Постанова

від 28.09.2017 по справі 911/1280/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа№ 911/1280/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Некрасов О.С.;

відповідача-1: Миронова С.В.;

відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інженерно-виробничий центр "Вектор"

на рішення Господарського суду Київської області

від 02.12.2016

у справі №911/1280/16 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантех

Інжиніринг"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-

виробничий центр "Вектор"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Портабл

Плюс"

про стягнення 506 862,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грантех Інжиніринг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (далі - відповідач-1) заборгованості за договором поставки №190/11-2014 від 11.11.2014 в сумі 506 862,29 грн. (з них: 470 950,86 грн. - основний борг, 20 000,00 грн. - пеня, 6 593,22 грн. - 3% річних, 9 318,21 грн. - інфляційні втрати), а також стягнення солідарно з відповідача-1 та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портабл Плюс" (далі - відповідач-2) 500,00 грн. за договором поруки від 10.09.2015. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх договірних зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач-1 заперечував проти позову, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача, просив суд в позові відмовити. При цьому відповідач-1 наголошував на тому, що позивач не надав суду довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей комерційним директором відповідача-1 ОСОБА_4 Відповідач-1 вважає, що підпис на наданих позивачем до матеріалів справи видаткових накладних від імені ОСОБА_4 виконано іншою невстановленою особою.

Відповідач-2 явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 470 950,86 грн. боргу, 20 000,00 грн. пені, 6 593,22 грн. 3% річних, 9 318,21 грн. інфляційних втрат, 7 602,93 грн. судового збору. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 500,00 грн. боргу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 в частині задоволених вимог до відповідача-1 та прийняти нове рішення, яким в позові до відповідача-1 відмовити, а в іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач-1 звертав уваг суду апеляційної інстанції на наступне:

- судом не було досліджено питання про те, чи виникло право вимоги на дату укладення договору відступлення права вимоги №2 від 10.09.2015;

- висновки експерта, покладені в основу судового рішення, є неповними та неточними;

- в порушення ст. 517 Цивільного кодексу України, відповідач-2, як первісний кредитор, не передав позивачу, як новому кредитору, належні документи, які б засвідчували право вимоги до боржника на 417 761,00 грн., а позивач не надав суду належних доказів переходу до нього цього права;

- судом було невірно застосовано норми ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 апеляційну скаргу відповідача-1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 разом з доданими документами було повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 оскаржив ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №911/1280/16 в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 касаційну скаргу відповідача-1 було задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №911/1280/16 скасовано, а матеріали справи №911/1280/16 скеровано до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги відповідача-1 на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2017 для розгляду апеляційної скарги відповідача-1 було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи оригіналу апеляційної скарги відповідача-1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 з доданими до неї документами, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 було відкладено вирішення питання про прийняття до провадження чи повернення вказаної апеляційної скарги до надання відповідачем-1 оригіналу апеляційної скарги.

13.07.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 надійшов оригінал апеляційної скарги відповідача-1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 з доданими до неї документами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.) апеляційну скаргу відповідача-1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2017.

В судове засідання 17.08.2017 з'явилися лише представники позивача. Представники відповідачів не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.09.2017.

17.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення;

- клопотання відповідача-1 про призначення у справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи, в якому він зазначає, що необхідність у проведенні додаткового експертного дослідження зумовлена неповним та неточним висновком судового експерта, складеним за результатами проведення експертизи, призначеної місцевим господарським судом;

- клопотання відповідача-1 про забезпечення проведення судового засідання у справі №911/1280/16, що призначене на 14.09.2017, в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції відповідач-1 просив доручити Господарському суду Харківської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017, на підставі ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача-1 було задоволено. Доручено Господарському суду Харківської області забезпечити проведення судового засідання у справі №911/1280/16 в режимі відеоконференції в приміщенні названого суду 14.09.2017 за участю представника відповідача-1.

14.09.2017 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції за участю представників позивача, які з'явилися до Київського апеляційного господарського суду, та представника відповідача-1, який з'явився до Господарського суду Харківської області.

Представник відповідача-2 в судове засідання 14.09.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 14.09.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017, на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.09.2017.

26.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про призначення у справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи.

28.09.2017 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції за участю представника позивача, який з'явився до Київського апеляційного господарського суду, та представника відповідача-1, який з'явився до Господарського суду Харківської області.

В судовому засіданні 28.09.2017 представник відповідача-1 підтримав раніше подане клопотання про призначення у справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи, просив суд вказане клопотання задовольнити. Окрім того, представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 в частині задоволених вимог до відповідача-1 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові до відповідача-1 відмовити, а в іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 28.09.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Проти задоволення клопотання відповідача-1 про призначення у справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

Колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання про призначення у справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи, виходячи з наступного.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження (аналогічна правова позиці наведена в п.15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 (із змінами та доповненнями) Про деякі питання практики призначення судової експертизи ).

Передумовами для необхідності призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, відповідач-1 вважає наступне: у експерта були на дослідженні лише зразки підпису ОСОБА_4, а не записи прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис; експертом не були витребувані документи аналогічні досліджуваним документам; ОСОБА_4 не було запропоновано розписатися всіма застосовуваними ним варіантами підписів.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що спільним клопотанням про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи №10099/11000/16-32, призначеної у господарській справі №911/1280/16, судові експерти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, серед іншого, просили додатково надати експериментальні зразки підпису ОСОБА_4 на розлінованому папері (том справи - 1, аркуш справи - 191).

Безпосередньо відповідачем-1 було надано до матеріалів справи витребувані документи, зокрема, оригінали достовірних вільних зразків підпису ОСОБА_4, серед яких містяться заяви ОСОБА_4 з власноручним зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові, а також оригінали аналогічних документів - видаткові накладні (том справи - 1, аркуші справи - 201-224).

В матеріалах справи наявний висновок судового експерта №10999/11000/16-12 від 25.10.2016, з якого вбачається, що експертом надано відповіді на всі поставлені ухвалою суду питання.

Натомість в клопотанні відповідача-1 необхідність призначення повторного експертного дослідження фактично ґрунтується на незгоді відповідача-1 з попереднім експертним висновком, а за наведених обставин, призначення повторної (додаткової) судової експертизи є недоцільним і може призвести до затягування судового розгляду у даній справі, що є неприпустимим.

Представник відповідача-2 в судове засідання 28.09.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг", як постачальником, та відповідачем-1, як покупцем, було укладено договір поставки №190/11-2014 (далі - Договір поставки) (том справи - 1, аркуші справи - 21-27).

За умовами Договору поставки (розділи 1, 2) постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання для автоматизованої лінії гранулювання (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, на умовах, передбачених цим договором. Дані про товар (найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість) вказуються у специфікації (додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною даного договору з підписами і печатками представників сторін. Загальна ціна Договору складає 1 417 761,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 236 293,50 грн. Ціна за товар встановлюється у специфікації до договору.

Вимоги щодо якості, приймання-передачі товару та гарантії визначені в розділі 3 Договору поставки, згідно з п.п.3.2, 3.4 якого присутність представника покупця за місцем відвантаження для прийому-передачі товару за кількістю та якістю - обов'язково. За відповідності товару кількості та якості сторони підписують видаткову накладну. Покупець при отриманні товару зобов'язаний надати постачальнику оригінал довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей. Після підписання видаткової накладної покупець втрачає право висувати претензії щодо кількості чи якості товару, крім прихованих дефектів, які не можна виявити шляхом звичайного прийняття товару. При встановленні в момент приймання товару невідповідності товару заявленій у видатковій накладній кількості чи якості товару, а також у випадку відсутності передбачених договором чи законодавством України документів, покупець приймає фактично поставлену кількість товару, що відповідає умовам договору щодо якості, та представниками сторін складається акт невідповідності в двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу.

