Рішення

від 03.10.2017 по справі 906/639/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" жовтня 2017 р. Справа № 906/639/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

прокурор: Дереча І.В. посв. №023362 від 04.12.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Любарської районної державної адміністрації Житомирської області (смт. Любар Житомирської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Мотовилівка Любарського району Житомирської області)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2017 №19

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі відділу освіти Любарської районної державної адміністрації звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу №19 від 16.02.2017 про закупівлю продуктів харчування на суму 144000,00 грн, укладеного між відділом освіти Любарської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також про припинення зобов'язання за договором на майбутнє.

Прокурор в засіданні суду позовні вимоги підтримала, також зазначила, що оспорюваний договір про закупівлю товарів за кошти бюджету, укладений з порушенням норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому предметом даного спору є недійсність договору, який може бути визнаний таким лише судом, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не може бути підставою для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Позивач - Відділ освіти Любарської районної державної адміністрації в судове засідання уповноваженого представника не направив. 14.08.2017 до суду від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу №19 від 16.02.2017 розірваний сторонами в добровільному порядку. На підтвердження подано копію угоди від 21.07.2017 про припинення дії договору купівлі-продажу №19 від 16.02.2017. Також просить здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача (а.с. 82-83).

Відповідач в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення (а.с.88).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2017 між відділом освіти Любарської районної державної адміністрації (покупець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №19 (а.с. 17), за умовами якого продавець зобов'язується надати продукти харчування на суму 144000,00 грн по ціні, виставлених накладних.

Замовник зобов'язаний сплатити вартість продукції протягом 10 банківських днів з часу фактичного відвантаження продукції постачальником. Оплата вартості продукції здійснюється відповідно до накладних, рахунків, які додаються постачальником (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.3.1.1 договору постачальник зобов'язаний передати продукцію в розпорядження замовника разом з документами, необхідними для прийняття поставки.

Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 (п. 4.5 договору).

Угодою від 21.07.2017 сторони припинили дію договору купівлі-продажу №19 від 16.02.2017 шляхом добровільного розірвання (а.с.83).

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що даний договір купівлі-продажу укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не дотримано вимог статей 656, 669 ЦК України, статей 179,180 ГК України, так як при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк її договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги щодо їх якості.

Разом з тим, стороною договору є орган державної влади - Відділ освіти Любарської районної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів, закупівля яких здійснюється за кошти бюджету, а тому на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ст.ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 вказаної постанови судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Враховуючи викладене, у договорі купівлі-продажу №19 від 16.02.2017 не визначено предмет - найменування та кількість продукції.

Разом з тим, відділ освіти Любарської районної державної адміністрації як розпорядник бюджетних коштів порушив вимоги законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель.

Відповідно до п.п. 9,18 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно до абзацу 7 п. 1, п. 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, до одного із основних завдань Мінекономрозвитку віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з п. 4 Положення Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань останнє формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема, розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти та інше.

Отже, органом, уповноваженим державою розробляти та затверджувати відповідні нормативно-правові акти у сфері державних закупівель, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Саме цим уповноваженим органом розроблений "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 (далі ЄЗС), затверджений наказом № 1749 від 23.12.2015, як національний класифікатор, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, створювання ефективного конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також підтримування участі вітчизняних суб'єктів господарювання у торгах за межами України.

Саме ЄЗС установлює коди та назви продукції та послуг, що можуть бути предметом закупівель.

Як передбачено ч. 5 ст. 259 ГК України складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Відповідно п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" під час здійснення закупівлі товарів, вартість яких є меншою за 200 тисяч гривень, а робіт - менше ніж 1,5 мільйона гривень, замовники все одно повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої ст.2 Закону, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Статтею 4 Закону передбачено обов'язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

При цьому, указана норма не встановлює обмежень щодо закупівель до 200 тисяч грн або вище, а тому поширюється на всі закупівлі, які планується вчинити у поточному році замовником.

У пунктах 3,4,6,7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Однак відділом освіти Любарської райдержадміністрації не оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу (www.prozoro.gov.ua) електронні документи (додаток до річного плану та зміни до нього), які б підтверджували планування відділом освіти Любарської райдержадміністрації закупівель товарної продукції, яка є предметом спірного договору №23 від 27.02.2017.

При здійсненні закупівлі замовником - відділом освіти Любарської райдержадміністрації - не визначено конкретний предмет закупівлі відповідно до вимог законодавства на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015.

Таким чином, укладення відділом освіти Любарської райдержадміністрації спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі та без оприлюднення додатку до плану закупівлі на 2017 рік суперечить вимогам ст. 2, 3, 4 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позов заступника прокурора Житомирської області обґрунтованим та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Задовольняючи даний позов, суд відмовляє в задоволенні клопотання Відділу освіти Любарської районної державної адміністрації про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, так як сторони досягли згоди щодо розірвання договору купівлі-продажу №19 від 16.02.2017.

Як передбачено п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 розірвання договору між сторонами, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Однак суд зазначає, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладання саме з підстав порушення відповідачами вимог Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим досягнення згоди між сторонами цього договору щодо його розірвання не має суттєвого значення, оскільки договір купівлі продажу визнаний судом недійсним з 16.02.2017 (а не розірваним з 21.07.2017) та з цього часу не створює жодних правових наслідків для сторін.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на Відділ освіти Любарської районної державної адміністрації та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в рівних частинах.

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №19 від 16.02.2017, укладений між відділом освіти Любарської районної державної адміністрації Житомирської області (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Незалежності, 15, код 02143086) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) про закупівлю продуктів харчування на суму 144000,00 грн та припинити зобов'язання на майбутнє.

3. Стягнути з Відділу освіти Любарської районної державної адміністрації Житомирської області (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Незалежності, 15, код 02143086) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 11, ід. код 02909950) 800,00 грн. сплаченого судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 11, ід. код 02909950) 800,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)