Рішення

від 27.09.2017 по справі 920/740/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.2017 Справа № 920/740/17 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/740/17

за позовом - Приватного підприємства КАРЛА МАРКСА-2 , с. Мінакове Путивльського району Сумської області,

до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми,

про поновлення договору оренди,

за участю представників:

позивача - Романюка А.В. за довіреністю від 19.08.2017 № 337,

відповідача - Рудік А.А. за довіреністю від 30.06.2017 № 0-18-0.6-8270/2-17.

В судовому засіданні, розпочатому 23.08.2017 року о 10 год. 35 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 10 год. 30 хв. 08.09.2017 року та до 10 год. 30 хв. 27.09.2017 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві від 07.08.2017 року № 321 просить суд визнати поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 року договір оренди землі, а саме - договір б/н від 24.03.2010 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0012 площею 16,7960 га.

Відповідач у своєму відзиві (вх. № 7741 від 08.09.2017) на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, оскільки не можна вважати поновленим договір оренди землі без укладення додаткової угоди про його поновлення. Відповідач вважає, що оскільки додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, то договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України Про оренду землі . Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

27.09.2017 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, просить уточнити свої позовні вимоги до відповідача, а саме: просить визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 24.03.2010 року, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах в наведеній у заяві про уточнення позовних вимог редакції, яка відрізняється від редакції проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що додавалася позивачем до його листа-повідомлення від 31.01.2017 року № 64 про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі (а.с. 21-25), зокрема, в частині розміру річної орендної плати.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право позивача уточнювати позовні вимоги.

За своїм змістом заява позивача про уточнення позовних вимог, подана у даній справі позивачем до суду 27.09.2017 року, є заявою про зміну предмету позову, оскільки цією заявою позивач змінює позовну вимогу, з якою звернуся до відповідача у позовній заяві від 07.08.2017 року.

У позовній вимозі, викладений у позовній заяві йдеться лише про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років строком до 01.04.2024 року договору оренди землі і не йдеться ні про укладення додаткової угоди про поновлення договору, ні про редакцію (зміст) додаткової угоди чи редакцію (зміст) договору на наступні 7 років.

А у позовній вимозі, викладеній в заяві про уточнення (зміну) позовних вимог, йдеться вже про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах. При цьому у своїй зміненій позовній вимозі позивач наводить редакцію (зміст) договору оренди землі від 2017 року, тобто на наступні 7 років, яка містить, до того ж, не ті самі умови, зокрема, щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати. Поряд з цим, редакції (змісту) додаткової угоди про поновлення договору оренди землі позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог не наводить.

Як свідчить протокол судового засідання від 08.09.2017 року у даній справі, у судовому засіданні 08.09.2017 року суд розпочав розгляд справи по суті, представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи та навів правові обґрунтування своїх позовних вимог, а представник відповідача у свою чергу виклав усно позицію відповідача у даній справі, яка була також викладена у відзиві на позов, підтримав позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.

Таким чином, розгляд справи по суті розпочався в судовому засіданні 08.09.2017 року, тобто до подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог, 27.09.2017 року. Відповідно, заява про зміну позовних вимог, якою по суті є заява позивача про уточнення позовних вимог, подана 27.09.2017 року, є поданою з порушенням положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, подана позивачем 27.09.2017 року з порушенням процесуального закону заява про уточнення (зміну) позовних вимог не може бути прийнята господарським судом до розгляду.

На підставі викладеного, господарський суд розглядає позовні вимоги в первісній редакції, яка викладена в позовній заяві від 07.08.2017 року, без урахування заяви про уточнення позовних вимог, яка подана позивачем 27.09.2017 року і долучена до матеріалів даної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів даної справи, 24.03.2010 року між Путивльської районною державною адміністрацією (орендодавцем) і Приватним підприємством Карла Маркса-2 (орендарем) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендарю (позивачу) в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 16,7960 га на території В'язенської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Вищезазначений договір було зареєстровано у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010 року.

Земельна ділянка площею 16,7960 га була передана позивачеві за актом приймання-передачі земельної ділянки, підписаним сторонами.

З пункту 8 договору вбачається, що він укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

31.01.2017 року позивач направив відповідачеві, який є публічним правонаступником орендодавця (орендодавцем), лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У відповідь на свій лист-повідомлення позивач отримав від відповідача лист від 16.03.2017 року, яким позивачеві було відмовлено в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі через, зокрема, відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з Державного земельного кадастру, довідки податкового органу про відсутність заборгованості з орендної плати, копій установчих документів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно та всупереч частині третій статті 33 Закону України Про оренду землі , посилаючись на ненадання позивачем вищезазначених документів разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, відмовив в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Проте, позивач не оскаржив прийняте відповідачем рішення, викладене в листі-повідомленні про прийняте рішення від 16.03.2017 року щодо відмови в укладені додаткової угоди до договору оренди землі, не звертався до суду з позовною заявою про зобов'язання укласти таку додаткову угоду чи про визнання укладеною такої додаткової угоди з посиланням на частини першу-п'яту та на частину тринадцяту статті 33 Закону України Про оренду землі .

Позивач 08.08.2017 року звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача і в цій позовній заяві просить суд визнати поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 року договір оренди землі , а саме - договір б/н від 24.03.2010 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0012 площею 16,7960 га, виходячи з того, що згідно частини шостої статті 33 Закону України Про оренди землі , у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач стверджує у своїй позовній заяві, що відповідач ні протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, ні до цього часу не повідомляв орендодавця (позивача) про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Незважаючи на те, що згідно частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , керуючись якою позивач просить визнати поновленим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, господарський суд не може задовольнити позовні вимоги позивача про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років договору оренди землі від 24.03.2010 року, оскільки, згідно тієї ж частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , у цьому випадку має бути укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі і укладення сторонами у місячний строк такої додаткової угоди до договору є обов'язковим, згідно частини восьмої статті 33 того ж Закону.

Така позиція господарського суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14, згідно якої для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

За відсутності юридичного факту укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 року, яка має бути укладена сторонами в обов'язковому порядку згідно вимог закону (частина восьма статті 33 Закону України Про оренду землі ), відсутні правові підстави для визнання поновленим договору оренди землі.

При цьому слід зазначити, до цього часу позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та доданим до нього проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі саме на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту копії проекту додаткової угоди до договору оренди землі та внесення змін до нього, доданого до листа-повідомлення від 31.01.2017 року (а.с. 22-25), вбачається, що позивач пропонував при поновленні договору оренди землі від 24.03.2010 року змінити його умови щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та щодо розміру орендної плати (пункти 2.2.2 та 2.4.1 проекту додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року та внесення змін до нього).

Таким чином, до звернення позивача до суду з позовною заявою про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року позивач звертався до відповідача лише з листом-повідомленням від 31.01.2017 року та доданим до нього проектом додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року та внесення змін до нього , а тому відповідач розглядав лише згаданий лист-повідомлення та проект додаткової угоди до договору оренди землі від 24.03.2010 року про поновлення цього договору на змінених позивачем умовах, а не на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Право позивача на поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, визначене частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , відповідачем не порушувалося, оскільки позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором, і не надсилав відповідачеві проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що сторонами не укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року, яка згідно закону має бути укладена в обов'язковому порядку, позовні вимоги позивача про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 року договору оренди землі б/н від 24.03.2010 року не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та неправомірністю.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 04 жовтня 2017 року.

Суддя П.І. Левченко