Рішення

від 02.10.2017 по справі 922/2500/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р.Справа № 922/2500/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "фірма "Діти", м. Харків про дострокове розірвання договору оренди, стягнення 81531,29 грн. та виселення за участю представників сторін:

позивача - Воронова Ю.В.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Фірма "Діти" (далі - відповідач) звернулось УКМП ДЕКМ Харківської міської ради (далі - позивач). У позові останній просить суд:

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 22.05.2006 № 1622 та Додаткову угоду № 10 від 22.02.2012;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Діти" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна заборгованість по орендній платі за договором оренди № 1622 від 22.05.2006 у сумі 59355,42 грн., заборгованість по пені у сумі 22175,87 грн. на р/р 37325007002208;

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Діти", з нежитлової одноповерхової будівлі, загальною площею 47,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Багатія (вул. Фрунзе), 1-А та передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору №1622 від 22.05.2006 щодо повного та своєчасного внесення орендної плати.

Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.08.2017 о 11:00.

Ухвалою суду від 16.08.2017 розгляд справи був відкладений до 11.09.2017 до 10:10.

Ухвалою суду від 11.09.2017 розгляд справи був відкладений до 25.09.2017 до 10:10.

Ухвалою суду від 25.09.2017 був продовжений строк розгляду спору до 12.10.2017 та розгляд справи був відкладений до 02.10.2017 до 10:20.

02.10.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі. надані пояснення та додані до них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

У судовому засіданні 02.10.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.05.2006 між сторонами був укладений договір оренди №1622 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 від 22.04.2007, 22.05.2006, 12.02.2007, 03.10.2007, 22.03.2008, 22.02.2009, 22.02.2010, 22.02.2011, 01.01.2012, 22.02.2012 відповідно) позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне користування нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 47,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе, 1-А, лі. "А-1" та відображається на балансі "Жилкомсервіс".

Вищевказане майно було передано в оренду з метою використання: під офіс (п. 1.2. договору).

Строк дії договору сторонами встановлено з 22.02.2012 до 22.01.2015 (п. 10.1. договору) та в подальшому продовжено на той самий термін і на тих саме умовах, у відповідності до п. 10.5. договору, у зв'язку з відсутністю заяви будь-якої із сторін про припинення договору протягом 30 днів після закінчення його строку.

Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі до орендного користування нежитлової будівлі від 22.02.2012.

Як свідчать матеріали справи, позивач (орендодавець) свої зобов'язання за договором оренди виконував належним чином та у повному обсязі.

Проте, відповідач (орендар), всупереч умовам договору, вносив орендну плату несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем (орендодавцем) за період з січня 2015 року по 20.06.2017 у розмірі 59355,42 грн.

Крім того, відповідачем порушені п. п. 4.10, 4.12 договору, щодо здійснення в термін не більше шести місяців з дати підписання акту приймання-передачі укладання договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, тепло-постачання, послуги водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств. Завірені належним чином копії укладених договорів надати орендодавцю протягом десяти днів з дати укладення. У разі невиконання цієї вимоги орендодавець має право дострокового розірвання цього Договору. За необхідністю узгодити призначення приміщення з органами пожежної безпеки та санітарно-епідеміологічною службою за місцем знаходження об'єкта оренди у термін, визначений відповідними розпорядчими документами цих організацій, та надати копії вищезазначених дозволів орендодавцю протягом десяти днів з дати отримання дозволів.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а тому відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати на суму 59355,42 грн.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 59355,42 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22175,67 грн. за період з березня 2015 по 20.06.2017, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.10. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплату основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку, незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 22175,67 грн. пені, нарахованої за період прострочення з березня 2015 по 30.06.2017, законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 81531,29 грн., у тому числі: 59355,42 грн. основного боргу та 22175,87 грн. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 783 ЦК України, орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, якщо орендар користується приміщенням всупереч договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 7.1. спірного договору оренди передбачено, що орендар має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо, зокрема, орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктом 6 пункту 7.2. договору визначено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків, якщо орендар не виконує, зокрема, п. 3.5, 4.1, 4.4, 4.6, 4.10, 4.12 договору.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Відповідно до п. 4.14 договору, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Позивачем на адресу відповідача, в порядку ст. 188 ГК України, було направлено лист від 25.10.2016 за вих. № 17332 з повідомленням про намір розірвання договору, стягнення заборгованості з орендної плати та примусове виселення, у зв'язку з невиконанням орендарем суттєвих умов договору оренди.

Проте, на теперішній час сума заборгованості залишається несплаченою відповідачем, об'єкт оренди не звільнено та не передано Управлінню комунального майна та приватизації, що призводить до неможливості власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про розірвання договору оренди № 1622 від 22.05.2006 та додаткової угоди №10 від 22.02.2012; стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 81531,29 грн. та виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору в розмірі 4800,00 грн. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 651, 783, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 193, 230, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 22.05.2006 №1622 та додаткову угоду №10 від 22.02.2012.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Діти" (61002, м. Харків, вул. Багалія (вул. Фрунзе), 18, код ЄДРПОУ 19462588) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 37999649, р/р 37325007002208 ГУДКС України у Харківській області, МФО 851011) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №1622 від 22.05.2006 у розмірі 59355,42 грн., пеню у розмірі 22175,87 грн. та судовий збір у розмірі 4800,00 грн.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Діти" (61002, м. Харків, вул. Багалія (вул. Фрунзе), 18, код ЄДРПОУ 19462588) з нежитлової одноповерхової будівлі, загальною площею 47,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Багалія (вул. Фрунзе), 1-А та передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 16 код ЄДРПОУ 37999649).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 03 жовтня 2017 року.

Суддя О.В. Погорелова