Рішення

від 28.09.2017 по справі 902/737/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2017 р. Справа № 902/737/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промавтоматика Вінниця

(вул. Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлябудтранс

(вул. Першотравнева, б. 4, м. бар, Вінницька область, 23000)

про стягнення 134298 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача: Виноградський А.П. за довіреністю № б/н від 26.09.2017 р.;

відповідача: Щур А.А. за довіреністю № б/н від 26.09.2017 р..

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промавтоматика Вінниця звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлябудтранс заборгованості в загальному розмірі 134 298 грн., з яких: 11 232,00 грн. - основний борг; 15 821,00 грн. - пеня; 1 537,00 грн. - штраф за невиконання грошового зобов'язання; 105 056,00 грн. - штраф відповідно до п. 8.2. договору та 652,00 грн. - три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару № 20/05/15-03 від 20.05.2015 року, в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 02.08.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/737/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2017 р. та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

08.09.2017 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти нарахованих позивачем штрафних санкцій. Просить застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені в сумі 15 821 грн., штрафу в сумі 15737 та штрафу в сумі 105 056 грн.. Визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5232,67 грн. В решті позову просить відмовити.

08.09.2017р. від позивача надійшла заява б/н. від 07.09.2017р. про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача:

штраф за невиконання п. 8.2. договору за видатковою накладною № 207-080 від 02.07.2015р. в сумі 585,09 грн та 3% річних в сумі 24,70 грн.;

штраф за невиконання п. 8.2. договору за видатковою накладною № 207-081 від 02.07.2015р. в сумі 1553,84 грн та 3% річних в сумі 126,64 грн.;

штраф за невиконання п. 8.2. договору за видатковою накладною № 607-040 від 06.07.2015р. в сумі 1429,71 грн та 3% річних в сумі 60,37 грн.;

штраф за невиконання п. 8.2. договору за видатковою накладною № 411-002 від 04.11.2015р. в сумі 18624,10 грн та 3% річних в сумі 883,62 грн.

суму боргу за видатковою накладною № 411-002 від 04.11.2015р. в сумі 5 232,67 грн.

Розглядаючи зазначену заяву позивача, суд виходить з положень ст. 22 ГПК України, за якою зменшення позовних вимог є правом позивача.

Зважаючи, що заява подана позивачем з дотриманням положень наведеної норми, в межах повноважень, суд приймає її до розгляду, а спір розглядається з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

При розгляді справи 12.09.2017р. судом оголошено перерву до 27.09.2017р.

25.09.2017 р. від позивача надійшла заява б/н. від 22.09.2017р. про зміну предмету позову, в якій позивач просить стягнути з відповідача:

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, у відношення до якої мало місце прострочення (за період з 05.07.2015р. по 05.01.2016р.) відповідно до п. 8.2. договору, за видатковою накладною № 207-080 від 02.07.2015р. в сумі 102,76 грн та 3% річних в сумі 24,17 грн.;

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, у відношення до якої мало місце прострочення (за період з 05.07.2015р. по 05.01.2016р.) відповідно до п. 8.2. договору, за видатковою накладною № 207-081 від 02.07.2015р. в сумі 1000,13 грн та 3% річних в сумі 59,79 грн.;

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, у відношення до якої мало місце прострочення (за період з 05.07.2015р. по 05.01.2016р.) відповідно до п. 8.2. договору, за видатковою накладною № 607-040 від 06.07.2015р. в сумі 251,10 грн та 3% річних в сумі 15,01 грн.;

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, у відношення до якої мало місце прострочення (за період з 05.07.2015р. по 05.01.2016р.) відповідно до п. 8.2. договору, за видатковою накладною № 411-002 від 04.11.2015р. в сумі 4010,43 грн та 3% річних в сумі 883,62 грн.;

суму боргу за видатковою накладною № 411-002 від 04.11.2015р. в сумі 5 232,67 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Заява позивача подана у відповідності та з дотриманням положень наведеної норми, та приймається судом до розгляду.

При розгляді справи 27.09.2017р. судом оголошено перерву до 28.09.2017р.

28.09.2017р. від відповідача надійшла заява б/н. від 28.09.2017р. про часткове визнання позову, за якою останній визнає суму основного боргу в сумі 5232,67 грн. та 3% річних в сумі 652 грн..

Перевіривши доводи представників сторін поданими доказами, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

20 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Промавтоматика Вінниця (позивач за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Поділлябудтранс (відповідач за договором Покупець) укладено договір поставки товару № 20/05/15-03. (надалі Договір)

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується систематично передавати (поставляти) товар у власність Покупця згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що поставляється, визначається у рахунках-фактурах Постачальника на кожну окрему партію товару. (1.2. Договору)

Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві товар у тарі та/або упаковці у спосіб, який забезпечує схоронність товару за звичайних умов зберігання і транспортування. (п. 3.1. Договору)

Кожна окрема партія товару повинна бути повністю поставлена Покупцю протягом терміну обумовленого сторонами. (п. 3.2. Договору)

