Постанова

від 27.09.2017 по справі 903/105/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 903/105/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача - Солов'янчик М.Д.( довіреність № 191/01-17 від 25.01.2017 р.)

від відповідача 1: представник не з"явився

від відповідача 2: Місько Т.В, (довіреність № 0-3-0.6-754/2-17 від 06.02.2017 р.)

від третьої особи 1: Мельник В.В.(довіреність в мат. справи), Ковчі А.Л.( довіреність №21 від 06.06.2017 р.)

від третьої особи 2: представник не з"явився

від третьої особи 3: представник не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідачівУкраїнського інституту експертизи сортів рослин на рішення господарського суду Волинської області від 03.04.17 р. у справі № 903/105/17

за позовом (заявою) Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

до відповідача 1: Луцької районної державної адміністрації

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

1) Українського інституту експертизи сортів рослин;

2) Міністерство аграрної політики та продовольства України

за участю третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Волинської області (45725, Волинська обл., Горохівський район, село Звиняче, код ЄДРПОУ 00490174 )

про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовною заявою (т.1, а.с.3-10) до Луцької районної державної адміністрації Волинської області (надалі - відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (надалі - відповідач 2), третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Українського інституту експертизи сортів рослин (надалі третя особа 1), про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису державного реєстратора про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03 квітня 2017 року (т.1, а.с.131-135) позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Волинської області Луцюк Анни Віталіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29648740 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 924431107208.

Скасовано запис державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Луцюк Анни Віталіївни про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 14555052 від 13.05.2016р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 924431107208.

В решті позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції з посиланням на вимоги ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень (далі - Закон) зазначив, що у третьої особи були відсутні правові підстави на для подачі документів для проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки без внесення змін до розподільчих балансів.

Крім того, судом враховано, що третя особа не є землевласником або землекористувачем, а тому відповідно до ст.26 Закону України Про землеустрій не міг бути замовником документації із землеустрою, на підставі якої відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Суд першої інстанції, з урахуванням вимог 24 Закону України Про Державний земельний кадастр зазначив, що запис у поземельній книзі скасовується органом, який зареєстрував земельну ділянку, у даному випадку відділом Держгеокадастру у Горохівському районі, проте зважаючи на відсутність згоди позивача на заміну первісного позивача належним, відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов язання у Поземельній книзі шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, третя особа на стороні відповідачів, Український інститут експертизи сортів рослин звернувся з апеляційною скаргою (т.1, а.с.143-150) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 03 квітня 2017 року у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог, постановити нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №506 від 30.12.2015 року "Про деякі питання реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" погоджено та передбачено передачу земельних ділянок, що перебували у користуванні позивача, тому саме даний Наказ є належним документом для права на реєстрацію.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем у судовому засіданні не доведено та судом не встановлено право позивача на спірну земельну ділянку, відтак діями реєстратора його суб єктивне право не порушено. При цьому вказує, що наданий час Волинський обласний центр експертизи сортів рослин не ліквідовано і позивач не є його правонаступником.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 07 червня 2017 року на 10.00 год. (т.1,а.с. 142).

16.05.2017 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшли пояснення відповідача 1 - Луцької районної державної адміністрації, в яких остання підтримує вимоги апеляційної скарги третьої особи. Крім того, зазначає, що державним реєстратором відділу державної реєстрації Луцької РДА було прийнято рішення №29648740 від 18.05.2016 про реєстрацію іншого речового права (постійного користування) за Українським інститутом експертизи рослин з одночасною реєстрацією права власності земельної ділянки (форма власності державна). Разом з тим, суд першої інстанції, скасовуючи дане рішення про реєстрацію, не врахував, що за даним рішенням зареєстровано, як право постійного користування, запис про яке в Державному реєстрі речових прав №14555052 також скасовується, право власності (форма власності державна) в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, про яке в даному судовому рішенні нічого не зазначено.

17.05.2017 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача 2 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що погоджується із рішенням суду першої інстанції, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи - без задоволення.

06.06.2017 на електронну пошту Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта (третьої особи) пр відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв"язку із хворобою уповноваженого представника третьої особи.

