Рішення

від 20.09.2017 по справі 910/12876/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017Справа №910/12876/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАР в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Проніна Євгена Миколайовича

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Мідляр В.В. - за довіреністю № 04/760 від 01.03.2016 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Банк Камбіо" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАР в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Проніна Євгена Миколайовича про зобов'язання відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 44 062 496,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у ТОВ ПАР склалася заборгованість перед позивачем за кредитними договорами № 630/02- 2011 від 14.04.2011 року та № 668/02-2011 від 05.10.2011 року, що стягнута на підставі рішень Господарського суду міста Києва, в загальній сумі 44 062 496,10 грн. Однак, відповідач, який перебуває у стані припинення за рішенням власника на підставі ст. 105 ЦК України, і до якого звернувся позивач із заявою про визнання кредиторських вимог, ухилився від розгляду вказаної заяви позивача як того вимагає закон, в зв'язку з чим позивачем подано до суду відповідний позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/12876/17 та призначено її розгляд на 06.09.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року розгляд справи відкладено на 20.09.2017 року.

В судові засідання 06.09.2017 року та 20.09.2017 року з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказані судове засідання не з'явився.

Копії ухвал суду від 07.08.2017 року та 06.09.2017 року, які направлялись відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, кв. 80, що відповідає місцезнаходженню відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, на час проведення судових засідань 06.09.2017 року та 20.09.2017 року повернулись на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою про відсутність адресата за місцем обслуговування і повернення за закінченням встановленого строку зберігання та адресату не вручені.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства суд доходить висновку, що про день та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

В судовому засіданні 06.09.2017 року представником позивача подано заяву № 04/1237 від 04.09.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, яка разом з доданими до неї документами судом долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 20.09.2017 року позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 07.08.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

З огляду на вищевикладене, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 20.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14 квітня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Банк Камбіо (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАР (відповідач у справі, клієнт за договором) було укладено Договір про надання овердрафту № 630/02-2011, згідно умов якого овердрафт надається на здійснення поточної діяльності клієнта, з сумою ліміту овердрафту - 1 070 000,00 грн., відсоткова ставка - 23% річних, кінцевим строком повернення кредиту (з урахуванням додаткової угоди від 13.01.2012 року) - не пізніше 09.10.2013 року.

Окрім того, 05 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Банк Камбіо (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАР (відповідач у справі, клієнт за договором) було укладено Кредитний договір № 668/02-2011, за умовами якого кредит надається на ведення фінансово-господарської діяльності, з сумою ліміту кредитної лінії - 21 170 000,00 грн., відсоткова ставка - 30% річних, кінцевим строком повернення кредиту - не пізніше 30.09.2014 року.

З огляду на невиконання відповідачем як позичальником належним чином умов кредитних договорів в частині погашення заборгованості за кредитами та сплати відсотків за користування грошовими коштами, в зв'язку з чим банком було нараховано пеню за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, ПАТ Банк Камбіо як кредитор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними заявами до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАР про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.

За результатами розгляду вказаних спорів Господарським судом міста Києва:

- 16.10.2015 року рішенням у справі № 910/22141/15 позовні вимоги ПАТ Банк Камбіо задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАР (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7,кв.80, код ЄДРПОУ 32880359) на користь ПАТ Банк Камбіо , зокрема, заборгованість за кредитом в розмірі - 1 066 457, 52 грн. (один мільйон шістдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 52 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 474 671,16 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 16 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 116 212, 51 грн. (сто шістнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 51 коп.;

- 12 листопада 2015 року рішенням у справі № 910/21573/15 позовні вимоги ПАТ Банк Камбіо задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАР (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, кв.80, код ЄДРПОУ 32880359) на користь ПАТ Банк Камбіо , зокрема, заборгованість за кредитом у розмірі 21 170 000,00 грн. (двадцять один мільйон сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 15 589 946, 40 грн. (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 40 коп., пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 1 608 920,00 грн. (один мільйон шістсот вісім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4 036 288, 51 грн. (чотири мільйони тридцять шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 51 коп.

Вказані рішення у справах № 910/22141/15 та 910/21573/15 набрали законної сили та на їх примусове виконання судом було видано накази від 13.11.2015 року та 22.02.2016 року відповідно.

В подальшому на підставі зазначених наказів Господарського суду міста Києва Державною виконавчою службою 05.07.2017 року та 01.04.2016 року було відкрито відповідні виконавчі провадження, проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, виконавчі документи повернуті стягувачу та в межах виконавчих проваджень заборгованість з відповідача не стягнуто.

У відповідності до частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови № 18, згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин суд вважає встановленими вищезазначеними рішеннями Господарського суду міста Києва у справах № 910/22141/15 та № 910/21573/15, які набрали законної сили, обставини щодо надання позивачем на виконання умов Договору про надання овердрафту та Кредитного договору відповідачу кредитних коштів в обумовленому розмірі, порушення умов договорів в частині повернення кредитів та сплати відсотків за їх користування, а також наявність та обсяг заборгованості, що не оспорювалось відповідачем при розгляді вказаної справи. При цьому вказані факти відповідно до норм ГПК та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України є преюдиційними і доказування не потребують.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.11.2016 року прийнято рішення про припинення ТОВ ПАР за рішенням учасників (засновників), про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості. Згідно Реєстру термін, до якого повинні подати свої вимоги кредитори - 20.01.2017 року.

Як зазначає позивач в позовній заяві, 27.04.2017 року він звернувся до відповідача з заявою № 04/692 від 27.04.2017 року про визнання безспірних кредиторських вимог в сумі 44 062 496,10 грн. (за Договором про надання овердрафту № 630/02-2011 від 14.04.2011 року в сумі 1 657 341,19 грн. та за Кредитним договором № 668/02-2011 від 05.10.2011 року в сумі 42 405 154,91 грн.) їх задоволення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 4630 від 27.04.2017 року та відповідного конверту.

Проте, відповідач відповіді на вказану заяву не надав.

Разом з тим, 29.05.2017 року дана заява повернулася відділенням поштового зв'язку на адресу позивача не врученою відповідачу з посиланням на закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується копією цінного листа № 0110206807650 та довідки форми 20, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, спір у справі виник в зв'язку з ухиленням відповідача від розгляду заяви банку про включення грошових вимог в розмірі 44 062 496,10 грн. до проміжного ліквідаційного балансу відповідача у зв'язку з припиненням останнього.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що предметом даного спору є вимоги про зобов'язання відповідача визнати кредиторські вимоги ПАТ Банк Камбіо в сумі 44 062 496,10 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАР .

Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилається на те, що 27.04.2017 року він звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 44 062 496,10 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, проте, відповіді на вказану заяву не отримав, що свідчить про ухилення ліквідаційної комісії від розгляду та визнання заявлених до боржника грошових вимог у сумі 44 062 496,10 грн. в рахунок погашення невиконаних зобов'язань перед банком.

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що 16.11.2016 року було внесено запис про припинення ТОВ ПАР за рішенням засновників (учасників) юридичної особи.

Як визначено ч.3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

При цьому ч. 5 ст.105 ЦК України встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Так, матеріалами справи підтверджується встановлення строку заявлення кредиторами своїх вимог до ТОВ ПАР - до 20.01.2017 року.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч. 6 ст. 105 ЦК України).

Таким чином, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зобов'язують ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю ПАР розглянути кредиторські вимоги позивача та повідомити останнього про прийняте рішення, не надаючи права залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Проте, як встановлено судом, доказів повідомлення відповідача про результат розгляду кредиторських вимог ПАТ Банк Камбіо , матеріали справи не містять.

Згідно ч. 3 ст. 111 Цивільного кодексу України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Відповідно до приписів частини 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 11 ст. 111 Цивільного кодексу України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

За приписами ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

У відповідності до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Згідно з ж ч. 4 даної статті вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

У свою чергу частина 5 ст. 112 ЦК України встановлює, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

При цьому, у випадку ухилення ліквідаційної комісії від розгляду своєчасно заявлених вимог кредитора, передбаченим законом способом захисту порушених прав кредитора є звернення до суду із вимогами про зобов'язання боржника, що ліквідується, в особі відповідної ліквідаційної комісії включити документально підтверджені грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, за даними ПАТ Укрпошта (довідка форми № 20) 29.05.2017 року є датою повернення заяви позивача про визнання кредиторських вимог.

Отже приймаючи до уваги положення ч. 5 ст.112 ЦК України щодо присічності місячного строку для звернення до суду із позовом, та враховуючи дату повернення рекомендованого поштового відправлення банку 29.05.2017 року, позивач первісно звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права з відповідним позовом на підставі ч. 3 ст. 112 ЦК України 06.06.2017 року. Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 року позовні матеріали були повернуті на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України у зв'язку з ненаданням доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви.

В подальшому вказану позовну заяву двічі було повернуто Господарським судом міста Києва без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України - ухвалами від 26.06.2017 року та 14.07.2017 року.

Позивач, усунувши недоліки при зверненні з первісним позовом, 02.08.2017 року звернувся до Господарського суду міста Києва із даною позовною заявою № 04/110 від 01.08.2017 року за захистом вищезазначеного порушеного права до відповідача.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що ПАТ Банк Камбіо скористався своїм правом на звернення до суду за захистом порушеного права, зокрема, за обставинами наявності ухилення ліквідаційної комісії відповідача від розгляду та внесення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі, в порядку ст.112 ЦК України в межах строку, визначеного ч. 3 даної статті.

Окрім цього суд зауважує про передчасність відмови у визнанні кредиторських вимог позивача виключно з мотивів їх несвоєчасного заявлення до відповідача, оскільки в силу приписів ч.5 ст.112 ЦК України це означає автоматичне погашення цих вимог без надання їм правової оцінки на предмет обґрунтованості.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитними договорами та існування безспірної заборгованості у ТОВ ПАР перед позивачем на загальну суму 44 062 496,10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача спрямована на захист його прав як кредитора стосовно ТОВ "ПАР", шляхом звернення з заявою про внесення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги в сумі 44 062 496,10 грн., а за відсутності доказів внесення відповідачем до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог банку, його затвердження підприємством, слід зобов`язати останнього вчинити зазначені дії.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. Про судове рішення , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів розгляду кредиторських вимог відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ТОВ ПАР в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача кредиторські вимоги позивача зі сплати заборгованості за Договором про надання овердрафту № 630/02- 2011 від 14.04.2011 року та Кредитним договором № 668/02-2011 від 05.10.2011 року, що стягнута на підставі рішень Господарського суду міста Києва у справах № 910/22141/15 та № 910/21573/15, в сумі 44 062 496,10 грн. позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати голову комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР" (01021, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА, будинок 24/7, квартира 80; код ЄДРПОУ 32880359) Проніна Євгена Миколайовича в особі ліквідаційної комісії, включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства Банк Камбіон (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ/СТАНІСЛАВСЬКОГО, будинок 3/1; код ЄДРПОУ 26549700) в розмірі 44 062 496 (сорок чотири мільйони шістдесят дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 10 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР" (01021, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА, будинок 24/7, квартира 80; код ЄДРПОУ 32880359) на користь Публічного акціонерного товариства Банк Камбіон (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ/СТАНІСЛАВСЬКОГО, будинок 3/1; код ЄДРПОУ 26549700) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 02.10.2017 року.