Рішення

від 03.10.2017 по справі 925/1047/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа № 925/1047/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від першого позивача: Дмитренко Ю.М. - за довіреністю;

від другого позивача: Дмитренко Ю.М., Прохорова Т.В. - за довіреностями;

від відповідача: Чеканова Н.І.- директор; Жуковська В.А. - за довіреністю;

за участі Довгої Л.В. - за довіреністю від Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції в Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" про стягнення 102 645,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заподіяної державі шкоди в розмірі 102 645,03 грн. внаслідок самовільного водокористування через відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.01.2016 по 23.03.2016. Шкоду розраховано позивачем за період січня-лютого 2016 року. В судовому засідання представники позивачів позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує повністю через необґрунтованість позовних вимог, відсутність вини у вчасному неотриманні дозволу, неперевищення встановлених лімітів водокористування і відсутність у держави шкоди внаслідок допущеного відповідачем порушення, про що надав суду відзив на позов ( а.с. 24-25).

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Державною екологічною інспекцією України проведена позапланова перевірка у відповідності до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" з питань дотримання вимог законодавства про охорону і раціональне використання та відтворення водних ресурсів, за результатами якого було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони, відтворення та раціонального використання водних ресурсів (а.с. 9-17) з якого вбачається, що ТОВ "Тальнівський завод "Мінводи" спеціалізується на виробництві мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв.

За результатами перевірки виявлено, що у відповідача дія попереднього дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5075-А/Чрк закінчився 31.12.2015. Діючий дозвіл № Укр 717-А/Чрк видано терміном дії з 23.03.2016 до 24.03.2021. За період з 01.01.2016 по 23.03.2016 водокористування вважається самовільним, що є порушенням ст. 44,49 Водного Кодексу України (а.с. 16 оборот).

За допущене порушення вимог природоохоронного законодавства заступника директора ТОВ "Тальнівський завод "Мінводи" - Галямова Є.І. притягнуто до адміністративної відповідальності та складено протокол про адміністративне правопорушення № 010724 від 07.09.2016 (а.с. 18) та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 009996 від 08.09.2017 (а.с. 19) у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн., який було сплачено згідно квитанції № 10 від 16.09.2017 (а.с. 20).

Пункт 9 ст. 44 Водного кодексу України передбачає, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Стаття 49 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або в порушенні правил спеціального водокористування.

Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009, зареєстрована Мін'юстом України 14.08.2009 № 767/16783 (зі змінами, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220 та зареєстрованої Мін'юстом України 15.07.2011 № 881/19619), встановлено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, що здійснюється за формулою

З сам = 5 х W х Тар (грн.), (23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Відповідач надав позивачу інформацію про обсяг видобутої заводом води за період з 06.09.2013 по 16.08.2016 води з розбивкою по роках та місяцях (а.с. 21).

При цьому у січні-лютому 2016 року відповідача видобув 410,8 м/куб води для виробництва (158,6+252,2) та 28 м/куб (12+16) на господарсько-побутові витрати.

Зроблений державною екологічною інспекцією України розрахунок збитків, завданих державі становить 102 645,06 грн. і відповідає вказаній вище Методиці. Застосовані ставки рентної плати за воду, що входить до складу напоїв та за використання підземних вод відповідають ставкам, які вказані у п. 255.5.2. (таблиця по областях) та 255.5.6. Податкового Кодексу України в редакції станом на 01.01.2016.

Заперечень проти правильності розрахунку розміру шкоди відповідач суду не подав.

Згідно положень п. 7) ст. 29 та п. 4) 69-1 Бюджетного кодексу України, до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами. До доходів загального фонду Державного бюджету України належать 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. При цьому до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Даний розподіл коштів між бюджетами шкоди, завданої позивачем водокористуванням без дозволу, проводиться при їх стягненні.

На заперечення проти позову відповідач вказав, що ним вчасно (23.11.2015), тобто, за місяць до закінчення строку дії попереднього дозволу, було подано документи до Управління (департаменту) екології та природних ресурсів Черкаської ОДА для отримання дозволу на спеціальне водокористування на наступний період. Однак до документів були подані технічні зауваження, їх повернуто на доопрацювання і дозвіл фактично було видано лише 23 березня 2016 року. Відповідач просить врахувати, що зауваження стосувалися додаткової (резервної) свердловини, яка ще ніколи не використовувалася для видобування води на промислові потреби та знаходиться в одній санітарній зоні, як і інша свердловина № 1243, однак для неї запросили окремо розрахунок зон санітарної свердловини. Зауваження до пакету документів відповідач вважає суто технічними, а тому просить врахувати, що завод належним чином звернувся за отриманням дозволу на спеціальне водокористування і порушення з його боку не мали місця. Відповідач вважає, що з урахуванням погодженого йому Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів ліміту забору води на 2016 рік поквартально (а.с. 49), йому погодили спеціальне водокористування в т.ч. і на весь І квартал 2016 року і ці ліміти відповідача не перевищував.

В порядку ст. 30 ГПК України до участі у справі було залучено працівника Управління екології та природних ресурсів Черкаської облдержадміністрації, яка надала суду письмові та усні пояснення по суті спору (а.с. 72 з додатками). Зокрема, суду було пояснено таке:

Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА було утворено шляхом зміни найменування Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської ОДА відповідно до розпорядження Черкаської ОДА від 02.11.2015№ 553. Відповідно до Положення про Управління, затвердженого розпорядженням Черкаської ОДА від 18.12.2015 № 650, Управління здійснювало видачу дозволів на спецводокористування до набрання чинності з 04.06.2017 Законом України №1830 від 07.02.2017, яким було змінено процедуру отримання дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно процедури, якою керувалося Управління, при прийнятті рішення про видачу чи відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування обов'язково враховуються висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері розвитку водного господарства. До цього органу в ході розгляду звернення відповідача за отриманням дозволу було подано копії відповідних документів, які подав ТОВ "Тальнівський завод "Мінводи". Це передбачено ст. 49 Водного Кодексу України.

Однак Черкаське регіональне управління водних ресурсів дало негативний висновок від 03.12.2015 щодо можливості видачі відповідачу дозволу на спеціальне водокористування (а.с. 80) і запросило додаткові пояснення щодо неправильно прорахованих обсягів водоспоживання для виробництва напоїв; розбіжності в обсягах водовідведення по різних документах; щодо використання води при обслуговуванні котла; додаткову інформацію щодо резервної свердловини № 1522.

Згідно ст. 49 Водного Кодексу України підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування, зокрема, є негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, про можливість здійснення спеціального водокористування.

Відповідача було повідомлено про негативний висновок Черкаського регіонального управління водних ресурсів і неможливість видачі дозволу на спеціальне водокористування у грудні 2015 року. Повторно, після виправлення недоліків, відповідач за отриманням дозволу звернувся через центр надання адміністративних послуг 25.02.2016 і враховуючи позитивні висновки всіх уповноважених органів, дозвіл на спеціальне водокористування було видано ТОВ "Тальнівський завод "Мінводи" від 23.03.2016 № Укр 717-А/Чрк з терміном дії з 23.03.2016 по 24.03.2021.

На запитання суду та учасників процесу представник Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА пояснила, що згідно ч. 1 ст. 49 Водного Кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Черговий дозвіл відповідачу видано лише з 23.03.2016 із фіксованим терміном дії. Чинним законодавством та самим дозволом не передбачено поширення його дії на попередні періоди. Погодження відповідачу ліміту забору води (а.с. 49) не є додатком до дозволу і з цього документу не випливає висновок про те, що відповідач має право здійснювати водозабір з січня по березень 2016 року (І квартал), коли йому ще не було видано дозвіл, оскільки спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу. Ніяких процедурних порушень розгляду документів відповідача Управлінням допущено не було, місячний термін розгляду документів було дотримано при обох зверненнях відповідача за отриманням дозволу.

Всіма учасниками судового процесу було підтверджено, що спорів з приводу незаконності дій Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА чи Черкаського регіонального управління водних ресурсів не було, відмови у первинній видачі останнього дозволу відповідач до суду не оскаржував.

За результатами вирішення спору суд приходить до висновку, що спеціальне водокористування з 01.01.2016 по 23.03.2016 відповідачем було здійснено без дозволу і за це настає передбачена законом відповідальність, виходячи з такого:

Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 вказаного Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського Кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України). Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У дозволі, відповідно до п. 5 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 року, зазначаються, зокрема: термін, на який видано дозвіл, ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин, умови спеціального водокористування.

Статтею 110 Водного Кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно зі статтею 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди слід довести всі чотири складові -- шкода, її розмір, вина особи у завданні шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями особи та завданою шкодою. Відсутність хоча б одного елемента із цього переліку виключає притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Всі ці елементи є в наявності щодо дій відповідача по здійсненню водокористування без наявності спеціального дозволу.

Доводи відповідача про те, що його вини у водокористуванні без отримання спеціального дозволу немає, суд відхиляє, оскільки документи відповідача для отримання дозволу були повернуті для доопрацювання, незаконність такого повернення відповідач не довів належними і допустимими доказами і чинне законодавство не передбачає поширення дії дозволу на попередні періоди (тобто, поза межами терміну його дії).

До такого ж висновку прийшов і Вищий господарський суд при розгляді справи із аналогічними обставинами (постанова від 13 вересня 2017 року Справа № 909/1136/16). Позов про стягнення шкоди було обґрунтовано здійсненням відповідачем спеціального водокористування за відсутності відповідного дозволу.

На підставі висновку місцевого Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів про неможливість видачі дозволу на спецводокористування, Департамент екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА направив відповідачу лист-відповідь про неможливість надання дозволу у зв'язку з необхідністю доопрацювання матеріалів.

ВГСУ погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що повернення відповідачу документів заяви щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування на доопрацювання фактично є негативною відповіддю Департаменту, а подання документів після доопрацювання, є повторенням процедури спочатку, а не продовженням попередньої, тому фактично відповідач до часу отримання нового дозволу самовільно здійснював спеціальне водокористування без отримання такого дозволу, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України, що в свою чергу, тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Якщо термін дії дозволу на спеціальне водокористування сплив, то здійснення відповідачем спеціального використання без отримання нового дозволу, навіть у межах лімітів встановлених попереднім, є самовільним водокористуванням, за що водокористувач зобов'язаний понести відповідальність, відшкодувавши завдані збитки.

Доводи відповідача про те, що державі внаслідок дій відповідача не було завдано збитків, оскільки він весь час та повністю сплачував збори та інші платежі за спеціальне водокористування є безпідставними, оскільки з аналізу ч. 2 ст. 111 Водного кодексу України вбачається, що здійснення таких платежів не звільняє водокористувача від обов'язку відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушень водного законодавства, яким в цьому випадку є спеціальне водокористування без отримання дозвільних документів.

ВГСУ не погодився із доводами відповідача про відсутність у нього умислу на заподіянні збитків державі, бо він звернувся до відповідного органу за отриманням дозволу. Зі змісту п. 4 вказаного Порядку вбачається, що за результатами розгляду заявки про надання дозволу на спеціальне водокористування може бути прийняте як рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, так і про відмову в його видачі, при цьому, процедура щодо усунення недоліків (доопрацювання) документів доданих до такої заявки в Положенні не передбачена, тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що повернення документів на доопрацювання фактично є негативною відповіддю від Департаменту і подання документів після доопрацювання - це повторення процедури спочатку, а не її продовження, є правильним, внаслідок чого є правильним і висновок про те, що самовільне водокористування відповідач здійснював до 06.12.2015 року включно.

Відсутність умислу відповідача у завданні державі збитків не виклює його вини, оскільки винна дія особи може відбуватися не лише за умислу, а й з необережності. В цьому випадку вчасне неотримання відповідачем відповідних дозвільних документів відбулось саме через неналежне оформлення відповідачем заяви та доданих до неї документів на отримання такого дозволу, тобто саме з його вини.

При розгляді даної справи суд не вбачає підстав для іншої оцінки аналогічних обставин, які мають місце у взаємовідносинах сторін.

Отже, зібраними у справі доказами підтверджується обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача шкоди за самовільне водокористування у січні-лютому 2016 року в період відсутності у нього дозволу на спеціальне водокористування. Обставин, які б звільняли відповідача від обов'язку відшкодування шкоди (збитків), судом за матеріалами справи не встановлено.

В добровільному порядку відповідач нараховані збитки (шкоду) не відшкодував, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 102 645,06 грн. заподіяної державі шкоди.

Згідно ст. 49 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь Державної екологічної інспекції у Черкаській області також слід стягнути 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" (ідентифікаційний код 00380787, Черкаська область, Тальнівський район, м. Тальне, вул. Вокзальна, 139А) заподіяної державі шкоди у розмірі 102 645,06 грн. відповідно до норм розподілу вказаної суми між бюджетами із зарахуванням на розрахунковий рахунок м. Тальне № 33114331700615 ЄДРПОУ 36780083, отримувач УК у Тальнівському районі, банк отримувача - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, ККД 24062100).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" (ідентифікаційний код 00380787, Черкаська область. Тальнівський район, м. Тальне, вул. Вокзальна, 139А) на користь Державної екологічної інспекції у Черкаській області (ідентифікаційний код 38030602, м. Черкаси, вул. Вернигори, 17) - 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору із зарахуванням на рахунок № 35214001081038, в ДКС України м. Київ МФО 820172.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 04 жовтня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських