Рішення

від 02.10.2017 по справі 906/652/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" жовтня 2017 р. Справа № 906/652/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабешко Я.Л. (довіреність №54 від 08.09.17), Куликівська В.В. (довіреність №38 від 10.08.17)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області

до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (Голова ліквід.комісії Волківський С.В.)

про зобов'язання визнання кредиторських вимог в сумі 170034,05 грн. включивши до ліквідаційного балансу, визнання кредитором першої черги

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області звернулось з позовом до суду з вимогою спонукати ліквідаційну комісію відповідача визнати позивача кредитором першої черги на суму 170034,05грн капіталізованих платежів, шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства.

Ухвалою суду від 02.10.2017 замінено позивача у справі №906/652/17 - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області на його правонаступника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали даної справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 (відповідач) перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені (правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області) з 14.05.01 (реєстраційний №0612000080) (позивач).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала профзахворювання працюючи на підприємстві КВЖРЕП №3(відповідач), що підтверджується актом розслідування хронічного професійного отруєння від 10.11.95 та випискою з акту огляду у МСЕК від 22.04.97 (а.с.15-17).

Постановою відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені від 24.03.17 призначено потерпілій ОСОБА_4 страхові виплати в розмірі 988,80грн. щомісячно (а.с.14)

З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2017 (а.с.58), вбачається, що 26.05.17 державним реєстратором виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області внесено до державного реєстру рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3в результаті ліквідації. При цьому, у вказаному витязі зазначено, що засновниками (учасниками) юридичної особи, органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 26.07.2017.

У зв'язку з цим, 01.06.2017 позивачем відповідачу було направлено заяву про визнання останнім Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені кредитором та включення до ліквідаційного балансу капіталізованих вимог у розмірі 170034,05грн (а.с.10). Дана заява отримана відповідачем 07.06.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

Листом №347 від 17.07.17 ліквідаційна комісія повідомила позивача про відхилення заявлених вимог (а.с.21).

Відмова ліквідаційної комісії відповідача включити вимоги позивача до ліквідаційного балансу відповідача стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Згідно ст.59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (п.1 ч.1 ст.110 ЦК України).

Як визначено ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно частини 3 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є джерелами формування коштів Фонду (п.5 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється відповідно до порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 (зі змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

Згідно абз.2 п.1 вказаного вище Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації (п.3 Порядку).

Вимоги позивача обґрунтовані зобов'язаннями, що виникли на підставі капіталізованих платежів, розмір яких підтверджено долученими до матеріалів справи розрахунком потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві - ОСОБА_4 (яка отримала профзахворювання працюючи на підприємстві- відповідача), постановою №0612/112/112/22 від 24.03.17 про призначення потерпілій перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2017, таблицею смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні за 2015 рік (а.с.14,18).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві (а.с. 13), суд вважає його правильним і таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 3 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Як судом зазначалося вище, позивач скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог до ліквідаційної комісії КВЖРЕП №3 у визначений строк, направивши їй відповідну заяву. Проте, відповідач відхилив дану заяву.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає законними вимоги позивача до ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 про спонукання до визнання та включення 170034,05грн. капіталізованих платежів до ліквідаційного балансу відповідача.

Відповідно до ч.8,9 ст.111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Згідно з приписами п.1 ч.1 ст.112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Разом з тим, вимога про визнання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області кредитором першої черги заявлена передчасно. Черговість задоволення вимог кредиторів визначається лише після визнання ліквідаційною комісією боржника цих вимог та включення їх до ліквідаційного балансу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом (ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Позивачем у даній справі є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

При цьому, згідно ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Ліквідаційній комісії / голові ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (Житомирська обл. м.Коростень, вул.Сосновського, 50-А, код 05398958), визнати капіталізовані вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (м.Житомир, Новий Бульвар, 5, код 41313540) на суму 170034,05грн. та включити їх до ліквідаційного балансу.

3. Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. В.Сосновського, 50А; ідентифікаційний код 05398958) у дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) - 2550,05 грн. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про визнання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області кредитором першої черги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.10.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - відповідачу (рек.)