Рішення

від 29.09.2017 по справі 219/3657/17

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/3657/17

Провадження № 2/219/2652/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Фролової Н.М., при секретарі Шкурат К.В., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВР СТАР про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВР СТАР в якому просить стягнути суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 13296,21 грн. та 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 14.05.2008 року по 03.06.2016 року позивач працював на підприємстві ТОВ Тавр Плюс , підприємство змінило назву на ТОВ ТАВР СТАР , на посаді охоронника. Згідно наказу №79-к від 03.06.2016 року його було звільнено за ст.36 п.1 КЗпП України, за згодою сторін. При звільненні позивачу не був виданий розрахунковий лист та не виплачена нарахована заробітна плата, заборгованість по якій становить 13296,21 грн. Відповідач відмовляється виплатити зазначену заборгованість по заробітній платі, чим порушує його право відповідно до діючого законодавства України. У зв'язку з тим, що відповідач на звернення позивача не надає довідку щодо заборгованості по заробітній платі, позивач вимушений був звернутись до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, де йому було надано індивідуальну відомість про застраховану особу форми ОК-5, відповідно до яких, сума нарахованої заробітною плати станом на лютий 2016 року становить - 11267,68грн., за травень 2016 року - 1563,86 грн., за червень 2016 року - 464,67грн. Відповідно до ст.96 ч.1 п.1 ЦПК України позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. Так, ухвалою судді Артемівського міськраойнного суду Донецької області від 22.03.2017р. позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у зв'язку зі спором про право, оскільки, відсутня довідка відповідача про суму заборгованості по заробітній платі. 16.09.2016 року позивач звертався до відповідача про надання йому відповідної довідки, однак, відповідь до теперішнього часу не надійшла, що є порушенням його права на отримання інформації.

Крім того, позивач вважає, що на підставі ст.237-1 КЗпП України відповідач спричинив йому моральну шкоду, оскільки він втратив нормальний життєвий зв'язок, що потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, крім того, на утриманні позивача неповнолітня дитина та батьки похилого віку. Таким чином, оскільки відповідачем були порушені законні права позивача, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації його життя, оскільки, на утриманні позивача неповнолітня дочка та батьки похилого віку, вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., що є достатньою та справедливою.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з наведених в ньому підстав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВР СТАР у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Відповідно до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Судом установлено, що позивач з відповідачем перебував у трудових відносинах з 14.05.2008 року по 03.06.2016 року, 03.06.2016 року звільнений за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України, наказ №79-к від 03.06.2016 р., що підтверджується записами у його трудовій книжці (а.с.7-11).

Відповідно до частини першої ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

16.09.2016 року позивач звертався до ТОВ ТАВР СТАР із заявою про надання довідки про нараховану заробітну плату на час звільнення з Товариства, а також про надання довідки про розрахункові рахунки ТОВ ТАВР СТАР , що підтверджується копією заяви (а.с.17). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ТОВ ТАВР СТАР , яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50, офіс 459, вручене поштове відправлення 20.09.2016 року (а.с.20). Як зазначив позивач в судовому засіданні відповіді з ТОВ ТАВР СТАР він не отримував.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31.08.2017 року у відповідача були витребувані відомості щодо нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з лютого 2016 року по червень 2016 року (включно), але відповідачем такі відомості не надані.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів №18132 від 05.10.2016 року виданих Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області, ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року отримував доходи з таких джерел: за перший квартал 2016 року ТОВ ТАВР СТАР нараховано - 11881,44 грн., виплачено - 11881,44 грн.; за другий квартал 2016 року ТОВ ТАВР СТАР нараховано - 7167,96 грн., виплачено - 5139,43 грн.(а. с. 12), тобто за другий квартал невиплачено 2028,53 грн. (7167,96 грн. - 5139,43 грн.)

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу сформованих Пенсійним фондом України за номером облікової карти НОМЕР_1, ОСОБА_1 в травні 2016 року нараховано - 1563,86 грн., в червні 2016 року нараховано - 464,67 грн. (а.с.13-16). Тобто, за травень та червень 2016 року за які позивач також просить стягнути невиплачені заробітну плату загальна сума становить 2028,53 грн.

Виходячи із наданих позивачем відомостей, суд приходить до висновку, що сума невиплаченої заробітної плати становить 2028,53 грн.

Суд зауважує, що відповідно до норм ст.115,116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем по заробітній платі має довести саме роботодавець, а не позивач.

Суд вважає доречним навести положення першого Протоколу (Париж, 20.03.1952р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), що є джерелом права в Україні та має застосовуватись органами державної влади, в тому числі і судами, яка в розгляді багатьох заяв ілюструє поняття право власності, захист майнового інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати підлягають частковому задоволенню в сумі 2028,53 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати, йому була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 10000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав. Виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, жоден працівник не може залишатися байдужим до порушення роботодавцем його права на оплату праці, а тому суд погоджується з тим, що встановлені порушення трудових прав позивача пов'язані з певними душевними стражданнями і вважає, що 500 грн. є достатньою і справедливою компенсацією завданої йому моральної шкоди.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640,00 гривень за вимоги майнового характеру та 32,00 грн. за вимоги немайнового характеру, що разом складає 672,00 грн.

Керуючись статтями 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВР СТАР (ідентифікаційний код юридичної особи 39671090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), заборгованість по заробітній платі у розмірі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 53 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВР СТАР (ідентифікаційний код юридичної особи 39671090) на користь держави судовий збір у сумі 672 грн. (шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Фролова