем до моменту його узгодження, тобто без порушення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, а відтак у відповідача були відсутні підстави для застосування до ТОВ Форт-Сервіс підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України. Таким чином, позивач вважає, що пеня на узгодженого грошового зобов'язання ТОВ Форт- Сервіс була нарахована відповідачем незаконно, а податкова вимога від 01.08.2017 № 523-17 та рішення про опис майна у податкову заставу № 77 (від 01.08.2017 № 3588/10/25-01-17-22) є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження. У відповідності до Наказу «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків" від 10.10.2013 № 576 та відповідною формою податкової вимоги не передбачено зазначення в ній статей ПКУ на підставі яких виникла заборгованість. Порядок нарахування пені міститься у самому податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2017 № НОМЕР_1, де зазначено, що у разі виявлення контролюючим органом заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, нарахованого у цьому податковому повідомленні-рішенні, та за весь період заниження у день настання строку погашення цього податкового зобов'язання буде здійснено нарахування пені відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що про заниження по платежу 14010100 «Податок на додану вартість» також зазначено у висновках до акту перевірки від 26.04.2017 № 209/14/31895338. Таким чином, нарахування пені за правилами пп. 129.1.2 п.129.1 ст.129 ПКУ здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов'язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період. Правомірність нарахування пені саме за вказаним підпунктом слідує з дефініції податкового зобов'язання, встановленої пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, яке визначено як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, зокрема, як податок, в даному випадку це податок на додану вартість.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Форт-Сервіс (код ЄДРПОУ 31895338) зареєстроване в якості юридичної особи 11.04.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.09.2017 (а.с. 9) та перебуває на обліку в податковому органі.

Працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено перевірку ТОВ Форт-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області був складений ОСОБА_4 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Форт-Сервіс , код 31895338, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року від 26.04.2017 № 209/14/31895338 (а.с. 13-86).

На підставі акту перевірки від 26.04.2017 № 209/14/31895338 та розгляду пояснень та заперечень на акт перевірки, наданих ТОВ Форт-Сервіс , ГУ ДФС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 № НОМЕР_1, за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 229134,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 152752,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 76382,00 грн. (а.с. 100).

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 22.05.2017, про що мається підпис на самому рішенні (а.с. 100).

Вищевказане податкове зобов'язання ТОВ Форт-Сервіс , визначене податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2017 № НОМЕР_1, було сплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 30.05.2017 № 27231 (а.с. 12).

Листом від 04.07.2017 за вих. № № 9019/10/25-22-07-23 (на запит позивача) Чернігівська ОДПІ повідомила, що відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України від 07.04.2016 № 422 Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надання актів звірок не передбачено, але разом з цим надало інформацію щодо розрахунків в розрізі відкритих ІКП по КБКД, що у ТОВ Форт-сервіс станом на 01.07.2017 є борг в сумі 69916,33 грн.

01.08.2017 ТОВ Форт-Сервіс отримало лист від 01.08.2017 № 3589/10/25-01-17-22, в якому ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило, що станом на 31.07.2017 товариство має заборгованість по платежах до бюджету у сумі 69916,33 грн (а.с. 112).

Разом з вказаним листом товариством було отримано податкову вимогу від 01.08.2017 № 523-17, в якій зазначено, що станом на 31.07.2017 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 69916,33 грн. (а.с. 114) та рішення про опис майна ТОВ Форт-Сервіс у податкову заставу № 77 (від 01.08.2017 № 3588/10/25-01-17-22) (а.с. 113).

Вважаючи оскаржувані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Стаття 129 Податкового кодексу України передбачає порядок нарахування пені, де абзацом «б» підпункту 129.1.1 пункту 129.1 передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України в редакції, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, приводить суд до висновку про те, що згідно абзацу «б» підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, а згідно підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

В силу пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац другий пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що нарахування пені за правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов'язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Правомірність нарахування податковим органом пені саме за вказаним підпунктом слідує з дефініції податкового зобов'язання, встановленої підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке визначено як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, зокрема, як податок, що в даному випадку є податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 виявлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за вказаний період, суд доходить висновку про правомірність нарахування суми пені на загальну суму 69916,33 грн. за весь період заниження, починаючи з 30.06.2014 по 30.05.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі правові підстави для винесення податкової вимоги від 01.08.2017 № 523-17.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про опис майна у податкову заставу № 77 (від 01.08.2017 № 3588/10/25-01-17-22), суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1, пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як судом вже було встановлено, ТОВ Форт-Сервіс має податковий борг, що складається із грошового зобов'язання, визначеного в податковій вимозі від 01.08.2017 № 523-17, яка визнана судом правомірною, а тому, суд дійшов висновку, про правомірність рішення відповідача про опис майна у податкову заставу № 77 (від 01.08.2017 № 3588/10/25-01-17-22).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 01.08.2017 № 523-17 та рішення про опис майна у податкову заставу № 77 (від 01.08.2017 № 3588/10/25-01-17-22) задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ДФС у Чернігівській області списати з інтегрованої картки платника ТОВ Форт - Сервіс суму пені з податку на додану вартість, нарахованої на сплачене податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 № НОМЕР_1, то вона не підлягає задоволенню так є похідною від попередніх позовних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, у відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи позивача і довів законність та правомірність прийнятих податкової вимоги від 01.08.2017 № 523-17 та рішення про опис майна у податкову заставу № 77 (від 01.08.2017 № 3588/10/25-01-17-22).

Враховуючи викладене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Форт-Сервіс необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Сервіс" відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков