Рішення

від 26.09.2017 по справі 910/13682/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017Справа №910/13682/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Трейд Груп"

про стягнення 211 241,29 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Трейд Груп" (відповідач) 211 241,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №11/10/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.10.2016 в частині оплати послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 76459,00 грн. за заявкою на перевезення вантажу №21/10/3 від 21.10.2016 та у розмірі 73854,00 грн. за заявкою на перевезення вантажу №01/11/16 від 01.11.2016. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 30 % річних у сумі 32251,65 грн. та пеня у сумі 28676,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 16.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13682/17 та призначено її до розгляду на 07.09.2017.

29.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача разом з супровідним листом вих. 36ю/17 від 22.08.2017 надійшли документи по справі. У вказаному листі позивач зазначив, що заборгованість відповідача за договором №11/10/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.10.2016 становить 150313,00 грн., 30 % річних - 32251,65 грн. та пеня - 28676,64 грн.

В судовому засіданні 07.09.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.09.2017.

26.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Представник позивача в судове засідання 26.09.2017 не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 - 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, оскільки представники позивача та відповідача були присутніми в судовому засіданні 07.09.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.09.2017, то позивач та відповідач були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юні Трейд Груп" (експедитор) укладено договір №11/10/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.10.2016 (надалі - договір), відповідно до умов якого перевізник зобов'язується здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до заявок експедитора, а експедитор зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги.

Відповідно до п. 2.1. договору, перевізник і експедитор виступають від свого імені та за дорученням організацій, з якими мають прямі договори і які є самостійними юридичними особами.

Перевезення виконуються відповідно до умов цього договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), інших міжнародних угод (п. 2.2.).

В пункті 2.3. договору сторони погодили, що експедитором для здійснення конкретних перевезень подаються перевізнику факсом або електронною поштою заявки на перевезення вантажів. У заявці повідомляється: дата і точну адресу навантаження/розвантаження; відомості про вантаж; вага брутто, обсяг: необхідний рухомий склад; сума ставки (фрахту) за здійснення перевезення; митниці перетину кордону. Замовні фірми з обробки вантажів на прикордонних переходах; контактні телефони відповідального за виконання заявки; вартість вантажу; додаткові інструкції. Заявка підписується уповноваженою особою експедитора. Заявки на перевезення вантажів є невід'ємною частиною цього договору. При розбіжності умов заявки і договору, пріоритет мають умови договору.

У відповідності до п. 5.1. договору. розрахунки за виконувані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу експедитором грошових коштів на рахунок перевізника,якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах. Оплата рахунків здійснюється протягом 15-ти днів з дня їх отримання експедитором, якщо інший термін не зазначений у заявці.

Всі розрахунки між експедитором та перевізником здійснюються в гривні. Оплата за перевезення, оплата штрафів, пені та інших платежів, виражених в іншій валюті крім гривні, здійснюється в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день вивантаження автомобіля. Експедитор оплачує всі непередбачені додаткові витрати понесені при перевезенні вантажі не з вини перевізника і не передбачені ставкою, при наданні на ці витрати квитанцій або інших підтверджуючих документів (п. 5.3., п. 5.4.).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків експедитор, виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення, а також 30 відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до заявки №21/10/3 від 21.10.2016 позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту м. Київ (Україна) - м. Мурсія (Іспанія), а відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Згідно із заявкою №21/10/3 від 21.10.2016 сторони погодили, що вартість перевезення складає 2700,00 Євро.

Заявкою №21/10/3 від 21.10.2016 передбачено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок перевізника по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля протягом 7 днів після надсилання перевізником сканкопій документів.

На виконання умов заявки №21/10/3 від 21.10.2016 позивачем надано відповідачу послуги із перевезення вантажу у міжнародному сполученні по маршруту м. Київ (Україна) - м. Мурсія (Іспанія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №019884.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №21190 від 04.11.2016 на оплату послуг на суму 76459,00 грн. (за офіційним курсом Національного банку України станом на 04.11.2016 на день вивантаження вантажу).

Відповідно до заявки №01/11/16 від 01.11.2016 позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту с. Проліски (Україна) - м. Мурсія (Іспанія), а відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Згідно із заявкою №01/11/16 від 01.11.2016 сторони погодили, що вартість перевезення складає 2650,00 Євро.

Заявкою №01/11/16 від 01.11.2016 передбачено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок перевізника по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля протягом 7 днів після надсилання перевізником сканкопій документів.

На виконання умов заявки №01/11/16 від 01.11.2016 позивачем надано відповідачу послуги із перевезення вантажу у міжнародному сполученні по маршруту с. Проліски (Україна) - м. Мурсія (Іспанія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №019993.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №21297 від 11.11.2016 на оплату послуг на суму 73854,00 грн. (за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.11.2016 на день вивантаження вантажу).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу згідно із вищевказаними заявками не здійснив, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 150313,00 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 30% річних у розмірі 32251,65 грн. та пеня у сумі 28676,64 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також частиною 1 ст. 307 Господарського суду України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ч. 2 ст. 307 Господарського суду України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

На виконання умов договору та заявок №21/10/3 від 21.10.2016, №01/11/16 від 01.11.2016 позивач здійснив перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту Україна - Іспанія, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR: №019884, №019993.

Як підтверджено матеріалами справи, згідно із умовами заявок №21/10/3 від 21.10.2016, №01/11/16 від 01.11.2017, позивач направив відповідачу сканкопії рахунку №21190 від 04.11.2016 на оплату послуг на суму 76459,00 грн. та рахунку №21297 від 11.11.2016 на оплату послуг на суму 73854,00 грн. Вказані до сплати у рахунках суми визначені позивачем у відповідності до умов вказаних заявок за офіційним курсом Національного банку України на день вивантаження вантажу, а саме: станом на 04.11.2016 та станом на 11.11.2016.

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу на підставі договору №11/10/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.10.2016 та заявок №21/10/3 від 21.10.2016, №01/11/16 від 01.11.2016, а також отримання відповідачем документів.

Враховуючи умови договору, оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за заявкою №21/10/3 від 21.10.2016 позивач мав здійснити до 11.11.2016 включно та за заявкою №01/11/16 від 01.11.2016 - до 18.11.2016 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 150313,00 грн. (76459,00 грн. + 73854,00 грн.) підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 150313,00 грн.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня у сумі 28676,64 грн. та 30% річних у сумі 32251,65 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 30% річних та пені.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Нарахування пені та 30% річних здійснено позивачем за періоди з 12.11.2016 по 03.08.2017 (за заявкою №21/10/3 від 21.10.2016) та з 18.11.2016 по 03.08.2017 (за заявкою №01/11/16 від 01.11.2016).

З огляду на встановлені сторонами у договорі строки оплати, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення виконання зобов'язання за заявкою №01/11/16 від 01.11.2016, оскільки нарахування пені та 30% річних слід здійснювати з 19.11.2016 по 03.08.2017.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за виконані позивачем роботи передбачена у п. 6.2. договору, відповідно до якого за прострочення в оплаті рахунків відповідач, виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені за несвоєчасність розрахунків за договором здійснено позивачем за 265 днів на суму боргу по заявці №21/10/3 від 21.10.2016 (період з 12.11.2016 по 03.08.2017) та за 259 днів на суму боргу по заявці №01/11/16 від 01.11.2016 (період з 18.11.2016 по 03.08.2017).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за виконані роботи за період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, а зі змісту договору вбачається, що сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені має здійснюватись за періоди з 12.11.2016 по 12.05.2017 (за заявкою №21/10/3 від 21.10.2016) та з 19.11.2016 по 19.05.2017 (за заявкою №01/11/16 від 01.11.2016).

За перерахунком суду загальна сума пені, нарахована у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором №11/10/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.10.2016 та заявками №21/10/3 від 21.10.2016, №01/11/16 від 01.11.2016, становить 20696,13 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті рахунків відповідач сплачує позивачу 30 відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 30% річних, у урахуванням вірного початку прострочення виконання зобов'язання за заявкою №01/11/16 від 01.11.2016, судом встановлено, що розмір 30% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 30% річних у розмірі 32251,65 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Трейд Груп" (03115, м. Київ, вулиця Депутатська, будинок 15/17, офіс 202, ідентифікаційний код 40467932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Мазепи, будинок 29, квартира 20, ідентифікаційний код 33276798) заборгованість у сумі 150313,00 грн., пеню у сумі 20696,13 грн., 30% річних у сумі 32251,65 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3048,91 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2017.

Суддя С.О. Турчин