В судовому засіданні від 07.06.2017р представник позивача - Кумановський Л.М. заперечив вимоги апеляційної скарги. Зазначив, що відносно відмови судом першої інстанції у задоволенні позову в частині зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру запису про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 226,0 га, розташованої у Волинській області, Горохівський район, Звиняченська сільська рада, під кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, зареєстрованої Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області 12.05.16р. , заперечень немає, вважає рішення в цій частині обгрунтованим.

Крім того, представник позивача пояснив, що за розподільчим балансом, складеним у ході реорганізації шляхом поділу Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Волинської області, позивачу по рахунку 101 мало перейти дві земельні ділянки, в тому числі і земельна ділянка площею 226 га (згідно Державного акту на право постійного користування серія І-ВЛ №001364). Разом з тим, право користування на зазначену земельну ділянку зареєстровано за Українським інститутом експертизи сортів рослин, при цьому здійснення реєстрації земельної ділянки вчинено на підставі змін у розподільчі баланси та відповідно наказів Міністерсмтва аграрної політики України №506 та №210.

Представник позивача, ознайомившись із клопотанням третьої особи щодо відкладення розгляду справи, просив відмовити у його задоволенні, так як апелянтом не долучено доказів перебування на лікарняному уповноваженого представника.

Представник відповідача 2 Кухарук С.В. вважає рішення в частині відмови у позовних вимогах до Головного управління держгеокадастру у Волинській області законним. Крім того, при розгляді клопотання апелянта про відкладенння справи представник відповідача 2 поклався на розсуд суду.

Ухвалою суду від 07.06.2017 області до участі у справі № 903/105/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Волинський обласний центр експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав насорти рослин Волинської області (надалі- третя особа 3), розгляд справи відкладено на 21 червня 2017 р. на 14:30 год.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався у зв язку із необхідністю витребування додаткових документів, до розгляду справи залучено Міністерство аграрної політики та продовольства України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (надалі - третя особа 2).

14.08.2017р. надійшло пояснення від Міністерства аграрної політики України, в якому останнє вказує, що зміни до розподільчих балансів відповідно до наказу №506 головою комісії з реорганізації Волинського обласного державного центру експертизи сортів рослин, внесені не були. Разом з тим, Накази Мінагрополітики від 19.04.2012 №210 та від 30.12.2015 №506 ніким не оскаржені, були розроблені, розглянуті та прийняті і оприлюднені з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Під час судового засідання, яке відбулось 16.08.2017, представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та зазначив, що у реєстраційній справі № 924431107228, яку було оглянуто в судовому засіданні судом першої інстанції не містилися накази Міністерства аграрної політики України № 506 та № 210. Також зауважив, що правомірною могла б вважатися реєстрація земельної ділянки за третьою особою на підставі змін до розподільчого балансу, водночас останні внесені не були.

Враховуючи відмінності у документах, що містяться в електронній формі реєстраційної справи № 924431107208, які надані відділом державної реєстрації Луцької районної державної адміністрації, та документах реєстраційної справи № 924431107228, копії якої містяться в матеріалах справи, подані відділом державної реєстрації Горохівської районної державної адміністрації, судом витребувано для огляду документи реєстраційної справи № 924431107228.

У судовому засіданні, яке відбулось 27 вересня 2017 року, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, наведених у ній та надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції. Просив суд апеляційну скаргу задоволити у повному обсязі, рішення господарського суду Волинської області від 03.04.17 р. у справі № 903/105/17 скасувати.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Волинської області від 03.04.17 р. у справі № 903/105/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача 2 вважає рішення в частині відмови у позовних вимогах до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області законним.

Представники відповідача 1 - Луцької районної державної адміністрації, третьої ооби 2 - Міністерства аграрної політики та продовольства України та третьої особи 3 - Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Волинської області не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про день та час його проведення були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових повідомлень.

Представники, що з'явились у судове засідання 27.09.2017, не заперечили щодо розгляду справи без участі представників відповідача 1, третьої особи 2 та третьої особи 3.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, містяться заперечення та письмові пояснення сторін із викладеною у них правовою позицією стосовно рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача 1, третьої особи 2 та третьої особи 3, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача, відповідача 2 та третю особу (апелянта), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №210 від 19.04.2012р. "Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" (далі по тексту наказ № 210) реорганізовано шляхом поділу Волинський обласний держаний центр експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Волинської області (код ЄДРПОУ 00490174, с. Звиняче, Горохівський р-н, Волинська область). Пунктом 2 наказу № 210 передбачено приєднати частини майнових прав та обов'язків реорганізованих державних Центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями: з охорони прав на сорти рослий згідно розподільчих балансів до Українського інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332, м. Київ, вул. Генерала Родімцева, буд.15) та державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 37884028, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18-20).

Пунктом 3 наказу №210 Український інститут експертизи сортів рослин та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" визначено правонаступниками майнових прав і обов'язків вищезазначених реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин у відповідних частинах згідно з розподільчими балансами (а.с.12-13).

Відповідно до п.8.2. наказу № 210 головам комісії з реорганізації доручено забезпечити проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що знаходяться на балансі державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин, що реорганізуються, та здійснити їх передачу на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у відповідних частинах.

На виконання наказу № 210 комісія з реорганізації Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин склала акт №3 приймання - передачі майна, майнових прав і обов'язків, що знаходяться на балансі Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин шляхом поділу та передачі на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин та державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с.14) в частинах визначених в розподільчому балансі та згідно з додатками, які є невід'ємною частиною цього акту.

Згідно з інвентаризаційною відомістю (а.с. 17), яка є додатком до вищезазначеного акту від 03.09.12р., на балансі Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин станом на 31.08.2012р. перебували земельні ділянки загальною площею 491,2 га.

Відповідно до розподільчого опису майнових прав та обов'язків ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" розподілено, зокрема, земельні ділянки загальною площею 491,2 га (pax.101 розподільчого опису).

З переліку копій актів на землю (а.с.17 зворот) вбачається, що ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" також передано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №033265 від 13.03.2006р. (а.с. 24) на земельну ділянку площею 265,2478 га та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ВЛ №001364 від 16.09.1999р. (а.с. 21-23) на земельну ділянку площею 226,0 га.

В подальшому, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні пункту 1 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №506 від 30.12.2015 року "Про деякі питання реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" (далі по тексту наказ №506), затверджено перелік закладів експертизи сортів рослин та площ угідь для проведення експертизи сортів рослин між Українським інститутом експертизи сортів рослин та державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", що додається.

У відповілності до додатку до Наказу № 506 від 30.12.2015р. погоджено земельні ресурси в загальному 491,25 га для передачі від реорганізованого Волинського ОДЦЕСР, зокрема 265,25 га Державному підприємству "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу та 226,00 га Українському інституту експертизи сортів рослин.

Пунктами 2, 3 наказу №506 зобов'язано голів комісій з реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин, визначених додатками до наказу Мінагрополітики України від 19 квітня 2012 року № 210 "Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин", внести відповідні зміни до розподільчих балансів згідно з додатком.

Зобов'язано директора Українського інституту експертизи сортів рослин, зокрема, вжити заходів щодо переоформлення земельних ділянок, що знаходяться у користуванні реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин відповідно до розподільчих балансів.

Відповідно до інформаційної довідки від 12.01.2017р. (а.с. 35) 13.05.2016р. державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-ВЛ №001364 від 16.09.1999р. внесено запис №14555052 про інше речове право, а саме право постійного користування земельною ділянкою, площею 226 га, кадастровий номер:0720882000:00:001:0096, адреса: Волинська область, Горохівський район, с/рада Звиняченська, де правокористувачем зазначено Український інститут експертизи сортів рослин.

Колегія суддів, розглядаючи позовні вимоги, вважає за необхідне взяти до уваги наступне.

Як визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій 13.05.2016р.) (далі по тексту Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону N 1952-IV заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; інший правонабувач - орендар, суб'єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом).

Як передбачено ст.3 Закону N 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону N 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Частина 1 ст. 24 Закону N 1952-IV передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Як визначено п.9 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.15р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій) разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1.ст. 27 Закону N 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

На виконання наказу № 210 комісія з реорганізації Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин склала акт №3 приймання - передачі майна, майнових прав і обов'язків, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, Українським інститутом експертизи сортів рослин погоджено перелік закладів експертизи та площ угідь для проведення експертизи сортів рослин (станом на 25.08.2015, згідно якого , із земельних ресурсів Волинського ОДЦСР загальною площею 491,25 га для проведення експертизи сортів рослин погоджено використання земельних угідь площею 226,00 га.

Листом ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу від 16.10.2015 №1086 Мінагрополітики було повідомлено що ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не заперечує проти оформлення Інститутом права постійного користування зазначеними земельними ділянками за погодженням з Мінагрополітики у встановленому порядку.

У подальшому, листом Мінагрополітики від 21.10.2015 № 37-27-3-13-17275, наявним у матеріалах справи, останнє надало відповідь, що не заперечує щодо оформлення прав на вказані земельні ділянки відповідно до положень законодавства.

Згодом, Мінагрополітики прийнято наказ №506 від 30.12.2015, яким затверджено вищевказаний затверджений перелік.

Колегія суддів бере до уваги ту обставину, що третя особа, як і позивач, належать до сфери управління Мінагрополітики України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом президента України від 23.04.2011 року №500\2011 (далі - Положення про Міністерство), Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони прав на сорти рослин.

Пунктом 79 Положення визначено, що Мінагрополітики здійснює управління об єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до статті 6 Закону України Про управління об єктами державної власності , зокрема, уповноважені органи управління відповідно до яких покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.

Відповідно до абзацу 4 пункту 8 Положення Наказу Мінагрополітики, видані у межах повноважень, передбачених законом, є обов язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Колегія суддів бере до уваги, що Накази Мінагрополітики від 19.04.2012 №210 та від 30.12.2015 №506 ніким не оскаржені, прийняті і оприлюднені з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , тобто є чинними.

При цьому, для спростування тверджень позивача, що чинність наказу № 506 залежить від внесення змін до розподільчих балансів, суд зазначає, що внесення змін до балансів є відповідною дією, яку зобов"язано було вчинити головам комісій з реорганізації державних центрів, на виконання даного наказу (п. 2 наказу № 506). А тому вчинення дій чи ухилення від їх вчинення будь-якою особою не може впливати на чинність самого наказу як регуляторного акту міністерства, що є обов"язковим до виконання, як і не може ставити в залежність виконання даного наказу іншими особами.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме реєстраційної справи №924431107228 (т.1, а.с. 82-110 та т.2, а.с.19-36), до відділу Горохівської РДА для здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою від імені установи, за довіреністю від 28.01.2016, підписаною директором Інституту ОСОБА_8, звернувся ОСОБА_9

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявної у матеріалах вищевказаної реєстраційної справи, керівником Українського інституту експертизи сортів рослин на час звернення до реєстраційної служби був ОСОБА_8

Відтак, колегія суддів приходить до висновку , що Український інститут експертизи сортів рослин, як підпорядкована Мінагрополітики державна установа, виконуючи обов язковий до виконання наказ №506 від 30.12.2015 та звернувшись із підтверджуючим повноваження документом, мав усі правові підстави для подачі документів для проведення державної реєстрації права користування спірної земельної ділянки.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо відсутності у матеріалах реєстраційної справи наказу Мінагрополітики №506 30.12.2015, у зв язку із наступним.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) до повноважень державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) належить, зокрема, формування реєстраційної справи у паперовій формі.

До повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить забезпечення формування та зберігання реєстраційних справ (абзац п'ятий пункту 1 частини першої статті 9 Закону).

Так, згідно абзацу шостого пункту 1 частини першої статті 9 Закону зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

При цьому частиною четвертою статті 17 Закону визначено, що державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб'єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті.

Загальні засади формування та зберігання реєстраційних справ у паперовій формі у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, права і обов'язки суб'єктів, що забезпечують зберігання реєстраційних справ, та інших суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначає Порядок формування та зберігання реєстраційних справ, затверджений наказом Міністерства юстиції України 18 листопада 2016 року № 3267/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1499/29629.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону реєстраційна справа - це сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

Частиною другою статті 17 Закону визначено, що реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.

Суть вказаної норми полягає в тому, що суб'єкти, які матимуть намір отримувати документи з реєстраційної справи, мали інформацію щодо того, що в реєстраційній справі відсутні, наприклад, документи, пов'язані розробленням технічної документації на земельну ділянку, чи то документи пов'язані з проведенням технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. В реєстраційній справі зберігаються виключно документи, на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру прав.

