Ухвала

від 26.09.2017 по справі 818/16/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р.Справа № 818/16/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2017р. по справі № 818/16/17

за позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби

до Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Північно-східного офісу Держаудитслужби (надалі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 (код ЄДРПОУ - 21100757) в дохід державного бюджету м. Суми за кодом надходження 21080500 на розрахунковий рахунок 31111115700002, відкритий в УК м. Суми (код за ЄДРПОУ 37970593), МФО 837013 кошти в сумі 19432,20 гривень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року в задоволенні адміністративного позову Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області до Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 про стягнення коштів в сумі 19432,20 грн. на користь місцевого бюджету м.Суми - відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року по справі № 818/16/17, позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 26.09.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.04.2010 по 31.05.2016. В ході ревізії позивачем зроблено висновки про порушення вимог «Інструкції з обліку коштів, рахунків та інших активів бюджетних установ» , затверджених наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242. Так, провівши перерахунок заробітної плати, виплаченої в попередніх періодах та проводячи утримання зайво виплачених коштів з працівників на загальну суму 19432 грн. 20 коп., відповідач не повернув кошти до відповідного бюджету, а витратив на видатки поточних періодів. За наслідками ревізії 19.08.2016 видано вимогу № 18-03-14-14/3135 про усунення виявлених порушень.

Вимога на момент звернення до суду першої інстанції виконана не була.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту заподіяння збитків місцевому бюджету, а тому підстави для проведення стягнення з відповідача відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені приписами Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 (далі по тексту - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до підпунктів 15, 21 пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Крім того, абз.3 пп.4 п.4 Положення встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органам державної контрольно-ревізійної службі надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Відповідно до п. 3.2 «Інструкції з обліку коштів, рахунків та інших активів бюджетних установ» на рахунки зараховується сума коштів, яка фактично надійшла на ім'я установи (у тому числі кошти, що вносяться на відновлення касових видатків поточного року). Суми коштів, які надходять на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах, перераховуються до доходів відповідного бюджету.

У відповідності до п. 2.4 «Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Відповідно до копій розрахункових листків працівників, в січні 2012., 2013, 2014, 2015 років відповідачем проводився перерахунок заробітної плати, виплаченої в попередньому році та утримання зайво виплачених сум, що представником відповідача не оспорюється. При цьому зарахування коштів в касу чи на рахунок установи не відбувалось, а заробітна плата відповідних працівників була їм виплачена у розмірі, зменшеному на розмір утримання. Відповідач є комунальною установою та фінансується з місцевого бюджету.

Відповідно до порядку фінансування кошти на виплату заробітної плати у вказаних періодах були запитані та отримані в меншому розмірі. За таких обставин посилання позивача на вимоги «Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» «Інструкції з обліку коштів, рахунків та інших активів бюджетних установ» суд вважає безпідставним, оскільки у зв'язку з проведенням утримання з заробітної плати працівників кошти на рахунок відповідача не надходили, підстави для застосування наведених вище норм відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що збережені відповідачем в зв'язку з утриманням їх з працівників кошти були використані відповідачем, зокрема на виплату премій за рахунок економії фонду заробітної плати. Будь-яких доказів на підтвердження цього позивачем не надано. В акті ревізії таких фактів також не відображено.

З акту ревізії вбачається, що в періоді, який перевірявся, неодноразово проводилось коригування кошторисів відповідача. Крім того, встановлено, що забезпеченість потреби по заробітній платі у видатках загального фонду, зокрема у 2014 році, склала 95,39 %. Видатки за КЕКВ 2111 в 2013-2015 роках проведено на суму фінансування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту заподіяння збитків місцевому бюджету, а тому підстави для проведення стягнення з відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року по справі № 818/16/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2017р. по справі № 818/16/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.