Рішення

від 28.09.2017 по справі 906/631/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" вересня 2017 р. Справа № 906/631/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Рудяківська І.Ю.- директор.

від відповідача: Жолодієвська З.П. - завідувач наказ № 03-к/тр від 11.04.2014.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз"

до Коростишівського дошкільного навчального закладу ясла-садок №13 "Ялинка"

про стягнення 340982,89 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 323982,89 грн., з яких 222581,38 грн. - основний борг; 1847,73 грн. - 3% річних, 8569,38 грн. інфляційних збитків, 15708,73 грн. пені; 75275,67 грн. - штраф за перевищення обсягу постачання газу.

Ухвалою господарського суду від 21.07.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.08.2017.

Ухвалою від 17.08.2017 суд продовжив строк вирішення спору по 05.10.2017 та відклав розгляд справи на 28.09.2017.

25.09.2017 від позивача на виконання вимог суду надійшли докази підтвердження обсягу газу, замовленого відповідачем на березень 2017 року, договір від 21.04.2016 року та рахунки, які виставлялись відповідачу (а.с. 61-71).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Надала довідку позивача, з якої вбачається, що заборгованість відповідача не змінилась та становить 222581,38 грн. (а.с. 74).

Представник відповідача заперечила проти позову частково. Вказала, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 222581,38 грн. та надала підписаний сторонами акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.08.2017 становила 222581,38 грн. Разом з тим заперечила проти нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (постачальник, позивач) та Коростишівським ДНЗ ясла-садок № 13 "Ялинка" (споживач, відповідач) укладено договір № 234/2-П на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів з додатками (а.с. 10-16).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу Споживачеві наводяться у додатку І до Договору. Добові планові обсяги постачання газу визначаються шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця (п. 1.2 договору).

За умовами п.1.3 договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування ( далі - пункти призначення).

Приписами п. 2.3 договору визначено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 1.1. Договору, що піддягає оплаті споживачем визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 2.4 договору сторони погодили, що місячний обсяг відбору (споживання) газу споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу більш ніж на +(-) 5% .

Відповідно до п. 2.5 договору коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу на 01 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявкою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 15 календарних днів до початку розрахункового місяця.

Згідно п. 2.8. договору постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтверджено обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

Приписами п. 2.9.1 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову віл підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.3 договору).

За умовами п. 2.9.5 договору, у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Пунктом 3.6 договору визначено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором.

Відповідно п. 4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого па наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.2.1 договору).

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору здійснюється до 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.3 договору) .

Згідно п. 5.4.2 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

В пункті 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 грудня 2016 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

У додатку 1 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2017 рік, який в загальному на рік складає 50 тис. м. куб. (а.с. 16).

Як вказує позивач, останнім на виконання умов договору протягом грудня 2016 року - березня 2017 року поставлено відповідачу природний газ в кількості 36884 м. куб. на загальну суму 392622,67 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу № 12234/2 від 31.12.2016,№ 1234/2 від 31.01.2017, № 2234/2 від 28.02.2017, № 3234/2 від 31.03.2017 (а.с. 17-20).

Відповідач за поставлений природний газ розрахунки провів частково на загальну суму 169410,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48,49).

Внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 222581,38 грн.

Відповідно до п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевказаного пункту договору позивачем, за несвоєчасно проведені розрахунки, нараховано відповідачу 15708,76 грн. пені.

Пунктом 6.2.3 договору сторони передбачили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховуються за формулою:

В=(Vф- Vn)хЦхК, де

Vф- обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

Vn- підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц- вартість газу за Договором;

К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5;

Відповідно до укладеного додатку № 1 до Договору № 234/2-П від 15.12.2016 на березень 2017 року замовлений споживачем обсяг становив 5600 м. куб. Фактично відповідачем було використано 20091 м. куб., що на 14211 м. куб. перевищує замовлений обсяг, враховуючи похибку 5 %.

Оскільки фактичний обсяг поставленого відповідачу природного газу перевищує замовлений обсяг газу, позивачем на підставі п. 6.2.3 договору та розділу VІ Правил постачання природного газу заявлено до стягнення з відповідача 75275,67 грн. штрафу.

Так, розділом VІ Правил постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 "Про затвердження Правил постачання ,природного газу". передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

В = (V ф - V п) х Ц х K.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 18847,73 грн. 3% річних та 8569,38 грн. інфляційних.

Відповідач в судовому засіданні підтвердила наявність заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ в сумі 222581,38 грн. Заперечила проти нарахування штрафних санкцій. Водночас при винесенні рішення просила врахувати, що відповідач є закладом дошкільної освіти та про можливість зменшення розміру пені.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 234/2-ІІ на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 15.12.2016, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу позивачем природного газу на загальну суму 392622,67 грн. Відповідач факт отримання природного газу на зазначену суму не оспорив.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Нормами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2.3 договору сторони визначили остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити поставлений позивачем природний газ у грудні 2016 року в сумі 97865,64 грн. до 07.01.2017, поставлений природний газ у січні 2017 в сумі 29961,49 грн. - до 07.02.2017, поставлений природний газ у лютому в сумі 42213,86 грн. - до 07.03.2017, поставлений у березні 2017 року в сумі 222581,68 грн. - до 07.04.2017.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, здійснив часткову оплату отриманого природного газу у сумі 169410,00 грн. (оплату в сумі 127200,00 грн. здійснено 20.12.2016, оплату в сумі 42210,00грн. - 31.01.2017 ). За вказаних обставин відповідач допустив прострочення платежу в межах укладеного договору в сумі 222581,38 грн.

В результаті неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого природного газу, станом на день розгляду справи в суді має місце заборгованість в сумі 222581,38 грн.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 222581,38 грн. Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідач суду не надав.

Більше того, як вбачається з підписаного між сторонами акту звірки розрахунків (а.с. 52) від 10.08.2017, відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем в сумі 222581,38 грн. В судовому засіданні представник відповідача також не заперечив проти існування заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ у сумі 222581,38грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 222581,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 15708,73 грн. пені, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону України визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку (а.с.4), пеню заявлено за період з 11.04.2017 по 20.07.2017 на прострочену заборгованість в сумі 222581,38 грн., яка складає 15708,73 грн.;

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що розрахунок пені є є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, вимога про стягнення пені є обґрунтованою, заявленою у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в сумі 15708,73 грн.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 15708,73 грн. пені, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 50 %, що становить 7854,37 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання зменшення розміру пені, суд врахував, що відповідач підпорядкований та підконтрольний відділу освіти, молоді та спорту Коростишівської міської ради. Відповідач є бюджетною неприбутковою установою, має бюджетне фінансування. До того ж, позивачем не заявлялось про будь-які понесені збитки, в результаті неналежного виконання з боку відповідача зобов'язань за договором.

Суд бере до уваги, що головною метою дошкільного закладу є реалізація права дитини на здобуття дошкільної освіти, задоволення потреб громадян у нагляді, догляді та оздоровленні дітей, створення умов для їх фізичного, розумового і духовного розвитку тощо.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, ступінь вини останнього, відсутність тяжких наслідків для позивача порушенням відповідачем зобов'язання суд, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені до 50 %, що становить 7854,37 грн.

Стягнення правомірно заявленої неустойки в сумі 7854,37 грн. та задоволення позовних вимог в частині трьох процентів річних та інфляційних суд вважає достатнім для забезпечення права позивача на компенсацію за затримку відповідачем оплати отриманого від позивача природного газу.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 75275,67 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання газу, то суд дійшов висновку про відмову в задоволені такої вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач, зазначає, що відповідач у березні 2017 року спожив природний газ у обсязі 20091 м.куб., що перевищує заявлений у березні 2017 обсяг (5600 м. куб.) на 14211 м.куб., за що споживач відповідно до п. 6.2.3 договору повинен нести відповідальність у вигляді штрафу.

За розрахунком позивача, здійсненого за формулою В=(Vф- Vn)хЦхК, штраф становить 75275,67 грн.

Об'єм спожитого відповідачем газу в обсязі 20091 м. куб. підтверджується, зокрема, актом № 3234/1 приймання-передачі природного газу до договору розподілу природного газу від 31.03.2017, підписаного між ПАТ "Коростишівгаз" та Коростишівським дошкільним навчальним закладом № 13 (а.с.79).

Враховуючи умови настання такої міри відповідальності, здійснивши аналіз п. 6.2.3 договору суд дійшов висновку, що позивач фактично просить стягнути з відповідача збитки за споживання природного газу понад заявлений обсяг, формула розрахунку яких визначена п. 2 ч.1 розділу ІV Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За ч.5 ст.225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Виходячи з поняття та складу збитків, визначеного статтею 22 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України, умовою, за якої у кредитора виникає право на відшкодування збитків, є завдання йому збитків (реальних збитків чи упущеної вигоди); звільняючи від обов'язку доказування розміру збитків, що підлягають стягненню, приписи частини 5 статті 225 Господарського кодексу України не звільняють кредитора від обов'язку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Натомість позивачем не доведено завдання йому збитків відповідачем.

Також, з системного аналізу статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, статті 224 та 225 Господарського кодексу України вбачається, що за своїм змістом відшкодування збитків передбачає поновлення майнового стану кредитора, що потерпів через допущене боржником порушення зобов'язання, та, як правило, не є спрямованим на отримання кредитором прибутку в результаті відшкодування збитків

Частиною 6 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 визначено, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Відповідно до п. 2 ч.1 розділу ІV Правил, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

В = (V ф - V п) х Ц х K,

де: V ф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

V п - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Частиною 3 розділу ІV Правил також встановлено, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, факт перевищення об'ємів споживання відповідачем природного газу у березні 2017 року має місце. Однак, позивачем в порядку визначеному ч.3 розділу ІV Правил не складався та не виставлявсяя відповідачу відповідний Акт-претензія.

Водночас, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту завдання (понесення збитків) в результаті споживання відповідачем природного газу у об'ємах, що перевищують заявлені у березні 2017 року об'єми споживання.

Разом з тим суд зауважує, що позивач просить стягнути з відповідача саме штраф, розрахований у відповідності до п. 6.2.3. договору, виходячи з відповідної формули, що суперечить приписам ст. 549 ЦК України щодо правової природи штрафу, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 75275,67 грн. штрафу є безпідставною та належними та допустимими доказами не доведеною.

Відтак суд в цій частині позову відмовляє.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача 1847,73 грн. 3 % річних та 8569,38 грн. інфляційних, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 5) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 11.04.2017 по 20.07.2017 на суму простроченої заборгованості 222581,38 грн., які склали 1847,73 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним,обгрунтованим та заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 1847,73 грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 5), судом встановлено, що інфляційні нарахування позивачем здійснено з квітня 2017 року по червень 2017 року на суму простроченої заборгованості 222581,38грн. , які складають 8569,38грн.

Перевіривши нарахування інфляційних, суд встановив, що позивачем в ролзрахунку допущено арифметичну помилку.

За вказаних обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних за заявлений позивачем період, враховуючи вихідні дані позивача, за яким інфляційні складають 8562,90 грн.

Відтак вимога про стягнення з відповідача інфляційних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 8562,90 грн.

В частині стягнення 6,48 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

Як визначає стаття 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 240846,38 грн., з яких: 222581,38 грн. основний борг, 7854,37 грн. - пеня, 1847,73 грн. - 3% річних , 8562,90 грн. - інфляційні нарахування.

В частині стягнення 7854,37 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв'язку із зменшенням її розміру, в частині стягнення 75275,67грн. штрафу та 6,48 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, в частині обґрунтовано заявленої пені, але зменшеної за рішенням суду, судовий збір також покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Коростишівського дошкільного навчального закладу - ясла-садок №13 "Ялинка" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Чапаєва, код ЄДРПОУ 25755449)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Більшовиціка,55, код ЄДРПОУ 39809534)

- 222581,38 грн. - основного боргу;

- 1847,73 грн. - 3% річних;

- 8562,90 грн. інфляційних збитків;

- 7854,37 грн. пені;

- 3985,52 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (нарочно)