Окремо слід звернути увагу на норми Закону щодо повернення заявникові документів у паперовій формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, та зберігання їх у реєстраційній справі виключно у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування.

Тобто Законом чітко визначено склад документів, що включає в себе реєстраційна справа, а саме - документи, на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру прав, а також форму, в якій здійснюється зберігання таких документів.

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, а також електронні копії оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, виготовлені шляхом сканування та долучені до відповідної заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі.

Зі змісту копії реєстраційної справи № 924431107208, яка знаходиться в електронній формі у відділі державної реєстрації Луцької РДА та надана останнім на виконання ухвали суду (т.1, а.с. 218-251) вбачається, що у даній справі наявні копії наказів Мінагропоітики №210 від 19.04.2012, №330 від 26.08.2015 та №506 від 30.12.2015, а також Державний акт на право постійного користування землею.

Крім того, колегія судді критично оцінює доводи позивача, викладені у позовній заяві, на які він посилається як на підставу задоволення позовних вимог, щодо перебування земельної ділянки площею 226 га на балансі Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", виходячи з наступного.

Стаття 181 ЦКУ відносить земельні ділянки до нерухомих речей, а отже до майна.

Належним підтвердженням наявності права на нерухоме майно є правовстановлювальні документи.

При цьому, перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

А відтак, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що перебування спірної земельної ділянки площею 226 га на балансі позивача достатньою підставою та належним доказом на підтвердження права на спірне майно у позивача. Крім того, як вбачається з довідки, Українським інститутом експертизи сортів рослин дане майно теж постановлено на баланс.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми законодавства, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Волинської області Луцюк А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29648740 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 924431107208, а також скасування запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 14555052 від 13.05.2016р. щодо вказаної земельної ділянки.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується із рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру запису про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 226,0 га, розташованої у Волинській області, Горохівський район, Звиняченська сільська рада, під кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, зареєстрованої Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області 12.05.16р.

Так, пунктом 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 передбачено, що скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: - в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; - у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Частиною другою ст. 24 Закону № 3613-VI передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Звертаючись з позовом до суду з вимогою про зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру запису про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 226,0 га, розташованої у Волинській області, Горохівський район, Звиняченська сільська рада, під кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, зареєстрованої Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області 12.05.16р., позивач у позовній заяві визначив відповідачем-2 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0702706322017 від 24.01.2017р. (а.с. 31-34) в графі "Орган, який зареєстрував земельну ділянку" вказано відділ Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області. Однак, позивач відмовився допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем на підставі до ч. 2 ст. 24 ГПК України, а тому вищевказана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Підсумовуючи вищевказані висновки, колегія суддів щодо проаналізованих обставин справи та норм законодавства, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/761. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх, оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно з п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України:

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Враховуючи, що даний спір про законність реєстраційних дій грунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв"язком з яким не можуть бути розв"язані питання, пов"язані з реєстрацією права користування земельною ділянкою, суд, виходячи з суб"єктного складу сторін, ввважає даний спір господарським (дана правова позиція викладена у постановах ВСУ від 12.04.2017 у справі № 21-1180а16, № 21-41а16, 21-331а16, 21-5430а15, 21-1237а16).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На суд статтею 43 ГПК України покладається обов'язок досліджувати докази та надавати їм правову оцінку. Без виконання судом своїх обов'язків, передбачених ст.43 ГПК України, надання сторонами доказів в порядку ст.33 ГПК України позбавлене правового сенсу.

Разом з тим, позивачем не доведено наявності підстав для скасування спірних рішень.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

З урахуванням викладеного вище, розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду в частині визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису державного реєстратора про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому рішення суду в частині відмови у задоволенні позову стосовно зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі залишається без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українського інституту експертизи сортів рослин від 18.04.17р. задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 03 квітня 2017 року у справі №903/105/17 скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Олени Теліги, 8, м. Київ 112, Київська область, 04112, ідн.код 37884028) на користь Українського інституту експертизи сортів рослин (вул. Генерала Родімцева, 15, м. Київ 41, Київська область, 03041, ідн.код 0048832) 3520, 00 грн. (три тисячі п"ятсот двадцять грн. 00 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/105/17 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.