Рішення

від 27.09.2017 по справі 910/13056/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017Справа №910/13056/17

За позовом Запорізького виробничого підприємства "НЕОН" Українського товариства глухих

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 77 134, 37 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники

від позивача: Тріфонов А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2017 року Запорізьке виробниче підприємство "НЕОН" Українського товариства глухих (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерне товариство "Телесистеми України" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 54 531, 44 грн., 3 % річних в сумі 1 226, 61 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 107, 52 грн., а також пені у розмірі 15 268, 80 грн. нарахованих за не виконання грошового зобов'язання згідно договору на оренду нерухомого майна № 36 від 01.01.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.09.2017 року.

Представник позивача безпосередньо у судовому засіданні 27.09.2017 року наполягав на позові.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 27.09.2017 року не з'явився, проте надіслав відзив, в якому просив суд розглядати справу без його представника.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі фактичних даних для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 27.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 між Підприємством та Товариством, укладений договір на оренду нерухомого майна № 36, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Орендодавець за погодженням з Центральним управлінням Українського товариства глухих передає, а Орендар, приймає в строкове платне користування приміщення площею 92,2 квадратних метрів, яке розташоване в будівлі Корпус № 2, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Східна, 10.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 року.

Згідно з розділом 5 договору, за користування приміщенням Відповідач зобов'язаний був платити орендну плату в розмірі 4 037, 26 грн., та компенсувати Підприємству відшкодування плати за користування земельною ділянкою (податок на землю), витрати на послуги зв'язку, комунальні послуги та експлуатаційні витрати, які в 2016 році становили 1 856, 71 грн. Таким чином, Відповідач повинен був сплатити не пізніше 10 числа кожного поточного місяця 5 883, 17 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Окрім того, орендар зобов'язаний вносити орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

В порушення вказаних вище пунктів договору оренди, відповідач не здійснив повних розрахунків за користування нерухомим майном, в зв'язку з чим, орендодавець 07.07.2017 року звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 54 531, 44 грн.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, станом на сьогоднішній день, розмір заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати складає 54 531, 44 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості 54 805, 01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного внесення орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з Товариства 15 268, 80 грн. пені.

Однак, з поданого відповідачем до суду відзиву вбачається, що останній, позов визнає частково, а саме: суму основного боргу, 3 % річних та інфляцію. Проте не погоджується з нарахуванням пені в розмірі 15 268, 80 грн. та вважає його помилковим. Також, Товариство надає власний контррозрахунок пені, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з останнього становить 5 648, 32 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що при несвоєчасному надходженні плати за оренду в установлений цим договором термін з орендаря стягується, крім суми боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, також 3 № річних від простроченої суми та пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Судом здійснено перерахунок пені, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 8 270, 60 грн. пені.

Таким чином, позовні вимоги Підприємства в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 270, 60 грн.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 1 226, 61 грн. трьох процентів річних та 6 107, 52 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 відсотків річних, суд дійшов висновку про їх правильність, а тому вимоги позивача про стягнення 6 107, 52 грн. - інфляційних втрат та 1 226, 61 грн. - 3 відсотків річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Запорізького виробничого підприємства "НЕОН" Українського товариства глухих задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 7, ідентифікаційний код 22599262) на користь Запорізького виробничого підприємства "НЕОН" Українського товариства глухих (69083, місто Запоріжжя, вулиця Східна, будинок 10, ідентифікаційний код 03972608) 54 531 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 44 коп. основного боргу, 8 270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 60 коп. пені, 6 107 (шість тисяч сто сім) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1 226 (одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 61 коп. 3 процентів річних, а також 1 454 (одну тисячу чотириста п'ятдесят чотири) грн. 83 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко