Рішення

від 02.10.2017 по справі 910/14844/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017Справа №910/14844/17

За позовом Комунального підприємства Київський метрополітен

до Приватного підприємства РУМБ ОТ А

про стягнення 2 821,89 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Костильова В.А. за довіреністю № 172 від 26.12.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київський метрополітен (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства РУМБ ОТ А (відповідач) про стягнення 2 821,89 грн. заборгованості на підставі Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-141-13 від 12.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідні умови наведеного Договору щодо відшкодування витрат позивача на утримання та обслуговування об'єктів оренди за періоди з липня по грудень 2014 року (ІІІ - ІV квартали 2014 року) та з січня по березень 2015 року (І квартал 2015 року), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 2 821,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14844/17 та призначено розгляд справи на 02.10.2017 об 11:00 год.

02.10.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/14844/17. Вказаним листом позивач повідомив суд про відсутність аналогічного спору то просив долучити до матеріалів справи розрахунок по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування об'єктів оренди за 2014 рік та за І квартал 2015 року.

В судове засідання, призначене на 02.10.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.09.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/14844/17 від 07.09.2017 було направлено відповідачу за адресою місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр. Гагаріна, буд. 34, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача станом на 07.09.2017. Натомість поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто підприємством зв'язку з посиланням на неправильно зазначену (відсутню) адресу одержувача.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.10.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.10.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.08.2013 між Комунальним підприємством Київський метрополітен (балансоутримувач, позивач) та Приватним підприємством РУМБ ОТ А (орендар, відповідач) був укладений Договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-141-13 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1) за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а орендар відшкодовує балансоутримувачу зазначені витрати.

Згідно з п. 2.2 Договору орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом на підставі виданих балансоутримувачем розрахунків.

Розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього Договору, і який переглядається балансоутримувачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в Додатку № 1 до цього Договору і фактичного використання орендарем об'єктів оренди. На момент укладання цього Договору розмір відшкодування витрат із врахуванням ПДВ складає 1 008,63 грн. на місяць (п. 2.3 Договору).

Пунктом 3.2.1 Договору встановлено, що орендар зобов'язується до 05 числа місяця наступного за звітним кварталом самостійно отримувати рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат та не пізніше 20 числа здійснювати платіж на поточний рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 6.1 цей Договір укладено строком на календарний рік і діє по 31 грудня 2013 року включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 6.4 Договору).

Як зазначив позивач у позовній заяві, з урахуванням положень п. 6.4 Договору, термін дії вказаного Договору автоматично продовжувався до 31.12.2015.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-141-13 від 12.08.2013 щодо відшкодування витрат позивача на утримання та обслуговування об'єктів оренди за періоди з липня по грудень 2014 року (ІІІ - ІV квартали 2014 року) та з січня по березень 2015 року (І квартал 2015 року). Як наслідок, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 2 821,89 грн., що підтверджується позивачем наявними в матеріалах справи узагальненими розрахунками з надання послуг на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за 2014 рік та за І квартал 2015 року.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості в наведеній сумі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-141-13 від 12.08.2013 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

По матеріалам справи судом встановлено, що в періоди з липня по грудень 2014 року (ІІІ - ІV квартали 2014 року) та з січня по березень 2015 року (І квартал 2015 року) позивач на виконання умов Договору надав послуги по утриманню та обслуговуванню орендованого відповідачем нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору відповідач був зобов'язаний до 05 числа місяця наступного за звітним кварталом самостійно отримувати рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат та не пізніше 20 числа здійснювати платіж на поточний рахунок балансоутримувача.

Розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього Договору, і який переглядається балансоутримувачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в Додатку № 1 до цього Договору і фактичного використання орендарем об'єктів оренди. На момент укладання цього Договору розмір відшкодування витрат із врахуванням ПДВ складає 1 008,63 грн. на місяць (п. 2.3 Договору).

Враховуючи умови наведених пунктів Договору та надання позивачем спірних послуг з утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна в періоди з липня по грудень 2014 року (ІІІ - ІV квартали 2014 року) та з січня по березень 2015 року (І квартал 2015 року), що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, відповідач повинен був відшкодувати позивачу його витрати на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за вказані періоди, відповідно до узагальнених розрахунків з надання послуг на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за 2014 рік та за І квартал 2015 року в строк, встановлений п. 3.2.1 Договору.

Як встановлено судом, матеріали справи станом на час розгляду спору по суті не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34, 36 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем позивачу заборгованості за Договором з відшкодування витрат позивача на утримання та обслуговування орендованого відповідачем нерухомого майна за періоди з липня по грудень 2014 року (ІІІ - ІV квартали 2014 року) та з січня по березень 2015 року (І квартал 2015 року) в загальній сумі 2 821,89 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 821,89 грн. з відшкодування витрат позивача на утримання та обслуговування орендованого відповідачем нерухомого майна за періоди з липня по грудень 2014 року (ІІІ - ІV квартали 2014 року) та з січня по березень 2015 року (І квартал 2015 року) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства РУМБ ОТ А (02094, м. Київ, пр. Гагаріна, буд. 34; ідентифікаційний код 22943713) на користь Комунального підприємства Київський метрополітен (03056, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) 2 821,89 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять одну гривню 89 коп.) заборгованості за Договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-141-13 від 12.08.2013 та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.10.2017

Суддя Гумега О.В.