Умови і строки здійснення оплати врегульовані у розділі 4 Договору поставки, в п.п.4.1, 4.2 якого передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в шість етапів: 1 етап - попередня оплата в розмірі 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 66 666,67 грн., перераховується частинами шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти календарних днів з моменту набуття чинності Договору згідно рахунку постачальника. 2 етап - оплата в розмірі 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 100 000,00 грн. здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 70-ти календарних днів з моменту набуття чинності Договору згідно рахунку постачальника. 3 етап - оплата в розмірі 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% -16 666,67 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання акту прийняття-передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною. 4 етап - оплата в розмірі 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн. здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання акту прийняття - передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 75 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною. 5 етап - оплата в розмірі 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90-ти календарних днів з моменту підписання акту прийняття - передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 105 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною. 6 етап - оплата в розмірі 117 761,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 19 626,83 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 150-ти календарних днів з моменту підписання акту прийняття - передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 165 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною. Рахунки на оплату надаються постачальником шляхом направлення по факсу чи електронній пошті не пізніше, ніж за 3 дні до закінчення строку оплати вказаного в договорі. У випадку, якщо покупець буде мати намір оплати раніше, покупець повідомляє про це постачальника і постачальник надає рахунок не пізніше 2-х робочих годин. В рахунку зазначається загальна вартість товару та сума до сплати. Оригінал рахунку в подальшому направляється поштою.

У разі збільшення офіційного встановленого НБУ курсу долара США та/або євро по відношенню до гривні на дату виставлення рахунку постачальником на три і більше відсотків, порівняно з курсом, встановленим НБУ на дату підписання специфікації, постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість неоплаченого товару (неоплачену частину вартості товару) шляхом перерахунку вартості за новим курсом. У випадку порушення строку оплати рахунку, встановленого в ст. 4 договору, постачальник має право здійснити перерахунок простроченого платежу за новим курсом на дату здійснення фактичної оплати і виставити рахунок на доплату (п.9.18 Договору поставки).

В п.9.1 Договору поставки передбачено, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками сторін, і діє до 30.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В зв'язку зі зміною офіційного курсу НБУ більше ніж на 5%, Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" 10.12.2015 направило відповідачу-1 рахунок на доплату вартості товару.

10.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг", як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги №2 (далі - Договір відступлення вимоги) (том справи - 1, аркуші справи - 29-30).

За умовами Договору відступлення вимоги (п.п.1.1, 2.1) первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за Договором поставки, укладеним між первісним кредитором та відповідачем-1. Згідно з відступленням права вимоги за цим договором боржник сплачує новому кредитору суму заборгованості у розмірі 417 761,00 грн., в тому числі ПДВ 69 626,83 грн., згідно основного договору шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок нового кредитора.

В п.5.1 Договору відступлення вимоги передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

10.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" та позивачем було складено і підписано Акт приймання-передачі документів до Договору відступлення вимоги (том справи - 1, аркуш справи - 31).

10.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг", як поручителем, та позивачем, як кредитором, було укладено Договір поруки (далі - Договір поруки) (том справи - 1, аркуші справи - 71-72).

За умовами Договору поруки (п.п.1.1, 1.2, 2.1) поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку відповідачем-1 щодо виконання грошового зобов'язання у розмірі 500,00 грн. за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (далі - основний договір). У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Під основним договором в цьому договорі розуміють Договір поставки №190/11-2014 від 11.11.2014, в якому Договором про відступлення права вимоги №2 від 10.09.2015 кредитору було відступлено право вимоги основного боргу, пені, штрафних санкцій тощо.

В п.4.1, 4.2 Договору поруки передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, на виконання умов Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Портабл Плюс (відповідач-2 у справі), про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - том справи - 1, аркуші справи - 109-115) поставило відповідачу-1 товар, про що було складено відповідні видаткові накладні. Однак відповідач-1 не виконав у повному обсязі свої грошові зобов'язання за Договором поставки, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунками позивача становить 471 450,86 грн.

Позивач направив відповідачу-1 претензію №190 від 15.12.2015 (том справи - 1, аркуші справи - 55-57), в якій вимагав погасити борг з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Окрім того, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою №50 від 25.01.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 67-68), в якій просив погасити борг у сумі 500,00 грн. відповідно до Договору поруки.

Зважаючи на відмову відповідачів в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимоги про стягнення 470 950,86 грн. основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача-1 пеню у розмірі 20 000,00 грн., 3% річних у сумі 6 593,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 318,21 грн. Решту суми основного боргу у розмірі 500,00 грн. позивач просив стягнути з відповідача-2, як поручителя відповідача-1 за Договором поруки.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. Судом було присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 470 950,86 грн. боргу, 20 000,00 грн. пені, 6 593,22 грн. 3% річних та 9 318,21 грн. інфляційних втрат. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 500,00 грн. боргу.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. ст. 655, 662, 663Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" поставило відповідачу-1 товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, які містять підписи як постачальника, так і покупця.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач-1 не здійснив оплату вартості отриманого за Договором поставки товару у встановлені названим договором порядку і строки, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 471 450,86 грн.

Заперечення відповідача-1 проти позову, зокрема, ґрунтувалися на тому, що позивачем не надано суду довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписаних комерційним директором ОСОБА_4

З метою з'ясування даного питання, вирішення якого потребувало спеціальних знань, місцевим господарським судом було призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу (том справи - 1, аркуш справи - 188).

Згідно з наданим експертним висновком №10999/11000/16-12 від 25.10.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 230-234) підписи від імені ОСОБА_4, що містяться у рядках Отримав (ла):

---

ком. директор ОСОБА_4. у видаткових накладних №143 від 12.06.2015, №144 від 12.06.2015, №153 від 02.07.2015, №154 від 02.07.2015 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів.

Тобто, в ході експертного досліджено було з'ясовано, що досліджуваний підпис на наданих позивачем видаткових накладних виконаний ОСОБА_4.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що вищезгаданий висновок судового експерта може бути прийнятий як належний та допустимий доказ у розумінні ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про повернення (повне або часткове) отриманого за Договором поставки товару, наявність зауважень щодо якості, кількості, строків поставки товару, тощо, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач-1 отримав товар згідно з вищезгаданими видатковими накладними, у зв'язку з чим у відповідача-1 виник обов'язок щодо оплати цього товару.

Натомість ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції відповідач-1 не надав доказів проведення розрахунків за Договором поставки та/або доказів відсутності боргу у сумі 471 450,86 грн.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як уже зазначалося вище, відповідач-2 за умовами Договору поруки взяв на себе обов'язок відповідати перед позивачем за належне та своєчасне виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання у розмірі 500,00 грн. за Договором поставки.

При чому, в п.1.2 названого Договору поруки передбачено, що як боржник (відповідач-1), так і поручитель (відповідач-2) відповідають перед позивачем, як кредитором, солідарно.

В ч.ч.1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути суму основного боргу у розмірі 500,00 грн. солідарно з обох відповідачів. Натомість вказана обставина була залишена поза увагою місцевого господарського суду, який прийняв рішення про стягнення вказаної суми боргу лише з відповідача-2.

Оскільки такий висновок суду не відповідає ані вимогам позивача, ані умовам Договору поруки, колегія суддів вважає, що в даному випадку основний борг у сумі 500,00 грн. підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів.

Таким чином, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 470 950,86 грн. основного боргу, а 500,00 грн. основного боргу має бути стягнуто на користь позивача з обох відповідачів солідарно.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.7.1 Договору поставки передбачено, що покупець за порушення строків оплати вартості товару на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми боргу.

Окрім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача з відповідача-1 підлягає стягненню 20 000,00 грн. пені, 6 593,22 грн. 3% річних та 9 318,21 грн. інфляційних втрат.

