Ухвала

від 27.09.2017 по справі 826/8314/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8314/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н. Г. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2017, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення №0008782207 та №0008792207 від 16.10.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскільки фінансово-господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан» з контрагентами є реальними, це підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2017 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому виходив з того, що не доведено факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 02.04.2015 по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ «Мюрт», ТОВ «Нерасофт», ТОВ «Никотек», ТОВ «Макмирор».

За результатами перевірки складено акт №474/26-59-22-07/36856843 від 01.10.2015 року, згідно висновків якого виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан»:

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 144 139,13 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 137 737,83 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0008782207 від 16.10.2015 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 157 811,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 126 249,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31562,00 грн.;

№0008792207 від 16.10.2015 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 172 172,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 137 738,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 434,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В п. 200.3 ст. 200 ПК України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Апелянт вказує, що позивач є належним чином створеним та зареєстрованим суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність рекламного агентства (клас КВЕД 73.11) та інші види діяльності з організації масових видовищних заходів рекламного та інформаційного характеру. Відповідні послуги, що замовлялися позивачем у контрагентів, призначалися для замовників позивача (які замовляли організацію та проведення рекламних та інформаційних акцій, масових видовищних заходів, ТМ LG).

На його думку, у ході перевірки Позивачем була надана необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із Контрагентами, а також того, що договори, укладені між Позивачем та його Контрагентами, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно акта перевірки №474/26-59-22-07/36856843 від 01.10.2015 року, контролюючий орган посилається на лист СУ СФ ГУ ДФС в Одеській області №2890/7/15-32-09-55 від 25.05.2015 року разом з доданою постановою від 25.05.2015 року старшого слідчого з ОВС 4-го відділу КР слідчого управління фінансових розслідувань в Одеській області майора податкової міліції Холіна Д.О.

Як встановлено, слідчим управлінням фінансових розслідувань в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №3201416000000022, в тому числі за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, за фактом організації невстановленими особами діяльності підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі й підприємств ТОВ «Мюрт», ТОВ «Нерасофт», ТОВ «Никотек», ТОВ «Макмирор» та використання зазначеними особами реєстраційних даних, реквізитів вище зазначених підприємств для здійснення сумнівних фінансових операцій, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам у штучному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання податкової вигоди у вигляді заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

За свідченнями засновника ТОВ «Мюрт» громадянина ОСОБА_3, колишнього директора та засновника ТОВ «Нерасофт» громадянина ОСОБА_4, директора та засновника ТОВ «Никотек» громадянина ОСОБА_5, засновника та директора ТОВ «Макмирор» громадянина ОСОБА_6, які зазначили, що вищезазначені підприємства зареєстрували на своє ім'я за грошову винагороду без подальшої мети здійснювати підприємницьку діяльність, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності не підписували та не мали печатки підприємств.

З матеріалів справи вбачаються, що виписані податкові накладні ТОВ «Нерасофт» підписані ОСОБА_4, ТОВ «Никотек» - ОСОБА_5, ТОВ «Макмирор» - ОСОБА_7, ТОВ «Мюрт» - ОСОБА_8

Тобто, податкові накладні які стали підставою для формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, які заперечують свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Нерасофт», «Никотек», «Макмирор», «Мюрт», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену законодавством та статутними документами підприємств. У даному випадку підприємства знаходилися поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені контрагентів невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств.

Враховуючи встановлені обставини, податкові накладні та інші документи, виписані від імені контрагентів особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності зазначених підприємств, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою первинними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670, від 22.03.2016 у справі №2а-1670/7873/11, від 12.04.2016 у справі №2а-2433/09/0870, від 24.05.2016 у справі №П/808/58/14 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 55953481, 56847206, 57677822, 58552326).

Враховуючи викладене у сукупності, твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є законними і правові підстави для їх скасування відсутні. В свою чергу, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Джі-Уан» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.