Рішення

від 28.09.2017 по справі 921/432/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2017 рокуСправа № 921/432/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ПЛЮС", вул. Миколи Краснова, 27, м. Київ, 03115

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ АТЛАНТИК", вул. Максима Кривоноса, 2-Б, офіс, 14, м. Тернопіль, 46027

про cтягнення заборгованості в сумі 30 093,52 грн.

За участі представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС ПЛЮС", м. Київ звернулось 14.07.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду вх. № 463 від 14.07.2017р.) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ АТЛАНТИК", м. Тернопіль, про стягнення заборгованості в сумі 30 093,52 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2017 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 03.08.2017 р.

На виконання вимог ухвали суду від 03.08.2017р. позивачем 08.08.2017р. подано додаткові пояснення до позовної заяви б/н від 31.07.2017р. з документами згідно переліку, а також клопотання б/н від 09.08.2017 про розгляд даної справи без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами, у якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребуваних судом документів не подав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив Процесуальні документи надсилались йому судом за адресою, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Подільська, 46, м. Тернопіль, 46006, проте, повернулися до суду органом зв'язку з позначками "підприємство не існує".

Відповідно до ст.93 ЦКУ місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого ведеться щоденне керування її діяльністю, управління та облік. Воно зазначається в дозвільних документах, виписках і свідоцтвах підприємства. Якщо адреса змінюється, то на юридичну особу нормами чинного законодавства покладено обов'язок вчасно внести зміни у статутні документи та Держреєстр, а також повідомити про це відповідні контролюючі органи ( пп. 16.1.11 Податкового кодексу України ).

Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Таким чином, адреса відповідача, вказана у Держреєстрі, є адресою його місцезнаходження, що внесена з реєстраційних карток та статутних документів, поданих їх засновниками або керівниками, які самостійно визначили ці адреси як адреси роботи їх керівного органу, що узгоджується з визначенням місцезнаходження юридичної особи, вказаної у статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що явка відповідача не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 28.09.2017 ) для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді та подати додаткові докази у справу.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС ПЛЮС" , ідент. код 36264680 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого на запит суду станом на 17.07.2017р., а отже наділене правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

25 листопада 2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС ПЛЮС" (Продавець) та ТзОВ "РИФ АТЛАНТИК" (Покупець) укладено Договір поставки №337КХ від 25.11.2015 р. (надалі по тексту - Договір), згідно із п. 1.1 якого позивач, як Продавець, передає у власність, а відповідач, як Покупець, приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі - передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами даного Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару (п. 1.2 Договору).

Пунктом 5.1.Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснювати розрахунки за отриманий Товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку №1, який є невід'ємним додатком до даного Договору. Моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за Товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси Продавця (п. 5.2.Договору).

У відповідності до п.2 Додатку № 1 від 25.11.2015 до Договору, Покупець здійснює розрахунки за Товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 30 календарних днів.

Крім того, у відповідності до п. 6.2. Договору Покупець зобов'язується протягом 3 календарних днів з дати підписання даного Договору надати Продавцю письмову інформацію про перелік осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності від Продавця, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів, якими зазначені матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на документах (накладних) про одержання товару. Така інформація оформлюється у вигляді Додатку до даного Договору, який підписується керівником та головним бухгалтером Покупця та завіряється його печаткою. У випадку втрати печатки/штампу, а також зміни переліку осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності у Продавця, Покупець зобов'язується з до моменту одержання наступної партії Товару повідомити про це Продавця.

На виконання зазначених вище вимог Договору 25.11.2015 Покупцем підписано погоджений Сторонами Додаток до Договору поставки №337КХ від 25.11.2015, яким узгоджено перелік відповідальних осіб, уповноважених Покупцем приймати товарно-матеріальні цінності від Продавця, з зазначенням їх паспортних даних та із зразками їх підписів.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченню строку дії даного договору жодні із Сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах. Договір може бути достроково розірваний за згодою Сторін або за вимогою однієї з сторін, в такому разі Сторона,яка вимагає розірвання Договору повинна попередити про це іншу Сторону за 14 календарних днів до розірвання Договору (п. 10.1 Договору). І так як матеріали справи не містять повідомлень Сторін про намір розірвати Договір, а відтак його слід вважати чинним станом на день розгляду справи.

На виконання умов Договору Продавець поставив Покупцю товар на суму всього 29520,02 грн, на підтвердження чого позивачем подано копії:

- видаткової накладної № 271190 від 26.12.2016 на суму 1609,92 грн,

- видаткової накладної від 23.12.2016 на суму 25811,35 грн,

- видаткової накладної № 266420 від 27.12.2016 на суму 2 098,75 грн, що підписані представником Покупця без заперечень та зауважень щодо кількості та якості, а також завірені відтиском штампу відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач - ТзОВ "РИФ АТЛАНТИК", взяті на себе зобов'язання згідно з умовами Договору по оплаті вартості одержаного Товару виконав частково, допустивши станом на 07.06.2017 заборгованість перед ТзОВ "ТС ПЛЮС" в розмірі 20401,78 грн. Факт часткової оплати Товару підтверджується долученою до матеріалів справи копією виписки по банківському рахунку ТзОВ "ТС ПЛЮС". Крім того, позивач вважає, що вказана сума боргу визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків, проведеного за період з 01.01.2017 по 02.03.2017.

Таким чином, подані у справу докази свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленої продукції виконав частково, суму боргу в розмірі 20401,78 грн не оплатив, що стало підставою для звернення ТзОВ "ТС ПЛЮС" до суду з позовом про їх стягнення з ТзОВ "РИФ АТЛАНТИК" в примусовому порядку, а також стягнення 2423,18 грн пені, 880,96 грн інфляційних та 267,07 грн 3% річних та 6120,53 грн штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у даній справі виникли зобов'язання, що випливають із договору поставки, що регулюється положеннями ст. 712 ЦК України, в силу яких продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. І оскільки у відповідності до п. 2 Додатку №1 до Договору Покупець зобов'язався здійснити розрахунки за Товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 30 календарних днів, а відтак, обов'язок відповідача оплатити товар виникає протягом 30 календарних днів з моменту його (товару) прийняття шляхом підписання видаткової накладної уповноваженим представником Покупця.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

ТзОВ "ТС ПЛЮС" свої зобов'язання по договору поставки №337КХ від 25.11.2015 виконало належним чином, здійснивши поставку відповідачу товару згідно видаткових накладних № 271190 від 26.12.2016, №б/н від 23.12.2016, № 266420 від 27.12.2016 на загальну суму 29 520,02грн. Однак, судом встановлено, що в процесі здійснення передачі Товару Покупцю, останнім порушено порядок приймання товарно-матеріальних цінностей від Продавця, визначений п. 6.2. Договору, а саме: Товар прийнято особою, що не внесена відповідачем у перелік осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності у Продавця, погодженим Сторонами у Додатку до Договору поставки №337КХ від 25.11.2015. Водночас, як вбачається із долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних, вони є засвідченими відтисками штампу відповідача. З огляду на викладене слід вважати, що ТзОВ "РИФ АТЛАНТИК" прийняло виконання Договору поставки №337КХ від 25.11.2015 шляхом підписання його представником наявних у матеріалах справи відповідних видаткових накладних, а також частковою оплатою одержаної продукції. Також відсутні докази того, що згідно з Договором Покупцем не прийнято та повернуто Продавцю Товар і відсутні будь-які претензії щодо якості, кількості та асортименту поставленої продукції.

Матеріали справи свідчать, що ТзОВ "РИФ АТЛАНТИК" у строк, визначений п. 2 Додатку №1 до Договору, оплату його вартості у повному обсязі не здійснило, допустивши станом на 07.06.2017 заборгованість в розмірі 20 401,78 грн.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої йому продукції та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору учасниками судового процесу не надано і в матеріалах справи такі відсутні.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право ТзОВ "ТС ПЛЮС" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 20 401,78 грн боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання зобов'язань Покупцем щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару забезпечено сторонами у п. 7.1. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З огляду на вказане, згідно поданого позивачем розрахунку, він просить стягнути з відповідача 2423,18 грн пені, нарахованої з врахуванням часткової оплати Товару.

Крім того, у відповідності до п. 7.4. Договору, у випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 60 шістдесят календарних днів, він зобов'язаний сплатити на користь Продавця штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та неоплаченого в строк Товару, що згідно розрахунку позивача складає 6120,53 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, розмір втрат від інфляції за період з лютого 2017 по квітень 2017р. з врахуванням часткової оплати Товару складає 880,96 грн, а три проценти річних від простроченої суми за період з 22.01.2017 по 20.04.2017 становлять 267,07 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови Договору та матеріали справи, оцінивши поданий позивачем розрахунок, а також, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТзОВ "ТС ПЛЮС" про стягнення з ТзОВ "РИФ АТЛАНТИК" 20401,78 грн боргу, 880,96 грн інфляційних нарахувань, 267,07 грн 3% річних, 6120,53 грн штрафу, 2423,18 грн пені, як обґрунтовано заявлених, належним чином доведених та по суті неоспорених відповідачем.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір", покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ АТЛАНТИК", вул. Максима Кривоноса, 2-Б, офіс, 14, м. Тернопіль, ідент. код 39752952 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ПЛЮС", вул. Миколи Краснова, 27, м. Київ, ідент. код 36264680: 20401 (двадцять тисяч чотириста одну) грн 78 коп. боргу, 880 (вісімсот вісімдесят) грн 96 коп. інфляційних нарахувань, 267 (двісті шістдесят сім) грн 07 коп. 3% річних, 6120 (шість тисяч сто двадцять) грн 53 коп штрафу, 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн 18 коп. пені та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору .

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 03.10.2017р.

Суддя Н.М. Бурда