Оскільки в процесі розгляду справи було встановлено факт прострочення виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань за Договором поставки, застосування до відповідача-1 штрафних санкцій у вигляді пені, а також нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних є правомірним.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судом було встановлено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, а тому в цій частині вимог позов підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Доводи відповідача-1 на порушення місцевим господарським судом ст. ст. 58, 63 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними. Так в ст. 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли з Договору поставки, укладеного між відповідачами (Товариством з обмеженою відповідальністю СП І.С.К. Інжиніринг було змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Портабл Плюс ). Згодом, право вимоги за Договором поставки відповідач-2 передав позивачу на підставі укладеного між ними Договору відступлення вимоги. Також між відповідачем-2 та позивачем було укладено Договір поруки. Наведене свідчить про те, що заявлені позивачем вимоги у даній справі є пов'язаними між собою як підставами виникнення, так і поданими доказами, тобто позивачем не було порушено правила об'єднання вимог. Тоді як підставою застосування п.5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, про який зазначає у своїй апеляційній скарзі відповідач-1, є саме порушення правил об'єднання вимог або об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Оскільки перераховані обставини відсутні, п.5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України не підлягав застосуванню місцевим господарським судом.

Відносно посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на передання недійсної вимоги позивачу за Договором відступлення вимоги, судом було з'ясовано наступне.

Дійсно між відповідачем-2 та позивачем було укладено Договір відступлення вимоги.

Згідно зі ст. ст. 512, 513, 516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи наявні Договір поставки (основний договір) та Договір відступлення вимоги, які передували укладенню Договору поруки. Названі правочини укладені із дотриманням вимог законодавства щодо їх форми, змісту, підписані уповноваженими представниками сторін та містять відбитки їх печаток.

Доказів на підтвердження визнання названих договорів недійсними повністю, або в якійсь частині ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Тобто, в даному випадку поза увагою відповідача-1 залишено приписи ст. ст. 14, 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину аж до набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним.

В ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами Договору поруки відповідач-2 поручився за виконання грошового зобов'язання відповідача-1 за Договором поруки (основним договором) у межах 500,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ані в Цивільному кодексі України, ані в Господарському кодексі України не містяться норми, які б передбачали, що договір поставки є укладеним з моменту передання постачальником товару покупцеві, такий договір слід вважати укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

По суті, вимога кредитора за договором поставки є дійсною саме після укладення такого договору, і настання чи не настання строку оплати за поставлений товар жодним чином не впливає на дійсність самої вимоги.

Після передання товару за Договором поставки відповідачу-1 у останнього виник обов'язок по сплаті вартості цього товару і саме право на отримання (вимога) виконання цього обов'язку було передано за умовами Договору відступлення вимоги. При чому, ненастання обумовленого сторонами строку оплати за п.п.4.1.6 Договору поставки на момент укладення Договору про відступлення права вимоги не призводить до недійсності вимоги за укладеним правочином.

Відносно доводів відповідача-1 в апеляційній скарзі про неправомірність перерахунку ціни та одночасного застосування положення ст. 625 Цивільного кодексу України, колегією суддів було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.2.1 Договору поставки загальна ціна останнього складає 1 417 761,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 236 293,50 грн.

В розділі 4 Договору поставки погоджено поетапну оплату товару відповідачем-1, а в п.9.18 зазначено про те, що у разі збільшення офіційного встановленого НБУ курсу долара США та/або євро по відношенню до гривні на дату виставлення рахунку постачальником на три і більше відсотків, порівняно з курсом, встановленим НБУ на дату підписання специфікації, постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість неоплаченого товару (неоплачену частину вартості товару) шляхом перерахунку вартості за новим курсом.

Згідно з наявними у справі матеріалами та поясненнями сторін, позивач, керуючись умовами Договору поставки та діючи на підставі Договору відступлення вимоги здійснив відповідачу-1 перерахунок шостого етапу оплати. Відповідач-1 в апеляційній скарзі стверджує про те, що оскільки позивач здійснив перерахунок платежу, передбаченого шостим етапом, застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з відповідачем-1, оскільки в п.9.18 Договору поставки встановлено умову, що зміна вартості неоплаченого товару (неоплаченої частини вартості товару) може бути здійснена виключно на дату виставлення рахунку за такий товар (або його частину). Тобто, несплата відповідачем-1, як покупцем, вказаного рахунку не позбавляє позивача в подальшому застосувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Окрім того, до позовної заяви позивачем було додано розрахунки 3% річних та інфляційних втрат по кожному з етапів оплати, за якими пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості. У цих розрахунках чітко вказано періоди їх нарахування. По шостому етапу оплати 3% річних та інфляційні втрати нараховано за період з 14.12.2015 (перший день прострочення відповідачем-1 оплати виставленого рахунку) по 04.04.2016.

Також судом враховано, що у разі якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання (аналогічна правова позиція наведена в п.8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 17.12.2013 (із змінами та доповненнями) Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що перерахунок ціни за шостим етапом оплати здійснено у відповідності з умовами п.9.18 Договору поставки, а застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України відповідає вимогам чинного законодавства.

Відносно посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що позивачу, як новому кредитору, не передано документів на підтвердження права вимоги до відповідача-1.

Згідно зі ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Між позивачем, як новим кредитором, та відповідачем-2, як первісним кредитором, на виконання Договору відступлення вимоги було складено та підписано Акт приймання-передачі документів, за яким позивачу передано документи, що засвідчують права, які передаються.

Колегією суддів враховано доводи відповідача-1 відносно того, що відсутність оригіналу довіреності №44 від 02.07.2015 зумовлює недопустимість видаткової накладної №154 від 02.07.2015.

Однак, позивач надавав місцевому господарському суду пояснення стосовно втрати оригіналу названої довіреності. Окрім того, відсутність довіреності за наявності інших доказів поставки товару та руху активів не зумовлює жодних правових наслідків. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт поставки відповідачем-2 на користь відповідача-1 товару за Договором поставки, та відповідно отримання відповідачем-1 товару. В подальшому названий товар (майно) було передано відповідачу-1 в заставу AT Укрексімбанк , про що свідчить наданий суду витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (том справи - 1, аркуші справи - 169-172). Також в матеріалах справи наявні видаткові накладні, які засвідчують передачу майна за Договором поставки відповідачу-1.

З наведеного вище випливає, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 29.04.2015 у справі № 903/679/14, Вищим господарським судом України у постанові від 12.07.2017 у справі № 923/1128/16).

Колегія суддів погоджується з відповідачем в тому, що боржник, згідно з ч.2 ст. 517 Цивільного кодексу України, має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Водночас, вказана норма цивільного законодавства у поєднанні з ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України не позбавляє боржника від обов'язку погашення заборгованості як такої, а лише вказує кредитора, на користь якого має бути виконане взяте зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Також необхідно зазначити, що відповідач-1 в своїй апеляційній скарзі не зазначає, які конкретно документи не були передані позивачу. Тобто, в даному випадку заперечення відповідача-1 ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Водночас за результатами перегляду справи Київським апеляційним господарським судом було з'ясовано, що в оскаржуваному судовому рішенні помилково зазначено про стягнення боргу у сумі 500,00 грн. з відповідача-2, тоді як вказана сума підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів на користь позивача і саме в такій редакції позивач виклав свої вимоги у позовній заяві. Жодних уточнень позовних вимог та/або заяв про вихід за межі позовних вимог матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного, рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 має бути змінено в частині позовних вимог про стягнення 500,00 грн. боргу з інших підстав ані ж ті, що були наведені в апеляційній скарзі, з прийняттям рішення про стягнення названої суми солідарно з обох відповідачів. Відносно решти позовних вимог оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 41, 43, 49, 74-1, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі №911/1280/16 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, код 34629751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантех Інжиніринг" (08654, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Дослідницьке, вул. Зоряна, буд. 1-б, код 39838759) - 470 950 (чотириста сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 86 коп. боргу, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. пені, 6 593 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 9 318 (дев'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 7 602 (сім тисяч шістсот дві) грн. 93 коп. судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портабл Плюс" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна, буд. 76-А, код 38272494) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, код 34629751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантех Інжиніринг" (08654, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Дослідницьке, вул. Зоряна, буд. 1-б, код 39838759) - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. боргу.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу .

3. Доручити Господарському суду Київської області видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

4. Матеріали справи №911/1280/16 повернути Господарському суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін