Рішення

від 28.09.2017 по справі 917/1350/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017р. Справа № 917/1350/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест" (вул. Березинська, буд. 80, кімн.220, м. Дніпро, 49000)

до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Оліка" (вул. Олени Пчілки, буд. 19-А, м. Полтава, 36002)

про стягнення грошових коштів Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Линник С. І.

Розглядається позовна заява про стягнення 555672,08 грн., з них: 540216,48 грн. - основного боргу, згідно договору № 010915 від 01.09.2015р., 2708,13 грн. - інфляційних, 1366,00 грн. - 3% річних, 11381,47 грн. - пені.

Позивач заявою від 25.09.2017р. повідомив про сплату відповідачем основного боргу, позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та річних підтримує повністю.

Позивач також в заяві прохає проводити розгляд справи без участі його представника. Дане клопотання задоволено судом.

Відповідач листом від 28.09.2017р. повідомив про сплату основного боргу повністю.

В судовому засіданні 28.09.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив;

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест" (позивачем) та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Оліка" (відповідачем) був укладений Договір поставки № 010915 від 01.09.2015р. (надалі - Договір; а.с.11-13).

Відповідно до п.1. Договору позивач як постачальник зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач (покупець) - прийняти й оплатити товар на умовах Договору.

Згідно п. 4.1 Договору вартість товару визначається у специфікаціях. За п. 4.2, п. 5.2.2 Договору оплата за товар здійснюється в порядку на умовах та в строки визначені у Специфікаціях.

В Специфікації № 14 від 26.05.2017р. та Специфікації № 15 від 08.06.2017р. до Договору сторони узгодили, що оплата за продукцію має здійснюватися на протязі 30 календарних днів з дати поставки. Датою поставки продукції вважається дата видаткової накладної (а.с.15-16).

На виконання Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 540216,48 грн. Це підтверджується видатковими накладними № 13 від 30.05.2017р. на суму 169258,08 грн., № 14 від 09.06.2017р. на суму 370958,40 грн., товарно-транспортними накладними від 30.05.2017р., від 09.06.2017р. та довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від 29.05.2017р., від 08.06.2017р. (а.с.17-22).

Позивач у позові зазначає, що заборгованість в сумі 540216,48 грн. відповідачем на день подачі позову сплачена не була.

За ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач сплатив позивачу 340216,48 грн. - за платіжним дорученням від 07.08.2017р. № 451 на суму 40216,48 грн., за платіжним дорученням № 462 від 08.08.2017р. на суму 300000,00 грн.

Оскільки вказана сплата була проведена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду (що відбулося згідно поштового штемпелю на конверті - 09.08.2017р.), то відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, так як на момент звернення позивача до суду його права щодо стягнення 340216,48 грн. не були порушені відповідачем.

Таким чином, у позові в частині стягнення 340216,48 грн. основного боргу слід відмовити.

Після звернення позивача з позовом до суду (згідно поштового штемпелю на конверті - 09.08.2017р.) відповідач сплатив 200000,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 546 від 04.09.2017р. на суму 120000,00 грн. та платіжним дорученням № 1817633037 від 22.09.2017р. на суму 80000,00 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн., основного боргу слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1 1 ст.80 ГПК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.6.5 Договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов"язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень позивачем правомірно заявлено до стягнення 11381,47 грн. пені за період з 30.06.2017. по 08.08.2017р. (а.с.8-9). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись вимогами ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 1366,00 грн. - 3% річних за період з 30.06.2017. по 08.08.2017р. (а.с.9).

Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню за цей період, повинна становити 1365,770 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині - 3% річних стягненню не підлягають як помилково нараховані.

Також позивачем нараховано 2708,13 грн. інфляційних за період з 30.06.2017. по 08.08.2017р.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно доданого до позову розрахунку позивачем нараховано інфляційні на борг за накладною № 13 від 30.05.2017р. за період 30.06.2017р. - 08.08.2017р.

Проте, інфляційні не можуть нараховуватися поденно, найменший період визначення інфляційних повинен складати місяць. В межах визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних є правомірним за 01.07.2017р. - 31.07.2017р.

Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що сума інфляційних, яка підлягає стягненню за цей період, повинна становити 338,52 грн. Вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині - інфляційні стягненню не підлягають як помилково нараховані.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 8335,08 грн. судового збору за платіжним дорученням від 08.08.2017р. № 183 (а.с.7).

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі мінімальної ставки судового збору.

В частині вимог, за якими припинено провадження у справі, позивач має право на повернення судового збору з Державного бюджету в разі подання відповідної заяви до суду у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення незалежно від наявності виконавчого провадження згідно ст. 121 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Оліка" (вул. Олени Пчілки, буд. 19-А, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код 39118813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест" (вул. Березинська, буд. 80, кімн.220, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 39902457) 11381грн. 47 коп . пені, 1365грн. 77 коп . - річних, 338грн. 52 коп. інфляційних, 1600грн. 00 коп . - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. основного боргу.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано 03.10.2017р.

Суддя Безрук Т.М.