Загальна сума за цим Договором складається із сумарної ціни товару вказаної в рахунках-фактурах, які оплачуються Покупцем на підставі даного Договору. (п. 4.1. Договору)

Ціни на товар, що поставляється по цьому Договору, встановлюються в національній валюті України і зазначаються в рахунках-фактурах Постачальника на кожну окрему партію товару, що постачається згідно замовлень Покупця. (п. 4.2. Договору)

Оплата товару проводиться Покупцем шляхом передоплати в розмірі 100% вартості товару. (п. 4.3. Договору)

У випадку передачі Постачальником товару без попередньої оплати, Покупець зобов'язується здійснити оплату за товар протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту фактичного отримання товару. (п. 4.4. Договору)

Оплата за товар вважається здійсненою з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.5. Договору)

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року при умові повних взаєморозрахунків сторін. (п. 10.1. Договору)

Як свідчать матеріали справи позивач, в рамках Договору, за видатковими накладними № 207-080 від 02.07.2015р., № 207-081 від 02.07.2015р., № 607-040 від 06.07.2015р., № 411-002 від 04.11.2015р. поставив відповідачеві товар загальною вартістю 21 091,09 грн.

При цьому відповідачем за поставку товару за вказаними накладними проведено часткові розрахунки. Станом на день розгляду справи борг відповідача складає 5232,67 грн. що визнається відповідачем в заяві б/н. від 28.09.2017р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за товар у встановлений Договором строк.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 5232,67 грн. боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 5364,42 грн. пені за період з 05.07.2015р. по 05.01.2016р. та 982,59 грн. три відсотки річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що за невиконання грошових зобов'язань Покупцем, останній сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, у відношення до якої мало місце прострочення за кожен день прострочення зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та трьох відсотків річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 5364,42 грн. пені за період з 05.07.2015р. по 05.01.2016р. суд виходить з наступного.

За змістом п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, яким передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У той же час, суд зазначає, що статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 цього ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 ЦК України).

Враховуючи, що станом на момент вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем залишається не сплаченою суд зазначає про те, що порушення прав позивача є триваючим.

Разом з тим, положеннями п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відтак, на дату звернення позивача з позовом позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені) спливла.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

З позовом, який розглядається у даній справі, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області 01.08.2017 р., отже після спливу позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені у сумі 5 364,42 грн.

З урахуванням наведеного, зважаючи на заяву відповідача про застосування строку позовної давності до даної вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у сумі 5 364,42 грн. задоволенню не підлягають.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 982,59 грн. річних суд виходить з наступного.

При порушенні провадження у справі суд зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по основному боргу, штрафах, пені та трьох відсотках річних). Вказана вимога суду спричинена відсутністю в позовних матеріалах розрахунку ціни позову.

08.09.2017 р. позивачем, супровідним листом від 07.09.2017р., подано до суду докази, визначені ухвалою від 02.08.2017р. В тому рахунку надано і розрахунок заборгованості. При дослідженні зазначеного розрахунку судом встановлено, що останній не містить періоду нарахування трьох відсотків річних.

У зв'язку з цим, та невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів в повному обсязі, судом оголошувались перерви до 27.09.2017р. та 28.09.2017р. При цьому судом наголошено на обґрунтованому розрахунку ціни позову.

Станом на день розгляду справи позивачем не виконано вимог суду в частині надання розрахунку ціни позову. Пояснень причин невиконання суду не надано.

Враховуючи наведене вище суд зважає на наступне.

В силу ст. ст. 4 3 , 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали.

У відповідності зі ст. 115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до п. 4.8 зазначеної Постанови залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Згідно п. 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Таким чином, виходячи з тлумачення норми ст. 4 3 ГПК України суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, а саме двічі оголошував перерви, для надання доказів та пояснень з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Однак, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення трьох відсотків річних, чим порушено покладені на нього судом обов'язки. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, в тому рахунку трьох відсотків річних, суд невзмозі перевірити, за зазначених вище підстав, а саме відсутності у ньому періоду нарахування.

З таких обставин, ненадання позивачем витребуваного судом розрахунку, перешкоджає вирішенню по суті зазначених вимог, оскільки відсутність доказів та пояснень щодо питань, котрі виникають у суду з приводу обставин нарахування трьох відсотків річних, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд зазначеної вимоги.

При цьому суд зважає, що здійснення судом розрахунку даної вимоги за позивача порушує принцип рівності та змагальності сторін.

Відповідно до п.5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, на думку суду, з урахуванням положень вказаного пункту, позов в частині стягнення трьох відсотків річних підлягає залишенню без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду в цій частині, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду в загальному порядку.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ПК України.

Керуючись п. 5 ч.1ст. 81, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлябудтранс (вул. Першотравнева, буд. 4, м. Бар, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 39640523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промавтоматика Вінниця (вул. Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34849153) 5 232 (п'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 67 коп. - боргу та 723 (сімсот двадцять три) грн. 01 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 5 364,42 грн. пені відмовити.

4. Позов в частині стягнення 982,59 грн. трьох відсотків річних залишити без розгляду.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 жовтня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи