Рішення

від 28.09.2017 по справі 917/1305/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017 р. Справа №917/1305/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт", вул. Ахсарова, 11, кв.107, м. Харків, 61202

до Приватного підприємства "Полтава-Люкс", вул. Половка, 76, м. Полтава, 36034

про стягнення 267 198,75 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: Зеленцов О.П. директор

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором № 2000215/9 від 20.02.2015 року в розмірі 267 198,75 грн., з яких: 166 586, 00 грн. - сума основної заборгованості та 100 612,75 грн. - сума пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань в частині поставки товару.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення в матеріалах справи), вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представника відповідача у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

між Товариством обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт" та Приватним підприємством "Полтава-Люкс" 20 лютого 2015 року укладено Договір поставки №200215/9 (надалі - Договір).

За умовами Договору, Постачальник (Товариство обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт") зобов"язується поставляти в терміни, передбачені Договором, а Покупець (Приватне підприємство "Полтава-Люкс") зобов"язується приймати товарно-матеріальні цінності і сплатити за них.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що ціна, найменування і перелік Товару вказується в накладних, які є невід"ємною частиною Договору.

Постачальник поставляє Товар в кількості, асортименті і цінам, погоджених Сторнами в заявці і рахунку на оплату, а також вказаним в накладних. Термін оплати узгоджується Сторонами до виставлення рахунку на оплату і вказуються в рахунку, який виставляється Постачальником. Умови оплати і постачання, що вказуються Постачальником в рахунку, вважаються погодженими в разі оплати рахунку або відсутності письмових заперечень з боку Покупця протягом 2 робочих днів після отримання рахунку Отримання Покупцем партії Товару після виставлення рахунку також є підтвердженням узгодження з боку Покупця умов постачання і оплати, вказаних Постачальником в рахунку. Умовою оплати є 100-ва передоплата за партію Товару (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.6.2 Договору, оплата здійснюється на умовах, вказаних в рахунках на оплату. У разі незгоди Покупця з умовами оплати, вказаними в рахунку на оплату застосування умови: 100%-ва передоплата за партію Товару.

На підставі отриманої заявки та на виконання умов договору позивач 30.06.2015 року передав відповідачу світильники та електрообладнання на загальну суму 362 772,00 грн. в т.ч. 60 462,00 грн. ПДВ (видаткова накладна №1557).

За твердженням позивача, відповідачем було здійснена часткова оплата отриманого товару в розмірі 196 186,00 грн.

На момент подання позову до суду заборгованість за поставлену продукцію складає 166 586,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивач на підставі п.8.2 Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 100 612,75 грн.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі-продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що видатковою накладною №1557 від 30.06.2015р. та карточкою рахунка 361, підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 362 772,00 грн. та часткову оплату за поставлений товар в розмірі 196 186,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий від позивача товар не оплатив в повному обсязі у встановлені строки. Дана обставина відповідачем не спростована.

З урахуванням викладених обставин заборгованість є доведеною належними доказами та підлягає стягненню з боржника в розмірі 166 586,00 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 Договору, у разі прострочення оплати за поставлену партію Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару, що не доплатив, за кожен день прострочення оплати.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що пеня нарахована за період з 13.07.2015р. по 15.05.2017р.

Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На вимогу ухвали суду від 09.08.2017р. позивач не надав суду детального розрахунку ціни позову, зокрема пені.

Згідно ч.1 п.5. ст. 81 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За приписами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Виходячи з вищевикладеного, позов обґрунтований та підтверджений належними доказами в частині основного боргу, а тому підлягає задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полтава-Люкс" (вул. Половка, 76, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 36324194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лайт" (вул. Ахсарова, 11, кв.107, м. Харків, 61202, код ЄДРПОУ 36814845) заборгованість в розмірі 166 586,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2 498, 80 грн.

3. В частині стягнення пені - позов залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.